Постанова

від 19.10.2021 по справі 172/172/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1524/21 Справа № 172/172/18 Головуючий у першій інстанції: Чорна О. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: Васильківська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дід - ОСОБА_6 . Після його смерті позивачці стало відомо, що ним був складений заповіт незадовго до його смерті, який був посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. 13 березня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за №659. У випадку посвідчення заповіту за місцем проживання заповідача місцем складання заповіту є його місце проживання, тобто за місцем, де заповідач здійснив вольове розпорядження на випадок його смерті. Заповіт був складений та підписаний за місцем проживання заповідача (с. Катеринівка). В той же час місце складання та посвідчення заповіту нотаріусом вказано інше - с.Васильківка. До заповіту внесена недостовірна інформація щодо місця складання заповіту, що свідчить про порушення вимог щодо форми заповіту та вимог щодо його посвідчення. Крім того, датою виїзду нотаріуса є 13 березня 2017 року (понеділок) та о 13:35 год. заповіт прочитано та підписано заповідачем, тоді як відповідно до графіку роботи Васильківської державної нотаріальної контори виїзним днем є четвер, а обідня перерва з 13:00 до 13:45. Також є суперечливою інформація про те, що заповіт написаний заповідачем (рукописно), а вже потім на зворотній сторінці заповіту вказано протилежне, що заповіт записаний нотаріусом зі слів заповідача. Щодо часу підписання заповіту, позивачка наголошує, що в заповіті зазначено: Заповіт складено мною, ОСОБА_6 , та власноручно підписано у присутності нотаріуса, у зв`язку з моєю хворобою у мене вдома, за адресою: АДРЕСА_1 , о 13 год. 35 хв. . Тоді як на зворотній сторінці вказано інше: Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_6 і власноручно підписаний ним у моїй присутності о 13 годині 55 хвилин . ОСОБА_6 двічі підписав заповіт з інтервалами між підписами в 20 хв., хоча заповіт містить лише один підпис заповідача. Таким чином неможливо стверджувати, що заповіт підписаний власноруч ОСОБА_6 . Заповідач не прочитав заповіт вголос, що є порушенням, яке тягне за собою визнання заповіту недійсним. Також заповідач тяжко хворів, через що він навіть не мав сили піднімати рук не те, щоб писати. В заповіті вказано, що на випадок своєї смерті, ОСОБА_6 заповідає земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,955 га, розташовану на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №ВСІ 1747, вказана земельна ділянка, площею 7,955 га (кадастровий номер земельної ділянки 1220781100:01:008:0024) належала ОСОБА_7 , дружині ОСОБА_6 та рідній бабусі позивачки. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла та після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з вищевказаної ділянки. Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 було подано позивачем та ОСОБА_4 за правом представлення (ст. 1266 ЦК України). Також спадщина була прийнята ОСОБА_6 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України так як останній постійно проживав разом з померлою на час відкриття спадщини. Таким чином, на момент складення оспорюваного заповіту вищезазначена земельна ділянка фактично знаходилась у спільній частковій власності ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1/3 частці у кожного. Отже у заповідача не було права заповідати повністю земельну ділянку так як йому належала 1/3 частка. Більше того, ОСОБА_6 тяжко хворів, через що приймав наступні ліки: німесил, трамадол, димедрол та анальгін. Дані лікарські препарати впливали на стан свідомості та здатність усвідомлювати свої дії. Відповідно до ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Під час нотаріального посвідчення оспорюваного заповіту була присутня, крім нотаріуса, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Таким чином нотаріусом було допущено до процесу посвідчення заповіту осіб, які не мали права перебувати під час даної нотаріальної дії, а тому нотаріус порушив ст. 8 ЗУ Про нотаріат . Факт присутності інших осіб під час складання заповіту є психологічним тиском на заповідача. Тому позивач просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений 13 березня 2017 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко Іриною Володимирівною, зареєстрований у реєстрі за №659; вирішити питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 2-8 т. 1).

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 19 квітня 2021 року про виправлення описки, в задоволенні позову відмовлено (а.с. 7-15, 72 т.4).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову (а.с. 20-30 т. 4).

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, письмовою розпискою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , відповідача ОСОБА_3 (яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ) та її представника ОСОБА_8 від 21.07.2021 року (а.с. 87 т.4), а також рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток третім особам Васильківській державній нотаріальній конторі і Службі у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (а.с. 89, 90 т.4). У зв`язку з відсутністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за відомою суду адресою, їх сповіщення здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади. Від ОСОБА_4 надійшла заява від 06.08.2021 року про розгляд справи без його участі, в якій він також визнає апеляційну скаргу (а.с. 107 т.4). Від ОСОБА_5 також надійшла заява від 09.07.2021 року, в якій вона просила здійснювати розгляд справи без її участі; апеляційну скаргу просить залишити без задоволення (а.с. 83 т.4).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними в справі доказами, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були батьками ОСОБА_10 (а с. 17, 173 том 1).

Після одруження 16.06.1979 року з ОСОБА_11 , ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_12 і після розірвання цього шлюбу у 2008 році залишила прізвище ОСОБА_12 , відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб від 02.03.2018 року, копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого повторно 24.12.2008 року (а. с. 18, 103, 174 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_13 та ОСОБА_11 народилася донька - ОСОБА_14 (позивачка), про що Богданівською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис №11 від 28.12.1985 року (а. с. 24, 176 т. 1).

В подальшому, ОСОБА_14 змінила прізвище на ОСОБА_15 , у зв`язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_16 Красногвардійським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області 23.06.2006 року, актовий запис №330 (а. с. 25, 177 т. 1).

Отже, позивачка ОСОБА_1 є рідною онукою померлих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ; встановлено, що мати позивачки - ОСОБА_13 померла раніше своїх батьків (баби та діда позивачки).

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_13 та ОСОБА_11 народився син - ОСОБА_4 , про що Богданівською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис №2 від 20.03.1982 року (а. с. 179 т. 1).

Отже, ОСОБА_4 (співвідповідач) також є рідним онуком ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та рідним братом позивачки ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом РАЦС по місту Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 04.07.2007 року (а.с. 99 т.1).

Тобто, ОСОБА_2 є правнучкою померлих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , а також племінницею позивачки.

ОСОБА_13 (мати позивача та відповідача ОСОБА_17 ) ІНФОРМАЦІЯ_8 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 12.11.2014 року Відділом ДРАЦС Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 19, 172 т. 1).

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 за життя належала земельна ділянка, розташована на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, площею 7,955 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1220781100:01:008:0024), передана у власність на підставі рішення виконкому Богданівської сільської ради народних депутатів №7 від 26 березня 1999 року, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності серії ДП ВС 11747 (а. с. 23 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Васильківським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 25.01.2017 року (а. с. 13 т. 1).

Відповідно до копії спадкової справи №311/17, заведеної Васильківською державною нотаріальною конторою після ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після її смерті до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулися 14.06.2017 року її рідні онуки - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а. с. 114, 117 т. 2).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14.06.2017 року ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за своє життя заповітів, спадкових договорів не вчиняла (а. с. 119-121, 122 т. 2).

ОСОБА_7 була зареєстрована та проживала на день смерті по АДРЕСА_1 та мала склад сім`ї - чоловік ОСОБА_6 ; заповіт у Богданівській сільській раді не посвідчувався. Вказане підтверджується копією довідки Васильківської селищної ради 07.06.2017 року №328 (а. с. 130 т. 2).

Зі спадкової справи №311/17, заведеної Васильківською державною нотаріальною конторою після ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , копія якої наявна у матеріалах справи, вбачається, що свідоцтво (свідоцтва) про право на спадщину нотаріусом не видавалось (а. с. 113-130 т. 2).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина 1 статті 1261 ЦК України).

Частиною 1 статті 1266 ЦК України встановлено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина 1 статті 1267 ЦК України).

За змістом частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 5 вказаної вище статті встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини .

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 України).

Як було встановлено вище, із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в межах 6 місяців звернулись 14.06.2017 року її онуки за правом представлення (у зв`язку зі смертю їх матері) - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Крім того, зі спадкодавцем ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав на час відкриття спадщини її чоловік - ОСОБА_6 .

Отже, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вважаються такими, що прийняли спадщину в рівних частках після ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка складалась, зокрема, із земельної ділянки, розташованої на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, площею 7,955 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1220781100:01:008:0024.

За життя, ОСОБА_6 13 березня 2017 року було складено заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. за реєстровим номером 659 (а.с. 98 т.2).

Згідно змісту вказаного вище заповіту від 13.03.2017 року №659, на випадок своєї смерті ОСОБА_6 зробив наступне розпорядження:

- належний йому житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 заповів у рівних частках кожному: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

- належну йому земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,864 га, розташовану на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, заповів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

- земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,955 га, розташовану на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 98 т. 2).

У вказаному вище заповіті також зазначено, що його складено ОСОБА_6 та власноручно підписано у присутності нотаріуса, у зв`язку з його хворобою у нього вдома за адресою: АДРЕСА_1 , о 13 год. 35 хв.; на прохання ОСОБА_6 заповіт виготовлено нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Надалі у заповіті міститься рукописний напис: цей заповіт прочитано мною УГОЛОС та власноручно підписано , у графі підпис міститься розчерк підпису, прізвище та ініціали ОСОБА_6 (а. с. 98 зворот т. 2).

На початку заповіту під назвою документу Заповіт зазначається: селище Васильківка, Дніпропетровської області, Україна, тринадцятого березня дві тисячі сімнадцятого року .

Під графою підпис також зазначається: селище Васильківка, Дніпропетровської області, Україна, тринадцятого березня дві тисячі сімнадцятого року .

Надалі у заповіті зазначено, що заповіт посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори; заповіт записаний зі слів ОСОБА_6 ; заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_6 і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса о 13 годині 55 хвилин; особу заповідача встановлено, його дієздатність перевірено; у зв`язку з хворобою заповідача заповіт складено та посвідчено за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 14.06.2017 року, нотаріусом Гордієнко І.В. 13.03.2017 року витрачений бланк, код витрачання бланка 4 (заповіт), серія та номер бланка: НМА 872643 (а. с. 99 т. 2).

Вказаний вище заповіт ОСОБА_6 від 13 березня 2017 року зареєстрований у Спадковому реєстрі 13.03.2017 року за №60363859, бланки: НМА 872643, номер в реєстрі нотаріальних дій 659, відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14.06.2017 року (а. с. 90 т. 2).

Судом також встановлено, що згідно копії журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, під номером 3 13.03.2017 року зазначається, що ОСОБА_3 , м. Синельникове, зробила виклик, о 13-00 годині був здійснений виїзд до ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту, у зв`язку з загальною хворобою, час повернення нотаріуса - 14 год. 15 хвилин 13.03.2017 року (а. с. 109-112 т. 2).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Васильківським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 06.04.2017 року (а.с. 97 т.2).

В матеріалах справи наявна копія спадкової справи №310/17 після ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , заведена 14.06.2017 року Васильківською державною нотаріальною конторою (а. с. 85-108, том 2).

Із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , до Васильківської державної нотаріальної контори звернулись 14.06.2017 року позивач ОСОБА_1 (а. с. 85 т. 2) та відповідач ОСОБА_4 (а. с. 87 т. 2), 24.06.2017 року відповідач ОСОБА_3 , яка діяла також від імені своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 (а. с. 92 т. 2), а 28.08.2017 року відповідач ОСОБА_5 (а. с. 96 т. 2).

Згідно довідки виконавчого комітету Васильківської селищної ради від 24.07.2017 року №519, ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно запису у Погосподарській книзі №5 Васильківської селищної ради за №02-0082-1 дійсно був зареєстрований та проживав на день своєї смерті в АДРЕСА_1 ; проживав один (а. с. 106 т. 2).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Частиною 2 статті 1236 ЦК України встановлено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 215 діючого ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Як було встановлено вище, за життя ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповідав, зокрема, земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,955 га , розташовану на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 98 т. 2).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що спадкодавцю ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , на час складення ним оспорюваного заповіту від 13 березня 2017 року належала лише 1/3 частка земельної ділянки, площею 7,955 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1220781100:01:008:0024, у зв`язку з прийняттям спадщини після його дружини ОСОБА_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; приймаючи до уваги, що позивачка успадкувала після смерті ОСОБА_7 1\3 частину вказаної земельної ділянки, - колегія приходить до висновку про наявність підстав для визнання частково недійсним складеного ОСОБА_6 заповіту від 13 березня 2017 року в частині розпорядження 1/3 частиною земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,955 га, (кадастровий номер 1220781100:01:008:0024), розташованою на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, що за заповітом передана у спадок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (остання є дочкою спадкоємця ОСОБА_4 ) .

Колегія звертає увагу, що спадкоємцем ОСОБА_4 (відповідачем) позов щодо захисту його права на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1220781100:01:008:0024, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , - не заявлений, що підтверджується матеріалами даної цивільної справи та визнано учасниками процесу.

Крім того, згідно заявлених позовних вимог, змісту обґрунтування і доводів позовної заява, позивачка ОСОБА_1 не оспорює факту належності на праві приватної власності ОСОБА_6 (на час складання заповіту та на час смерті спадкодавця) житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 7,864 га, розташованої на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. Викладене підтверджується письмовими матеріалами даної цивільної справи, зокрема, змістом позовної заяви, апеляційної скарги, та усними поясненнями представника позивача в судовому засіданні, протоколом та звукозаписом засідання.

Суд розглядає справу у межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України, та з урахуванням відсутності у вказаного позивача права на представництво інтересів інших спадкоємців.

Щодо обґрунтування позовної заяви розбіжностями, які містяться у тексті заповіту, зокрема, про місце складання заповіту, дати та часу його складення (посвідчення); доводів позивача щодо тяжкої хвороби спадкодавця, неможливості власноручного підписання ОСОБА_6 тексту заповіту, а також неможливості усвідомлення спадкодавцем значення своїх дій через прийняття лікарських препаратів, колегія зазначає наступне.

У матеріалах справи наявна копія амбулаторної картки хворого ОСОБА_6 1939 р.н. (а. с. 219-229 т. 2).

Відповідно до виписки №1169 від 26 січня 2017 року з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_6 страждав на онкологічне захворювання, а саме центральний дрібноклітковий рак нижньої долі лівої легені (а.с. 221 т. 2).

Згідно листа КЗ Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги від 03.06.2019 року №498, ОСОБА_6 з 27.01.2017 року заходився на обліку у онколога, були виписані наступні ліки: дексалгін, 30.01.2017 року - тіотриазолін, 05.12.2017 року - тіотриазолін, кетанол форте, 22.03.2017 року (після складання заповіту) - сімейним лікарем виписаний рецепт на трамадол (анальгетик центральної дії) (а. с. 245, том 2).

КЗ Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Дніпропетровської обласної ради надано лист від 28.03.2019 року, за змістом якого були здійснені виклики та виїзди бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги за період з 01.01.2017 року по 06.04.2017 року до ОСОБА_6 за адресою по АДРЕСА_1 , а саме: 22.02.2020, 26.02.2020, 10.03.2020, 13.03.2020, 14.03.2020, 15.03.2020, 16.03.2020, 17.03.2020, 30.03.2020, 31.03.2020, 02.04.2017 року (а. с. 172-194 т. 2).

У картах виїзду швидкої медичної допомоги за 10.03.2020, 13.03.2020, 14.03.2020, 15.03.2020 зазначається попередній діагноз - онкозахорювання або хвороба легенів та зазначається, що допомога за діагнозом має несрочний, неекстрений характер (а. с. 178, 180, 182, 185 т. 2).

Колегія наголошує, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивачем не було заявлено клопотання щодо призначення судової експертизи для з»ясування питання чи міг ОСОБА_6 , на час складання заповіту, розуміти значення своїх дій, керувати ними. Викладене підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколами та звукозаписами судових засідань, усними поясненнями представників сторін.

Крім того, відповідно до висновку експерта №2739-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи , складеного 13.09.2019 року експертом ДНІСЕ, рукописні записи Цей заповіт прочитано мною з голос та власноручно підписано , що розташовані на розлінованій частині після слів …виданий заповідачеві , підпис від імені ОСОБА_6 та запис Гаврилко С.Гр. в графі підпис на зворотній стороні заповіту ОСОБА_6 від 13.03.2017, що посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №659 - виконані самим ОСОБА_6 (а. с. 21-32 т. 3).

У частині ІІ вказаного вище висновку Дослідження експерт зазначає, що збіжні загальні та окремі ознаки почерку стійкі, значні за об`ємом, більшість з них відноситься до високоінформативних та утворюють індивідуальну сукупність, яка достатня для категоричного висновку про виконання досліджуваного підпису ОСОБА_6 .

При порівнянні експерт дійшов висновку, що підпис виконаний ймовірніше за все під впливом збиваючих факторів природного характеру та можуть бути обумовлені особливостями психофізичної організації писемно-рухового навику, наявністю у ОСОБА_6 хронічного захворювання, яке впливає на писемно-руховий навик тощо (а. с. 25, 26 т. 3).

Статтею 1247 ЦК України встановлено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Частиною 2 вказаної вище статті визначено, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (ч. 1 ст. 1257 ЦК України).

Виходячи з викладеного, встановивши, що оспорюваний заповіт укладений у належній письмовій нотаріальній формі; приймаючи також до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи №2739-19 від 13.09.2019 року, де встановлено, що рукописні записи та підпис від імені ОСОБА_6 у оспорюваному заповіті від 13.03.2017 виконані самим ОСОБА_6 ; враховуючи відсутність доказів того, що ОСОБА_6 за життя, на момент складання заповіту 13 березня 2017 року, страждав будь-яким психічним розладом, не розумів значення своїх дій і/або не міг керувати ними, - колегія дійшла висновку про невстановлення ознак недійсності (нікчемності) оспорюваного заповіту в цілому з наведених вище підстав.

Суду не представлено висновку спеціаліста про те, що у зв`язку з наявним у ОСОБА_6 онкологічним захворюванням, перебігом цього захворювання та прийняттям медичних препаратів, які призначались хворому, він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керуватися ними. Клопотань про призначення відповідної експертизи судом позивачем не заявлено. Також суду не надано доказів того, що заповіт був вчинений ОСОБА_6 проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього психічного тиску з боку іншої особи.

Доводи апелянта щодо непогодження з висновком експерта №2739-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у даній справі - є необгрунтованими та безпідставними; клопотання про призначення повторної чи додаткової почеркознавчої експертизи позивачем не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання.

Судом першої інстанції були допитані свідки. Зокрема, допитана в якості свідка ОСОБА_8 показала суду, що доглядала ОСОБА_6 у 2017 році, коли він захворів по черзі з іншими родичами. Так, спочатку з дідом були позивачка та її чоловік, потім сказали, що в них немає більше часу і з початку березня 2017 року до 29 березня 2017 року з ОСОБА_6 у нього в будинку знаходилася саме вона. В кінці березня 2017 року її знову змінили ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_16 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 їй зателефонували та повідомили, що ОСОБА_6 помер. Повідомила, що під час її перебування протягом усього березня 2017 року з ОСОБА_6 , ОСОБА_6 був адекватний, свої думки висловлював чітко. Кожного вечора вони довго спілкувалися з дідусем, він цікавився новинами, читав газети, багато чого їй розповідав про сімейні справи. Зокрема, говорив, що в їх сім`ї було 4 земельних пая, коли померла його донька ОСОБА_18 пай був відписаний ОСОБА_1 , а пай батька - ОСОБА_4 . Тому свій пай, щоб було все по чесному, ОСОБА_6 хотів заповісти правнучці ОСОБА_19 , а пай своєї померлої дружини - ОСОБА_20 , її сестрі, з якою у сім`ї ОСОБА_21 були теплі стосунки. ОСОБА_22 , зі слів покійного, матеріально їм допомагала, надсилала подарунки з Італії, де працювала, надала значну суму коштів на спорудження пам`ятника на могилі померлої доньки ОСОБА_23 . Також свідок пояснила, що ОСОБА_24 ( ОСОБА_3 ) попала в заповіт, бо ОСОБА_6 хотів і просив, щоб коли всі спадкоємці продадуть його будинок, щоб з цих грошей йому та його дружині поставили пам`ятники на могилі, і вважав, що ОСОБА_12 це зробить, а іншим діла не буде . Після 08 березня 2017 року почав активно вимагати покликати нотаріуса для посвідчення заповіту, і свідок дзвонила і казала про це і позивачці, і відповідачці - ОСОБА_3 13 березня 2017 року свідок ОСОБА_8 разом з ОСОБА_3 своїм автомобілем їздила по нотаріуса, привозила його до хати ОСОБА_6 для посвідчення заповіту, під час посвідчення заповіту свідок і ОСОБА_3 весь цей час перебували на вулиці, що і як там відбувалося у нотаріуса та ОСОБА_21 під час складання заповіту - не бачила і не знає. Про те, що складений заповіт, знали всі родичі, зокрема, і позивачка, і відповідач ОСОБА_4 , і інші родичі і навіть сусіди. ОСОБА_6 перестав підводитися з ліжка десь наприкінці березня 2017 року, а до цього ходив, їв, пив за столом, контролював, щоб свідок робила господарські справи - порала курей, качок. Щодо приймання ліків - ОСОБА_6 приймав знеболююче німесил, робилися уколи димедрол-анальгін. Також викликалася декілька разів швидка допомога, яка вводила внутрішньовенно уколи для полегшення дихання. Пізніше ОСОБА_6 виписали трамадол, але він відмовлявся його пити, і почав приймати лише наприкінці березня перед сном. Також усіляко контролював які уколи йому роблять і намагався довідатися свій діагноз, оскільки родичі не сказали йому, що він хворий на рак легенів.

Допитана в якості свідка ОСОБА_1 показала суду, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її бабуся, ОСОБА_7 , після чого важко захворів дідусь, ОСОБА_6 . Вона разом із своїм чоловіком, ОСОБА_25 , взимку 2017 року по черзі з ОСОБА_3 його доглядали, приїжджали до ОСОБА_26 раз на 3-4 дні, то вона, то її чоловік. Одного разу дідусь сказав їй телефоном, що ОСОБА_3 примушує його скласти заповіт. ОСОБА_27 взагалі казала свідку, що треба за заповітом все заповісти ОСОБА_28 . В день вчинення заповіту свідок спілкувалася з дідом телефоном, і він їй повідомив, що підписав заповіт. Стверджує, що на день складання заповіту, 13 березня 2017 року, дід вже не підводився з ліжка. До цього свідок бачила його 08 березня 2017 року і стверджує, що він підводився тільки із сторонньою допомогою. В день складання заповіту не перебувала разом з дідом, обставин складання та посвідчення заповіту не знає. ІНФОРМАЦІЯ_1 дід помер у її присутності та присутності її чоловіка, ОСОБА_29 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 показав суду, що не був присутнім при складанні заповіту, але вважає цей заповіт недійсним. Пояснив, що протягом зими-весни 2017 року, до смерті дідуся, приїздив до нього 3 чи 5 разів, на 2-3 години. Під час своїх приїздів бачив там ОСОБА_29 та ОСОБА_8 , останній раз коли він приїхав - дідусь був у геть неадекватному стані. Чи приїжджав останній раз до або після складання заповіту - згадати не зміг. Стверджує, що за 15-20 днів до смерті дідусь з ліжка не вставав, погано розмовляв. З ним його дідусь, ОСОБА_6 ніколи не обговорював ані заповіт, ані кому і що він за цим заповітом хоче заповісти. Про заповіт дізнався лише коли почав приймати спадок, під час смерті діда не був присутній, вважає, що на діда був здійснений психологічний тиск.

Свідок ОСОБА_16 показав суду, що він є чоловіком ОСОБА_1 , що добре знав і померлого ОСОБА_6 і його покійну жінку ОСОБА_30 . Від жінки він довідався, що ОСОБА_6 поклали до лікарні №4 у м. Дніпро, там йому зробили якусь операцію. Через якийсь час він дізнався про діагноз - рак 4 стадії. У цей час померла бабуся, жінка ОСОБА_6 , протягом дев`яти днів після поховання всі родичі, у тому числі свідок із жінкою, перебували в с. Катеринівка, де договорилися по черзі доглядати дідуся. Свідок взяв на роботі відпустку і залишився у ОСОБА_31 , де доглядав за ОСОБА_6 з 22 січня і до початку березня 2017 року, готував йому їжу, порався по господарству, слідкував за його станом здоров`я, колов один раз у добу укол - анальгін з димедролом, кілька разів викликав швидку . Діагноз ОСОБА_6 родичі не повідомляли. Коли їздив у с. Васильківку по господарських справах, то просив тестя підмінити його, щоб не залишати ОСОБА_21 на самоті. У час його перебування в с. Катеринівка ОСОБА_6 ще пересувався на власних ногах, але частіше лежав у ліжку, хоча їсти вставав і до туалету також ходив сам. Він також впізнавав оточуючих, себе пам`ятав. З приводу заповіту зі слів ОСОБА_6 йому відомо, що ОСОБА_32 нібито вимагала від ОСОБА_6 , щоб заповіт був складений на її користь та на користь ОСОБА_33 , оскільки вважала, що ОСОБА_34 все марно витратить. Також повідомив, що на 9 днів після смерті ОСОБА_35 нібито сказав, що заповіт складе на того, хто буде його доглядати, а ОСОБА_36 запропонував йому скласти заповіт на користь онуків. Також повідомив, що ОСОБА_6 нібито взагалі не хотів складати цей заповіт, бо розумів, що родичі посваряться внаслідок цього. На початку березня 2017 року свідок повернувся до м. Дніпро, а його підмінила у с. Катеринівка на початку березня ОСОБА_8 . Декілька разів, доки він там був, також приїздили ОСОБА_34 , ОСОБА_37 зі своєю дружиною. Ширшов ОСОБА_38 також пояснив, що приїхав наступного разу 01 квітня 2017 року, коли ОСОБА_6 був вже непритомний і ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_39 помер у його присутності. Також показав, що десь у березні 2017 року, дати він точно не пам`ятає, до них додому зателефонувала ОСОБА_40 , яка повідомила, що дідом складений заповіт.

Свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а померлий ОСОБА_6 - його тесть. Повідомив суду, що кілька разів навідувався до ОСОБА_6 , останній раз був там за два тижні до його смерті. Був кілька разів взимку 2017 року, підміняв ОСОБА_29 , коли той одлучався по справах у с. Васильківку, у цей час був біля нього, давав воду, ліки. Коли його доглядала ОСОБА_41 , у березні, то він туди не приходив. ОСОБА_6 його впізнавав, дуже тужив за жінкою і часто про це казав. Про заповіт нічого йому не казав, а свідок нічого не питав. Про заповіт дізнався від дочки, вже після смерті ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_42 повідомив суду, що є настоятелем Свято-Вознесенського храму МПЦ, що ОСОБА_43 та ОСОБА_30 (його жінка) буди добрими прихожанами церкви, знайомі йому давно, років з 10. У третій декаді березня 2017 року (десь у 20-ті числа) його позвали на сповідь. Свідку було відомо, що ОСОБА_6 онкохворий. ОСОБА_39 впізнав свідка, самостійно сів на ліжко, встав з ліжка, вони поспілкувалися, після чого ОСОБА_39 провів свідка до виходу, до сходів. Візуально він виглядав непогано, розмовляв адекватно. ІНФОРМАЦІЯ_1 свідок дізнався, що ОСОБА_6 помер. Про сімейні справи та складений заповіт йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_44 повідомив суду, що померлий ОСОБА_6 - його сусід, якого він знає дуже давно. Від нього ОСОБА_39 та його жінка якось почули, що свідок та його жінка хочуть скласти заповіт по земельних паях і ОСОБА_30 (покійна жінка ОСОБА_21 ) сказала, що треба також зробити. Після смерті ОСОБА_35 , десь через 40 днів, свідок пішов навістити ОСОБА_6 , який був дуже радий його бачити. ОСОБА_6 дуже переживав смерть своєї жінки і казав, що в нього не має сил і жити не хочеться. Після чого свідок навідувався до ОСОБА_45 на тиждень. Якось ОСОБА_6 сказав свідку, що хоче заповісти свою землю ОСОБА_46 , а землю дружини - ОСОБА_47 , яка знаходиться в Італії ( ОСОБА_22 ). Через деякий час ОСОБА_6 повідомив свідку, що склав заповіт по землі, як з покійною дружиною домовлялися, а по хаті - свідок не пам`ятає. ОСОБА_44 бачив, що до ОСОБА_6 2 рази приїздив нотаріус. ОСОБА_6 потім пояснив свідку, що нотаріус спочатку до нього приїхала, його опитала, підготувала документи, а вже другий раз приїхала та посвідчила заповіт. Також бачив, як приїжджав отець ОСОБА_48 (свідок ОСОБА_42 ) його сповідувати. Коли свідок навіщав ОСОБА_6 , то бачив там неодноразово ОСОБА_8 . За два дні до смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_34 повідомила йому, що дід на знеболювальних препаратах і свідка в хату не пустила. Стверджував, що у час після смерті дружини і до часу і після посвідчення заповіту ОСОБА_6 був при своєму розумі, все розумів, пам`ятав і керував своїми діями.

Показання перелічених вище свідків не дозволяють зробити висновок про те, що при складанні оспорюваного заповіту 13 березня 2017 року, ОСОБА_6 , який на вказану дату мав тяжке захворювання, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, або складав заповіт під тиском інших осіб.

Зокрема, свідки ОСОБА_8 (доглядала за спадкодавцем у березні 2017 року), ОСОБА_42 (настоятель храму), ОСОБА_44 (сусід спадкодавця), стверджували про те, що в середині березня 2017 року ОСОБА_6 візуально виглядав непогано, все розумів, пам`ятав, розмовляв адекватно, свої думки висловлював чітко.

В свою чергу, допитані в якості свідків ОСОБА_4 (відповідач) та ОСОБА_16 (чоловік позивачки) зазначали, зокрема, про те, що перед смертю дідусь ОСОБА_6 був у неадекватному стані, за 15-20 днів до смерті з ліжка не вставав, погано розмовляв, на діда здійснювався психологічний тиск з приводу складення заповіту. Однак, вказані свідки є зацікавленими в результаті розгляду даної справи, тому, враховуючи розбіжність у показах з іншими свідками, пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_16 не можуть бути взяті до уваги судом.

Державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В., яка посвідчувала оспорюваний заповіт від 13 березня 2017 року, пояснила суду, зокрема, що вона в будинку ОСОБА_6 підготувала шаблони заповіту, перевірила його особу та деякий час розмовляла з ОСОБА_6 з тим, щоб встановити його дієздатність, оскільки він був людиною похилого віку, страждав на певне захворювання; на час складання заповіту спадкодавець був при своєму розумі, чітко розумів, що хотів, що робив, кому і що хоче заповісти. ОСОБА_6 рухався та розмовляв адекватно, також пересувався по будинку, зокрема, знайшов подовжувач для ноутбуку. ОСОБА_49 стверджувала, що у розмові з ОСОБА_6 пересвідчилася, що на нього не здійснюється тиск, що його ніхто не примушує вчиняти заповіт і саме стосовно тих осіб, яких він позначив у ньому; вчинений заповіт відповідає внутрішній волі самого заповідача. Після складання тексту заповіту ОСОБА_6 уважно його прочитав та власноруч підписав. Під час посвідчення заповіту в будинку були присутні тільки вона та заповідач ОСОБА_6 , під час складання та підписання заповіту вона була з ОСОБА_6 сам на сам, жодних сторонніх осіб, родичів тощо у будинку не було. ОСОБА_3 розписалася в журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, оскільки сам ОСОБА_6 за станом здоров`я цього не міг зробити і це не суперечить жодним вимогам законодавства; пояснила, що нотаріус може зробити виїзд для проведення нотаріальних дій у будь-який будній день, не допускається лише вчинення ним нотаріальних дій у вихідні та святкові дні, жодних порушень у тому, що згідно режиму роботи нотаріальної контори виїзний день зазначений четвер, а виїзд до ОСОБА_6 був зроблений нею у понеділок немає, оскільки немає жодної заборони на це. Щодо нібито підписання двічі заповіту і зазначення у заповіті різного часу його підписання нотаріус пояснила, що це така форма заповіту, оскільки процес складання та підписання заповіту відбувався наступним чином: нотаріус у ноутбуці мав шаблон заповіту в електронному вигляді, ОСОБА_49 підготувала текст заповіту, після чого ОСОБА_6 підписав о 13-35 годині, що заповіт ним складений, після чого заповіт був виготовлений на бланку, видрукований, прочитаний вголос та підписаний ОСОБА_6 о 13 годині 55 хвилин. Тобто, на сам процес складання заповіту, його прочитання та підписання і пішло ці 20 хвилин. Час реєстрації у заповіті не зазначається, ОСОБА_49 після посвідчення заповіту повернулася на робоче місце і вже після цього зареєструвала заповіт у Державному реєстрі заповітів.

Щодо доводів позивача про розбіжності при оформленні оспорюваного заповіту, зокрема, про місце складання заповіту, щодо дати та часу його складення (посвідчення), - суд дійшов висновку, що зазначені позивачем неточності мають формальний характер, не свідчать про наявність вад волі спадкодавця і, як наслідок, не зумовлюють недійсність заповіту у цілому.

Більше того, як було встановлено вище, підпис та запис від імені ОСОБА_6 у заповіті від 13.03.2017 року виконані самим ОСОБА_6 , що підтверджено висновком експерта №2739-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 13.09.2019 року (а. с. 21-32 т. 3).

Згідно копії журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, під номером 3 13.03.2017 року зазначається, що ОСОБА_3 , м. Синельникове, зробила виклик, о 13-00 годині був здійснений виїзд до ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 для посвідчення заповіту, у зв`язку з загальною хворобою, час повернення нотаріуса - 14 год. 15 хвилин 13.03.2017 року (а. с. 109-112 т. 2).

Зі змісту оспорюваного заповіту також вбачається, що на випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповів майно досить широкому колу осіб, а саме позивачці ОСОБА_1 (онучці заповідача), ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (правнучці заповідача), ОСОБА_4 (онуку заповідача), ОСОБА_28 (дружині онука) та ОСОБА_20 , що також свідчить про відсутність тиску на заповідача та його вільне розпорядження частками у майні.

Той факт, що заповідач ОСОБА_6 помилково розпорядився усією земельною ділянкою площею 7,955 га з кадастровим номером 1220781100:01:008:0024, а не лише належною йому часткою, - не свідчить про наявність підстав для визнання заповіту недійсним у цілому.

З урахуванням викладеного вище, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню; заповіт, складений ОСОБА_6 , підлягає визнанню частково недійсним в частині розпорядження 1/3 частиною земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,955 га, (кадастровий номер 1220781100:01:008:0024), розташованою на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, що за заповітом передана у спадок ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 10805 (десять тисяч вісімсот п`ять) грн. 20 коп., що складаються із сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги (704,80 грн. + 1057,20 грн.), а також сплаченої вартості за проведення судової експертизи в сумі 9043,20 грн. (а.с. 9 т. 1, 6 т. 3, 29 т.4).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_33 , ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним - задовольнити частково.

Заповіт, складений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений 13 березня 2017 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко Іриною Володимирівною, зареєстрований у реєстрі за №659, - визнати частково недійсним в частині розпорядження 1/3 частиною земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,955 га, (кадастровий номер 1220781100:01:008:0024), розташованою на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, що за заповітом передана у спадок ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_33 , ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) судові витрати в розмірі 10805 (десять тисяч вісімсот п`ять) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова