Постанова

від 03.11.2021 по справі 826/1694/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 826/1694/17

адміністративне провадження № К/9901/25691/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року, у складі судді Огурцова О.П. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року, у складі колегії суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю., Федотова І.В. у справі №826/1694/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Трейдінг до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.10.2016 № 2262615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 18.10.2016 № 2262615147 частково, а саме на суму 162 499 грн 50 коп, з яких податкове зобов`язання - 108 333 грн 00 коп та штрафні (фінансові) санкції - 54 166 грн 50 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом ТОВ "ГРАНД СТАР" взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Отже, суди вказали, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "ГРАНД СТАР" за договором №60 у період, що перевірявся, водночас первинні документи є достатніми для висновку про обґрунтованість відображення в податковій звітності відповідної інформації за наслідками таких господарських операцій. Разом з тим, ураховуючи те, що первинні документи щодо фінансово-господарських правовідносин з ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" підписано особою, щодо якої Печерським районним судом міста Києва винесено вирок від 18.04.2018 у справі № 757/9289/16-к, яким затверджено угоду від 29.02.2016 між прокурором відділу прокуратури м. Києва Бондарчуком Д.М. та підозрюваним ОСОБА_1 про визнання винуватості, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та визнав, що фінансово - господарської діяльності від імені ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" не здійснював та не планував здійснювати, суд дійшов висновку про те, що вказані документи не можуть належним чином засвідчувати факт наявності фінансово-господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН". Також, суди вказали на те, що позивачем не надано суду належних документів на підтвердження факту отримання від ТОВ "ГРАНД СТАР" товару - "Обладнання металообробне рейкоріз ТС 800-Т", а отже не підтвердженим залишається і право на формування податкового кредиту за відповідною операцією.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 14.09.2016 по 20.09.2016 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вагон Трейдінг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2016 № 160/26-15-14-07-02/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення підпунктів 14.1.11, 14.1.27 пункту 14 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.8 статті 137, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 46.12 статті 146. статті 159 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 22.10.2014 по 31.12.2015 на загальну суму 251220 грн.

18 жовтня 2016 року на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем № 2252615147 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 251220,00 грн та № 2262615147 за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 243 699,00 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 81233,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 28.12.2016 № 28306/Б/99-99-11-01-02-25 скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.10.2016 № 2252615147, а податкове повідомлення - рішення від 18.10.2016 № 2262615147 залишено без змін.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 18.10.2016 № 2262615147 вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Судами встановлено, що позивачем на підтвердження фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" надано суду копії договорів від 05.06.2015 № 30, від 01.07.2015 № 47, актів здачі - приймання робіт (надання послуг), завдань, звітів, розрахунків.

Зазначені документи від імені ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" підписані директором - ОСОБА_1.

Печерським районним судом міста Києва 18.04.2018 винесено вирок у справі № 757/9289/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, яким затверджено угоду від 29.02.2016 між прокурором відділу прокуратури м. Києва Бондарчуком Д.М. та підозрюваним ОСОБА_1 про визнання винуватості, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

Зазначеним вироком встановлено наступне: "Незважаючи на те, що ТОВ Укрінжинірінг Він зареєстроване у державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності (юридична особа), ОСОБА_1 придбав та набув у власність вказане підприємство не з метою здійснення господарської діяльності, пов`язаної із продажем товарів (виконанням робіт, наданням послуг), як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

Перереєстрація ТОВ Укрінжинірінг Він в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку та отримання печатки надали можливість невстановленим особам, прикриваючись зовнішньо законним фактом перереєстрації ТОВ Укрінжинірінг Він , здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

Так, використовуючи ТОВ Укрінжинірінг Він для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість складати упродовж 2015-2016 років господарські угоди та первинні документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету наступним підприємствам реального сектору економіки: ТОВ ПАРТНЕР ЦЕНТР ЛТД (ЄДРПОУ 37773208), ТОВ КІЙАГРОПРОДУКТ (ЄДРПОУ 31088656), ТОВ ЗЕРНО.УА (ЄДРПОУ 38451064), ТОВ ПРАЙД-КОМПАНІ (ЄДРПОУ 36151455), TOB АРТ БІЛД КОМПАНІ (ЄДРПОУ 39419194), ПАТ KАMET (ЄДРПОУ 241206), ТОВ НЕТВОРК-СЕРВІС (ЄДРПОУ 32046177), П1Т ЕКОСПЛАВ (ЄДРПОУ 31550476), ТОВ ШЛЯХБУД KP (ЄДРПОУ 39348841), ТОВ РЕМБУД КОЛІЯ (ЄДРПОУ 39338278), ТОВ ТИАМАТ (ЄДРПОУ 38640632), ТОВ ПЕНЕТРОН-НИКОЛАЕВ (ЄДРПОУ 37206844), ТОВ СФЕРАЛАЙН (ЄДРПОУ 37404411), ТОВ КБМК (ЄДРПОУ 35062322), ТОВ КАПІТАЛБУД СВ (ЄДРПОУ 38255369), ПП ВИСОТНИК (ЄДРПОУ 19299540), ПП ТРАНЗИТ-ВЕСТ (ЄДРПОУ 30735103), ТОВ АРТ БУД СЕРВІС (ЄДРПОУ 37140061).

Дії ОСОБА_1 , які виразились у пособництві у фіктивному підприємництві, тобто у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, скоєному за попередньою змовою групою осіб, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України."

На підтвердження факту отримання від ТОВ "ГРАНД СТАР" товару "Обладнання металообробне рейкоріз ТС 800-Т" позивачем надано суду копію видаткової накладної від 26.10.2015 № 37, в якій зазначено про те, що товар поставлено за договором від 01.10.2015 № 82, водночас копії відповідного договору позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Надані позивачем на підтвердження транспортування товару - ТТН та на підтвердження використання товару, отриманого, за твердження позивача від ТОВ "ГРАНД СТАР", документи щодо фінансово - господарських правовідносин з ПАТ "Укрзалізниця" не були прийняті судом до уваги з огляду на те, що в них відсутні відомості щодо здійснення поставки товару отриманого саме від ТОВ "ГРАНД СТАР".

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що в періоді щодо якого проводилась перевірка, позивач мав фінансово - господарські правовідносини з ТОВ "ГРАНД СТАР" за договором від 01.10.2015 № 60 про надання юридичних, представницьких та консультативних послуг.

На підтвердження правосуб`єктності ТОВ "ГРАНД СТАР" позивач надав до суду першої інстанції копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витяг з реєстру платників податку на додану вартість

На підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором позивачем надано суду копії актів здачі - приймання (надання послуг) - додатками, завдань з документи складеними за результатами їх виконання, звітів.

Отримані від ОВ "ГРАНД СТАР" послуги були використані позивачем у власній господарській діяльність під час укладання та узгодження господарських договорів.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи податкового органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами. Посилається на те, що господарські операції з указаними контрагентами носили фіктивний характер. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Крім того, скаржник указав, що судами попередніх інстанцій не були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №826/14426/16, №826/16277/14, №826/15729/17, №826/14639/17 стосовно обставин, що можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позивачем не було подано відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях дійшли висновків про безпідставність формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН". Водночас, вказали про те, що у позивача було право на формування показників податкової звітності за рахунок фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "ГРАНД СТАР" за договором від 01.10.2015 № 60.

Оскільки доводи та вимоги касаційної скарги не стосуються судових рішень в частині позовних вимог у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів їх у цій частині не переглядає.

Таким чином, предметом дослідження у цьому касаційному провадження є питання правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині, що стосується формування позивачем показників податкової звітності за результатами господарських операцій із ТОВ "ГРАНД СТАР" за договором № 60 від 01.10.2015.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, ПК України).

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми, первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача стосовно податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Так, підтвердженням нереальності господарських операцій є встановлення під час перевірки відсутності в контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів.

Суд погоджується з доводами скаржника, що встановлення такої інформації може поставити під сумнів здійснення відповідних операцій, але висновок про нездійснення господарських операцій має ґрунтуватись на аналізі всіх первинних документів та змісту господарських операцій.

Колегія суддів указує, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Невиконання обов`язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції. При цьому, відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку. В такому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно ТОВ "ГРАНД СТАР", як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, суди попередніх інстанцій вірно вказали на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Твердження скаржника про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів саме по собі, не свідчить про фіктивність угод між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що в ході розгляду адміністративної справи при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень, суд перевіряє чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, не доведено порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Скаржник в поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах №826/14426/16, №826/16277/14, №826/15729/17, №826/14639/17 стосовно обставин, що можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду у справах №826/14426/16, №826/16277/14, №826/15729/17, №826/14639/17, сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко