Рішення

від 30.01.2020 по справі 826/1694/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Київ № 826/1694/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вагон Трейдінг" до Головного управління ДФС у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2016 № 2262615147,

за участю:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагон Трейдінг" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2016 № 2262615147.

Податкові зобов`язання позивачу нараховано за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2014 по 31.12.2015, якою встановлено відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "ГРАНД СТАР" та ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН".

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, він дійсно мав з ТОВ "ГРАНД СТАР" та ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" фінансово - господарські взаємовідносини, які мали реальний характер, а товар та послуги отримані за правовідносинами з якими були використані ним у власній господарській діяльності.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов обґрунтовані тим, що фактично в періоді жовтень-грудень 2015 року ТОВ "ГРАНД СТАР" займалося документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування, огляду на що в діяльності ТОВ "ГРАНД СТАР" вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою заниження фінансового результату, не мають реального товарного характеру. Також відповідач зазначив про те, що згідно вироку іменем України Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 у справі №757/9289/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч. 205 Кримінального кодексу України та встановлено, що він не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН".

У судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи, суд встановив наступне.

В період з 14.09.2016 по 20.09.2016 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагон Трейдінг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2016 № 160/26-15-14-07-02/39451772, яким встановлено порушення підпунктів 14.1.11, 14.1.27 пункту 14 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.8 статті 137, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 46.12 статті 146. статті 159 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 22.10.2014 по 31,12.2015р. на загальну суму 251220 грн.

18.10.2016 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем № 2252615147 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 251220,00 грн. та № 2262615147 за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 243 699,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 81233,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 28.12.2016 № 28306/Б/99-99-11-01-02-25 скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.10.2016 № 2252615147, а податкове повідомлення - рішення від 18.10.2016 № 2262615147 залишено без змін.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 18.10.2016 № 2262615147 вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були частково порушені з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Щодо правовідносин між позивачем та ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" суд зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" на дано суду копії договорів від 05.06.2015 № 30, від 01.07.2015 № 47, актів здачі - приймання робіт (надання послуг), завдань, звітів, розрахунків.

Зазначені документи від імені ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" підписані директором - Семко Сергієм Вікторовичем.

18.04.2018 Печерським районним судом міста Києва винесено вирок у справі № 757/9289/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, яким затверджено угоду від 29.02.2016 між прокурором відділу прокуратури м. Києва Бондарчуком Д.М. та підозрюваним ОСОБА_1 про визнання винуватості, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

Зазначеним вироком встановлено наступне: "Незважаючи на те, що ТОВ Укрінжинірінг Він зареєстроване у державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності (юридична особа), ОСОБА_1 придбав та набув у власність вказане підприємство не з метою здійснення господарської діяльності, пов`язаної із продажем товарів (виконанням робіт, наданням послуг), як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

Перереєстрація ТОВ Укрінжинірінг Він в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку та отримання печатки надали можливість невстановленим особам, прикриваючись зовнішньо законним фактом перереєстрації ТОВ Укрінжинірінг Він , здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

Так, використовуючи ТОВ Укрінжинірінг Він для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість складати упродовж 2015-2016 років господарські угоди та первинні документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету наступним підприємствам реального сектору економіки: ТОВ ПАРТНЕР ЦЕНТР ЛТД (ЄДРПОУ 37773208), ТОВ КІЙАГРОПРОДУКТ (ЄДРПОУ 31088656), ТОВ ЗЕРНО.УА (ЄДРПОУ 38451064), ТОВ ПРАЙД-КОМПАНІ (ЄДРПОУ 36151455), TOB АРТ БІЛД КОМПАНІ (ЄДРПОУ 39419194), ПАТ KАMET (ЄДРПОУ 241206), ТОВ НЕТВОРК-СЕРВІС (ЄДРПОУ 32046177), П1Т ЕКОСПЛАВ (ЄДРПОУ 31550476), ТОВ ШЛЯХБУД KP (ЄДРПОУ 39348841), ТОВ РЕМБУД КОЛІЯ (ЄДРПОУ 39338278), ТОВ ТИАМАТ (ЄДРПОУ 38640632), ТОВ ПЕНЕТРОН-НИКОЛАЕВ (ЄДРПОУ 37206844), ТОВ СФЕРАЛАЙН (ЄДРПОУ 37404411), ТОВ КБМК (ЄДРПОУ 35062322), ТОВ КАПІТАЛБУД СВ (ЄДРПОУ 38255369), ПП ВИСОТНИК (ЄДРПОУ 19299540), ПП ТРАНЗИТ-ВЕСТ (ЄДРПОУ 30735103), ТОВ АРТ БУД СЕРВІС (ЄДРПОУ 37140061).

Дії ОСОБА_1 , які виразились у пособництві у фіктивному підприємництві, тобто у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, скоєному за попередньою змовою групою осіб, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України. "

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 у справі № 21-4781а15; від 22.03.2016 у справі № 21-170а16; від 22.03.2016 у справі № 21-2927а15; від 29.03.2016 у справі № 21-5315а15; від 12.04.2016 у справі № 21-3270а15; від 12.04.2016 у справі № 21-3635а15; від 19.04.2016 у справі № 21-4985а15; від 26.04.2016 у справі № 21-4976а15; від 24.05.2016 у справі № 21-5332; від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16.

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 № 21-421а11, від 01.12.2015 № 21-1661а15, від 02.12.2015 № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.01.2020 у справі №826/9337/16 (адміністративне провадження №К/9901/39896/18), від 02.12.2019 у справі №804/729/17 (адміністративне провадження №К/9901/22445/19 ).

З огляду на зазначене, враховуючи те, що первинні документи щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" підписано особою, щодо якої Печерським районним судом міста Києва винесено вирок від 18.04.2018 у справі № 757/9289/16-к, яким затверджено угоду від 29.02.2016 між прокурором відділу прокуратури м. Києва Бондарчуком Д.М. та підозрюваним ОСОБА_1 про визнання винуватості, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та визнав, що фінансово - господарської діяльності від імені ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" не здійснювала та не планував здійснювати, суд дійшов висновку про те, що вказані документи не можуть належним чином засвідчувати факт наявності фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН".

Надані позивачем на підтвердження використання послуг отриманих, за твердження позивача, ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку укладені позивачем договори та складені до них первинні документи, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з них є неможливим встановити, що відповідні договори були укладені саме за рахунок послуг отриманих від ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН".

З урахуванням наведеного у суду відсутні підстави для висновку про наявність у позивача права на формування податкового кредиту за податковими накладеними виписаними ТОВ "УКРІНЖИНІРІНГ ВІН".

Щодо правовідносин між позивачем та ТОВ "ГРАНД СТАР" суд зазначає наступне.

На підтвердження факту отримання від ТОВ "ГРАНД СТАР" товару "Обладнання металообробне рейкоріз ТС 800-Т" позивачем надано суду копію видаткової накладної від 26.10.2015 № 37 в якій зазначено про те, що товару поставлено за договором від 01.10.2015 № 82, водночас копії відповідного договору позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Надані позивачем на підтвердження транспортування товару - ТТН та на підтвердження використання товару, отриманого, за твердження позивача від ТОВ "ГРАНД СТАР", документи щодо фінансово - господарських правовідносин з ПАТ "Укрзалізниця" не приймають судом до уваги з огляду на те, що в них відсутні відомості щодо здійснення поставки товару отриманого саме від ТОВ "ГРАНД СТАР".

Таким чином позивачем не надано суду належних документів на підтвердження факту отримання від ТОВ "ГРАНД СТАР" товару - "Обладнання металообробне рейкоріз ТС 800-Т", а отже не підтвердження право на формування податкового кредиту за відповідною операцією.

Також позивач зазначає про те, що в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські правовідносини з ТОВ "ГРАНД СТАР" за договором від 01.10.2015 № 60 про надання юридичних, представницьких та консультативних послуг.

На підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором позивачем надано суду копії актів здачі - приймання (надання послуг) - додатками, завдань з документи складеними за результатами їх виконання, звітів.

Отримані від ОВ "ГРАНД СТАР" послуги були використані позивачем у власній господарській діяльність під час укладання та узгодження господарських договорів.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним суду на підтвердження фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "ГРАНД СТАР" за договором від 01.10.2015 № 60 не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "ГРАНД СТАР" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем за договором від 01.10.2015 № 60. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наданих ним на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ "ГРАНД СТАР" за договором від 01.10.2015 № 60.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно ТОВ "ГРАНД СТАР", як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі 820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18) .

Необґрунтованість посилань відповідача на відсутність можливості отримання ТОВ "ГРАНД СТАР" товару/послуг від ТОВ "РІТЕЛ ЕКСПРЕС" зумовлюється тим, що відповідачем не доведено факт того, що ТОВ "ГРАНД СТАР" було надано позивачем послуги за договором від 01.10.2015 №60 за рахунок правовідносин з ТОВ "РІТЕЛ ЕКСПРЕС".

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "ГРАНД СТАР" за договором від 01.10.2015 № 60 відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, у позивача було право на формування показників податкової звітності за рахунок фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "ГРАНД СТАР" за договором від 01.10.2015 № 60.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Позивач у позовній заяві просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.10.2016 №2262615147.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагон Трейдінг" (02091, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 1П, кім. 22, код ЄДРПОУ 39451772) до Головного управління ДФС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2016 №2262615147 - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 18.10.2016 № 2262615147 частково, а саме на суму 162 499 (сто шістдесят дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 50 коп. з яких з податкове зобов`язання - 108333 (сто вісім тисяч триста тридцять три) грн. 00 коп. та за штрафні (фінансові) санкції - 54 166 (п`ятдесят чотири тисячі сто шістдесят шість) грн. 50 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагон Трейдінг" (02091, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 1П, кім. 22, код ЄДРПОУ 39451772) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) грн. 49 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов