Рішення

від 02.11.2021 по справі 433/1059/21

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1059/21

Провадження №2/433/389/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кіян А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Троїцького районного суду Луганської області з вказаною позовною заявою в обґрунтування якої зазначила, що 10.01.2021 ОСОБА_2 отримав від неї грошові кошти у борг в розмірі 3000,00 євро, які зобов`язався повернути у строк до 31.03.2021. 16.01.2021 позивач надала у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3300 доларів США та 1000,00 євро, які останній зобов`язався повернути у строк до 31.01.2021. 19.01.2021 року ОСОБА_2 отримав від позивача грошові кошти у борг в розмірі 670 000,00 грн., які зобов`язався повернути у строк до 31.03.2021. 05.02.2021 позивач надала у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1000,00 євро, 1350 швейцарських франків, 7200 доларів США, 10000,00 грн., які останній зобов`язався повернути до 03.03.2021. 19.05.2021 позивач надала у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн., які останній зобов`язався повернути до 01.06.2021. Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав в повному обсязі, у визначений строк грошові кошти не повернув. Всі неодноразові вимоги позивача до ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів останній проігнорував. Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_2 на момент отримання в борг грошових коштів перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , тому грошові кошти, які були ним отримані в борг в інтересах сім`ї в період шлюбу, фактично стали об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. На підставі викладеного, просить стягнути солідарно з відповідачів суму боргу в розмірі 2 279 223,92 грн. з урахуванням відсотків на рівні облікової ставки НБУ за користування коштами, що складає 46760,45 грн., встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає 50270,87 грн., а також 3% річних, що складає 13841,60 грн. Крім того, просить стягнути з відповідачів витрати, пов`язані з правовою допомогою у розмірі 15000,00 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 11350,00 грн.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 22 липня 2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче судове засідання та надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

В судове засідання відповідачі не з`явились, про причину неявки суд не повідомили, про день, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином. Заяви про розгляд справи без їх участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідачів також не надходило.

Судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, перевіривши та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, приходить до такого.

Судом встановлено, що згідно розписки від 10.01.2021 відповідач ОСОБА_2 10 січня 2021 року взяв в борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000,00 євро на строк до 19.01.2021 (а.с.13).

Крім того, згідно розписки від 16.01.2021 відповідач ОСОБА_2 16 січня 2021 року взяв в борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3300,00 доларів США та 1000,00 євро на строк до 31.01.2021 (а.с.14).

Згідно розписки від 05.02.2021 відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1000,00 євро, 1350 франків, 7200,00 доларів США та 10000,00 грн. на строк до 03.03.2021 (а.с.15).

Згідно розписки від 19.03.2021 відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 670 000,00 грн. на строк до 31.03.2021 (а.с.16).

Згідно розписки від 19.05.2021 відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн. на строк до 01.06.2021 (а.с.17).

Однак, кошти до теперішнього часу ОСОБА_2 не повернуті, умови договору не виконані.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України , на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 ст. 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином, розписки від 10.01.2021, від 16.01.2021, від 05.02.2021, від 19.03.2021 та від 19.05.2021 підтверджують факт укладення між сторонами договорів позики та отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів із зобов`язанням повернути їх.

Свої зобов`язання по поверненню позики відповідач ОСОБА_2 не виконав, про що свідчить наявність у позивача боргових документів - розписок відповідача від 10.01.2021, від 16.01.2021, від 05.02.2021, від 19.03.2021 та від 19.05.2021.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду розписку позивача про одержання останнім виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості складає 2 279 223, 92 грн., в тому числі:

-сума заборгованості за договором позики від 10.01.2021 у розмірі 3000,00 євро, що за курсом НБУ станом на 06.07.2021 року становить 97119,60 грн. - основного боргу та 3192,14 грн. - відсотки за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки НБУ за період з 10.01.2021 до 06.07.2021;

-сума заборгованості за договором позики від 16.01.2021 у розмірі 3300 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.07.2021 року становить 90037,00 грн. та 1000 євро, що за курсом НБУ станом на 06.07.2021 року становить 32373,20 грн. - основного боргу, та 3899,66 грн. - відсотки за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки НБУ за період з 16.01.2021 до 06.07.2021;

-сума заборгованості за договором позики від 19.03.2021 у розмірі 670000,00 грн. основного боргу та 21017,19 грн. - відсотки за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки НБУ за період з 19.01.2021 до 06.07.2021;

-сума заборгованості за договором позики від 05.02.2021 у розмірі 1000 Євро, що становить 32373,20 грн., 1350 Швейцарських Франків, що становить 39960,00 грн. за курсом НБУ на 06.07.2021 року, 7200 Доларів США, що становить 196488,00 грн. за курсом НБУ на 06.07.2021 року), 10000,00 грн. - основного боргу та 7967,02 грн. - відсотки за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки НБУ за період з 05.02.2021 до 06.07.2021;

-сума заборгованості за договором позики від 19.05.2021 у розмірі 1 000 000,00 грн. - основного боргу та 10684,44 грн. - відсотки за користування кредитними коштами на рівні облікової ставки НБУ за період з 19.05.2021 до 06.07.2021.

Крім того, відповідачі зобов`язанні сплатити три відсотка річних із простроченої суми боргу, що становить 13654,28 гривень , а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції, що становить 50233,35 гривень.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення боргу не виконав, отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню сума боргу, відсотки за користування коштами, інфляційні втрати та 3% річних, відповідно до розрахунку, що міститься в позовній заяві та прийнятий судом. Розрахунок заборгованості відповідачами не спростований.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_2 є обґрунтованими.

В частині стягнення заборгованості за договором позики солідарно з відповідачів, суд зазначає таке.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України , якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Приписи статті 65 СК України регулюють правовідносини щодо розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір за своєю правовою природою є правочином щодо отримання у власність грошових коштів, а не правочином щодо розпорядження належним подружжю майном.

Такий договір створює обов`язки для другого з подружжя лише у разі, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України ).

Для укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя, а той з подружжя, хто позичає кошти, не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.

Схожий за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 713/285/2012, від 18 грудня 2018 року у справі № 755/12668/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 133/3928/14-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 521/20211/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 522/16362/16-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 522/20907/16-ц, від 12 червня 2020 року у справі № 333/324/18, від 05 листопада 2020 року у справі № 619/761/18, від 16 березня 2021 року у справі № 133/2718/18.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував на ту обставину, що ОСОБА_2 на момент отримання в борг грошових коштів перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , тому грошові кошти, які були ним отримані в борг в інтересах сім`ї в період шлюбу, фактично стали об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зазначені грошові кошти ОСОБА_2 брав у позивача в борг, про що ОСОБА_3 знала, цих фактів не заперечувала та погоджувалася, що отримані грошові кошти у борг будуть йому повернуті, то відповідальність за даними договорами має бути солідарною.

При цьому, судом не встановлено обставини надання відповідачем ОСОБА_3 письмової згоди на укладення її чоловіком ОСОБА_2 договорів позики від 10.01.2021, від 16.01.2021, від 05.02.2021, від 19.03.2021 та від 19.05.2021 в інтересах сім`ї.

Разом з тим, тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року №308/10837/15.

Враховуючи те, що позивачем не доведено, що спірні договори позики укладено відповідачем ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, та за відсутності письмової згоди його дружини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, скільки, обов`язок щодо повернення спірних коштів за умовами договору позики покладено на ОСОБА_2 .

Враховуючи наведенні обставини справи, а також той факт, що відповідачем ОСОБА_2 не спростовано факт позики грошових коштів, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики від 10.01.2021, від 16.01.2021, від 05.02.2021, від 19.03.2021 та від 19.05.2021 , а в частині стягнення коштів з відповідача ОСОБА_3 за вказаними договорами, слід відмовити за недоведеністю використання даних коштів в інтересах сім`ї.

Вирішуючи питання про стягнення витрат ,пов`язаних з правовою допомогою, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст.26 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У пункті 4 ч.1 ст.1 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність визначено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Горностаєвим В.І. укладено договір про надання правової допомоги від 10 червня 2021 року (а.с.32).

Актом №1 приймання послуг з правової допомоги від 01.07.2021, адвокатом надані, а клієнтом отримані послуги з правової допомоги у розмірі 15000,00 грн., які складаються з наступного: 1500,00 грн. - консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку; 5000,00 грн. - складання позовної заяви про стягнення боргу; 1000,00 грн. складання заяви про забезпечення позову; 500,00 грн. - складання повідомлення про необхідність сплати боргу; 500,00 - складання адвокатського запиту від 12.06.2021; 500,00 грн. - складання адвокатського запиту від 12.06.2021; 6000,00 грн. - розрахунок суми судових витрат за участь у судових засіданнях (а.с.34).

Згідно копії квитанції №4 від 01.07.2021 року адвокатом Горностаєвим В.І. прийнято від ОСОБА_1 15000,00 грн.(а.с.36).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з урахуванням зазначених вище вимог процесуального закону, необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача документально підтверджені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України , суд враховує, що понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 0.0.2201529290.1 від 19.07.2021 про сплату судового збору у сумі 11350,00 грн. (а.с. 1).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 11350,00 грн.

Керуючись ст. 526, 545, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 10-13 , 137, 141 , 259 , 264 , 265 , 279 , 280-282, 354 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договорами позики в розмірі 2 279 223 (два мільйона двісті сімдесят дев`ять тисяч двісті двадцять три) грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в сумі 11350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України , не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Суський

02.11.21