Ухвала

від 29.10.2021 по справі 520/7142/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 520/7142/19

адміністративне провадження № К/9901/31738/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Блажівська Н.Є., Гончарова І.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №520/7142/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стальконструкція 1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

28.08.2021 Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №520/7142/19.

Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2021 касаційну скаргу залишено без руху, зобов`язано скаржника усунути недоліки касаційної скарги шляхом надання: платіжного доручення про сплату судового збору за подання касаційної скарги; обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин; обґрунтування підстави (підстав), на яку (які) зроблено посилання у касаційній скарзі.

Для усунення зазначених недоліків скаржнику встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

У межах встановленого судом строку скаржник надіслав клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що право на касаційне оскарження передбачено Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України.Водночас окрім формального посилання на статті КАС України відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що з об`єктивних причин перешкоджали останньому звернутися до суду касаційної інстанції в межах строку, передбаченого статтею 329 КАС України.

Щодо підстав касаційного оскарження, контролюючим органом вказано пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами пунктів пунктів 44.6 статті 44, підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та пунктів 1,2 статті 9 Закону України №996, невраховано висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 15.01.2020 у справі №520/1086/19, від 21.01.2020 у справі №2а-0870/1161/11.

Верховний Суд зауважує, що скаржником не обґрунтовано, у чому полягає неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наведено висновки судів у справі №460/6207/20, які суперечать висновкам Верховного Суду, не доведено подібність правовідносин у справах, у яких викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга.

Щодо надання документу про сплату судового збору, скаржником заявлено клопотання про продовження на усунення недоліку касаційної скарги в цій частині.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, Головне управління ДПС у Харківській області посилається на відсутність коштів для сплати судового збору у зв`язку зі здійсненням безспірного списання коштів з його рахунків. На підтвердження вказаного надає копії довідок Управління інфраструктури та бухгалтерського обліку Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.05.2021 №294/20-40-10-23, від 24.05.2021 №321/20-40-10-23 та повідомлень про безспірне списання коштів від 15.06.2021 №21595/5, від 14.06.2021 №21977/5.

Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, положення наведеної статті процесуального закону надає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України Про судовий збір у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов`язку сплачувати судовий збір, серед яких органи доходів і зборів відсутні (стаття 5 цього Закону).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні видатки , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Податковим органом не надано доказів, що на цей час вживаються всі можливі заходи, зокрема, звернення до уповноважених органів з клопотанням про виділення коштів. Крім того, скаржник не зазначає, коли саме він буде в змозі сплатити судовий збір у разі продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Також Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, та в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №520/7142/19 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді: І. А. Васильєва Н. Є. Блажівська І. А. Гончарова