Ухвала

від 29.03.2021 по справі 21/170-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

29 березня 2021 року м. ХарківСправа № 21/170-08

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши скаргу на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 9930782 від 15.03.2021 року (вх. № 5935)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРАНК" до ФОП Липової Олени Валеріївни, м.Балаклія про особа, дії якої оскаржуються стягнення 7206,29 грн Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за участю представників:

скаржника (боржника) - не з`явився

стягувача - не з`явився

ДВС - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

"06" жовтня 2008 року господарський суд рішенням у справі за № 21/170-08 стягнув з ФОП Липової Олени Валеріївни ( АДРЕСА_1 , п/р НОМЕР_1 в ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533, ІПН НОМЕР_2 ) на користь ТОВ фірма "Пранк" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, п/р НОМЕР_3 у відділенні № 2 ВАТ "Укрексімбанк" філіал м. Харкова, МФО 351618, код ЄДРПОУ 23468734) - 5240,46 грн. боргу, 1519,70 грн. інфляційних, 226,13 грн. річних, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21.10.2008 року на виконання рішення суду видано наказ на примусове стягнення.

15.03.2021 року до суду звернувся скаржник (боржник) Липова Олена Валеріївна зі скаргою на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 9930782 та просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу ДВС міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (правонаступник - Міжрайонний відділ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), який здійснював дії у виконавчому провадженні № 9930782, щодо не зняття арешту з майна Липової Олени Валеріївни (РНОКПП НОМЕР_2 ) у виконавчому провадженні № 9930782 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 21/170-08 від 21.10.2008 року; зобов`язати Міжрайонний відділ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в особі його керівника негайно вжити всіх необхідних заходів щодо зняття арешту, накладеного на все нерухоме майно Липової Олени Валеріївни у виконавчому проваджені № 9930782.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду скарги визначено суддю Лаврову Л.С.

Ухвалою від 16.03.2021 подану скаргу було прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2021 об 11:20. Визнано явку представника ДВС в судове засідання обов`язковою, зобов`язано надати до суду належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження № 9930782.

Ухвалою від 23.03.2021 судове з розгляду скарги було відкладено на "29" березня 2021 р. о 10:20, зобов`язано Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконати вимоги ухвали суду від 16.03.2021, надати копії матеріалів виконавчого провадження № 9930782.

В судове засідання 29.03.2021 учасники справи своїх представників не направили.

29.03.2021 за вх. 6955 до суду надійшла заява представника скаржника про розгляд скарги без його участі.

Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відзив на скаргу не надав, вимоги ухвал суду від 16.03.2021 та від 23.03.2021 не виконав, явку представника в засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги, судом встановлено наступне.

"06" жовтня 2008 року господарський суд рішенням у справі за № 21/170-08 стягнув з ФОП Липової Олени Валеріївни ( АДРЕСА_1 , п/р НОМЕР_1 в ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533, ІПН НОМЕР_2 ) на користь ТОВ фірма "Пранк" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, п/р НОМЕР_3 у відділенні № 2 ВАТ "Укрексімбанк" філіал м. Харкова, МФО 351618, код ЄДРПОУ 23468734) - 5240,46 грн. боргу, 1519,70 грн. інфляційних, 226,13 грн. річних, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 21.10.2008 року на виконання рішення суду видано наказ на примусове стягнення.

15.03.2021 року до суду звернувся скаржник (боржник) Липова Олена Валеріївна зі скаргою на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 9930782 та просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу ДВС міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (правонаступник - Міжрайонний відділ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), який здійснював дії у виконавчому провадженні № 9930782, щодо не зняття арешту з майна Липової Олени Валеріївни (РНОКПП НОМЕР_2 ) у виконавчому провадженні № 9930782 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 21/170-08 від 21.10.2008 року; зобов`язати Міжрайонний відділ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в особі його керівника негайно вжити всіх необхідних заходів щодо зняття арешту, накладеного на все нерухоме майно Липової Олени Валеріївни у виконавчому проваджені № 9930782.

В обґрунтування поданої скарги ФОП Липова Олена Валеріївна вказує, що Липовій О.В. , після того як остання звернулась до приватного нотаріуса з питанням оформлення права власності на транспортний засіб, стало відомо, що на все належне їй нерухоме майно накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 9930782 від 11.11.2008 року державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківською., міського управлінні юстиції Здоровко О.І.

Згідно наказів Міністерства юстиції України від 22.02.2017 № 636/5 Про відділи державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області , від 22.02.2017 № 637/5 Про реорганізацію відділів державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області утворено Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, реорганізувавши шляхом злиття Комінтернівський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області та Червонозаводський від діл державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Зазначеними наказам встановлено, що новоутворені відділи державної виконавчої служби є правонаступниками відповідних, реорганізованих шляхом злиття, відділів державної виконавчої служби. Крім того, Постановою КМУ від 09 жовтня 2019 р. № 870 Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції було ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області) та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків). Відтак, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником Червонозаводського ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області.

Як зазначає скаржниця, оскільки вона до цього моменту жодним чином не була обізнана щодо наявності відкритих відносно неї виконавчих проваджень, наявності обтяження та підстав його виникнення, так як ніколи не отримувала жодних судових рішень, жодних постанов державного виконавця, 23.02.2021 року було направлено адвокатський запит до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). В адвокатському запиті від 23.02.2021 р. запитувалася наступна інформація:

1) В рамках якого виконавчого провадження було винесено постанову № 9930782 від 11.11.2008 року та накладено арешт на усе нерухоме майно Липової О.В.?

2) Станом на 23.02.2021 р. на якому етапі виконання перебуває виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на усе нерухоме майно Липової О.В.?

3) У зв`язку із чим до теперішнього часу арешт на усе нерухоме майно Липової О.В. не був знятий?

05.03.2021 р. представником скаржника було отримано лист від 03.03.2021 р. № 6901 в якому повідомлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у Червонозаводському ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 9930782 з примусового виконання наказу № 21/170-08 від 21.10.2008 року, виданого Господарським судом Х\о про стягнення з Липової Олени Валеріївни на користь ТОВ фірма Пранк заборгованості у розмірі 7206,29 грн. 30.12.2011, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час настання відповідних обставин). Повідомлено, що у Відділу відсутні правові підстави для зняття арешту у виконавчому провадження № 9930782 з примусового виконання наказу № 21/170-08 від 21.10.2008 року, виданого Господарським судом Х\о. Для вирішення питання, викладеного у запиті, запропоновано звернутися до судових органів.

Таким чином, скаржниця стверджувала, що про наявність наказу № 21/170-08 від 21.10.2008 року, виданого Господарським судом Харківської області, про наявність постанови про повернення виконавчого листа стягувачеві від 30.12.2011 скаржниці стало, відомо лише 05.03.2021 року, за наслідками отримання інформації про хід виконавчого провадження № 9930782 у відповідь на адвокатський запит.

Скаржниця зазначала, що при прийнятті вищевказаної постанови про повернення виконавчого листа стягувану державним виконавцем в порушення вимог законодавства було допущено протиправну бездіяльність, оскільки ним не було виконано послідовні дії щодо зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні № 9930782, у зв`язку з чим скаржниця вимушена звернутися до суду зі скаргою за захистом своїх порушених прав. Положеннями частини першої статті 24 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції від 07.10.2008, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувану, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Крім того, частиною першою ст.30 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції від 07.10.2008, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Однак Липова О.В. копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 9930782 ніколи не отримувала, жодним чином не була обізнана про відкриття та перебіг виконавчого провадження № 9930782, натомість без з`ясування факту неодержання боржником (Липовою О.В.) копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі був вчиняти будь-які виконавчі дії. Відповідно до абзацу шостого частини третьої статті 5 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції від 07.10.2008, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 55 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (в редакції від 07.10.2008, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження), арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб. У статті 55 також визначено порядок накладення арешту і вилучення майна боржника. Положеннями частини третьої статті 55 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції від 07.10.2008, що була чинна на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установа або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Однак, як зазначає скаржник, всупереч вимогам закону копія постанови державного виконавця про арешт майна боржника Липовій О.В. направлена не була.

На час відкриття виконавчого провадження № 9930782 арешт майна боржника, відповідно до положень чинного на той час закону, застосовувався для забезпечення збереження майна боржника, що в подальшому підлягало б передачі стягувачеві або реалізації. Однак, як стверджує скаржниця, на даний час, в рамках виконавчого провадження № 9930782 виконавчий лист було повернуто стягувачу, матеріали виконавчого провадження вже знищено у встановленому законом порядку у зв`язку зі спливом строку їх зберігання, юридична особа, що була стягувачем, припинена, що в сукупності свідчить про те, що чинність арешту, що був накладений на майно Липової О.В. не має під собою законних підстав, порушує майнові права скаржниці та жодним чином не забезпечує виконання рішення суду та не відповідає меті виконавчого провадження як такого. Положеннями статті 30 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Враховуючи зазначене, скаржниця стверджує, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Положенням пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 також встановлено, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо). Відповідно до статті 50 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XTV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі),який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу(посадовій особі),який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV). З огляду на вищезазначені норми Закону України Про виконавче провадження вбачається, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавче повинен, зокрема, зазначити наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, яким в даному випадку є зняття арешту з майна боржника. Натомість не зняття суб`єктом оскарження арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право скаржниці підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна скаржниці.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та викладеним скаржницею доводам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, що діяла на час винесення постанови про арешт майна боржника) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 32 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, що діяла на час винесення постанови про повернення виконавчого документа) та статтею 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою).

Згідно із статтею 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Положеннями статті 30 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Положенням пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 також встановлено, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Відповідно до статті 50 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу(посадовій особі),який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV). З огляду на вищезазначені норми Закону України Про виконавче провадження вбачається, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавче повинен, зокрема, зазначити наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, яким в даному випадку є зняття арешту з майна боржника.

Таким чином, зазначені положення Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень зобов`язують державного виконавця одночасно із винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника, та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.

Вказана правова позиція була висловлена і Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13 березня 2019 року по справі № 911/1395/15.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Водночас право на звернення із скаргою до суду регулюється приписами статті 339 ГПК України, згідно з якою сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Враховуючи викладене, не дотримання державним виконавцем приписів ЗУ Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень під час повернення виконавчого документа, свідчить про обґрунтованість скарги боржника на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 9930782 в межах виконання рішення суду по справі № 21/170-08.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст. ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу Липової Олени Валеріївни на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 9930782 від 15.03.2021 року (вх. № 5935 від 15.03.2021).

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (правонаступник - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні № 9930782, щодо не зняття арешту з майна Липової Олени Валеріївни (РНОКПП НОМЕР_2 ) у виконавчому провадженні № 9930782 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 21/170-08 від 21.10.2008 року.

Зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в особі його керівника усунути виявлені порушення та вжити необхідних заходів щодо зняття арешту, накладеного на нерухоме майно Липової Олени Валеріївни у виконавчому провадженні № 9930782 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 21/170-08 від 21.10.2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її прийняття.

Повний текст ухвали підписано 31.03.2021.

Суддя Л.С. Лаврова