Рішення

від 23.03.2021 по справі 634/1322/19

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 634/1322/19

Категорія 60

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2021 року смт Сахновщина Харківська область

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Зимовського О.С.,

за участю секретаря судового засідання - Лісняк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Володимирівська сільська рада Сахновщинського району Харківської області, приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко Олени Віталіївни про визнання заповіту недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Володимирівська сільська рада Сахновщинського району Харківської області, приватний нотаріус Сахновщинського нотаріального округу Давиденко О.В. про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 , посвідченого Володимирівською сільською радою на користь ОСОБА_2 та зобов`язання нотаріуса ОСОБА_4 виправити долі спадщини за законом та видати нове свідоцтво про спадщину.

На обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті залишилась спадщина, а саме житловий будинок в с. Володимирівка, земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та земельний (пай) на території Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області кадастровий номер 6324881500:01:000:0033. Позивач ОСОБА_1 , як донька померлої і спадкоємець першої черги звернулась у травні 2017 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Від нотаріуса їй стало відомо, що за життя мати ОСОБА_3 склала заповіт. Який був посвідчений посадовою особою Володимирівської сільської ради Сахновщинського району, яким заповідала все своє майно дочці - відповідачу по справі ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 , прийняла спадщину після померлої ОСОБА_3 як спадкоємець за законом у розмірі 25% (обов`язкова частка), а відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом в розмірі 75%.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що спірний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення а заповідач через похилий вік та поганий зір не могла самостійно прочитати заповіт, тому при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час та місце судового засідання до суду не з`явилась.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити та пояснила, що вимоги ст. 1247 ЦК України щодо форми заповіту при складанні спірного заповіту не було дотримано. Так у заповіті не зазначено час його складання. Крім того в порушення вимог ст. 1248 ЦК України якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках, але у вказаному заповіті не містяться відомості про свідків. Заповідач через похилий вік та дуже поганий зір не могла сама прочитати заповіт і заповіт був їй прочитаний секретарем сільської ради ОСОБА_6 про що саме секретарем зазначено в тексті заповіту перед підписом заповідача заповіт мною (секретарем) прочитано в слух і схвалено ОСОБА_3 . Таким чином, позивач та її представник вважають, що заповіт за проханням та зі слів заповідача записано за допомогою технічних засобів. Таким же друкованим текстом здійснено запис про посвідчення заповіту секретарем сільської ради. Текст якого, секретарем сільської ради попередньо прочитано вголос заповідачу. Під вказаним текстом мається роздруковане слово підпис та прізвище ОСОБА_7 , часу складення заповіту зовсім не зазначено.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлялась про час та місце судового засідання завчасно та належним чином, разом з тим в судове засідання не з`явилась про причини неявки суд не повідомила.

Суд зі згоди представника позивача ухвалив про проведення заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення.

Представник третьої особи Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи без їх представника.

Представник третьої особи приватний нотаріус Сахновщинського нотаріального округу Давиденко О.В. в судове засідання не з`явилась направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. В письмових поясненнях направлених до суду зазначила, що доказів які свідчать, що заповіт складений особою не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин позивачем в позові не наведено. Крім того, наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину. Також предметом позову є зобов`язання приватного нотаріуса виправити долі спадщини за законом та видати нове свідоцтво про спадщину. Разом з тим виправлення долей спадщини жодним нормативним актом не передбачено. Тому вважала, що позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку.

Згідно зі ст. 16 ЦК України , звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на спадкування пред`явлення позову про визнання заповіту недійсним, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Статтями 1216 , 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України , згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до статті 1248 ЦК України , нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.

Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Аналогічне положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України .

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України ).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно (а.с. 7- 8).

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є її донька - позивач ОСОБА_8 (а.с. 9).

У підготовчому судовому засіданні представник позивача відмовилась від клопотання щодо витребування у Володимирівської сільської ради Сахновщинського району та приватного нотаріуса Сахновщинського нотаріального округу оригіналу заповіту чи належно завіреної копії.

Згідно наданої представником позивача фотокопії заповіту від 12 березня 2014 року, ОСОБА_3 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі № 5 на ім`я дочки - ОСОБА_2 , який посвідчено секретарем виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області (а.с. 25).

На підставі зазначеного заповіту ОСОБА_3 заповіла все своє майно, а також земельну ділянку, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯБ № 610629 своїй дочці ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 отримала 1/4 частку майна після померлої ОСОБА_3 (а.с. 10).

Відповідно до 1.7 пункту 1 глави 3 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту), згідно з яким нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути в голос прочитаний і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

Статтею 41 Закону України Про нотаріат в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту, передбачено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до статті 54 Закону України Про нотаріат в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту, нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Судом встановлено, що спірний заповіт записаний секретарем виконавчого комітету за допомогою загальноприйнятих технічних засобів - з використанням комп`ютерного набору та роздруківки.

Так у заповіті зазначено, що заповіт у відповідності ч. 2 ст. 1248 ЦК України за проханням та слів заповідача записаний за допомогою технічних засобів.

У графі Підпис міститься рукописний підпис ОСОБА_7 , а також запис Заповіт мною прочитано вслух і схвалено ОСОБА_3 .

Після графи Підпис , зазначено 20 березня 2014 року цей заповіт посвідчено мною, ОСОБА_6 , секретарем виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. Заповіт записаний мною. Секретарем, зі слів ОСОБА_3 і власноручно підписаний нею у моїй присутності. Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено.

Не заслуговують на увагу твердження представника позивача, що оспорюваний заповіт не містить зазначення заповідачем відомостей про те, що заповіт, зі слів заповідача, записаний нотаріусом і заповідачем прочитаний в голос, оскільки в тексті заповіту міститься запис здійснений технічними засобами, що заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем і власноручно підписаний.

Також не заслуговують на увагу твердження представника позивача, що заповідач через похилий вік та дуже поганий зір не могла сама прочитати заповіт і заповіт був їй прочитаний секретарем сільської ради Щербак Н.І., оскільки до суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема медичної документації про стан здоров`я заповідача.

На підставі викладеного суд приходить висновку, що заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 і власноручно підписаний нею у присутності секретаря виконкому.

Посадова особи органів місцевого самоврядування (секретар виконкому) встановила особу заповідача за паспортом, перевірила її дієздатність, роз`яснила заповідачу зміст статей 207, 1235, 1241,1248, 1253, 1254, 1307 ЦК України , встановила її дійсну волю на розпорядження майном на випадок смерті та посвідчила особистий підпис на заповіті, при цьому будь-яких інших осіб при цьому не було, а тому і не було необхідності залучати двох свідків для такого посвідчення.

Помилкове не зазначення у заповіті часу його складання за встановлених у цій справі обставин, не впливає на волевиявлення заповідача щодо розпорядження власним майном та не свідчить про нікчемність вчиненого правочину, оскільки за своїм змістом фактично є технічною помилкою, допущеною особою (посадовою особою органу місцевого самоврядування), яка склала заповіт за допомогою технічних засобів.

Для правильного визначення наслідків порушення цієї вимоги треба встановити, відноситься зазначення місця та часу вчинення правочину до змісту правочину чи до його форми. Оскільки правочин визначається як дія особи, спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків (ч. 1 ст. 202 ЦК), зазначення в заповіті на місце і час його вчинення не може тлумачитись як частина змісту правочину. Те розуміння форми правочину, яке випливає із ст. 205- 209 ЦК, не дає підстав для віднесення зазначення на місце та час вчинення правочину до форми заповіту. Отже, порушення вимоги про обов`язковість зазначення в заповіті місця та часу вчинення правочину не може тягти наслідки, встановлені на випадок суперечності змісту правочину актам цивільного законодавства або на випадок порушення вимог закону до форми правочину.

Таким чином, судовим розглядом не встановлено підстав для визнання заповіту, складеного ОСОБА_3 20 березня 2014 року недійсним.

Інші зазначені позивачем позовні вимоги є похідними і такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1 2 , 1 3, 89, 206, 258, 259 , 264 , 265 , 268 ЦПК України , суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Володимирівська сільська рада Сахновщинського району Харківської області, приватного нотаріуса Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко Олени Віталіївни про визнання заповіту недійсним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 01.04.2021 року

Суддя: /підпис/

Копія вірна. Суддя: