Постанова

від 02.11.2021 по справі 640/24697/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 640/24697/19

адміністративне провадження № К/9901/32002/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 640/24697/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення НАЗК від 14 червня 2019 року № 1686 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання ;

- визнати протиправним та скасувати рішення НАЗК від 14 червня 2019 № 1688 Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання до Національного антикорупційного бюро України .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення та висновки НАЗК прийнято без дотримання принципів належності, достатності та законності доказів. Висновок відповідача щодо наявності ознак правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України, є незаконним та без урахування інформації, наданої позивачем. Також наголошено, що спірні рішення прийняті поза межами законодавчо встановлених строків для перевірки, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2020 року позов задоволено повністю.

Мотиви, з яких суд першої інстанції виходив при ухваленні вказаного рішення, полягають у тому, що проведення відповідачем перевірки декларації відповідно до статей 48 та 50 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII Про запобігання корупції (далі - Закон № 1700-VII) передбачає встановлену Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням НАЗК від 10 лютого 2017 року № 56 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 року за № 201/30069 (далі - Порядок № 56). Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком № 56 строку законодавством не передбачено. За таких обставин строки проведення перевірки декларацій, передбачених пунктом 12 Порядку № 56 та винесення відповідних рішень порушені.

На переконання суду першої інстанції, означені обставини свідчать про порушення НАЗК статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Порядком № 56 та є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування рішень НАЗК від 14 червня 2019 року № 1686 та № 1688.

При цьому суд зауважив, що позовна заява ОСОБА_1 містить інші доводи на обґрунтування заявлених вимог, однак цим доводам оцінки не надано, оскільки вони мають опосередковане відношення для вирішення спору по суті, водночас, судом досліджено кожен з них.

Постановою від 27 жовтня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2020 року та ухвалив нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірні рішення НАЗК від 14 червня 2019 року прийняті відповідачем поза межами визначеного Порядком № 56 строку. Проте, на думку суду, зазначене порушення не спростовує суті самих висновків НАЗК, викладених в оскаржуваних рішеннях, не впливає на їх законність (на їх змістове навантаження по суті питання) та не є підставою для визнання їх протиправними та скасування, оскільки не порушують прав позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало б скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави. Можливі наслідки за фактом реалізації оскаржуваних рішень можуть призвести до порушень прав позивача у майбутньому, що підлягатиме захисту в іншому порядку.

Крім того, на переконання апеляційного суду, у випадку, в якому позивач убачав би порушення своїх прав з боку НАЗК в аспекті дотримання розумності строків здійснення перевірки, він мав змогу звернутися до вказаного органу із запитами/скаргами на дії уповноважених осіб на здійснення перевірки та/або до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду та неприйняття відповідного рішення про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування у встановлений законодавством строк. У даному ж випадку, порушення строків прийняття відповідачем рішень не зумовлює їх протиправність та не дає підстав для скасування.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2020 року.

Касаційна скарга подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник посилається на те, що в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права - статей 48, 50 Закону № 1700-VII, Порядку № 56, статті 8 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16495/17, від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 640/1221/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 640/1007/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 200/959/19-а.

Таким чином скаржник уважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою від 14 грудня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У поданому на касаційну скаргу відзиві НАЗК просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, окрім посилання на порушення строків проведення повної перевірки його декларації, також не погоджувався із виявленими відповідачем недостовірними відомостями, зазначаючи про те, що під час заповнення декларації ним були задекларовані відомості відповідно до вимог Закону, а рішення НАЗК прийняті без дотримані принципів належності, достатності та законності доказів. За таких обставин, задоволення позову лише з підстав недотримання відповідачем строків проведення повної перевірки декларацій, без оцінки у ході її проведення порушень, призведе до повторного зазначення позивачем під час заповнення декларацій у подальшому недостовірних відомостей.

Ухвалою від 01 листопада 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. відмовив у задоволенні клопотань учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні за участю їх представників, провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

21 січня 2019 року НАЗК прийнято рішення № 112 Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , відповідно до якого доручено провести повну перевірку декларацій осіб, зазначених в додатку до цього рішення, зокрема декларації ОСОБА_1 за 2017 рік.

Рішенням НАЗК від 22 березня 2019 року № 825 продовжено строк повної перевірки декларації відносно позивача.

За результатами повної перевірки декларації позивача НАЗК прийнято рішення від 14 червня 2019 року № 1686 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання , у якому зазначено, що суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про: тип та категорію займаної посади, вартість об`єктів нерухомості, які належать йому на праві власності, та вартість квартири за останньою грошовою оцінкою, яка належить на праві власності члену сім`ї (дружині), вартість транспортних засобів, що перебувають у нього в оренді, номінальну вартість належних йому акцій, розмір отриманих ним та членом сім`ї (дружиною) доходів у вигляді страхових виплат, а також не зазначив відомості про комплекс, що належить йому на праві власності, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 3, 4 та 7 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII. Суб`єкт декларування подав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. Зазначене є ознаками правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

Рішенням НАЗК від 14 червня 2019 року № 1688 Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання до Національного антикорупційного бюро України затверджено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією та доручено Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя забезпечити повідомлення до Національного антикорупційного бюро України про прийняте рішення шляхом надсилання обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та рішення НАЗК від 14 червня 2019 року № 1686.

Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи питання обґрунтованості касаційної скарги та надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом № 1700-VII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1700-VIІ Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Пунктом 8 частини першої статті 11 Закон № 1700-VIІ передбачено, що до повноважень Національного агентства належать, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірка декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 1 указаного Закону суб`єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

За підпунктом б пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема народні депутати України.

За правилами частини першої статті 45 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Положеннями частини першої статті 50 Закону № 1700-VII визначено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Абзацом 5 частини першої статті 50 Закону № 1700-VII передбачено, що Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 56 визначено, що повна перевірка проводиться на підставах, визначених Законом, у разі, якщо:

1) декларацію подано службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, суб`єктом декларування, який займає посаду, пов`язану з високим рівнем корупційних ризиків;

2) у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;

3) подана суб`єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб`єкт декларування обрав позначку "Член сім`ї не надав інформацію" (у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 46 Закону);

4) Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Така інформація має стосуватися конкретного суб`єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені;

5) Національне агентство встановило невідповідність рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя такого суб`єкта декларування.

Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників Підрозділів.

Рішення про проведення перевірки з підстав, визначених підпунктами 1-4 цього пункту, приймається з урахуванням значення суми вагових коефіцієнтів, починаючи з декларацій, які отримали найбільше значення, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим пункту 7 розділу ІІ цього Порядку.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 56 початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру.

Пунктом 12 розділу ІІІ Порядку № 56 установлено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Отже, перевірка повинна тривати не більше 60 календарних днів, а у виняткових випадках не більше 90 календарних днів.

При цьому, відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Порядку № 56 перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у таких випадках: 1) звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; 2) направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

2) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;

3) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу.

Системний аналіз пункту 5 розділу III Порядку № 56 дає підстави для висновку, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком № 56 строку законодавством не передбачено.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 56 під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;

3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов`язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

Відповідно до пунктів 7, 9 розділу ІІІ Порядку № 56 У разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що повна перевірка декларації на предмет достовірності задекларованих відомостей проводиться НАЗК шляхом аналізу відомостей про об`єкти декларування, зазначені в декларації суб`єкта декларування, та їх порівняння із відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів місцевого самоврядування, а при прийнятті рішення за результатами повної перевірки декларації мають враховуватись також і відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей.

Тобто, рішення НАЗК про результати повної перевірки декларації повинно бути об`єктивним, ґрунтуватися на достовірній і повній інформації та прийматися на підставі всебічного аналізу отриманих відомостей.

Водночас, проведення перевірки Національним агентством декларацій передбачає установлену Порядком № 56 процедуру, яка визначає чітку послідовність дій, результатом якої є обов`язкове прийняття рішення про проведення перевірки декларацій.

Так, проведення перевірки відповідно до статей 48 та 50 Закону № 1700-VII визначено Порядком № 56, згідно з положеннями якого НАЗК у особі відповідних структурних підрозділів за своїми обов`язками, які передбачені Законом № 1700-VII та Порядком № 56, повинне здійснювати контроль та повну перевірку декларації особи згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною у ньому.

Отже, колегія суддів уважає помилковими доводи НАЗК щодо відсутності граничних термінів для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки декларації матеріалів і прийняття рішення та наголошує, що такі доводи з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги. НАЗК створюється відповідно до Закону № 1700-VII і зобов`язано діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, про що зазначено у частині другій статті 19 Конституції України.

Визначена Порядком № 56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює термін проведення такої перевірки і неприйняття у передбачений законом строк рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства, у якій зазначено відомості, передбачені частиною першою статті 46 Закону № 1700-VII.

Повна перевірка декларації позивача розпочата Національним агентством відповідно до рішення НАЗК від 21 січня 2019 року № 112.

Рішенням НАЗК від 22 березня 2019 року № 825 продовжено строки проведення перевірки.

В той же час, рішення про результати здійснення повної перевірки декларації прийнято відповідачем 14 червня 2019 року, тобто майже через шість місяців з дня початку проведення повної перевірки декларації позивача.

Ураховуючи положення пункту 12 розділу ІІІ Порядку № 56, Верховний Суд погоджується з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржувані рішення НАЗК від 14 червня 2019 року № 1686 та № 1688 прийняті поза межами строку, встановленого для перевірки декларації.

На підставі викладеного Суд констатує, що підстави касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 підтвердилися під час касаційного розгляду справи.

Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом у постановах від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 24 жовтня 2019 року у справі № 520/10698/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 640/1221/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 640/1007/19, від 13 серпня 2020 року, на які посилається скаржник, однак які не враховані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Понад те, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на те, що у названих вище справах предметом дослідження, окрім питання дотримання НАЗК строку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оцінка надавалась і висновкам НАЗК щодо порушень, допущених суб`єктами декларування при поданні декларацій. Тобто, предметом дослідження було не тільки питання строку проведення перевірки, а й питання наявності або відсутності у діях суб`єкта декларування порушень щодо подання недостовірних відомостей, які за результатами розгляду справ підтверджувались або спростовувались.

Водночас, зі змісту рішення апеляційного суду, яке є предметом касаційного перегляду, вбачається, що суд апеляційної інстанції обмежився лише формальним висновком про те, що процедурні порушення не спростовують суті самих висновків НАЗК, викладених в оскаржуваних рішеннях, не впливають на їх законність (на їх змістове навантаження по суті питання), без дослідження виявлених у ході перевірки порушень та надання їм відповідної оцінки з точки зору чинного законодавства.

Разом з тим, обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративний суд повинен з`ясувати не лише чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також чи було його рішення прийнято на законних підставах та чи відповідає воно, зокрема, критеріям обґрунтованості, розсудливості та пропорційності.

Необхідність надання оцінки спірним рішенням НАЗК через призму частини другої статті 2 КАС України випливає також і з того, що у позовній заяві ОСОБА_1 , окрім доводів щодо порушення НАЗК строків проведення повної перевірки декларації, свої вимоги обґрунтовував відсутністю у його декларації за 2017 рік недостовірних відомостей щодо вартості об`єктів нерухомого майна та вартості об`єктів цінного рухомого майна - транспортних засобів, яке перебуває в оренді суб`єкта декларації. Позивач вказував на те, що висновки НАЗК зроблені без урахування наданої ним інформації.

Тобто, звертаючись до суду позивач мав на меті спростувати висновки НАЗК, викладені у рішеннях від 14 червня 2019 року № 1686 та № 1688.

Однак, суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку спірних актів суб`єкта владних повноважень на відповідність частині другій статті 2 КАС України, хоча про це в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції наголошувало НАЗК.

Вказане позбавляє суд касаційної інстанції можливості у повній мірі перевірити правильність висновків апеляційного суду по суті спору.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Однак рішення суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки суд не надав оцінку кожному специфічному, доречному та важливому аргументу учасників справи та не дослідив зібрані у справі докази, що може вплинути на результат вирішення справи.

Верховний Суд зазначає, що для ухвалення справедливого та об`єктивного рішення мають бути повністю встановлені та з`ясовані обставини справи, а також надана належна правова оцінка доказам, що мають істотне значення для вирішення спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За змістом частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або .

Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неповноти дослідження усіх доказів, які є у справі, не з`ясованими залишилися обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, що є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 640/24697/19 скасувати.

3. Справу № 640/24697/19 направити на новий судовий розгляд Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк