Рішення

від 02.11.2021 по справі 755/9381/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/9381/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Виниченко Л.М., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 755/9381/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Редактора та видавця газети ІНФОРМАЦІЯ_18 ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач в особі представника ОСОБА_5 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом у якому просить визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача інформацію поширену у тижневику ІНФОРМАЦІЯ_18 НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року в інтерв`ю ОСОБА_2 під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

питання: ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

питання: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

питання: ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також позивач просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену зазначену вище інформацію в тижневику ІНФОРМАЦІЯ_18 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року НОМЕР_4 шляхом надання редактору цієї газети для розміщення тексту спростування відповідного змісту; зобов`язати відповідача редактора та видавця газети ІНФОРМАЦІЯ_18 ФОП ОСОБА_3 протягом 10 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену у газеті ІНФОРМАЦІЯ_18 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року НОМЕР_4 шляхом розміщення тексту спростування, наданого відповідачем ОСОБА_2 під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_8 та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача сто тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди і судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищезазначена інформація, розповсюджена у тижневику ІНФОРМАЦІЯ_18 НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року в інтерв`ю співзасновника аграрного підприємства ТОВ Плиски Агро ОСОБА_2 , яке він дав ОСОБА_4 , під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає дійсності, тобто є недостовірною, порушує особисті немайнові права позивача та підлягає спростуванню.

Зазначено, що розповсюдження вищевказаної інформації широкому колу осіб створює негативні наслідки для позивача, ставить під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральні якості та може відобразитися на його діловій репутації оскільки він змушений доказувати протилежне.

На доведення позовних вимог позивач посилається на висновок лінгвістичної експертизи № 056/107 від 7 травня 2021 року Державного підприємства Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України, яким підтверджено що інформація поширена відповідачами, не є оціночними судженнями, виражена у формі фактологічного твердження, отже може бути визнана недостовірною.

Вказано, що сума моральної шкоди сто тисяч гривень є справедливою для відшкодування душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.08.2021 року відкрите провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання (а.с. 80-81).

Відповідачам був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

08.09.2021 року до суду надійшов відзив на позов поданий представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_12 з проханням відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що викладена в інтерв`ю інформація відповідає дійсності, а відтак вона не може порушувати немайнових прав третіх осіб. По питанню 1 що стосується ОСОБА_11 - в 2015 році обраною сільським головою Плисківської сільської ради та в 2017 році - головою сільської ради (ОТГ), воно є оціночним судженням, а інформація про її трудову діяльність є достовірною, що підтверджується інформацією, яка розміщена на веб сайті Плискіської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області. По питанню 2 щодо відповіді ОСОБА_2 стосовно приватизації землі ОСОБА_10 підтверджується відкритими відомостями, які містяться в Державному земельному кадастрі в електронній інформаційній системі Публічна кадастрова карта України , Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо власника земель на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області. До того ж у висловлюванні в інтерв`ю було лише зазначено прізвище ОСОБА_10 , без відомостей про ім`я та по батькові. По питанню 3 позивачем висвітлюються окремі фрагменти інтерв`ю, наводяться фрази без наявного контексту, що створило хибне враження про висловлене. ОСОБА_2 вів мову про матеріальне забезпечення голови сільської ради у порівнянні зі станом села в цілому і не висвітлював інформацію про обставини будівництва дороги, джерел такого фінансування. У такому ж вирваному контексті це висловлювання було проаналізовано експертом у висновку, а тому висновок експерта є суб`єктивним. Публікацією оспорюваного інтерв`ю не було порушено норм законів України Про інформацію , Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , тому жодним чином не завдано шкоди немайновим інтересам позивача та не порушено його гідності та честі, не створено негативної соціальної оцінки особи ОСОБА_1 в очах оточуючих. Редакція та журналісти не несуть відповідальності за публікацію дослівного відтворення публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян чи організацій, порушують права чи законні інтереси громадян (а.с. 88-101).

08.09.2021 року до суду надійшов відзив на позов поданий представником відповідача редактора та видавця газети ІНФОРМАЦІЯ_18 ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_13 з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача у повному обсязі з посиланням на положення Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні та прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, вказуючи, що оскільки в газеті ІНФОРМАЦІЯ_18 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року НОМЕР_4 інформація, яке є предметом спору викладена у жанрі інтерв`ю - отже поширення журналістом такої інформації надає йому імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу. Всі висловлювання відповідача ОСОБА_2 , які є предметом позову є оціночними, оскільки не перевищують межі допустимої критики публічних та громадських діячів: позивача - колишнього політичного і громадського діяча та голови сільської ради - ОСОБА_11 . Висновок експерта, в якому дано іншу оцінку таких висловлювань є неналежним доказом у справі, оскільки експерт під час проведення експертизи досліджував іншу публікацію, яка розміщена в мережі інтернет за посиланням, де відповідач ФОП ОСОБА_3 жодної статті не розміщував. Позов також не підлягає задоволенню, оскільки позивач міг скористатися своїм правом на відповідь у цьому ж засобі масової інформації, але не скористався своїм правом. Позивач у позові посилається на тижневик ІНФОРМАЦІЯ_18 , а відповідач ФОП ОСОБА_3 є редактором та видавцем газети ІНФОРМАЦІЯ_18 (а.с. 127-134).

29.09.2021 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_14 про зміну предмета позову, яка була прийнята судом, оскільки за її змістом позовні вимоги уточнено щодо виду видання друкованого засобу з розміщенням публікації спірного інтерв`ю, зокрема слово - тижневик замінено на газета ІНФОРМАЦІЯ_18 (а.с. 148-152).

11.10.2021 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 надійшли вдруге подана вищевказана заява про зміну предмету позову (нова редакція) та відповідь на відзив редактора та видавця газети ІНФОРМАЦІЯ_19 ФОП ОСОБА_3 з проханням задовольнити позов у повному обсязі. Зазначено, що положення Закону України Про засоби масової інформації (пресу) в Україні , яке встановлює імунітет від цивільної відповідальності журналіста до даних правовідносин застосувати не можна, оскільки у питаннях самого журналіста містяться висловлювання, які зачіпають честь і гідність позивача, що є абсолютно несумісним із журналістською етикою та порушує баланс між правом на свободу вираження поглядів та критики позивача як публічної особи, з одного боку, і його правом на честь і гідність та ділову репутацію, з іншого боку. Розповсюдженням відповідачами неправдивої інформації позивачу була завдана значна моральна шкода, яка пов`язана з тим, що невизначена кількість людей дізналась про позивача - бізнесмена, негативну та недостовірну інформацію, яку він змушений спростовувати, відповідаючи на численні запитання з приводу публікації, яка є предметом спору. Позивач вправі самостійно вирішувати, який спосіб захисту свого порушеного права йому обрати - право на відповідь чи вимагати спростування недостовірної інформації, і обрання одного із способів захисту свого порушеного права не може свідчити про необґрунтованість іншого способу захисту свого права (а.с. 159-169).

13.10.2021 року до суду надійшла подана представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 з проханням задовольнити позов у повному обсязі. При цьому зазначено, що висловлювання, які містять інформацію, що є предметом позову, є недостовірною. Так, інформація, яка була висловлена ОСОБА_2 у висловлюванні АДРЕСА_1 є недостовірною, оскільки голів сільських рад обирають на основі прямого і безпосереднього виборчого права шляхом таємного голосування, а тому ОСОБА_9 не є і не може бути ставленицею позивача або будь-якої іншої особи. Інформація, яка висловлена у висловлюванні АДРЕСА_2 є недостовірною, оскільки землі під бригадою на виїзді з села Плиски були набуті позивачем не лише шляхом приватизації - тобто безоплатної передачі земельної ділянки у власність із земель державної і комунальної власності в межах норм, визначених Земельним кодексом України (не більше 2 гектарів), але й іншим шляхом, зокрема, на підставі договорів дарування (2 гектари) та купівлі-продажу (2 гектари). Тому, оскільки землі під бригадою складаються із масиву земель, які мають різні кадастрові номери - висловлювання 2 є недостовірним. Інформація, яка висловлена у висловлюванні 3 також є недостовірною, оскільки, цим ОСОБА_2 стверджував, що дорога до стадіону, який належить позивачу, прокладена за рахунок коштів Плисківської ОТГ, проте цьому не надано жодного доказу. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співавторами інтерв`ю, а тому останній не може бути звільнений від відповідальності за публікацію інформації в інтерв`ю, що є предметом позову (а.с. 181-188).

22.10.2021 року від представника відповідача редактора та видавця газети ІНФОРМАЦІЯ_18 ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_13 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача з посиланням на те, що у даній ситуації норма п. 3 ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) України підлягає застосуванню, оскільки вона надає імунітет від відповідальності щодо інформації, в тому числі повідомленої фізичною особою під час інтерв`ю. Журналіст газети ставлячи під час інтерв`ю питання відповідачу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9? не порушував норм законодавства або правил журналістської етики, оскільки саме питання не містить образливих слів, нікого не принижує. ОСОБА_2 вважає інформацію, поширену в інтерв`ю достовірною, майнові права третіх осіб така інформація не може порушити і позивач не наводить конкретних фактів порушення його честі, гідності та ділової репутації (а.с. 197-200).

Ухвалою суду від 01.11.2021 року продовжено процесуальний строк відповідачу ОСОБА_2 для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; заяву представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_12 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно заявлених позовних вимог з уточненнями ОСОБА_1 просить визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права інформацію поширену у газеті ІНФОРМАЦІЯ_18 НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року в інтерв`ю ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), яке він дав відповідачу ОСОБА_4 (далі - відповідач 3) під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - висловлювання № 1); питання: ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - висловлювання № 2); питання: ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі- висловлювання № 3); зобов`язати відповідача 1 спростувати наведену інформацію шляхом надання редактору та видавцю цієї газети ФОП ОСОБА_3 (далі - відповідач 2) для розміщення тексту спростування відповідного змісту; зобов`язати відповідача 2 спростувати поширену у газеті недостовірну інформацію шляхом розміщення наданого відповідачем 1 тексту спростування.

За нормою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 275 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожній фізичній особі надано право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

У відповідності до положень статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до норм статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 зроблено правовий висновок такого змісту: при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи .

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27.02.2009 року, недостовірною інформацією вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Згідно з частиною першою та другою статті 30 Закону України Про інформацію , ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовностилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Відповідно до ст. ст. 76, 80, 81 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи доводи сторін, викладені у позові, відзивах на позов, відповідях на відзиви на позов та запереченні на відповідь на відзив, а також належність, достовірність і достатність доказів наданих сторонами і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а саме: інтерв`ю в газеті ІНФОРМАЦІЯ_18 НОМЕР_4 (НОМЕР_5) від ІНФОРМАЦІЯ_3 року на сторінках 4-5 під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 11-13); копії висновку експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/107 від 7 травня 2021 року (а.с. 21-53); інформації із веб-сайту Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про біографічну довідку ОСОБА_17 (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_11/) (а.с. 104); копії витягу з рішення Плисківської сільської ради Чернігівської області №1110-39/VII від 10.07.2020 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Плисківської сільської ради (а.с. 105); копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2020 року (а.с. 106-109); копії договору дарування земельної ділянки від 29.04.2020 року (а.с. 110-112); копії наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-10071/14-18-5 від 21.12.2018 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (а. с. 114); інформації із електронної інформаційної системи Публічна кадастрова карта України (а. с. 115-117); інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 278785391 від 08.10.2021 року (а.с. 189); інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 278786129 від 08.10.2021 року (а.с. 190.); інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 278788434 від 08.10.2021 року (а.с. 192); інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 278789333 від 08.10.2021 року (а.с. 191), суд приходить до висновку, що у діях відповідачів відсутній юридичний склад правопорушення, який є підставою для покладення на поширювача недостовірної інформації цивільної відповідальності виходячи з наступного.

Судом встановлено, що інформація, яка є предметом даного позову, була оприлюднена в газеті ІНФОРМАЦІЯ_18 НОМЕР_4 (НОМЕР_5) від ІНФОРМАЦІЯ_3 року на сторінках 4-5 в інтерв`ю під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_12 , даному журналісту ОСОБА_18 . Даний номер газети, відповідно до інформації, яка розміщена на її останній сторінці мала тираж 17400, тобто інформація, яка у ній опублікована була доведена до відома хоча б одній особі.

Разом з тим, аналізуючи інформацію, яка була поширена в інтерв`ю у висловлюванні відповідача 1 на запитання відповідача 3 - ІНФОРМАЦІЯ_13. суд приходить до висновку, що вказане висловлювання є оціночним судженням та не приймає з цього питання висновки експерта у висновку лінгвістичної експертизи № 056/107 від 7 травня 2021 року. Висновок експерта щодо цього висловлювання не можна визнати об`єктивним, оскільки відповідаючи на питання №1 та №2 експертизи, що публікація містить інформацію про те, що ОСОБА_9 є ставленицею позивача і ця інформація подана у формі фактологічного твердження, експерт обрав для аналізу вихідні дані для проведення експертизи, які відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно, що є прямим порушенням заборони, передбаченої абз. 3 п. 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. Зокрема, висновок щодо питання №1 та №2 експертизи експерт побудував на вирваних із контексту висловлюваннях двох різних осіб - одне у формі запитання, інше - у формі відповіді. Саме ж запитання не є твердженням, не поставлено у формі стверджувального речення і містить елементи оціночного судження, передачею суджень інших невизначених осіб, що підтверджується такими словами: негласно називають , кажуть і власне питанням Чому так? . Крім того в самому питанні наявна алегорія власник ОСОБА_7 , тобто явне перенесення характеристик одного явища (предмета) на інше. В даному випадку характеристик права власності на майно на управління населеним пунктом , що відповідно до чинного законодавства України не може мати місця, бо населений пункт не може належати на праві приватної власності будь-кому. З цих же причин висловлювання власник також слід визнати явним перебільшенням. Тому вище наведене питання відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію не може бути витлумачене як таке, що містить фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання алегорії, гіперболи).

З урахуванням наведеного, відповідь дана відповідачем 1 на це питання є оціночним судженням - спроба пояснити чому так кажуть . Відповідь відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_14 . Як зазначає позивач у відповіді на відзив, такого бути не може, бо голова сільської ради (голова громади) обирається, відповідно до чинного законодавства України, на основі загального, рівного, прямого виборчого права, шляхом таємного голосування. Тому в даному контексті слово креатура ( ставленик ) вжито у переносному значенні, алегорично - оскільки ніхто не може поставити (призначити) на посаду голову територіальної громади.

Зазначене вказує на те, що вказана інформація є оцінкою дій, висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

ЄСПЛ вказує, що якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (§ 41, 42 Рішення у справі Української Медіа групи проти України, № 72713/01, 29 березня 2005 року).

Отже, висловлювання №1 у публікації суд не вважає поширенням недостовірної інформації, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Крім того, з урахуванням контексту, суд не може зробити однозначний висновок, що висловлювання №1 прямо стосується позивача, оскільки воно може тлумачитись як форма допустимої критики публічної особи - голови територіальної громади у зв`язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань.

Щодо висловлювання №2 - питання: ІНФОРМАЦІЯ_15 суд погоджується із висновком експерта, що інформація викладена у відповіді відповідача 1, викладена у формі фактологічного твердження. Проте, оскільки це висловлювання не містить імені та по-батькові позивача, а лише прізвище, яке є ідентичним прізвищу позивача і у попередньому реченні до цього висловлювання ведеться мова про племінника позивача - суд не може зробити висновок, що ця інформація стосується позивача.

Крім того, оскільки в поширеній інформації не йшлося про кадасторові номери земельних ділянок, на яких колись розташовувалась бригада , а сторони не надали доказів на підтвердження того, що увесь масив землі із кадастровими номерами 7420886000:02:001:0051, 7420886000:02:001:0049, 7420886000:02:001:0050, 7420886000:02:001:2031 був раніше під бригадою , зробити висновок про достовірність або недостовірність цієї інформації не вбачається за можливе. Суд не вважає пропорційним втручання у право на свободу висловлювання відповідача 1, оскільки в цьому випадку наявний достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання, а саме наявність в матеріалах справи витягу з рішення про надання земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,5890 га з кадастровим номером 7420886000:02:001:0051 громадянину ОСОБА_19 . Інформація про безоплатну приватизацію землі ( приватизована задарма ) сама по собі не може бути оцінена як недостовірна, оскільки відповідно до норм чинного земельного законодавства приватизація землі завжди є безкоштовною, на відміну від набуття землі на інших правових підставах (наприклад, за договором купівлі-продажу).

Щодо висловлювання № 3 - питання: ІНФОРМАЦІЯ_16 суд зазначає таке. Позивач просить визнати недостовірною інформацію, яка міститься в цьому висловлюванні оскільки, на його думку, вона свідчить про те, що дорога до стадіону позивача прокладена коштом бюджету територіальної громади та наводить відповідні висновки експертизи.

Разом з тим, як вбачається з інтерв`ю, прямого повідомлення відповідача 1 або констатації ним факту про те, що дорога до стадіону прокладена коштом бюджету територіальної громади воно не містить. Оскільки такого повідомлення у висловлюваннях відповідача 1 немає, суд не вбачає підстав вважати, що інформація змісту, на який вказує позивач, була поширена.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною інформацію, поширену у газеті ІНФОРМАЦІЯ_18 НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року в інтерв`ю відповідача 1 під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідачів спростувати поширену інформацію та стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог про визнання спірної інформації недостовірною та при цьому не встановлено порушень прав позивача, які б підлягали захисту.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем судові витрати позивачу не відшкодовуються.

За нормою частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

У відзиві на позов представник відповідача 2 ОСОБА_13., відповідно вимог п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вказаний відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи у розмірі 10 000 грн. (а.с. 134).

При цьому суду надано ордер серії ЧН № 093424 від 20.08.2021 року на ім`я адвоката ОСОБА_13. на представництво інтересів ФОП ОСОБА_3 в Дніпровському районному суді м. Києва на підставі договору про надання правової допомоги № 38-08/21 від 13.08.2021 року (а.с. 138), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю виданого на ім`я ОСОБА_13 (а.с. 137), копію Договору про надання правової допомоги № 38-08/21 від 13.08.2021 року, укладеного між редакцією газети ІНФОРМАЦІЯ_18 в особі ФОП ОСОБА_3 та адвокатським бюро ІНФОРМАЦІЯ_17 (а.с. 135-136).

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Надання суду таких документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правову допомогу, а їх задоволення залежить від рівня деталізації та обґрунтованості.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.

Пунктами 1.2, 4.1 Договору про надання правової допомоги № 38-08/21 від 13.08.2021 року визначено, що бюро приймає на себе зобов`язання щодо надання клієнту правової допомоги, в тому числі складання відзиву на позовну заяву по справі № 755/9381/21 від 03.08.2021 року, відкритої в Дніпровському районному суді м. Києва, та складання заперечення, надання консультацій по справі. Вартість надання клієнту правової допомоги за договором становить 10 000,00 грн. без ПДВ.

До заперечення на відповідь на відзив поданого представником відповідача 2 ОСОБА_13. додано калькуляцію виконаних робіт АБ ІНФОРМАЦІЯ_17 станом на 18.10.2021 року із зазначенням вартості роботи адвоката за 1 год. - 1250,00 грн. без ПДВ; вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики - 2 год., складання відзиву на позов - 4 год., складання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву - 2 год.; всього 10 000 грн. (а.с. 203), рахунок-фактуру № СФ-0000073 від 13.08.2021 року видану АБ ІНФОРМАЦІЯ_17 ФОП ОСОБА_3 на суму 10 000 грн. (а.с. 204), Акт № ОУ-0000070 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 10 000 грн. підписаного 31.08.2021 року представником виконавця АБ ІНФОРМАЦІЯ_17 та замовником ФОП ОСОБА_3 (а.с. 209).

На підтвердження сплати відповідачем 2 витрат на правничу допомогу надано квитанції № 18-534727/1 від 18.08.2021 року на суму 2 000 грн., № 18-534728/1 від 18.08.2021 року на суму 3 000 грн., № 19-536237/1 від 19.08.2021 року на суму 2 000 грн., № 19-536235/1 від 19.08.2021 року на суму 3 000 грн. (а.с. 205-208).

З огляду на викладене, у порядку розподілу між сторонами судових витрат відповідно ст. 141 ЦПК України, з позивача підлягає стягненню на користь відповідача 2 понесені останнім витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст. ст. 275, 277 ЦК України, ст. 30 Закону України Про інформацію , постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27.02.2009 року № 1, п. 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 15, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 95, 102, 133, 137, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Редактора та видавця газети ІНФОРМАЦІЯ_18 ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Редактора та видавця газети ІНФОРМАЦІЯ_18 ФОП ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ,адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 ,адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - Редактор та видавець газети ІНФОРМАЦІЯ_18 ФОП ОСОБА_3 , місце знаходження: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_4 ,адреса проживання: АДРЕСА_6 .

Судове рішення складене 02.11.2021 року

Суддя