Постанова

від 01.11.2021 по справі 21/170-08

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 21/170-08

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Липової Олени Валеріївни

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Попков Д.О., Пушай В.І., Стойка О.В.

від 31.05.2021

за скаргою Липової Олени Валеріївни

на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №9930782 від 15.03.2021

за участю Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк"

до Фізичної особи-підприємця Липової Олени Валеріївни

про стягнення 7 206,29 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хід розгляду справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк" (далі - Позивач, Стягувач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Липової Олени Валеріївни (далі - Відповідач, Боржник, Липова О.В., Скаржниця) про стягнення 5240,46грн попередньої оплати, 1519,70 грн інфляційних втрат, 226,13 грн 3% річних у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язків по поставці товару.

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2008 року позов задоволено, стягнуто з ФОП Липової Олени Валеріївни на користь ТОВ фірма "Пранк" 5240,46 грн боргу, 1519,70 грн інфляційних втрат, 226,13 грн 3% річних, 102,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. 21 жовтня 2008 року на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2008 року видано наказ на примусове стягнення з ФОП Липової Олени Валеріївни на користь ТОВ фірма "Пранк" 5240,46 грн боргу, 1519,70 грн інфляційних втрат, 226,13 грн 3% річних, 102,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. 11 листопада 2008 року державним виконавцем Червонозаводського відділу ДВС м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №9930482 та накладено арешт на все майно Липової Олени Валеріївни і оголошено заборону на його відчуження.

Короткий зміст скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби

5. У березні 2021 року Липовою О.В. подано скаргу на бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (правонаступник - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №9930782 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №21/170-08 від 21.10.2008.

6. Скарга мотивована тим, що при прийнятті постанови від 30.12.2011 про повернення виконавчого листа Стягувачу державним виконавцем в порушення вимог законодавства було допущено протиправну бездіяльність, оскільки ним не знято арешт з майна Боржника при прийнятті постанови від 30.12.2011 року №9930782 про повернення виконавчого документа стягувачу. Як зазначає Скаржниця, всупереч вимогам закону копія постанови державного виконавця про арешт майна боржника направлена їй не була, виконавчий лист повернуто Стягувачу, матеріали виконавчого провадження знищено, а Стягувач припинений, що свідчить про відсутність підстав для продовження арешту майна.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 у справі №21/170-08, задоволено скаргу, визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (правонаступник - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №9930782 щодо не зняття арешту з майна Липової Олени Валеріївни у виконавчому провадженні №9930782 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №21/170-08 від 21.10.2008 та зобов`язано Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в особі його керівника усунути виявлені порушення та вжити необхідних заходів щодо зняття арешту, накладеного на майно Липової Олени Валеріївни у виконавчому провадженні №9930782 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області №21/170-08 від 21.10.2008.

8. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що арешт майна Боржника є заходом звернення стягнення на майно Боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення та у випадку завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі повернення виконавчого документа Стягувачу, державний виконавець повинен, зокрема, зазначити наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, яким в даному випадку є зняття арешту з майна Боржника.

9. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року у справі №21/170-08 скасовано ухвалу суду першої інстанції та відмовлено Липовій Олені Валеріївні у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №9930782 від 15.03.2021.

10. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що станом на 30.12.2011 у державного виконавця при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу були відсутні підстави, передбачені Законом України Про виконавче провадження , для зняття арешту з майна Боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

11. Скаржниця звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2021.

12. Скаржниця стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2020 у справі №815/7269/15, від 27.03.2020 у справі №817/928/17, в яких зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться, а не зняття державним виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби. Отже, суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статті 55 Конституції України, частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також вимоги статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа).

13. Позивач та державний виконавець у встановлений Судом строк відзиви не надали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. 11 листопада 2008 року державним виконавцем Червонозаводського відділу ДВС м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №9930482 та накладено арешт на все майно Липової Олени Валеріївни і оголошено заборону на його відчуження.

15. 30 грудня 2011 року державним виконавцем Червонозаводського відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV від 21.04.1999р.

16. У лютому 2021 року Липова О.В. під час звернення до приватного нотаріуса з питанням оформлення права власності на транспортний засіб дізналась, що на все належне їй майно накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Червонозаводського відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Здоровко О.І. про відкриття виконавчого провадження №9930782 від 11.11.2008.

17. 25 лютого 2021 року представник Скаржниці звернувся до Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що є правонаступником Червонозаводського відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, з адвокатським запитом (а.с.а.с.17, 18), в якому запитувалася наступна інформація:

- в межах якого виконавчого провадження було винесено постанову №9930782 від 11.11.2008р. та накладено арешт на все нерухоме майно Липової Олени Валеріївни ;

- станом на 23.02.2021р. на якому етапі виконання перебуває виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на все нерухоме майно Липової Олени Валеріївни ;

- у зв`язку із чим до теперішнього часу арешт на все нерухоме майно Липової Олени Валеріївни не було знято.

18. У відповідь на адвокатський запит представнику Скаржниці було направлено лист №6901 від 03.03.2021р., яким повідомлено, що на виконанні Червонозаводського відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження №9930482 з примусового виконання наказу №21/170-08 від 21.10.2008р., виданого Господарським судом Харківської області про стягнення з Липової Олени Валеріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Пранк заборгованості у розмірі 7206,29грн. В листі також зазначено, що 30.12.2011р. державним виконавцем Червонозаводського відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV від 21.04.1999р. (в редакції, чинній на момент винесення постанови), а також повідомлено, що у Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відсутні правові підстави для зняття арешту у виконавчому провадженню №9930482, оскільки повернення виконавчого документу стягувачу не створює собою обов`язку державного виконавця зі зняття арешту на майно в межах вказаного виконавчого провадження.

19. Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником Червонозаводського ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року, ратифікований Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР

Стаття 1

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

21. Конституція України

Частина 1 Стаття 8

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частина 2 Стаття 19

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 Стаття 41

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

22. Цивільний кодекс України

Стаття 321. Непорушність права власності

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

23. Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (у редакції чинній станом на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа Стягувачу)

Стаття 1. Виконавче провадження

1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 6 . Гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні

1. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 11. Обов`язки і права державних виконавців

1. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 25. Прийняття виконавчого документа до виконання

… 2. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Стаття 30. Строк здійснення виконавчого провадження

1. Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону.

Стаття 47. Повернення виконавчого документа стягувачу

1. Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стаття 50. Наслідки завершення виконавчого провадження

1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом ).

2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Стаття 59. Зняття арешту з майна

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

24. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК)

Стаття 326. Обов`язковість судових рішень

1. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України…

Стаття 327. Звернення судових рішень до виконання

1. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. …

Стаття 339. Право на звернення із скаргою до суду

1. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Стаття 343. Судове рішення за скаргою

1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

2. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

3. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

25. Спір у даній справі виник у зв`язку з оскарженням бездіяльності державного виконавця, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №9930782 щодо не зняття арешту з майна Боржника на стадії завершення виконавчого провадження під час повернення виконавчого документу Стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження .

26. Суд виходить з того, що чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа Стягувачу редакція Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (ч. 4, 5 ст. 59) передбачала зняття арешту з майна Боржника у разі:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

27. Таким чином, Суд вбачає, що повернення виконавчого документу Стягувачу у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження не встановлювало прямого обов`язку у державного виконавця знімати арешт з майна Боржника.

28. Враховуючи це, Суд зауважує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з майна Боржника при поверненні виконавчого документа Стягувачу. У зв`язку з цим ухвала суду першої інстанції в даній справі в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця є необґрунтованою та правильно скасована в цій частині апеляційним судом.

29. Враховуючи вищевикладене, Суд доходить висновку, що постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні №9930782 слід залишити без змін.

30. Однак Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 11 Закону України Про виконавче провадження щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

31. Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцем, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.

32. Суд також зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

33. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

34. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

35. Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

36. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

37. Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

38. Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

39. Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

40. У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги в частині зняття арешту, накладеного на все майно Липової О.В. у виконавчому провадженні №9930782 з формальних підстав, а саме у зв`язку з відсутністю в діях державного виконавця протиправної бездіяльності, унеможливлює в подальшому здійснення належного захисту майнових прав Липової О.В. в частині зняття арешту з її майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку, якщо кредитор - юридична особа припинена і не має правонаступників.

41. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишились наявні у вільному доступі офіційні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що Стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк" є припиненим з 08.08.2013 року.

42. Отже, будь-яка можливість відновити виконавче провадження №9930782 відсутня, адже Стягувач припинений, правонаступники у нього відсутні, строк на пред`явлення наказу сплинув, і відсутні особи, які мають право на поновлення такого строку.

43. Суд апеляційної інстанції залишив вищевказане поза увагою, не дослідив питання необхідності та доцільності на даний час чинного арешту майна, не звернув увагу на наявність порушення майнових прав Скаржниці накладеним арештом.

44. Перевіряючи доводи Скаржниці щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанцій мав би установити, наявне порушення майнових прав Скаржниці накладеним арештом, недоцільності на даний час чинного арешту майна та можливості його зняття за рішенням суду у відповідності до вимог ст. 59 Закону України Про виконавче провадження .

45. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги про скасування постанови апеляційного суду в частині відмови в задоволені скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно Липової О.В. у виконавчому провадженні №9930782 та зазначає про допущення судом апеляційної інстанції надмірного формалізму при вирішенні даного питання, що не відповідає одному з основних принципів господарського судочинства - верховенству права (статті 2, 11 ГПК України).

46. Крім того, Скаржниця в касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, що викладені в постановах від 26.05.2020 року у справі №815/7269/15 та від 27.03.2020 року у справі №817/928/17.

47. У справі №815/7269/15 предметом позову є вимоги позивача виробничого кооперативу до відділу Державної виконавчої служби про визнання протиправними дій щодо відмови у знятті арешту з майна і зобов`язання зняти арешт. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими було задоволено позовні вимоги. У вказаній справі відповідно до зазначених обставин справи і норм чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин (12.08.2015 року) визнано протиправними дії відповідача та вказано, що Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні №45112334 повинен був зняти арешт з майна і коштів позивача (боржника) при поверненні виконавчого документа стягувачу, але не зробив цього. А тому Верховний Суд прийшов до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з майна і грошових коштів позивача.

48. У справі №817/928/17 предметом позову є вимоги позивача приватного підприємства до відділу Державної виконавчої служби про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна і зобов`язання зняти арешт. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, постанову апеляційної інстанції скасував та залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги. У вказаній справі відповідно до зазначених обставин справи і норм чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин (28 січня 2013 року) визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві. А тому Верховний Суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

49. З огляду на зазначене, Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано вказані в касаційній скарзі висновки Верховного Суду, що викладені в постановах від 26.05.2020 року у справі №815/7269/15 та від 27.03.2020 року у справі №817/928/17.

50. При цьому Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що аргументи Липової О.В., викладені у скарзі на бездіяльність державного виконавця, які стосуються підстав отримання Боржником копій постанов про відкриття виконавчого провадження, встановлення обов`язку Боржника в такому виконавчому провадженні на момент накладення арешту на майно, є безпідставними та до уваги не беруться, оскільки законність запровадження такого арешту, виходячи з вимог скарги про бездіяльність державного виконавця, не оскаржена та не оскаржується в межах судового контролю за виконанням рішення суду та у Скаржника висунуті претензії саме щодо продовження існування такого арешту майна після повернення виконавчого документа Стягувачу.

51. Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця слід залишити без змін і скасувати її в частині відмови в задоволені скарги щодо зняття арешту з майна, та залишити в силі в цій частині ухвалу суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

53. Постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця слід залишити без змін і скасувати її в частині відмови в задоволені скарги щодо зняття арешту з майна, та залишити в силі в цій частині ухвалу суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Липової Олени Валеріївни задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі №21/170-08 в частині відмови в задоволенні скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця залишити без змін.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі №21/170-08 в частині відмови в задоволенні скарги щодо зобов`язання державної виконавчої служби вжити необхідних заходів щодо зняття арешту з майна скасувати.

4. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 року у справі №21/170-08 в частині задоволення скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця скасувати.

5. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 року у справі №21/170-08 в частині зобов`язання Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) зняти арешт, накладений на майно Липової Олени Валеріївни у виконавчому провадженні №9930782 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 21/170-08 від 21.10.2008 року залишити без змін.

6. Доручити видачу відповідного наказу у справі №21/170-08 Господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

В. Студенець