Постанова

від 02.11.2021 по справі 470/161/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.11.21

22-ц/812/1858/21

Провадження № 22-ц/812/1858/21 Суддя першої інстанції Лященко В.Л.

Провадження № 22-ц/812/1862/21 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 листопада 2021 року м. Миколаїв Справа № 470/161/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,

за участю: представника позивача - Данилової К.Ю.,

представника відповідача - Шевченка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Єнісей на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Лященка В.Л., в залі судового засідання в смт. Березнегувате, о 12 год 30 хв., повний текст якого складений 26 липня 2021 року, та додаткове рішення того ж суду від 20 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Лященка В.Л., в залі судового засідання в смт. Березнегувате, о 08 год 26 хв., повний текст якого складений 20 серпня 2021 року, за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Єнісей про скасування державної реєстрації про право оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

31 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Єнісей (далі - ФГ Єнісей ), в якому просив скасувати державну реєстрацію іншого речового права - право оренди земельної ділянки площею 9,0694 га, кадастровий номер 4821186000:04:000:0064, проведену на підставі договору оренди землі від 09 лютого 2016 року та скасувати запис № 13295957 про державну реєстрацію іншого речового права та усунути перешкоди у користуванні ним належною йому земельною ділянкою площею 9,0694 га, кадастровий номер 4821186000:04:000:0064, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від ФГ Єнісей .

Доводи позовної заяви мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 9,0694 га, кадастровий номер 4821186000:04:000:0064, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 756 від 04 грудня 2020 року, виданого Березнегуватською державною нотаріальною конторою, після смерті його матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При реєстрації права власності на вказану ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріусом було повідомлено про наявність іншого речового права на цю земельну ділянку, а саме договору оренди землі від 09 лютого 2016 року укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем строком на 10 років.

Оскільки його мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за 4 місяця до укладення вказаного договору оренди землі, то вона не могла його укласти, отже фактично він є неукладеним.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 242143601 від 28 січня 2021 року за вказаною земельною ділянкою, 12 лютого 2016 року Державним реєстратором Березнегуватського районного управління юстиції Миколаївської області Слісаренко А.Г. було зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки строком на 10 років на підставі договору оренди землі від 09 лютого 2016 року. Орендодавцем вказана ОСОБА_2 , а орендарем -ФГ Єнісей .

Згідно пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Оскільки підставою реєстрації вищевказаного іншого речового права став неукладений договір, то така державна реєстрація є незаконною і має бути скасованою, а земельна ділянка повернута власнику з огляду на приписи статті 152 ЗК України.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2021 року позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою загальною площею 9,0694 га, кадастровий номер 4821186000:04:000:0064, розташованої в межах території Федорівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, шляхом повернення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки від ФГ Єнісей . Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною площею 9,0694 га, кадастровий номер 4821186000:04:000:0064, проведену на підставі договору оренди землі від 09 лютого 2016 року та скасовано запис про державну реєстрацію іншого речового права за №13295957. Стягнуто з ФГ Єнісей на користь ОСОБА_1 1 816 грн. судового збору.

Додатковим рішенням того ж суду від 20 серпня 2021 року заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Данилової К.Ю. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволена частково. Ухвалено стягнути з ФГ Єнісей на користь ОСОБА_1 пронесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що та обставина, що ОСОБА_2 спірний договір не підписувала та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду. Отже, оскільки на дату укладення договору оренди землі ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), то вона не могла погоджувати істотні умови договору, визначені статтею 15 Закону України Про оренду землі , а тому вказаний договір не було вчинено.

Порушене відповідачем право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом задоволення вимоги позивача про повернення йому земельної ділянки та скасуванням державної реєстрації.

Частково задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Данилової К.Ю. щодо витрат на правову допомогу районний суд, аналізуючи розмір гонорару адвоката з дотриманням вимог співмірності, складності справи, ціни позову, обсягу та якості виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значення цієї справи для позивача, дійшов висновку, що гонорар адвоката у розмірі 26 000 грн є обґрунтованим, не завищеним та співмірним з наданими послугами, які підтверджуються належними доказами.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями ФГ Єнісей оскаржило їх в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, де посилаючись на їх необґрунтованість та незаконність, просило скасувати рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2021 року та додаткове рішення того ж суду від 20 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Данилової К.Ю., про стягнення судових витрат.

Доводи апеляційної скарги на рішення місцевого суду мотивовано тим, що спірний договір оренди було укладено між ОСОБА_2 та відповідачем в письмовій формі та скріплено власноручними підписами ОСОБА_2 та керівника відповідача. Отже обидві сторони чітко виявили свою волю на укладення цього правочину. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 не підписувала спірний договір оренди землі.

Посилаючись на практику Верховного Суду у справі № 760/10691/18 від 04 вересня 2019 року, скаржник зазначав, що єдиним та належним доказом, який би підтвердив або спростував справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було б проведення в справі судової почеркознавчої експертизи, про проведення якої ним заявлялось клопотання під час розгляду справи у місцевому суді, проте було відмовлено у задоволенні даного клопотання.

Саме позивач повинен доказувати невідповідність підпису на оскаржуваному договорі та зазначених у клопотанні про призначення документах, що ним не було здійснено, а також те, що саме почеркознавча експертиза повинна доказувати справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як на спірному договорі, так і на зазначених в клопотанні документах, яка не була проведена у цій справі, тобто в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які спростовують справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тому спірний договір є укладеним, а заява ОСОБА_2 від 15 серпня 2015 року, видатковий касовий ордер на отримання 20 000 грн, підписані саме ОСОБА_2 , а також заява ОСОБА_1 від 05 жовтня 2017 року, видатковий касовий ордер про отримання 20 000 грн та підпис на відомостях про виплату орендної плати за 2020 рік здійснені саме ОСОБА_1 .

Відповідач додатково надав суду на підтвердження тривалих взаємовідносин між ОСОБА_2 та відповідачем договори оренди землі від січня 2004 року, а також договір оренди землі, укладений у 2008 році, відповідно яких відповідач орендував ту ж саму земельну ділянку, що і орендує відповідно до спірного договору.

Таким чином, отримання грошових коштів ОСОБА_2 у 2015 році підтверджується власноруч складеною заявою ОСОБА_2 та її підписом на видатковому касовому ордері, отримання грошових коштів ОСОБА_1 у 2017 році на підставі власноруч складеною ним заяви від 05 жовтня 2017 року, власноруч підтвердженим підписом на видатковому касовому ордері, а також підтвердженням отримання коштів у 2020 році - власноруч поставленим підписом у відомостях про виплату орендної плати у 2020 році, все це є доказом того, що між позивачем та відповідачем склались договірні орендні відносини, підставою яких є оренда відповідачем спірної земельної ділянки.

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Апеляційна скарга ФГ Єнісей в частини додаткового рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2021 року обґрунтована тим, що у наданих представником позивача до суду доказах не має жодного зазначення про те, що адвокатом Даниловою К.Ю. (яка діє від імені АО Регіональна колегія адвокатів ) надавалась правова допомога ОСОБА_1 саме з питань, які розглядались у цій справі.

Надані представником позивача докази не містять жодного посилання на предмет або підставу позову, що розглядався у цій справі, тобто дані докази не підтверджують, у розумінні частини 1 статті 133, пункту 1 частини 3 статті 141 ЦПК України, що витрати ОСОБА_1 на правову допомогу мали місце у цій справі.

Отже, суд першої інстанції неправомірно врахував докази, надані представником позивача для підтвердження витрат на правову допомогу та часткового задоволення заяви про стягнення судових витрат при ухваленні додаткового рішення.

Крім того, скаржник наголошував на тому, що розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу у сумі 26 000 грн є завищеним та належним чином не обґрунтованим. Не врахований баланс інтересів, фінансовий стан обох сторін, а саме те, що в результаті прийнятого рішення, відповідач позбавлений можливості працювати на тій земельній ділянці, яку він обробляв та планував обробляти до 2026 року, сума стягнутих витрат на правову допомогу фактично дорівнює орендній платі за 2,5 роки, яку мав би сплатити відповідач, але за користування земельною ділянкою, на якій він працює майже з 2005 року.

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення місцевого суду від 23 липня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу на рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач сам не може визначитися із моментом підписання оспорюваного договору, а всі його доводи спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на відповідних доказах.

У відзиві на апеляційну скаргу щодо ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просив залишити додаткове рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При цьому зауважив, що відповідно до пункту 2 додаткового договору № 1 Клієнт зобов`язується оплатити надані послуги на підставі підписаного акту про надані послуги. Оплата послуг Адвокатського об`єднання здійснюється Клієнтом протягом 20 банківських днів з дати набрання чинності остаточним рішенням по справі за позовом Клієнта до ФГ Єнісей про скасування державної реєстрації про право оренди.

Таким чином додатковий договір № 1 містить інформацію про те, що сторони визначили такі умови надання правової допомоги саме по справі за позовом Клієнта до ФГ Єнісей про скасування державної реєстрації про право оренди.

Згідно акту наданих послуг за договором № 29/01 від 23 липня 2021 року було надано перелік послуг адвоката та розмір гонорара за таку послугу.

Сторони погодились, що вартість наданих послуг склала 31 000 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ФГ Єнісей задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачу у порядку спадкування належить право власності на земельну ділянку площею 9,0694 га, кадастровий номер 4821186000:04:000:0064, у межах території Федорівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину № 756 від 04 грудня 2020 року. Зазначена земельна ділянка перейшла у спадок позивача після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 07 жовтня 2015 року виконкомом Федорівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 032833, виданого Березнегуватською райдержадміністрацією Миколаївської області 27 вересня 2004 року.

На час отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину земельна ділянка перебувала у користуванні (оренді) у ФГ Єнісей на підставі договору оренди земельної ділянки від 09 лютого 2016 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ФГ Єнісей в особі голови Поповича А.С., строком на 10 років про що свідчить запис державного реєстратора від 12 лютого 2016 року за № 13295957 щодо реєстрації права оренди землі.

29 січня 2021 року ОСОБА_1 звертався до голови ФГ Єнісей з письмовою вимогою, де просив усунути йому перешкоди в користуванні успадкованою земельною ділянкою та повернути її з огляду на те, що вказаний договір оренди його померла мати не підписувала. Проте зазначена вимога залишилася без відповіді.

Відповідач надав суду першої інстанції договір оренди землі від 09 лютого 2016 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ФГ Єнісей в особі голови Поповича А.С., за яким орендодавець передала в орендну ФГ Єнісей земельну ділянку загальною площею 9,07 га, кадастровий номер 4821186000:04:000:0064, що належала їй на праві власності. Договір укладений строком на 10 років. Акт приймання-передачі земельної ділянки, який є Додатком до цього договору, дати складання такого акту не містить.

Вказаний договір оренди землі від 09 лютого 2016 року був зареєстрований державним реєстратором 12 лютого 2016 року.

Згідно із частиною 1 статті 3 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що договір оренди землі, укладений 09 лютого 2016 року між його матір`ю ОСОБА_2 та відповідачем, є неукладеним, оскільки дата укладення цього договору свідчить про те, що він не був підписаний його матір`ю, оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виключає її підпис на договорі, тому просив захистити його права власника орендованої земельної ділянки, яку він отримав у спадок, шляхом повернення цієї земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки.

Згідно з приписами частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За приписами частини 1 статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина 1-2 статті 640 ЦК України ).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Згідно з частиною 4 статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Як встановлено матеріалами справи договір оренди землі від 09 лютого 2016 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ФГ Єнісей в особі голови Поповича А.С., за яким орендодавець передала в орендну ФГ Єнісей земельну ділянку загальною площею 9,07 га, кадастровий номер 4821186000:04:000:0064, що належала їй на праві власності.

Вказаний договір оренди землі від 09 лютого 2016 року був зареєстрований державним реєстратором 12 лютого 2016 року.

Між тим достеменно встановлено, що орендодавець за цим договором ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже у визначену договором дату укладення сторонами договору, ОСОБА_2 не підписувала зазначений договір, а відтак такий договір є неукладеним.

Представник відповідача в суді першої інстанції та при розгляді справи апеляційним судом стверджував, що дата укладення договору є помилковою, оскільки зазначений договір було укладено 15 серпня 2015 року.

Між тим суд першої інстанції дійшов висновку, що ці заперечення відповідачем не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У частинах 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог відповідач послався та надав суду першої інстанції письмову заяву ОСОБА_2 на ім`я голови ФГ Єнісей від 15 серпня 2015 року з проханням виплати орендної плати за 2016, 2017 роки у розмірі 25 000 грн. та видатковий касовий ордер без дати та призначення платежу, що підтверджує виплату 20 000 грн. ОСОБА_2 .

Між тим зазначена заява не може бути підтвердженням того факту, що договір оренди землі, право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором 12 лютого 2016 року був укладений 15 серпня 2015 року, оскільки ні вказана заява, ні бухгалтерський документ на підтвердження виплати орендної плати не містять будь-яких посилань за яким саме договором була виплачена орендна плата. Відповідач стверджував, що між відповідачем та ОСОБА_2 існують тривалі орендні взаємовідносин, на підтвердження яких надав суду першої інстанції договори оренди землі укладені начебто в 2004 року та 2008 році, відповідно до яких відповідач орендував ту ж саму земельну ділянку, що і орендує відповідно до спірного договору. При цьому в наданих відповідачем договорах оренди землі відсутні дати укладення цих договорів. Перший договір, об`єктом оренди якого була земельна частка (пай), що належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату, містить дату державної реєстрації 19 червня 2004 року. У другому договорі датою укладення договору зазначено 2008 рік, строк договору визначено п`ять років, однак зазначено, що початок дії договору наступає з моменту його державної реєстрації (пункт 2 цього договору), проте дані про державну реєстрацію цього договору взагалі відсутні. Отже з наданих договорів не можливо визначити, коли укладалися ці договори, коли договори закінчили свою дію, або строк, на який вони були укладені, ще триває.

Отже надані відповідачем докази не підтверджують той факт, що датою укладення договору оренди землі від 09 лютого 2016 року, є фактично 15 серпня 2015 року, тобто при укладенні цього договору була допущена помилка.

Доводи апеляційної скарги про те, що між позивачем та відповідачем склались договірні орендні відносини, підставою яких є оренда відповідачем спірної земельної ділянки з огляду на те, що позивач відповідно до відомостей про виплату орендної плати, отримував у 2020 році у відповідача орендну плату, не заслуговують на увагу, оскільки з наданих відповідачем документів про виплату орендної плати не можливо визначити за яких договором оренди відбувалися виплати, а крім того після смерті матері позивача земельна ділянка перебувала в користуванні відповідача, що дає можливість отримувати спадкоємцю плату за користування відповідачем успадкованою земельною ділянкою.

Також не заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що не можна вважати неукладеним договір оренди землі 09 лютого 2016 року після його повного або часткового виконання сторонами, оскільки на зазначену в договорі дату сторона договору - орендодавець, втратив свою цивільну правоздатність у зв`язку зі смертю, інша дата укладення цього договору відповідачем не доведена. За такого позивач не міг продовжувати правовідносини щодо оренди земельної ділянки за цим договором, оскільки такі правовідносини з попереднім орендодавцем ОСОБА_2 не виникли.

Доводи апеляційної скарги про відмову судом першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_2 , висновок якої підтвердив би підпис орендодавця на вказаному договорі оренди землі є помилковими, оскільки за обставинами справи дата укладення договору оренди свідчить, що такий договір не міг бути підписаний орендодавцем у зв`язку з її смертю.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір оренди землі від 09 лютого 2016 року укладений між ОСОБА_2 та ФГ Єнісей , право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором 12 лютого 2016 року є неукладеним, тобто таким, що не відбувся , а тому порушене право власника земельної ділянки підлягало захисту шляхом задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою поверненням її останньому від ФГ Єнісей та скасуванню запису про державну реєстрацію іншого речового права за № 13295957.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував та не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення.

Щодо відмови в задоволенні апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення , то треба зазначити таке.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України .

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону ).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України ).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України ).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Частково задовольняючи заяву представника позивача та стягуючи з відповідача на користь позивача 26 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, районний суд врахував обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт, їх вартість, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи заявника про те, що стороною позивача не доведено належним чином розумність, реальність та співмірність розміру судових витрат на професійну правову допомогу, який був нею заявлений, не надано доказів, які підтверджували, що правова допомога надавалась саме по розглянутій справі, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Представником було надано договір про надання правової допомоги від 29 січня 2021 року, за яким позивач у справі уклав угоду про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням Регіональна колегія адвокатів , до складу якої входить адвокат Данилова К.Ю. В той же день між тими ж сторонами була укладена додаткова угода, де визначені розміри гонорару за укладеним договором та зазначено у якій саме справі за позовом Клієнта до фермерського господарства Єнісей про скасування державної реєстрації про право оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (том 2 а.с.3, 5,6). На підтвердження виконаних послуг за договором надано акт від 23 липня 2021 року, де міститься перелік наданих послуг та їх вартість.

Витрати на професійну правничу допомогу в присудженому районним судом розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат у суду немає.

Положеннями частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності покладено саме на іншу сторону.

Отже обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено матеріалами справи відповідач у справі протягом розгляду справи по суті та при ухваленні додаткового рішення будь-яких клопотань з приводу незгоди щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, не зважаючи на те, що позивач в позові зазначав про очікування таких витрат.

В апеляційній скарзі ФГ Єнісей не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат. Відповідач лише зазначає, що не врахований баланс інтересів, фінансовий стан обох сторін, а саме те, що в результаті прийнятого рішення, відповідач позбавлений можливості працювати на тій земельній ділянці, яку він обробляв та планував обробляти до 2026 року, сума стягнутих витрат на правову допомогу фактично дорівнює орендній платі за 2,5 роки, яку мав би сплатити відповідач, але за користування земельною ділянкою, на якій він працює майже з 2005 року.

Вказаний довід є безпідставним, враховуючи той факт, що процесуальне законодавство не пов`язує залежність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу з наслідками, які настануть для відповідача при задоволенні вимог позову по суті спору. Натомість саме на сторону, яка заявляє про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000 грн.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином оскаржене рішення по суті вимог та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягають.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Крім того, при розгляді справи судом апеляційної інстанції представник позивача адвокат Данилова К.Ю., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , подала до суду заяву про понесені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 14 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача апеляційному суду було надано: додатковий договір № 2 від 20 вересня 2021 року до договору про правову допомогу № 29/01 від 29 січня 2021 року, що міститься в матеріалах справи та акт наданих послуг за договором № 29/01 від 02 листопада 2021 року.

В акті виконаних робіт зазначені надані послуги та розмір гонорару адвоката за такі послуги, зокрема:

- відзив на апеляційну скаргу щодо основного рішення - 4 000 грн;

- заява про забезпечення позову від 04 жовтня 2021 року - 4 000 грн;

- відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення - 4000 грн;

- участь у двох судових засіданнях становить 2 000 грн.

Представник відповідача заперечував проти надання таких доказів представником позивача, обґрунтовуючи тим, що такі докази повинні були подані до суду першої інстанції та надіслані відповідачу для ознайомлення.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі

або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначені норми процесуального закону колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі заперечення представника відповідача щодо доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є неприйнятними.

За приписами частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, колегія суддів приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що заява позивача в інтересах якого діє адвокат Данилова К.Ю., про розподіл витрат на професійну правову допомогу підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів вважає, що винагорода адвоката за надання послуг щодо підготовки питання про забезпечення позову в суді апеляційної інстанції, які відповідно до наданого акту оцінені у 4 000 грн, вочевидь не може бути задоволена, оскільки апеляційним судом відмовлено в задоволені вимог позивача про забезпечення позову.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзивів на апеляційну скаргу, участі у судових засіданнях та значимість таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ФГ Єнісей на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Єнісей залишити без задоволення, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 серпня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства Єнісей на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 04 листопада 2021 року.