ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/13206/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Бакуліна С.В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РПС Інжиніринг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 (суддя Джарти В.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., Шапран В.В., Дідиченко М.А.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РПС Інжиніринг" (далі - РПС Інжиніринг)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промклімат" (далі - Промклімат) (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіафуд-Полісся")
про стягнення 70 044,00 грн.
СУТЬ СПОРУ
1. У 2017 році РПС Інжиніринг замовив у Промклімат встановлення системи кондиціонування для приміщень офісу, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 6. Сторони уклали декілька договорів - про поставку та монтаж обладнання.
2. За договором від 18.04.2017 №180402 РПС Інжиніринг у 2017 році сплатив аванс за обладнання у розмірі 100%, але у 2020 році звернувся до суду з позовом про повернення суми попередньої оплати за частину товару, яка, за його твердженням, не була поставлена. Крім цієї справи №910/13206/20, між сторонами існують ще інші спори, в яких Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанови від 17.03.2021 (справа №910/13668/20) та від 24.05.2021 (справа №910/13669/20), які стосуються стягнень за іншими договорами на поставку та договором на монтаж системи кондиціонування.
3. РПС Інжиніринг стверджував, що через порушення Промклімат своїх обов`язків за укладеними договорами був змушений змінити контрагента; поставку обладнання для кондиціонування (частково) та його монтаж виконав інший контрагент - ТОВ "Дженерал Монтаж". Промклімат доводив, що поставив товар у повному обсязі.
4. Суд першої інстанції у позові відмовив, суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін. РПС Інжиніринг подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи є податкова накладна, зареєстрована постачальником, допустимим доказом поставки товару;
- чи є допустимими доказами заява сторони по суті спору в іншій справі, лист про закупівлю товару;
- чи була застосована судами концепція негативного доказу та чи не суперечить такий підхід (покладання тягаря доказування виключно на позивача і звільнення відповідача від доказування істотних обставин справи) принципу змагальності.
6. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, дійшов висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи, встановлені судами
7. 18.04.2017 Промклімат (виконавець) та РПС Інжиніринг (замовник) уклали договір №180402 (далі - договір), відповідно до якого виконавець зобов`язався поставити замовнику обладнання для системи кондиціонування для приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 6, а замовник - прийняти та оплатити обладнання.
8. У специфікації (додаток №1 до договору) сторони погодили перелік та кількість обладнання: внутрішній блок Pead-RP60JAQ у кількості 2 шт., ціною 29430,00 грн за 1 шт., внутрішній блок Pead-RP35JAQ у кількості 7 шт., ціною 21900,00 грн за 1 шт., пульт керування PAC-YT52CRA у кількості 9 шт., ціною 4374,00 грн за 1 шт. Загальна сума специфікації (ціна договору) - 251 526,00 грн.
9. Термін поставки обладнання - 60 календарних днів від моменту оплати вказаного обладнання (п.4.2. договору). Термін дії договору: початок - 18.04.2017, закінчення - 31.12.2017 (п.6.1 договору).
10. Сторони домовились, що замовник здійснює авансову оплату постачальнику на підставі рахунку-фактури у розмірі 251 526,00 грн (п. 4.1 договору).
11. 21.04.2017 РПС Інжиніринг сплатив відповідачу авансову плату у розмірі 251 526,00 грн згідно з виставленим рахунком - фактурою.
12. 13.05.2017 Промклімат зареєстрував податкову накладну від 21.04.2017 №8 щодо поставки внутрішнього блоку Pead-RP60JAQ у кількості 2 шт., внутрішнього блоку Pead-RP35JAQ у кількості 7 шт., пульту керування PAC-YT52CRA у кількості 9 шт., на загальну суму 251 526,00 грн з ПДВ.
13. 12.11.2018 Промклімат підписав видаткову накладну №РН-0000112, згідно з якою він передав РПС Інжиніринг обладнання на суму 251 526,00 грн, а саме - внутрішній блок Pead-RP60JAQ у кількості 2 шт., внутрішній блок Pead-RP35JAQ у кількості 7 шт., пульт керування PAC-YT52CRA у кількості 9 шт. Видаткова накладна не підписана РПС Інжиніринг.
14. Промклімат направив на адресу РПС Інжиніринг претензію від 13.02.2020 №26 щодо непідписання видаткових накладних, зокрема, за договором №180402, однак поштове відправлення не вручене адресату.
15. 04.02.2019 РПС Інжиніринг уклав з ТОВ "Дженерал Монтаж" договір на виконання робіт №040219, за умовами якого ТОВ "Дженерал Монтаж" як виконавець зобов`язався виконати комплекс робіт з монтажу системи кондиціонування та вентиляції, термостатів керування температури по різних зонах на об`єкті позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, буд. 6.
16. ТОВ "Дженерал Монтаж" виконало роботи з монтажу, у тому числі пультів керування PAC-YT52CRA у кількості 6 шт., внутрішніх блоків Pead-RP60JAQ та Pead-RP35JAQ у сукупній кількості 7 шт.; 24.04.2019 сторони договору №040219 підписали акт надання послуг №42.
17. ТОВ "Геоклімат" направило лист від 29.09.2020 №29091010-1 до Промклімат на підтвердження поставки 31.07.2017 за замовленням Промклімат кліматичного обладнання (для систем кондиціонування та вентиляції) за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 6 (місце поставки обладнання), а саме: внутрішнього блоку Pead-RP60JAQ у кількості 2 шт., внутрішнього блоку Pead-RP35JAQ у кількості 7 шт., пультів керування PAC-YT52CRA у кількості 9 шт., на загальну суму 243 960,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог
18. 01.09.2020 РПС Інжиніринг звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Промклімат про стягнення 70 044,00 грн у зв`язку з недопоставкою частини обладнання.
19. Як стверджує позивач, Промклімат не поставив обладнання за договором у такій кількості: 2 шт. внутрішнього блоку Pead-RP35JAQ на суму 43 800,00 грн та 6 шт. пультів керування PAC-YT52CRA на суму 26244,00 грн.
20. Позивач вважає, що сума сплаченої попередньої плати, на яку не було поставлено товар, підлягає поверненню йому на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
21. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у справі №910/13206/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, в задоволенні позову відмовлено повністю.
22. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів факт поставки йому товару не в повному обсязі, та керуючись нормами статей 3, 11, 526, 629, 655, 693, 712 ЦК, пунктів 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), виходив з такого:
- 21.04.2017 РПС Інжиніринг оплатив поставку такого товару: внутрішнього блоку Pead-RP60JAQ у кількості 2 шт., внутрішнього блоку Pead-RP35JAQ у кількості 7 шт., пульту керування PAC-YT52CRA у кількості 9 шт. на загальну суму 251 526,00 грн;
- РПС Інжиніринг після здійснення попередньої оплати в повному обсязі у 2017 році не звертався до Промклімату з листом щодо недопоставки обладнання, така вимога пред`явлена лише у 2020 році (через три роки) шляхом подання цього позову;
- видаткова накладна не містить підпису замовника;
- податкова накладна повинна оцінюватися судами у сукупності з іншими доказами у справі, та при цьому покликався на норми пунктів 201.7, 201.10 ст. 210 ПК;
- договір виконання робіт із актом виконаних робіт не доводять факт непоставки Промклімат спірного обладнання; з договору на виконання робіт та акта вбачається виконання ТОВ "Дженерал Монтаж" робіт з монтажу обладнання на об`єкті РПС Інжиніринг, що відповідає кількості обладнання, закупленого у Промклімату;
- наявний лист ТОВ "Геоклімат" щодо поставки обладнання за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 6;
- оскільки не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, то позовна давність, про яку заявив відповідач, не застосовується.
23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин поставки товару не в повному обсязі, та виходив з такого:
- зі сторони Промклімат 13.02.2020 вчинялись дії з надіслання позивачу спірної видаткової накладної за поставлене обладнання, та вимогою щодо її підписання;
- зміст акта виконаних робіт з монтажу спірного обладнання свідчить про монтаж обладнання в обсязі більшому, ніж заявлена позивачем кількість отриманого ним товару;
- у матеріалах справи міститься лист ТОВ "Геоклімат" від 29.09.2020 №29091010-1 щодо підтвердження поставки Промклімат кліматичного обладнання за адресою: м.Київ, вул. Б. Гмирі, 6 (внутрішнього блоку Pead-RP60JAQ - 2 шт., внутрішнього блоку Pead-RP35JAQ - 7 шт., пульту керування PAC-YT52CRA - 9 шт.;
- позивач у поясненнях у справі №910/5564/20, які викладені у відзиві на позовну заяву Промклімат та у зустрічному позові, зазначив, що РПС Інжиніринг придбало у Промклімат за договором поставки від 18.04.2017 №180402 обладнання для системи кондиціонування, частина якого була змонтована ТОВ "Дженерал Монтаж", а інша частина придбаного обладнання не може бути використана на об`єкті РПС Інжиніринг та не використовується ним;
- позивач долучив до справи зареєстровану 13.05.2017 податкову накладну №8, датовану 21.04.2017, щодо поставки внутрішнього блоку Pead-RP60JAQ у кількості 2 шт., внутрішнього блоку Pead-RP35JAQ у кількості 7 шт., пульту керування PAC-YT52CRA у кількості 9 шт., на загальну суму 251 526,00 грн з ПДВ;
- у підсумку, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги 1) відсутність надісланих відповідачу заперечень щодо обсягу поставленого товару за договором №180402 до подачі даного позову, 2) пояснення РПС Інжиніринг, викладені у відзиві та зустрічному позові по справі №910/5564/20, 3) наявність у справі листа ТОВ "Геоклімат" №29091010-1 від 29.09.2020, 4) податкової накладної від 21.04.2017 №8, погодився з висновком суду першої інстанції по суті спору;
- з огляду на відсутність підстав для задоволення позову, строк позовної давності та наслідки її спливу не підлягають застосуванню.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24. 14.06.2021 РПС Інжиніринг звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить скасувати вказані рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
25. Скаржник у касаційній скарзі посилається на пункти 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК, пункти 3, 4 ст.310 ГПК, та зазначає таке:
- відсутність письмових претензій замовника до виконавця щодо недопоставленого товару за умови його 100% передоплати не є допустимим доказом поставки обладнання в повному обсязі;
- суди попередніх інстанцій порушили вимоги норми ст.13 ГПК, застосувавши концепцію негативного доказу та безпідставно переклавши тягар доказування факту поставки обладнання з відповідача на позивача, внаслідок чого останній був вимушений доводити відсутність факту поставки обладнання, що суперечить засаді змагальності; якщо відповідач стверджує про поставку обладнання за договором у повному обсязі, то доведення цього факту є обов`язком відповідача, а не позивача; висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній;
- суди неправильно застосували п.201.7 та п.201.10 ст.201 ПК, внаслідок чого врахували зареєстровану податкову накладну від 21.04.2017 №8 як доказ здійснення поставки (зазначає, що висновок Верховного Суду щодо застосування норм п. 201.7 та п. 201.10 ст. 201 ПК у подібних правовідносинах відсутній);
- факт складання та реєстрації податкової накладної не може братися до уваги, оскільки така накладна складена та зареєстрована за фактом здійснення попередньої оплати, а не за фактом поставки обладнання;
- суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів - акта виконаних робіт №42 від 24.04.2019, заяви позивача по суті іншої справи (№910/5564/20), листа ТОВ "Геоклімат" від 29.09.2020, податкової накладної відповідача від 21.04.2017 №8, чим порушили вимоги норм статей 77, 86 ГПК; при цьому скаржник посилається на п.4 ч.2 ст. 287 ГПК та на п.4 ч.3 ст. 310 ГПК;
- суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв долучену до апеляційної скарги видаткову накладну від 23.04.2019 №40, чим порушив статті 86, 236, 269 ГПК; висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній;
- суд апеляційної інстанції не надав оцінки кожному аргументу, викладеному в апеляційній скарзі, чим допустив порушення статей 236, 282 ГПК; висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній;
- у судових рішеннях у справах №910/13668/20, №910/13669/20 наявні преюдиціальні обставини, що мають значення для даної справи.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
26. Верховний Суд ухвалою від 29.07.2021 відкрив касаційне провадження та призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо відмови у прийнятті доказу (видаткової накладної)
27. Щодо доводів скаржника, що суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв долучену до апеляційної скарги видаткову накладну від 23.04.2019 №40, чим порушив вимоги статей 86, 236, 269 ГПК, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній, то Верховний Суд зазначає таке.
28. Згідно з ст.269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках: якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
29. Так, позивач подав до суду апеляційної інстанції видаткову накладну про закупівлю додаткових пультів від 23.04.2019 (за день до монтажу обладнання), мотивуючи це тим, що відповідач не заперечував фактів монтажу певної кількості обладнання у відзиві та не спростовував можливість поставки обладнання іншими контрагентами, а також з метою недопущення порушення принципу змагальності.
30. Суд апеляційної інстанції в межах перегляду справи, керуючись вимогами ст. 269 ГПК, дійшов висновку, що позивач не надав доказів неможливості подання копії видаткової накладної від 23.04.2019 №40 до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, врахував дату створення долученого доказу.
31. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання апелянта на те, що він не міг припустити доцільність подання цього документу під час розгляду справи в першій інстанції, не є об`єктивною причиною його неподання у розумінні приписів ч.3 ст. 269 ГПК. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
32. Частина 2 ст.164 ГПК зобов`язує позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
33.Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
34. При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".
35. При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
36. Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.
37. Відтак суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.269 ГПК обґрунтував своє рішення про неприйняття наданого позивачем до суду апеляційної інстанції нового доказу (видаткової накладної від 23.04.2019). Тому Верховний Суд не вбачає порушення норм процесуального права (ст.269 ГПК).
38. Оскільки Верховний Суд не встановив необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання позивача про долучення доказів, підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 ч.2 ст. 287 ГПК та, відповідно, п.3. ч.3 ст. 310 ГПК не є підтвердженими.
Щодо допустимості доказів
39. Скаржник посилається на недопустимість низки доказів, на підставі яких суди попередніх інстанцій ухвалили рішення про відмову у позові.
40. Для оцінки цих доводів скаржника необхідно визначити предмет доказування у цій справі.
41. Між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки обладнання (для систем кондиціонування приміщення).
42. Згідно з частинами 1, 2 ст.712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо не встановлено інше.
43. В укладеному договорі сторони погодили зустрічні зобов`язання: 1) замовник здійснює попередню оплату обладнання, 2) постачальник передає обладнання у передбачені строки у погодженій кількості (до 20.06.2017), 3) замовник зобов`язаний прийняти обладнання.
44. Згідно з ст.662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
45. Відповідно до ст. 664 ЦК товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
46. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
47. Згідно з ст.689 ЦК покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
48. Статтею 693 ЦК передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати або передання оплаченого товару.
49. Вказана норма передбачає необхідність встановлення факту передачі / непередачі товару покупцем як підстави для повернення суми попередньої плати.
50. Позивач не заперечує факт поставки йому та прийняття ним товару у кількості:
- 3 (три) шт. пультів керування PAC-YT52CRA (замовлено та оплачено 9 шт.);
- 5 (п`ять) шт. внутрішніх блоків PEAD-RP35JAQ (замовлено та оплачено 7 шт.);
- 2 (дві) шт. внутрішніх блоків PEAD-RP60JAQ (замовлено та оплачено 2 шт.)
51. Однак позивач зазнає про недопоставку 6 (шести) пультів керування PAC-YT52CRA та 2 (двох) внутрішніх блоків PEAD-RP35JAQ.
52. Відповідач стверджує про поставку обладнання у повній кількості.
53. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК).
54. Предмет доказування - це обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ч.2 ст. 76 ГПК)
55. Пункт 5 ч.3 ст.162 ГПК покладає на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.
56. Відповідач у відзиві на позов повинен зазначити обставини, які визнаються відповідачем; заперечення щодо наведених позивачем обставин із посиланням на відповідні докази та норми права (ч.3 ст. 165 ГПК).
57. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює 1) наявність або 2) відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК).
58. Тобто до предмету доказування на підставі ст. 693 ГПК входить встановлення факту здійснення попередньої плати, зустрічної поставки товару (у кількості замовленого та оплаченого обладнання) та прийняття товару покупцем.
59. Позивач надав такі докази: копію договору №180402; копію рахунка - фактури від 20.04.2017; копію платіжного доручення від 21.04.2017; копію договору виконання робіт від 04.02.2019 №040219 з копією кошторису та акта виконаних робіт від 24.04.2019.
60. Відповідач долучив копії таких доказів: договору №180402, специфікації до договору №180402, рахунку - фактури від 20.04.2017, видаткової накладної від 12.11.2018, претензії від 12.11.2018 №115, претензії від 13.02.2020 №26, податкової накладної, квитанції про реєстрацію податкової накладної від 13.05.2017, відзиву на позов у справі №910/5564/20, зустрічного позову у справі №910/5564/20, проектів встановлення обладнання.
61. Згідно з вимогами ст. 86 ГПК суд оцінює 1) належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також 2) вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
62. Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, чим порушили ст. 77, ч.2 ст. 86 ГПК.
63. Зазначаючи вказану підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду з цього питання (п.3 ч.2 ст. 287 ГПК), а також на іншу підставу - п.4 ч.2 ст. 287 ГПК та п.4 ч.3 ст. 310 ГПК.
64. Так, згідно з п.4 ч.2 ст. 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.
65. Відповідно до п.4 ч.3 ст. 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
66. Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК (допустимість доказів) встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
67. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Так, спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи в забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №909/327/18).
68. Скаржник зазначає, що доказами реального виконання зобов`язання поставки є саме первинні документи, що оформлені відповідно до чинного законодавства. Водночас посилається на необхідність дослідження інших доказів, які наявні у справі.
69. ГПК не містить поняття первинного документу, таке передбачене у законодавстві про бухгалтерський облік та стосується підтвердження здійснення господарських операцій.
70. Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
71. За змістом п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
72. Вимоги до оформлення первинних документів наведені у п.2.4 вказаного Положення, згідно з якими первинний документ має бути підписаний особисто (абз.1 п.2.5).
73. Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
74. У постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №915/905/16 зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи (п.33).
75. Як встановили суди попередніх інстанцій, видаткова накладна не містить підпису позивача як замовника товару.
76. Однак при цьому позивач (замовник) не заперечує отримання ним частини товару (3-х пультів керування та 7-ми внутрішніх блоків).
77. Прийняття товару за усними домовленостями не заборонено законодавством, разом з тим, господарським процесуальним законодавством встановлений відповідний порядок доказування та засоби доказування фактичних обставин у справі (зокрема, пункти 37-39, 43, 44, 50 цієї постанови).
78. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи та оформлення господарських операцій тощо.
79. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.
80. Таким чином, суди, встановивши відсутність підпису замовника на видатковій накладній (дефект первинного документу), правомірно перейшли до дослідження інших наявних доказів у цій справі.
Щодо договору монтажу обладнання та акта виконаних робіт
81. Позивач долучив до позову договір монтажу обладнання та акт виконаних робіт на об`єкті позивача на підтвердження певної кількості вмонтованого обладнання, зокрема, отриманого від відповідача.
82. Суди попередніх інстанцій встановили, що на об`єкті позивача у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 6, було вмонтовано 6 шт. пультів керування PAC -YT52CRA, та в сукупності 7 внутрішніх блоків різного маркування - PEAD-RP60JAQ, PEAD-RP35JAQ (внутрішні блоки - за одним спільним рядком акта виконаних робіт); маркування вмонтованих блоків та пультів керування відповідає маркуванню замовлених блоків у відповідача. Крім того, в акті також зазначено про монтаж інших внутрішніх блоків без зазначення маркування (4 шт.).
83. Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, зазначення в указаному акті внутрішніх блоків двох типів у загальній кількості не дає можливість виокремити кількість блоків по кожному типу окремо.
84. Суд першої інстанції також досліджував п.2.2. договору виконання робіт, відповідно до якого виконання робіт передбачало монтаж обладнання, яке передане від РПС Інжиніринг до ТОВ "Дженерал Монтаж" згідно з актом приймання - передачі.
85. Суд апеляційної інстанції встановив, що зміст акта свідчить також про монтаж внутрішніх блоків PEAD-RP35JAQ в обсязі більшому, ніж заявлена позивачем кількість отриманого ним такого товару, однак в цій частині суд апеляційної інстанції не проаналізував висновок суду першої інстанції стосовно неможливості виокремити вмонтовані внутрішні блоки за їх кількістю.
86. Щодо пультів керування, то з позову та пояснень позивача вбачається, що позивачу було поставлено 3 шт. пультів керування PAC -YT52CRA, тоді як позивач зазначив - 6 шт. пультів керування PAC -YT52CRA.
87. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з вказаних правочинів вбачається виконання робіт з монтажу обладнання, що відповідає закупленому в Промклімат (за типом і маркуванням).
88. Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач не надав доказів придбання додаткових пультів керування з таким самим маркуванням.
89. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір на виконання робіт та наданий акт не доводить факт непоставки спірного обладнання.
Щодо податкової накладної
90. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували п.201.7 та п.201.10 ст. 201 ПК, внаслідок чого взяли до уваги зареєстровану податкову накладну від 21.04.2017 №8 як доказ здійснення поставки. Також стверджував, що висновок Верховного Суду про застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах відсутній.
91. Так, суд першої інстанції зазначив, що податкова накладна повинна оцінюватися судами у сукупності з іншими доказами у справі, та послався на норми пунктів 201.7, 201.10 ст. 201 ПК, однак без їх аналізу в контексті спірних правовідносин.
92. Суд апеляційної інстанції безпосередньо не застосовував та не проаналізував вказані норми, однак послався на факт складення такої накладної і врахував податкову накладну у сукупності з іншими доказами при здійсненні висновку про недоведеність позивачем обставин поставки товару,
93. Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
94. Пункт 201.10 ст. 201 ПК визначає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
95. Податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним (постанова Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19).
96. Самі лише податкові накладні (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у ст. 664 ЦК, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність. Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі 910/8861/20, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19.
97. Висновки Верховного Суду у вказаних справах зроблені на підставі застосування, в тому числі, норм п.201.7 та 201.10 ст. 201 ПК. Спірні правовідносини у вказаних справах є подібними, стосуються правовідносин за договорами поставки товарів, містять аналогічне матеріально-правове регулювання в частині спірних питань, зокрема, у справі №910/8861/20 також мало місце непідписання видаткової накладної і суди досліджували інші наявні докази.
98. Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій врахували зареєстровану податкову накладну від 21.04.2017 №8 як доказ здійснення поставки не відповідають висновкам судів попередніх інстанцій, оскільки така податкова накладна була врахована у сукупності з іншими доказами у справі.
99. Незважаючи на те, що суди попередніх інстанцій дійсно розглянули та оцінили податкову накладну в сукупності з іншими доказами, однак суди не надали оцінки такій накладній як окремому доказу (зокрема, згідно з вимогами ст. 86 ГПК) щодо її здатності підтвердити фактичні обставини у цій справі. Зокрема, не з`ясували, на підтвердження якої операції складена така накладна, які обставини вона підтверджує, які доводи сторін спростовує, чи підтверджує вона факт поставки товару у цій справі, зокрема, з урахуванням норм п.201.7 та 201.10 ст. 201 ПК.
100. Згідно зі ст. 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеним обставин, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій.
101. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій з`ясували фактичні обставини на підставі податкової накладної, яка не є допустимим доказом.
Щодо заяви сторони по суті спору в іншій справі
102. Скаржник зазначає, що його пояснення в заявах по суті справ та в зустрічному позові в іншій справі №910/5564/20 не є допустимим доказом поставки обладнання.
103. Суд апеляційної інстанції послався на пояснення позивача в іншій справі №910/5564/20 щодо факту поставки обладнання за договором №180404 та зазначив, що згідно з такими поясненнями позивач не заперечував факт поставки товару за вказаним договором. В поясненнях містилася лише вказівка про неможливість використання частини придбаного обладнання.
104. Суд апеляційної інстанції врахував вказані пояснення позивача в іншій справі у висновку щодо обставин спірних правовідносин у цій справі.
105. Статтею 73 ГПК встановлені види засобів доказування (письмові, речові, електронні докази, висновки експертів, показання свідків).
106. Частиною 4 ст. 75 ГПК встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
107. Однак суди попередніх інстанції не встановили, чи можуть бути доказом у цій справі пояснення сторони в заявах по суті у іншій справі, чи є такі поснення засобом доказування, чи вказані обставини були встановлені у судових рішення у справі №910/5564/20 і чи можуть вони враховуватися як преюдиціальні у даній справі.
Щодо листа про закупівлю товару
108. Суди попередніх інстанцій встановили наявність у справі листа ТОВ "Геоклімат" від 29.09.2020 №29091010-1 до Промклімат на підтвердження поставки 31.07.2017 за замовленням Промклімат кліматичного обладнання (для систем кондиціонування та вентиляції) за адресою: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 6 (місце поставки обладнання), а саме: внутрішнього блоку Pead-RP60JAQ у кількості 2 шт., внутрішнього блоку Pead-RP35JAQ у кількості 7 шт., пультів керування PAC-YT52CRA у кількості 9 шт., на загальну суму 243 960,00 грн.
109. Проте суди не встановили доказів надсилання такого листа, не надали оцінку такому листу третьої особи як окремого доказу, тому, які обставини справи такий лист підтверджує і чи може він підтверджувати фактичні обставини поставки. Не дослідили такий доказ у взаємозв`язку з наданою відповідачем видатковою накладною від 12.11.2018, тоді як в листі йдеться про поставку товару за адресою об`єкта поставки обладнання позивача (згідно договору поставки) - 31.07.2017.
110. Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Тому судам при розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 06.04.2021 у справі №910/11720/19).
111. Разом з тим, суди не встановили, чи такий лист може підтверджувати фактичні обставини щодо реального руху обладнання, фізичної поставки та перевезення обладнання тощо, тобто чи є допустимим доказом.
112. Суди не надали окремої оцінки такому наданому відповідачем доказу, однак врахували його у сукупності з іншими доказами у висновку про недоведеність позивачем поставки товару, таким чином порушивши норму ст.86 ГПК.
113. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанції оцінили вказані докази як допустимі з порушенням вимог ст. 77 ГПК.
Щодо вимоги позивача до відповідача про повернення попередньої оплати за товар
114. Норма ст. 693 ЦК наділяє особу правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом, що було реалізовано позивачем в межах цієї справи, шляхом подання відповідного позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 909/524/18 від 08.02.2019.
115. Крім того, як встановлено, позивач 21.04.2017 здійснив попередню оплату товару, 20.06.2017 сплив погоджений сторонами строк поставки товару, а 31.12.2017 закінчився погоджений сторонами строк договору.
116. РПС Інжиніринг подав позов про повернення попередньої плати 01.09.2020, зазначаючи, що втратив інтерес до виконання договору поставки.
117. Суди попередніх інстанцій надали такому факту значення з огляду на те, що позивач в розумні строки з моменту повної оплати товару та закінчення строку на його поставку не висловлював потреби та зацікавленості в отриманні вже оплаченого обладнання для систем кондиціонування приміщень.
118. Проте суди не заперечували права позивача на подання позову (порушеного права позивача) в цій справі з підстав неподання ним такої вимоги (претензії) в досудовому порядку та не розцінювали неподачу вимоги (претензії) до постачальника як таку, що підтверджує фактичні обставини у справі.
119. Твердження скаржника про те, що суди на підставі вказаної обставини встановили фактичні обставини справи не відповідає дійсності.
Щодо преюдиціальних обставин
120. Скаржник в апеляційній скарзі посилається на рішеннях судів у справах №910/13668/20, №910/13669/20.
121. Так, у справі №910/13668/20 РПС Інжиніринг подав позов про стягнення з Промклімату попередньої оплати за договором поставки від 18.04.2017 №180401 у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки обладнання. Вимоги позову ґрунтуються на тому, що позивач на виконання умов укладеного з відповідачем договору перерахував авансову оплату у сумі 214 500 грн, однак відповідач виконав свої зобов`язання лише частково та не поставив позивачу обладнання на суму 159 060 грн.
122. Господарський суд міста Києва у рішенні від 11.11.2020 у справі №910/13668/20 позов задовольнив повністю.
123. У справі №910/13669/20 10.09.2020 РПС Інжиніринг подав позов до Промклімату про стягнення 188730 грн заборгованості за договором від 18.04.2017 № 180403. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору від 18.04.2017 №180403 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виник обов`язок з повернення суми попередньої оплати.
124. Господарський суд міста Києва у рішенні від 10.12.2020 у справі №910/13669/20 встановив, що обладнання не поставлене в повному обсязі, але відмовив у позові, застосувавши строк позовної давності. Суд апеляційної інстанції скасував це рішення та ухвалив постанову, якою задовольнив позовні вимоги.
125. Вказані рішення судів були ухвалені та існували на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, однак були оскаржені в апеляційному порядку.
126. Разом з тим, скаржник не посилався на преюдиціальні обставини з вказаних рішень судів, та не зазначав про вказані судові рішення ні у суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.
127. Скаржник також не обґрунтовує, які саме преюдиціальні обставини з вказаних судових рішень підлягають до врахування, та що такі підтверджують у цій справі.
128. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували вказаних рішень судів та встановлених судами обставин у вказаних рішеннях необґрунтованими.
Щодо концепції негативного доказу
129. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили принцип змагальності та застосували концепцію негативного доказу, поклавши тягар доказування щодо поставки товару на позивача як замовника товару, чим порушили ст. 13 ГПК.
130. Так, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не довів факт поставки йому товару не в повному обсязі.
131. Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (ч.3 ст.13 ГПК).
132. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу).
133. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
134. Як встановлено, підставою позову визначено ст. 693 ГПК, яка передбачає встановлення факту здійснення попередньої плати та зустрічної передачі поставки товару.
135. Поставка (передача) товару є обов`язком відповідача.
136. Відтак доказування факту передачі (поставки) товару лежить на відповідачеві, а відсутності такого факту - на позивачеві, обов`язком суду є перевірка доказів, наданих сторонами, та їх оцінка на предмет допустимості, зокрема здатності підтвердити факт поставки товару або відсутність такого факту.
137. Як зазначено в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №924/277/19, зі змісту статей 525, 526, 663, 693 ЦК вбачається, що покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі невиконання продавцем зобов`язання передати товар у строк, встановлений або договором поставки, або визначений відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Для задоволення вимог покупця щодо повернення суми попередньої оплати суд повинен установити факт прострочення продавця щодо передачі товару, факт належного виконання покупцем своїх обов`язків за договором, а звідси - і право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати.
138. У пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
139. Обставина реального виконання договору в частині здійснення відповідачем фактичної поставки товару у кількості та на суму, заявлену позивачем, підлягала окремому доведенню у цій справі, оскільки на це, як на одну із підстав заперечення доводів позову, наголошував відповідач у судах попередніх інстанцій.
140. Суди належно з`ясували здійснення позивачем попередньої плати за товару повному обсязі.
141. Однак у цій справі суди не оцінили докази відповідача на предмет здатності підтвердити факт поставки товару на суму попередньої оплати, яку просить стягнути позивач, та переклали тягар доказування відсутності поставки товару на позивача.
142. Для правильного вирішення спору про повернення попередньої плати, в межах предмету та підстав цього позову, слід встановити обставини щодо виконання відповідачем договору в частині фактичного здійснення поставки товару на спірну суму боргу.
143. З огляду на зазначене, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій засад змагальності (ст. 13 ГПК) у цій справі є обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
144. Відповідно до ст. 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
145. Однак ухвалені у справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено з`ясування обставин справи на підставі недопустимих доказів та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 13, 74, 77, 86 ГПК.
146. Згідно з частинами 1, 2 ст. 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
147. За змістом ч.4 ст. 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
148. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
149. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити доводи сторін, наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.
Розподіл судових витрат
150. Оскільки у цьому випадку Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат Верховним Судом
не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РПС Інжиніринг" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №910/13206/20 скасувати.
3. Справу №910/13206/20 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 02.11.2021 |
Оприлюднено | 04.11.2021 |
Номер документу | 100775667 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Кібенко О. Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні