Постанова

від 01.11.2021 по справі 634/1322/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року

м. Харків

справа № 634/1322/19

провадження № 22ц/818/4116/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Колосовської А.Р.

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідачка - ОСОБА_3 ,

треті особи - Володимирівська сільська рада Сахновщинського району Харківської області, приватний нотаріус Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 23 березня 2021 року в складі судді Зимовського О.С.

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Володимирівська сільська рада Сахновщинського району Харківської області, приватний нотаріус Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко Олена Віталіївна про визнання заповіту недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, який в подальшому доповнила.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку в селі Володимирівка, земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та земельної ділянки (паю) на території Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, кадастровий номер 6324881500:01:000:0033.

Вказала, що вона як спадкоємиця першої черги звернулась у травні 2017 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Від нотаріуса їй стало відомо, що за життя мати ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений посадовою особою Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, яким заповіла все своє майно іншій дочці - ОСОБА_3 .

Зазначила, що мати потребувала постійного догляду, а ОСОБА_3 , проживаючи з матір`ю в одному селі, не надавала їй догляду, у зв`язку з чим у жовтні 2016 року вона перевезла мати до міста Харкова, де доглядала за нею. Мати стверджувала, що у 2007 році склала заповіт на обох дочок у рівних частках, а після того підписувала лише доручення на ОСОБА_3 на отримання пенсії.

Вказала, що вона прийняла спадщину після померлої ОСОБА_4 як спадкоємиця за законом у розмірі 25% (обов`язкова частка), а відповідачка ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом - в розмірі 75%.

Зазначила, що спірний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення. У заповіті не вказано час його складання. Заповідачка через похилий вік та поганий зір не могла самостійно прочитати заповіт. Його прочитано їй вголос секретарем сільської ради. Посвідчення заповіту мало відбуватися при свідках, в іншому разі заповідачка мала б прочитати заповіт самостійно та власноруч зазначити про це у тексті заповіту. При складанні заповіту волевиявлення заповідачки не було вільним і не відповідало її волі.

Просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області Щербак Н.І. 20 березня 2014 року на користь ОСОБА_3 ; зобов`язати приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко О.В. виправити долі спадщини ОСОБА_4 за законом на загальних підставах та видати їй нове свідоцтво про спадщину.

Заочним рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 23 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати заповіт недійсним.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки формі заповіту, а саме тому, що оскаржуваний заповіт надруковано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Вважала, що коли секретар сільської ради ще не ознайомила заповідачку з текстом заповіту, вона вже надрукувала у тексті, що він нею прочитаний вголос та схвалений ОСОБА_4 . Надрукована фраза у тексті заповіту заповіт мною прочитано вслух та схвалено ОСОБА_4 не заміняє запис заповідача про прочитання і схвалення надрукованого тексту заповіту, який мав бути здійснений власноруч. Приписи закону щодо підпису заповідача про самостійне прочитання та схвалення заповіту не дотримані. Заповідачка через похилий вік та поганий зір не могла самостійно прочитати заповіт. Він був їй прочитаний секретарем сільської ради, про що зазначено у тексті заповіту. У такому разі посвідчення заповіту мало відбуватися при свідках. Часу складання заповіту не вказано. Волевиявлення заповідачки не було вільним та не відповідало її волі. Відповідачка жодного разу не з`являлась до суду та не спростувала її доводи.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано клопотання про витребування доказів, у якому вона просила вирішити питання про витребування доказів: від Володимирівської сільської ради - оригінали всіх заповітів ОСОБА_4 , які було складено за її життя, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та належним чином завірених всіх процесуальних документів, що пов`язані з їх складанням; від нотаріуса Давиденко О.В. - належним чином завірену копію спадкової справи № 53/2017, заведеної щодо майна ОСОБА_4 , на розгляді якого в судовому засіданні вона не наполягала, тому це клопотання не розглядалося.

При цьому судова колегія зазначає, що у позовній заяві ОСОБА_1 також викладала відповідні клопотання про витребування доказів, однак у підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції її представниця відмовилась від цих клопотань. У подальшому представниця позивачки зверталась до суду з клопотанням про забезпечення доказів з аналогічною прохальною частиною, яке ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 серпня 2020 року залишено без задоволення.

25 червня 2021 року та 02 липня 2021 року до суду апеляційної інстанції від приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а заочне рішення суду - без змін. Вказала, що посилань на вчинення нею будь-яких неправомірних дій позовна заява не містить. При зверненні до неї ОСОБА_1 не висловлювала будь-яких сумнівів у дійсності заповіту. Зі змістом заповіту та спадкової справи ОСОБА_1 ознайомлена. Свідоцтво про право на спадщину отримала. Підстав для виправлення часток спадщини не наведено. Факту підробки заповіту не встановлено. Законом не передбачено можливості скасування нотаріусом виданого раніше свідоцтва.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, заочне рішення суду - залишити без змін.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстав для визнання оскаржуваного заповіту недійсним не вбачається, як і для задоволення похідної вимоги про виправлення часток спадщини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а. с. 7-8).

З фотокопії заповіту від 20 березня 2014 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, зареєстрованого у реєстрі за № 05 вбачається, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все своє майно, де б таке не було та з чого б не складалось, і все те, що буде належати їй на день смерті та на що вона за законом матиме право, а також земельну ділянку згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія ЯБ № 610629, заповіла своїй дочці ОСОБА_3 (а. с. 25).

У заповіті зазначено, що його складено та посвідчено в приміщенні виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у виконавчому комітеті, а другий - видається заповідачу. Заповіт у відповідності з частиною 2 статті 1248 ЦК України за проханням та зі слів заповідача записаний за допомогою технічних засобів. Заповіт секретарем прочитано вголос та схвалено ОСОБА_4 . Заповіт записано секретарем зі слів ОСОБА_4 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписаний у присутності секретаря. Особу заповідача встановлено, її дієздатність перевірено.

18 червня 2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом № 721 на ј частину майна після померлої ОСОБА_4 , а саме земельної ділянки на території Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, кадастровий номер 6324881500:01:000:0033 (а. с. 10).

Положеннями статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому, право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України ).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України .

Статтею 203 ЦК України визначено такі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Спеціальною нормою, яка визначає підстави нікчемності заповіту, є стаття 1257 ЦК України , відповідно до якої нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Заповіт, як односторонній правочин, має відповідати загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України .

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені статтею 1247 ЦК України, а саме: заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу , присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Згідно із положеннями статті 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Враховуючи положення статті 1 Закону України Про нотаріат , до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України Про нотаріат . Відповідно до статті 37 цього Закону органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних).

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 передбачено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Правила посвідчення заповітів визначено положеннями пункту 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Вищевказаним порядком визначено передумови, за наявності яких посвідчення має відбуватися за обов`язкової присутності не менш як двох свідків: це має місце, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Як встановлено судом волевиявлення ОСОБА_4 , спрямоване на передачу майна після смерті саме дочці ОСОБА_3 , зафіксоване в оспорюваному заповіті від 20 березня 2014 року, було вільним та відповідало її волі. Доказів протилежного позивачка до суду не надала.

Як вбачається з фотокопії оскаржуваного заповіту на виконання вимог статті 1247 ЦК України та пункту 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування в оспорюваному заповіті від 20 березня 2014 року зазначено дату і місце його складання. Заповідачці роз`яснено зміст статей ЦК України щодо недійсності правочинів, зміст статей 1235, 1241 , 1248, 1253, 1254 , 1307 ЦК України . Заповіт до підписання прочитаний заповідачкою вголос і власноруч підписаний нею у присутності секретаря виконавчого комітету Володимирівської сільської ради.

Безпідставними є доводи ОСОБА_1 про визнання спірного заповіту недійсним у зв`язку з відсутністю свідків під час його посвідчення, оскільки з тексту заповіту вбачається, що він прочитаний особисто заповідачкою до підписання. Натомість законом передбачене обов`язкове посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування при свідках лише у випадку неможливості заповідача прочитати текст заповіту самостійно або за бажанням заповідача.

Матеріали справи, ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції не спростували того, що ОСОБА_4 прочитала заповіт до його підписання, тому відсутня необхідність присутності при посвідченні цього заповіту свідків.

Зазначення у заповіті, що його прочитано вголос секретарем виконавчого комітету Володимирівської сільської ради та схвалено ОСОБА_4 не свідчить про те, що заповідачка не могла прочитати цей заповіт та не читала його, зважаючи на те, що у тексті заповіту також вказано, що заповіт до підписання прочитаний заповідачкою вголос.

Текст заповідального розпорядження складено від першої особи, що свідчить про складання заповіту особисто заповідачкою.

Відомості про те, що ОСОБА_4 мала такі фізичні вади та стан здоров`я, які перешкоджали їй самостійно ознайомитись зі змістом заповіту та прочитати його, спростовуються відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження цього, зокрема, відповідної медичної документації, та підписом заповідачки в оскаржуваному заповіті.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 липня 2019 року у справі № 396/1116/17, провадження № 61-38058св18, від 24 лютого 2020 року у справі № 393/114/18-ц, провадження № 61-8793св19.

Оспорюваний заповіт від 20 березня 2014 року складено у двох примірниках, зареєстровано в реєстрі, особу заповідачки встановлено, її дієздатність перевірено.

Відсутність у тексті заповіту часу його складання не є істотною умовою для визнання заповіту недійсним з урахуванням того, що форма заповіту відповідає вимогам статті 1247 ЦК України і волевиявлення заповідачки було вільним.

Отже, оскаржуваний заповіт за формою, порядком його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідачки на розпорядження своїм майном відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивачка належних та допустимих доказів не надала.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та похідної від неї вимоги зобов`язати нотаріуса змінити частки спадщини та видати їй нове свідоцтво про спадщину.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що похідна вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання зміни часток спадщини та видачі їй нового свідоцтва про спадщину спрямована до приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко О.В. Однак, нотаріус залучена до участі у справі лише як третя особа, а не як відповідач.

Посилання ОСОБА_1 та її представниці на те, що спадкодавиця мала фізичні вади будь- якими доказами крім їх пояснень, не підтверджуються.

Доводи ОСОБА_1 та її представниці щодо того, що в заповіті в графі підпис Чибисова не є її підписом, а зазначено її прізвище, заповіт вона не підписувала, судовою колегією не приймаються, оскільки доказів щодо цього матеріали справи не містять і до суду апеляційної інстанції їх не надано. Будь - яких клопотань щодо призначення відповідних експертиз позивачкою та її представницею не заявлено.

Таким чином, судове рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 23 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 02 листопада 2021 року.