Рішення

від 19.10.2021 по справі 754/9404/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/5146/21

Справа №754/9404/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Дуб С.І.

за участі позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Гончарова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Марго Групп про захист прав споживачів, стягнення неустойки та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до Відповідача та просив суд стягнути з Відповідача ТОВ Марго Групп на користь Позивача - ОСОБА_1 11 088,00 грн.- суму неустойки, суму моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 05.02.2021 року, у гіпермаркеті меблів "Марго", розташованого за адресою: пр-т. Степана Бандери, 34-А в м. Києві між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажутовару та письмове замовлення №37, за умовами яких:відповідач продає, а позивач купує якісне ліжко 67255, моделі ПМ , у світло сірому та темно сірому кольорах (Голлівуд 05 та Голлівуд 21), габаритами 1600x2000, за ціною 15840,00 грн. та надає інформацію про товар (п.2.2., п.3.1 Договору);якість товару підтверджується сертифікатом відповідності (гігієни чи інше) або маркуванням у відповідності до стандартів ДСТУ (ГОСТ) (п.3.2);якість товару гарантується виробником та відповідачем (п.3.4.);строк поставки не пізніше 14 календарних днів після подання позивачем замовлення №37 (п.5.1.Договору);оплата здійснюється позивачем у розмірі 50% попередньої оплати при замовленні товару та 50% до дня його отримання (п.6.1.);позивач має право повернути (обміняти) товар, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути використаний за призначенням (п.7.1.);сторони по даному договору несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.9.1.).

05.02.2021 року позивач подав відповідачу замовлення та здійснив на користь відповідача 50% попередньої оплати, в розмірі 7920,00 грн.

Протягом 14 календарних днів (з 06.02.2021 року до 19.02.2021 року включно), після оплати позивачем авансу відповідач не повідомив позивача про фактичний день поставки товару, чим порушив умови п.5.1. договору.

04.03.2021 року, після повідомлення відповідача про наявність унього замовленого товару, на виконання умов п.6.3. договору позивач сплатив відповідачу остаточні 7920,00 грн.(товар був поставлений і зібраний відповідачем лише 05.03.2021 року.)

За період з 20.02.2021 року по 04.03.2021 року прострочення поставки товару складає 13 днів.

05.03.2021 року, під час доставки та розпакування ліжка відповідачем, позивачем були виявлені наступні недоліки:спинка ліжка має окантовку чорного кольору, чого не було обумовлено договором;ліжка у декількох місцях має розпороті стежки, до товару був доданий незаповнений гарантійний талон, тобто покупцю не була надана інформація про куплений ним товар, його якість та гарантія.

Вказані недоліки із вимогою їх виправлення у 14-денний термін були зазначені позивачем у письмових завданні продавця на доставку та завданні на зборку меблів, від 05.03.2021 року та повторені письмовою вимогою від 09.03.2021 року.

18.03.2021 року відповідач отримав вимогу позивача від 09.03.2021 року, що підтверджує поштове повідомлення про вручення, а 01.04.2021 року минув 14-денний строк, наданий законом продавцю на усунення недоліків.

Відповідач усунув недоліки проданого позивачу товару лише 11.06.2021 року.

При цьому, відповідач так і не надав позивачу необхідної, доступної та достовірної інформації державною мовою про якість товару, його складові та заповненого гарантійного талону.

Відповідач також не надав позивачу жодного документу для підпису та підтвердження часткового виконання 11.06.2021 року умов договору.

Період прострочення виправлення недоліків складає 70 днів (з 02.04.2021 року по 10.06.2021 року). Розмір пені становить 11088,00 грн. (15840Х1%Х70).

Відповідачем 14.09.2021 року було подано Відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки між сторонами було укладено договір купівлі-продажу стягнення пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) є неможливим, а також наголосили, що позивач у повній мірі не надав суду докази щодо обґрунтування розміру моральної шкоди та факту її заподіяння.

21 вересня 2021 року Позивачем було подано Відповідь на відзив, в якому він просив позовні вимоги задовольнити та зазначив, що відзив поданий Відповідачем не спростовує позовних вимог.

В поданих до суду запереченнях 19 жовтня 2021 року представником Відповідача доводи, попередньо викладені у Відзиві були підтримані.

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторона позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 2 , п.5 ч.5 ст. 12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд, повно та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Судом встановлено, що між сторонами виник договірний характер спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2021 року, у гіпермаркеті меблів "Марго", розташованого за адресою: пр-т. Степана Бандери, 34-А в м. Києві між Позивачем та Відповідачем був укладений договір купівлі-продажутовару та письмове замовлення №37, за умовами яких:відповідач продає, а позивач купує ліжко 67255, моделі ПМ , у світло сірому та темно сірому кольорах (Голлівуд 05 та Голлівуд 21), габаритами 1600x2000, за ціною 15840,00 грн., дата поставки: 12.02.2021 до 19.02.2021 року.

05.02.2021 року позивач здійснив на користь відповідача 50% попередньої оплати, в розмірі 7920,00 грн.

Згідно дублікату квитанції від 04.03.2021 року, після повідомлення відповідача про наявність унього замовленого товару, на виконання умов п.6.3. договору позивач сплатив відповідачу остаточні 7920,00 грн.

Вказані недоліки із вимогою їх виправлення у 14-денний термін були зазначені позивачем у письмових завданні від 05.03.2021 року продавця на доставку та завданні на зборку меблів 06.03.2021, та повторені письмовою вимогою від 09.03.2021 року.

18.03.2021 року відповідач отримав вимогу позивача від 09.03.2021 року, що підтверджує поштове повідомлення про вручення, а 01.04.2021 року минув 14-денний строк, наданий законом продавцю на усунення недоліків.

Відповідач усунув недоліки проданого позивачу товару лише 11.06.2021 року.

При цьому, відповідач так і не надав позивачу необхідної, доступної та достовірної інформації державною мовою про якість товару, його складові та заповненого гарантійного талону.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею її цього Кодексу.

Згідно ст.526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України ).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст..6 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров`я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами.

Відповідно до ст..10 Закону України Про захист прав споживачів Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим . Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2,10,76-81,89,141,354,1173 ЦПК України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Марго Групп про захист прав споживачів, стягнення неустойки та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Марго Групп (м. Київ, вул.. Рози Люксембург 75А, офіс 20ЄДРПОУ 35729707 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку захисту прав споживача неустойку в розмірі 11088 гривень.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 04 листопада 2021 року.

Суддя: