Постанова

від 01.11.2021 по справі 911/240/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2021 р. Справа№ 911/240/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Мартюк А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Карпенко Наталії Петрівни

на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021

(повний текст рішення складено 24.06.2021)

у справі № 911/240/21 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Підприємства Федерації професійних спілок України "Укрпрофпостач"

до Фізичної особи-підприємця Карпенко Наталії Петрівни

про стягнення 101 563,63 грн

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Федерації професійних спілок України "Укрпрофпостач" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Карпенко Наталії Петрівни прo стягнення 101 563,63 грн за договором оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) від 01.01.2020 № 14, в тому числі 92 900,47 грн основної заборгованості, 3 483,75 грн інфляційних втрат, 4 143,53 грн пені та 1 035,88 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі № 911/240/21 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 92 900,47 грн основної заборгованості за договором оренди, 3 483,75 грн інфляційних витрат, 4 143,53 грн пені, 1 035,88 грн 3% річних та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору, всього 103 833,63 грн, з розстроченням виконання рішення суду на 12 місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили зі щомісячними платежами протягом 11 місяців по 8 652,00 грн, за останній 12-й місяць 8 661,63 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Карпенко Н.П. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021.

За твердженням скаржника, судом першої інстанції не враховано карантинні обмеження, а також те, що з 01.04.2020 приміщення, які орендував скаржник були опечатані орендодавцем у зв`язку з карантином, у зв`язку з чим з 30.04.2020 Карпенко Н.П. була змушена закрити підприємницьку діяльність та не користувалась орендованими приміщеннями. Скаржник зауважує, що договір про продовження оренди нею не підписувався.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Карпенко Н.П. на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі № 911/240/21 та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 ГПК України передбачено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Карпенко Н.П. припинила підприємницьку діяльність з 30.04.2020, тобто на дату звернення Підприємства Федерації професійних спілок України "Укрпрофпостач" з даним позовом Карпенко Н.П. втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності.

З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2020 між Підприємством Федерації професійних спілок України "Укрпрофпостач" (Орендодавець) та ФОП Карпенко Н.П. (орендар) був укладений договір № 14 оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), у порядку і на умовах якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в тимчасове оплатне користування (оренду) частину складських приміщень та боксів (гараж) загальною площею 35,5 кв.м, частину складських приміщень та боксів (гараж) загальною площею 49,7 кв.м, частину будівлі профілакторію загальною площею 183,2 кв.м та нежитлові приміщення загальною площею 30 кв.м, які розміщені за адресою: м. Київ, вул. Лодигіна, 2, з метою здійснення відповідачем господарської діяльності.

Факт отримання відповідачем частини складських приміщень та боксів (гараж) частини будівлі профілакторію та нежитлові приміщення в оренду підтверджується актом передачі-приймання в оренду об`єкту нерухомості від 01.01.2020, який є невід`ємною частиною договору оренди від 01.01.2020 № 14.

Відповідно до п. 4.1 договору орендар починає сплачувати орендну плату з моменту підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди. Орендна плата за 1 кв.м на місяць становить: за частину будівлі профілакторію 183,2 кв.м. - 109,00 грн (у т.ч. ПДВ); за частину складських приміщень та боксів (гараж) 35,5 кв.м. - 90,00 грн (у т.ч. ПДВ); за частину складських приміщень та боксів (гараж) 49,7 кв.м. - 90,00 грн (у т.ч. ПДВ); за нежитлові приміщення 30 кв.м. - 90,00 грн (у т.ч. ПДВ). Розмір орендної плати за загальну площу 298,4 кв.м. складає 30 336,80 грн, у т.ч. ПДВ 20%, на місяць.

Згідно із п. 4.4 договору орендар зобов`язаний самостійно отримати від орендодавця оформлений рахунок. Неотримання орендарем рахунку за оренду Об`єкта оренди не звільняє його від обов`язку сплати орендної плати.

Відповідно до п. 4.5 договору орендар зобов`язаний сплатити орендну плату протягом трьох банківських днів від дати одержання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше 15 числа поточного місяця. При цьому орендна плата, вказана у рахунку, є платою за поточний місяць, визначений сторонами.

Пунктом 4.6 договору передбачено коригування суми орендної плати за кожен наступний місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Зокрема, Сторони домовились, що орендодавець має право визначати розмір орендної плати шляхом її індексації не частіше одного разу протягом тридцяти календарних днів оренди, але розмір проіндексованої орендної плати не може бути нижчий за розмір орендної плати, встановленої на дату укладення цього договору оренди. Індексація розміру орендної плати здійснюється з урахуванням офіційно визначеного індексу інфляції, що затверджений уповноваженим державним органом відповідно до законодавства.

Крім того, відповідно до п. 5.1 договору оренди сторони домовились, що орендар окремо сплачує всі комунальні послуги (електро-, водо- та теплопостачання, вивіз сміття та ін.), вартість яких визначатиметься згідно показників приборів обліку споживання та/або встановлення тарифів. Розмір плати за комунальні послуги розраховується на підставі тарифів підприємств-постачальників комунальних послуг і складеного орендодавцем розрахунку споживання орендарем зазначених послуг.

Додатковою угодою від 01.04.2020 до договору оренди орендодавець і орендар погодились на період з 01.04.2020 по 30.04.2020, у зв`язку із карантином, розмір орендної плати за весь об`єкт оренди складає 1 000,00 грн. Всі інші умови вищезазначеного договору, не змінені в цій додатковій угоді, залишаються чинними у попередній редакції, і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

Згідно із п. 6.2.2 договору оренди відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату і платежі за комунальні послуги.

Як зазначає позивач, орендар своєчасно та в повному обсязі не виконував своїх обов`язків по сплаті орендної плати та відшкодуванню комунальних платежів згідно з договором оренди, як наслідок, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 57 518,91 грн.

На підтвердження позовних вимог, Підприємством Федерації професійних спілок України "Укрпрофпостач" надано суду укладений 10.06.2020 з Фізичною особою-підприємцем Карпенко Н.П. договір про реструктуризацію заборгованості за договором оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) № 14 від 01.01.2020, відповідно до якого відповідач до 01.12.2020 зобов`язувався погасити заборгованість, яка виникла перед позивачем по орендній платі до 10.06.2020 та продовжувати щомісячно сплачувати орендну плату на умовах та у строки визначенні договором оренди.

31.08.2020 у зв`язку із закінчення строку дії договору оренди об`єкти оренди були повернуті орендодавцю за актом передачі-приймання з оренди об`єкта нерухомості.

Позивачем було складено акт звірки взаєморозрахунків за договором оренди із зазначенням заборгованості відповідача за договором оренди станом на 30.09.2020 в сумі 92 900,47 грн. Акт звірки взаєморозрахунків підписаний позивачем та відповідачем.

Нарахування орендної плати за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 підтверджується рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 268 687,54 грн. Оплачено 190 931,87 грн.

Таким чином, позивач вказує на прострочену заборгованість зі сплати орендних платежів в сумі 92 900,47 грн, на яку позивачем нараховано 3 483,75 грн інфляційних втрат, 4 143,53 грн пені та 1 035,88 грн 3% річних.

Скаржник позовні вимоги заперечує, посилаючись на неможливість користування орендованим майном у зв`язку з карантинними обмеженнями. Скаржник зазначає, що в період дії карантину не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував доходу. Крім того, за твердженням скаржника орендовані приміщення були опечатані позивачем з 01.04.2020 по 10.06.2020, а договір реструктуризації був підписаний під примусом.

Однак, скаржник не надав переконливих доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві та апеляційній скарзі, ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції. Крім того, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідачем не підтверджено фактів звернення до позивача за врегулюванням режиму роботи на період карантину та відмови позивача, також відповідачем не наданого обґрунтованих пояснень та доказів, що здійснювана ним в орендованих приміщеннях діяльність за своєю специфікою залежала від карантинних обмежень.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що від карантину негативних наслідків зазнали всі господарюючі суб`єкти і в даному випадку введення карантину не є винятковим випадком саме для відповідача і не може бути підставою для звільнення його від відповідальності, тим паче для звільнення від обов`язку виконання зобов`язань.

Щодо посилань відповідача на опечатання приміщень, то, як встановлено судом першої інстанції, позивач пояснив, що припинення доступу до приміщень було пов`язано з існуванням заборгованості, після врегулювання якої шляхом укладення 10.06.2020 договору реструктуризації, доступ було відновлено. Також, позивач пояснив, що карантинні обмеження були враховані сторонами протягом квітня 2020 року.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відносини найму регулюються відповідними статтями ЦК України, зокрема ст. 759 ЦК України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 795 ЦК регулює відносини, щодо передачі в найм нерухомого майна (передання будівлі або іншої капітальної споруди у найм) та визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З 02.04.2020 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 14, згідно з яким з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до ч. 6 ст. 762 цього Кодексу.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 18.04.2020 пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, якою встановлено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до ч. 2 ст. 286 ГК України, ч. 4 та 6 ст. 762 ЦК України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.

З 16.07.2020 пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, в редакції Законів № 553-IX від 13.04.2020, № 692-IX від 16.06.2020, встановлює, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користування майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Зі змісту договору від 01.01.2020 № 14 вбачається, що приміщення надані в оренду орендарю для господарської діяльності. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ФОП Карпенко Н.П. були роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (основний); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Колегія суддів зазначає, що жодного доказу на підтвердження того, що орендоване за договором від 01.01.2020 № 14 майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені карантинні обмеження відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. Відповідач жодним доказом не спростував обґрунтованості вимог позивача по стягненню основної заборгованості за договором у сумі 92 900,47 грн.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Пунктом 8.2 договору оренди передбачено, що у разі несвоєчасної сплати Орендарем (відповідачем) орендної плати та/або комунальних платежів за виставленими рахунками більш ніж 3 дні з дня їх отримання він зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

Оскільки орендар допустив прострочення розрахунків з орендодавцем зі сплати орендних платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 483,75 грн. інфляційних витрат, 4 143,53 пені та 1 035,88 грн. 3% річних правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи клопотання відповідача, проти якого позивач не заперечував, місцевий господарський суд, згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, визнав за можливе надати розстрочку виконання рішення строком 12 місяців зі щомісячною сплатою заборгованості рівними частинами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог та підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Карпенко Наталії Петрівни на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі № 911/240/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі № 911/240/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/240/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Мартюк