Постанова

від 01.06.2022 по справі 755/9381/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 755/9381/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2943/2022

Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л. М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.

при секретарі - Лащевській Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , редактора та видавця газети «Чернігівщина: новини і оголошення» фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року,

встановив:

у червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, поширену у газеті «Чернігівщина: новини і оголошення» № 39 від 24 вересня 2020 року в інтерв`ю ОСОБА_2 , яке він дав ОСОБА_4 під заголовком: «Я виріс під солом`яною стріхою, тому знаю життя», а саме:

- питання: « ОСОБА_6 негласно називають власником ОСОБА_7 . Кажуть, що ОСОБА_8 поставив саме він. А з нею у господарства доволі непрості стосунки?», відповідь ОСОБА_2 : « ОСОБА_9 - це його креатура. Він запросив її свого часу в село директором клубу, після цього - головою сільради, а потім вже і головою громади» (далі - висловлювання № 1);

- питання: «Чи володієте інформацією про те, скільки землі роздала ОТГ і кому?», відповідь ОСОБА_2 : «У нас на виїзді є бригада, земля під нею також задарма приватизована ОСОБА_10 » (далі - висловлювання № 2);

- питання: «Виходячи з декларації ОСОБА_11 голові громади непогано живеться?», відповідь ОСОБА_2 : «Велика проблема - дорога в Плисках, яку проклали до стадіону Голиці» (далі- висловлювання № 3).

Також позивач просив зобов`язати ОСОБА_2 спростувати наведену інформацію шляхом надання редактору та видавцю цієї газети ФОП ОСОБА_3 для розміщення тексту спростування відповідного змісту та зобов`язати його спростувати поширену у газеті недостовірну інформацію шляхом розміщення наданого тексту спростування.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києвавід 02 листопада 2021 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_12 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Представник редактора та видавця газети «Чернігівщина: новини і оголошення» фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_13 також подала відзив на апеляційну скаргу, просила рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

02 червня 2022 року від представника позивача - адвоката Мельнікової І.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В поданому клопотанні представник зазначала, що не може з`явитись в судове засідання, оскільки перебуває на стаціонарі з реабілітації після проведеної хірургічної операції, на підтвердження чого надала копію виписки із медичної картки. Разом з тим, з вказаної виписки вбачається, що операцію було проведено ОСОБА_5 на лівому плечовому суглобі 20 квітня 2022 року, перебування на стаціонарі - з 20 квітня 2022 року по 21 квітня 2022 року. Також суд звертає увагу на те, що відповідне клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість з`явитись в судове засідання було подано адвокатом Мельніковою І.Г. до апеляційного суду в день судового засідання - 02 червня 2022 року о 11 год. 12 хв. особисто, через канцелярію суду. За таких обставин колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки нею не було надано належних доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки в судове засідання та підстав для його відкладення.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_14 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що розповсюджена у газеті «Чернігівщина: новини і оголошення» № 39 від 24 вересня 2020 року інформація в інтерв`ю співзасновника аграрного підприємства ТОВ «Плиски Агро» ОСОБА_2 , яке він дав ОСОБА_4 , під заголовком: «Я виріс під солом`яною стріхою, тому я знаю життя», не відповідає дійсності, тобто є недостовірною, порушує його особисті немайнові права та підлягає спростуванню. Зазначав, що розповсюдження вищевказаної інформації широкому колу осіб створює негативні наслідки для нього, ставить під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральні якості, може відобразитися на його діловій репутації, оскільки він змушений доводити протилежне.

На підтвердження викладених обставин позивач посилався на Висновок лінгвістичної експертизи № 056/107 від 7 травня 2021 року, зроблений Державним підприємством Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України, зі змісту якого вбачається, що інформація, поширена відповідачами, не є оціночними судженнями, а виражена у формі фактологічного твердження, отже може бути визнана недостовірною.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поширена інформація є оціночним судженням, а позивачем не доведено протиправності діяння відповідачів, факту порушення його прав внаслідок поширення вказаної інформації. Також судом зроблено висновок про те, що позивачем не було доведено, що вказана ним інформація стосується саме його та є недостовірною. Такі висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення статей 3, 28, 32, 34, 55 Конституції України, статей 277, 297, 299 ЦК України, Закону України «Про інформацію», Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ч. 1 статті 201 ЦК України передбачено, зокрема, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового прав від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить про те, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про те, що висловлювання №1 є оціночним судженням, оскільки інформація про те, що він запросив ОСОБА_8 на посаду голови Плисківської сільської ради Чернігівської області є негативною, недостовірною та такою, що виражена у формі фактологічного твердження. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що висловлювання №1 є оціночним судженням та відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» не може бути витлумачене як таке, що містить фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання алегорії, гіперболи).

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Крім того, саме по собі висловлювання №1 не виражене в образливій формі та не є надмірним з огляду на обставини, за яких було поширене.

Доводи скаржника про те, що суд помилково не встановив, що висловлювання № 2 стосується саме позивача, також не є підставою для скасування рішення, оскільки судом було вірно встановлено, втручання у право на свободу висловлювання відповідача в даному випадку не є пропорційним, оскільки наявний достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання, а саме наявність в матеріалах справи витягу з рішення про надання земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,5890 га з кадастровим номером 7420886000:02:001:0051 громадянину ОСОБА_15 . Інформація про безоплатну приватизацію землі («приватизована задарма») сама по собі також не може бути оцінена як недостовірна, оскільки відповідно до норм чинного земельного законодавства приватизація землі є безкоштовною.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково не встановив, що висловлювання №3 містить інформацію про те, що дорогу до стадіону, належного позивачу, було прокладено за кошти Плисківської ОТГ.

Такі доводи скаржника суд вважає припущеннями, оскільки питання: «Виходячи з декларації Марини Вірко голові громади непогано живеться?» та відповідь на нього: «Велика проблема - дорога в Плисках, яку проклали до стадіону Голиці», про спростування яких просить позивач, не містять інформації про те, за які кошти здійснювалось фінансування будівництва, тощо.

В ч. 4 ст. 10 ЦПК України закріплено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року було ратифіковано Конвенцію про захист прав людини та основних свобод, яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, від 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацією та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, від 15 липня 2010 року.).

Пункт 2 статті 10 Конвенції дає можливість захищати репутацію інших осіб, тобто всіх людей, і цей захист поширюється і на політиків також, навіть коли вони не виступають як приватні особи; але в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися у зв`язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань. Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 42, 46, ЄСПЛ, від 08 липня 1986 року).

Всі доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з чч. 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києвавід 02 листопада 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2022 року.

Головуючий

Судді