Постанова

від 03.11.2021 по справі 820/1096/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 р. Справа № 820/1096/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.06.20 року по справі №820/1096/17

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Харківської області

треті особи Державна судова адміністрація України, Державна Казначейська служба України

про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 року по справі №820/1096/17, в якій просить суд здійснити перегляд за виключними обставинами судового рішення - постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 року у справі №820/1096/17 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи Державна судова адміністрація України, Державна Казначейська служба України про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на наявність виключних обставин, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме на визнання Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі №2-р(11)2020 неконституційним підпункт 1 пункту 28 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 року №1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року №2453-VI, яка передбачала, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Отже, до виключення із Закону №2453 статті 136, суддям, які вийшли у відставку, держава гарантувала право на отримання вихідної допомоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Апеляційного суду Харківської області (61001, м. Харків, майдан Героїв небесної сотні, 36, код ЄДРПОУ 02894131), треті особи - Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 820/1096/17 - залишено в силі.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 по справі №820/1096/17.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначила, що за загальним правилом наслідки неконституційності застосовуються лише до правовідносин, що виникли або продовжують існувати після оголошення рішення Конституційного, Суду України. Такий підхід застосовується до осіб, які не звертались до суду з метою відновлення порушеного права. Зокрема, такі особи, що зазнали шкоди від дії закону, визнаного неконституційним, можуть вимагати її відшкодування, зокрема звернутися до суду з окремим позовом. Це загальний порядок.

Поряд з цим, до осіб які у судовому порядку оспорювали наявність/відсутність прав чи обов`язків, що ґрунтується на законі, визнаному згодом неконституційним, діє спеціальне правове регулювання. Захист їх прав від наслідків неконституційності застосованого до них закону можливий через перегляд справи за виключними обставинами. Інший підхід до зазначеного питання робить неефективним інститут конституційної скарги. Скориставшись своїм правом на оскарження конституційності застосованого щодо неї закону, особа прагне відновити свої права та законні інтереси. Коли Конституційний Суд України задовольняє конституційну скаргу, має бути механізм, що забезпечує реальне поновлення порушених прав осіб, що постраждали від неконституційності закону. Таким механізмом і є перегляд справи за виключними обставинами. Негативні наслідки порушення Конституції України не можуть бути адекватно усунені тільки констатацією невідповідності положень нормативного акта Конституції і не можуть бути виправлені в інший спосіб, окрім як за допомогою повторного судового провадження.

Позивач зазначає, що Держава має забезпечити ефективне поновлення прав через можливість повторного розгляду справи, під час якого суд загальної юрисдикції, зважаючи на рішення Конституційного Суду України, повинен переглянути судове рішення, яке ґрунтувалося на неконституційних положеннях закону, та на основі юридичної позиції Конституційного Суду України. Такий підхід повністю узгоджується з принципом належного урядування. Перегляд судових рішень, які ухвалені на підставі положень закону, визнаних неконституційними (конституційними), є одним із проявів відповідальності держави та відповідального публічного урядування. У такий спосіб держава виконує свій обов`язок поновити права, які вона сама й порушила, ухваливши акт, який став об' єктом судового конституційного контролю і визнаний неконституційним. Гарантуючи таке право особи, законодавець мав на меті забезпечити поновлення порушеного права особи внаслідок застосування у її справі положень закону, які не відповідали Конституції України.

Третя особа, Державна судова адміністрація України надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, де зазначає, що доводи наведені позивачем щодо підстав перегляду судового рішення за виключними обставинами не відповідають дійсності.

Інші учасники справи не скористались свої правом та не подали до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Конституційний Суд України від 13.07.2017 за № 2136-VIII (далі за текстом - Закон № 2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Статтею 91 Закону № 2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Частиною першою ст. 136 Закону № 2453-VI (до 01 квітня 2014 року) передбачалося, що суддя, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У подальшому, стаття 136 Закону № 2453-VI виключена відповідно до положень підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 за № 1166-VII (далі по тексту - Закон № 1166-VII).

Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 за № 2-р (ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону № 2453-VI.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 08.12.2004 за № 2222-IV Про внесення змін до Конституції України (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Конституційний Суд України до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

У пункті 2 резолютивної частині Рішення від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 Конституційним Судом України вирішено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII втратила чинність з 15.04.2020.

За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Такої позиції щодо оцінки як виключної обставини рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі № 804/3790/17, від 23 грудня 2019 року в справі № 814/1274/17, від 30 квітня 2020 року в справі № 826/15692/16, від 12 серпня 2020 року в справі № 826/18177/15.

Колегія суддів також зазначає, що за змістом п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

Окрім того, 19.02.2021 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 808/1628/18, в якій наголосив, що положення п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

Так, словосполучення «ще не виконане» , яке вживається у п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення» , про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 10.03.2021 у справі № 826/28067/15.

Проте, у даному випадку, рішення суду не може вважатись невиконаним у контексті приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, оскільки рішення суду, що набрало законної сили (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 року у справі № 820/1096/17), яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18 та в ухвалі від 03.02.2021 у справі № 820/1329/16.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для перегляду та скасування за виключними обставинами, визначеними п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 року у справі № 820/1096/17.

За приписами частини 1 статті 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванняухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 по справі № 820/1096/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва