Рішення

від 27.10.2021 по справі 471/765/18-ц

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/765/18-ц

Провадження №2/471/5/21

Номер рядка звіту 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2021 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді - Гукової І.Б.,

за участю секретаря - Кравченко Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/765/18-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення права оренди, скасування державної реєстрації права оренди, зобов`язання повернути земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В

05 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі недійсними.

Свої вимоги мотивує тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину належать дві земельні ділянки площею 7,8508 га, кадастровий номер 4821484300:05:000:0429 та 7,8484 га кадастровий номер 4821484300:05:000:0117, які розташовані на території Петропавлівської сільської ради Братського району Миколаївської області, для ведення товарного-сільськогосподарського виробництва. Як їй стало відомо вказаними земельними ділянками користується відповідач. Підставою для користування земельними ділянками є договір оренди від 02.09.2015 року, який начебто укладала попередній власник землі ОСОБА_3 . Але, остання ніяких договорів не укладала, та не підписувала, тому позивач просить суд визнати вказані договори оренди недійсними.

15 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 про припинення права оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, зобов`язання відповідача повернути вказані земельні ділянки.

Ухвалою суду від 17.02.2021 року позови об`єднані в одне провадження.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовних заявах.

Представник відповідача позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі є Закон України «Про оренду землі» .

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з нормами ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Зазначені висновки викладені у Постанові ВП ВС від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

В матеріалах справи наявні два договори оренди земельних ділянок площею 7,8508 га, кадастровий номер 4821484300:05:000:0429 та 7,8484 га кадастровий номер 4821484300:05:000:0117, які розташовані на території Петропавлівської сільської ради Братського району Миколаївської області від 02 вересня 2015 року, які укладені від імені ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 (т.2 арк.с. 10-23)

Термін дії договору становить 10 років.

05.11.2015 року проведено державну реєстрацію договорів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом (т. 2 арк.с. 5-9).

Як вбачається з висновку експерта № СЕ-19/115-21/9085-ПЧ від 05.08.2021 року за результатами почеркознавчої експертизи проведеної за ухвалою суду від 01.07.2021 року питання Підпис у графі Орендодавець на останній сторінці Договору оренди землі (кадастровий номер 4821484300:05:000:0429) від 02.09.2015 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою . Підпис у графі Орендодавець на останній сторінці Договору оренди землі (кадастровий номер 4821484300:05:000:0117) від 02.09.2015 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою .

Таким чином, враховуючи висновки експертизи суд приходить висновку, що вказані договори є неукладеними тобто таким, що не відбулися, а взаємні права та обов`язки за ними не виникли.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Що стосується вимог про скасування державної реєстрації договорів оренди, суд вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

У частині другій статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, яка діяла на час звернення позивача з позовом про визнання договору оренди недійсним) визначено порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначені висновки викладені у Постанові ВС від 09.06.2021 року у справі № 569/15704/18р.

Отже, записи про державну реєстрацію договорів оренди слід скасувати.

Що стосується вимог про припинення права оренди земельних ділянок, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з тих підстав, що як встановлено вище, договори оренди не укладалися, отже відсутні підстави для визнання їх припиненими.

Вимоги про повернення земельних ділянок також підлягають задоволенню, оскільки як зазначила ВП ВС у Постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц у разі встановлення судом, що договори оренди не підписувалися власником у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок»

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід скасувати державну реєстрацію договорів оренди та зобов`язати відповідача повернути власнику земельні ділянки.

З відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, понесені при сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам та за проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення права оренди, скасування державної реєстрації права оренди, зобов`язання повернути земельні ділянки - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права оренди фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як за фізичною особою щодо земельних ділянок площею 7,8508 га (кадастровий номер 4821484300:05:000:0429) та 7,8484 га (кадастровий номер 4821484300:05:000:0117), розташованих на території Петропавлівської сільської ради Братського району Миколаївської області, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником яких є ОСОБА_1 .

Зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельні ділянки площею 7,8508 га (кадастровий номер 4821484300:05:000:0429) та 7,8484 га (кадастровий номер 4821484300:05:000:0117), розташованих на території Петропавлівської сільської ради Братського району Миколаївської області, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені при сплаті судового збору в розмірі 1816 ( одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок та витрати понесені за проведення експертизи у розмірі 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 24 копійок.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: с. Петропавлівка Братського району Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01.11.2021 року

СуддяІ.Б. Гукова