Ухвала

від 28.10.2021 по справі 320/7224/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 320/7224/15-ц

провадження № 61-6076св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство ОТП Банк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство ОТП Банк ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Золота осінь , Управління з розвитку підприємства, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області,

позивач (за зустрічними позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач (за зустрічними позовами) - публічне акціонерне товариство ОТП Банк ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Подліянової Г. С., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство ОТП Банк (далі - ПАТ ОТП Банк ) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ ОТП Банк мотивована тим, що 19 квітня 2007 року між закритим акціонерним товариством ЗАТ ОТП Банк (далі - ЗАТ ОТП Банк ), правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СM-SME200/084/2007 за умовами якого банк здійснив видачу кредитних коштів позичальнику у розмірі 699 597,10 дол. США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника. Датою остаточного повернення кредиту є 19 квітня 2017 року.

Протягом дії кредитного договору, умови договору щодо порядку та розміру сплати відсотків періодично змінювались шляхом підписання додаткових договорів

Так, з позичальником підписано додаткові договори до кредитного договору, а саме: додатковий договір № 1 від 19 січня 2009 року; додатковий договір № 2 від 18 березня 2014 року; додатковий договір № 3 від 29 вересня 2014 року, укладено графік погашення заборгованості від 29 вересня 2014 року.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, на підставі пункту 1.9 кредитного договору банком здійснено вимогу про дострокове виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі.

27 квітня 2015 року банком на адресу позичальника направлено досудову вимогу № 200-12-4-7/715 про погашення заборгованості за кредитним договором у строк не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати відправлення банком відповідної вимоги. Вимогу боржником отримано особисто. Однак на дату подачі позовної заяви заборгованість позичальником не погашена, сума кредиту та відсотків не сплачена.

На забезпечення наданого кредиту, 18 березня 2014 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-SME200/084/2007, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед банком за повне та своєчасно виконання позичальником боргових зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов`язань.

26 червня 2015 року банком на адресу поручителя направлено досудову вимогу № 200-12-4-7/1130 про дострокове погашення кредитної заборгованості. Вимога банку про дострокове погашення кредитної заборгованості поручителем залишена без задоволення.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ ОТП Банк просило суд стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором № СM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року станом на 21 квітня 2015 року у сумі 291 142,99 дол. США, що включає: 276 236,36 дол. США - сума заборгованості за тілом кредиту; 14 906,63 дол. США - сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 19 листопада 2014 року по 20 квітня 2015 року.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ ОТП Банк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Золота осінь (далі - ТОВ Золота осінь ), Управління з розвитку підприємства, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про визнання кредитного договору недійсним.

Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що в кредитному договорі № СM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року міститься невідповідність, яка призвела до необґрунтованого здорожчення кредиту для позичальника. При укладанні кредитного договору встановлювались відверто дискримінаційні умови кредитування, вимагалось надання інформації та укладання додаткових договорів, що не передбачено законодавством та збільшують реальні витрати позичальника по кредитному договору. В кредитному договорі передбачені умови зміни банком процентної ставки за користування кредитом самостійно, без посилання на будь-які об`єктивні підстави для такої зміни та, навіть, без обов`язкового повідомлення позичальника про таку зміну. Позичальнику не було надано жодних роз`яснень щодо умов кредитування, нарахування процентів за користування кредитом, правил зміни фіксованої та плаваючої процентної ставки, комісії та інших платежів тощо. Не було роз`яснено переваги та недоліки плаваючої процентної ставки, ануїтентних платежів та платежів, що зменшуються тощо.

Всупереч вимогам чинного законодавства кредитним договором № СM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року було встановлено приховані комісійні платежі за відкриття кредитного і розрахункового рахунку, а також комісія за видачу кредиту, та інші фінансові зобов`язання, які збільшують вартість кредиту, а відповідно і зобов`язання поручителя, про які поручителю не було повідомлено. При цьому текст кредитного договору було роздруковано кеглем шрифту, що утруднює читання, а між умовами частини 1 та частини 2 кредитного договору, що регулюють одні і ті самі умови надання кредиту існує істотна невідповідність, що стосується розміру траншів та валюти кредиту, які являють собою істотні умови договору і ускладнюють розуміння для споживача кредитних послуг. Крім цього, в кредитному договорі зазначені явно дискримінаційні умови щодо зміни процентної ставки, та внесено положення про те, що позичальник і поручитель (в договорі поруки) наперед погоджуються на всі дії банку щодо зміни умов кредитування навіть без повідомлення про такі зміни.

Вважає, що кредитний договір, по суті є договором приєднання і споживач фактично не може впливати на умови кредитування та вносити зміни в кредитний договір. Стверджує, що якби її було проінформовано про всі приховані умови кредитного договору, вона б відмовилася від його укладання та отримання кредиту у банку. Таким чином, кредитний договір було укладено під впливом обману.

Крім того, додатковий договір 1 було укладено через 10 днів після вступу в законну силу Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку , відповідно до якого ЦК України було доповнено статтю 1056-1.

Відповідно до цієї статті (в редакції на 19 січня 2009 року), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, при укладанні додаткового договору 1, яким змінювались умови кредитного договору банком, було порушено вимоги чинного на той час законодавства.

18 березня 2014 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, відповідно до якого були внесені зміни до умов кредитного договору, що збільшували розмір кредитних зобов`язань позичальника (та відповідно поручителя) по кредитному договору.

Банк отримав можливість в односторонньому порядку змінювати розмір боргових зобов`язань, що суперечить положенню статті 1056-1 ЦК України, положенню пункту 4 частини п`ятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів та пункту 3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 (далі - Правила).

На позичальника покладено обов`язок надавати документи та укладати договори з третіми особами, які не передбачені вимогами чинного законодавства, що відповідно до положень пункту 2 частини п`ятої статті 11 та частин другої, третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є дискримінаційними умовами кредитного договору.

Такі самі дискримінаційні пункти містяться і в додатковому договорі № 3 від 29 вересня 2014 року до кредитного договору (різниця між додатковим договором 2 та додатковим договором 3 міститься у графіку платежів).

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним кредитний договір № СM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року зі змінами та доповненнями, внесеними додатковим договором № 1 від 19 січня 2009 року, додатковим договором № 2 від 18 березня 2014 року, додатковим договором № 3 від 29 вересня 2014 року.

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ ОТП Банк , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що на забезпечення виконання зобов`язань позичальника по кредитному договору, 19 квітня 2007 року між банком та ним укладено договір поруки № SR-SME200/084/2007, який було посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Левченко В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1964.

Позивач вказує, про наявні невідповідності між умовами кредитного договору та договору поруки.

Звертає увагу суду на невідповідність суми кредиту, яка була зазначена в кредитному договорі та видана позичальнику (699 597,10 дол. США) та суми зобов`язання, зазначеної в договорі поруки (700 000,00 дол. США).

Невідповідність між цими сумами свідчить про недосягнення сторонами істотних умов договору поруки, та ставить під сумнів той факт, що поручитель дійсно поручився відповідати за кредитні зобов`язання позичальника по кредитному договору. У договорі поруки не вказується письмова згода поручителя відповідати за виконання кредитних зобов`язань позичальника у разі зміни процентної ставки по кредиту, якою буде збільшено обсяг зобов`язань поручителя.

Крім того, всупереч пункту 5.1 договору поруки, кредитор не направляв поручителю жодних повідомлень про зміну (збільшення) процентної ставки за користування кредитом чи про зміну інших істотних умов кредитного договору.

19 січня 2009 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до якого були внесені зміни до умов кредитного договору, що збільшували розмір кредитних зобов`язань позичальника (та відповідно поручителя) по кредитному договору.

Так, відповідно пункту 2.1 вказаного додаткового договору, сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту:

2.1.1 проценти нараховуються у день сплати процентів, що визначаються у графіку платежів (додаток № 1) на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов пункту 2.1.2.1, цього додаткового договору та інших положень кредитного договору.

2.1.2.1 повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів буде здійснюватись шляхом сплати позичальником ануїтентних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього додаткового договору (додаток № 1) та шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

2.1.2.2 В строк до 19 січня 2009 року (дев`ятнадцятого січня дві тисячі дев`ятого року) сплатити банку комісію за зміну умов фінансування в розмірі 4 556,53 грн згідно діючих тарифів банку.

2.1.4. У випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов`язань встановлених умовами кредитного договору та/чи цього додаткового договору, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставка, що застосовується за кредитним договором (плаваюча чи фіксована процентна ставка) - відсотки) підвищується в порядку передбаченому цим додатковим договором.

2.1.5 підвищення процентної ставки, передбачене пунктом 2.1.4. цього додаткового договору, буде здійснено в силу порушення позичальником будь-якого свого зобов`язання передбаченого кредитним договором та/чи цим додатковим договором та не потребує укладання будь-якого додаткового договору до кредитного договору чи графіку платежів у новій редакції, та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту, при цьому процентна ставка по кредиту підлягає підвищенню в перший банківський день місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення будь-якого з підпунктів кредитного договору та/чи цього додаткового договору.

Таким чином, відповідно до зазначених пунктів додаткового договору, було збільшено кредитні зобов`язання.

ОСОБА_2 не було проінформовано про зміну умов кредитного договору порядок обчислення ануїтету за додатковим договором № 1 від 19 січня 2009 року до кредитного договору № СМ-8МВ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року і збільшення обсягу його зобов`язань.

Позивач, як поручитель, не погоджується відповідати за збільшений розмір кредитних зобов`язань, встановлений відповідно до умов додаткового договору і відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України, просив визнати поруку припиненою з моменту збільшення кредитних зобов`язань.

Крім викладеного, просив суд звернути особи увагу, на те, що цей додатковий договір було укладено через 10 днів після вступу в законну силу Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку , відповідно до якого ЦК України було доповнено статтею 1056-1.

Відповідно до цієї статті (в редакції на 19 січня 2009 року), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, Банком, при укладанні додаткового договору 1, яким змінювались умови кредитного договору було порушено вимоги чинного на то час законодавства.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати припиненою з 19 січня 2009 року поруку, встановлену відповідно до договору поруки № SR-SME200/084/2007 посвідченого 19 квітня 2007 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1964 у зв`язку зі збільшенням обсягу кредитних зобов`язань; визнати припиненою з 29 вересня 2014 року поруку, встановлену відповідно до договору поруки № SR-SME200/084/2007 від 18 березня 2014 року, у зв`язку зі збільшенням обсягу кредитних зобов`язань.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2019 року у складі судді Ковальової Ю. В. позовні вимоги ПАТ ОТП Банк залишено без задоволення.

Задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано недійсним кредитний договір № СM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року зі змінами та доповненнями, внесеними відповідно до додаткового договору № 1 від 19 січня 2009 року, додаткового договору № 2 від 18 березня 2014 року, додаткового договору № 3 від 29 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 .

Залишено без задоволення зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд, врахувавши висновки проведеної по справі судово-економічної експертизи від 30 січня 2019 року, дійшов висновку про те, що документальне оформлення банком кредиту за кредитним договором, не відповідає всім вимогам Закону та нормативно - правовим актам України, які регулюють питання кредитних правовідносин.

З дослідженого судом висновку експертизи та інших матеріалів справи вбачається, що під час укладання договору банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Виходячи з положень статей 203, 215, 230 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, позивач був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту. А тому, волевиявлення позивача на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які фактично встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили її волевиявленню на його укладання саме на таких умовах.

Висновок судово-економічної експертизи підтверджує, що під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Вищенаведене приховування важливої, об`єктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку, що свідчить про наявність умислу в діях відповідача.

Таким чином, оспорюваний кредитний договір є укладеним під впливом омани з боку банку, що у відповідності до положень статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , розцінюється як елемент нечесної підприємницької практики, використання якої, є заборонено Законом.

Таким чином, спірний кредитний правочин є недійсним.

Оскільки, суд першої інстанції визнав кредитним договір недійсним, то, відповідно, вимоги первісного позову про стягнення заборгованості за даним кредитним договором задоволенню не підлягають.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання припиненими договорів поруки місцевий суд зазначив те, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов`язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Враховуючи, що кредитний договір визнаний судом недійсним, то договори поруки, укладені на його забезпечення є недійсними.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку ПАТ ОТП Банк .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ ОТП Банк .

Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованість за кредитним договором № СM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року станом на 21 квітня 2015 року у сумі 291 142,99 дол. США, що включає: 276 236,36 дол. США - сума заборгованості за тілом кредиту; 14 906,63 дол. США - сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 19 листопада 2014 року по 20 квітня 2015 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи.

Висновки місцевого суду про недійсність спірного кредитного договору ґрунтуються на припущеннях, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України.

Підстави визнання недійсним вищезазначеного кредитного договору є недоведеними з боку позичальника.

Приймаючи до уваги висновку судово-економічної експертизи від 30 січня 2019 року місцевий суд не врахував, що у заключній частині цього експертного висновку (т. 6, а.с. 34-36) майже за всіма питаннями, поставленими на дослідження експерту, не надано відповіді по суті.

Позичальник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 належними, допустимим доказами не спростували у цій справі наявність у позичальника заборгованості за вищезазначеним кредитним договором № СM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року станом на 21 квітня 2015 року

Суд першої інстанції мав виходити у цій справі із презумпції правомірності правочину та обов`язковості договору.

Позичальник у цій справі не довела належними, допустимими доказами наявність будь-яких правових підстав для визнання недійсним кредитного договору з додатками та додатковими договорами до нього, у тому числі з підстав порушення її прав, як споживача, передбачених Законом України Про захист прав споживачів та Правилами.

Висновки суду першої інстанції про обман з боку банку під час укладення кредитного договору з позичальником ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України.

Належними, допустимими доказами з боку позичальника не доведено, що банком, у порушення вимог статті 11 Закону України Про захист прав споживачів , їй, як позичальнику, не було надано передбаченої цією статтею інформації щодо умов кредитування та що умови договору є несправедливими, присутній істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків споживача та банку.

Укладаючи та підписуючи у добровільному порядку на свій розсуд за власним бажанням вищезазначений кредитний договір з банком, позичальник, погодилась з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені цим договором. У день підписання оспорюваного договору позичальник була ознайомлена з умовами кредитного договору, які узгоджені та підписані сторонами, погодилась з усіма умовами даного правочину і прийняла на себе зобов`язання щодо його виконання.

Укладений між сторонами кредитний договір містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів. При цьому, ОСОБА_1 отримала передбачену договором суму кредиту та примірник правочину, що давало їй додаткову можливість детально вивчити його умови.

Апеляційним судом встановлено, що спірний кредитний договір не суперечить положенням Закону України Про захист прав споживачів . Кредитний договір з усіма додатками та додатковими угодами до нього містить інформацію щодо сукупної вартості кредиту, щодо плаваючої процентної ставки та роз`яснень, що вона являє собою, видів платежів за кредитом, щодо базових умов та визначення термінів, порядок виконання сторонами зобов`язань тощо.

Оспорений кредитний договір укладено 19 квітня 2007 року, а Правила затверджені Постановою Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168 (зареєстровані у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808), тобто вже після укладення кредитного договору, а тому застосування останніх судом першої інстанції до спірних відносин у цій справі є неправильним.

Крім цього, дійсність оспореного кредитного договору, була предметом дослідження у судовому порядку у справі № 908/4684/15 за позовом ПАТ ОТП Банк до іншого поручителя - ТОВ Золота осінь , третя особа - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цим самим кредитним договором, де ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову банку саме з тих самих правових підстав, що заявлені у справі, яка є предметом перегляду, яким господарський суд надав відповідну правову оцінку, задовольнивши позов банку та стягнувши із ТОВ Золота осінь , як іншого поручителя, на користь банку заборгованість за кредитним договором № СM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 , у розмірі 276 236,36 дол. США, що еквівалентно 6 095 479,31 грн, основного боргу по кредиту, 14 906,63 дол. США , що еквівалентно 328 932,28 грн, процентів за користування кредитом (рішення Господарського суду Запорізької області від 10 листопада 2015 року, яке набрало законної сили та є чинним на час перегляду цієї справи апеляційним судом. т. 1 а.с. 112-118).

Сума заборгованості (станом та розмір), яка була стягнута з поручителя ТОВ Золота осінь за вищезазначеним рішенням господарського суду повністю відповідає сумі заборгованості (станом та розмір), яку банк просив стягнути у цій справі з позичальника ОСОБА_1 та іншого поручителя - ОСОБА_2

ОСОБА_1 з 2007 року і до 2014 року була згодна з умовами оспореного кредитного договору, частково виконувала зобов`язання за останнім.

Матеріали цієї справи не містять належних, допустимих доказів того, що позичальником чи поручителями заборгованість перед банком за вищезазначеним кредитним договором була погашена повністю чи частково станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції чи її перегляду апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, місцевий суд не мав правових підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним, та безпідставно вважав недійсним договір поруки.

Згідно пункту 1 договору поруки № SR-SME200/084/2007/1, укладеного між банком та ОСОБА_2 18 березня 2014 року (т. 1, а.с. 25-27), останній, як поручитель, зобов`язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 її боргових зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором в повному обсязі.

У статті 2 вищезазначеного договору поруки в графі гарантії поручителя вказано, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов`язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатніми для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

29 вересня 2014 року додатковим договором № 1 до вищезазначеного договору поруки ОСОБА_2 із банком (т. 1, а.с. 27) внесено зміни до договору поруки та сторонами погоджено, що в разі зміни, в тому числі збільшення розміру боргових зобов`язань та /або інших зобов`язань боржника за кредитним договором після укладення цього договору, такі зобов`язання забезпечуються порукою в їх повному обсязі без укладення будь-яких додаткових договорів, а підписання поручителем цього договору вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов кредитного договору.

Тобто, ОСОБА_2 підписанням вказаного договору поруки з банком та змін до нього, добровільно погодився на відповідальність за вищезазначеним кредитним договором ОСОБА_1 з банком за будь-яких обставин зміни умов кредитного договору, у тому числі зміну розміру боргових зобов`язань.

Крім того, сукупний аналіз умов вищезазначеного кредитного договору, свідчить про те, що зміна розміру ставки FIDR, яка за своєю природою є плаваючою, не є односторонньою з боку банку зміною розміру процентної ставки, а, отже, не є, у розумінні ЦК України, збільшенням обсягу відповідальності поручителя.

За таких обставин, підстави для припинення поруки ОСОБА_2 на підставі статті 559 ЦК України у цій справі відсутні, та, відповідно, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з`ясував обставини справи.

Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог банку та відсутність правових підстав для визнання спірного кредитного договору і договору поруки недійсними.

Рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів ), викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 718/194/17, постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 444/484/15-ц; висновку про те, що порука припиняється на підставі частини першої статті 559 ЦК України за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц, постановах Верховного Суду: від 04 квітня 2018 року у справі № 522/9232/14-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 161/11866/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 203/2907/16-ц, постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15; висновку про те, що якщо кредитний договір укладений з фізичною особою, то позов до юридичної особи - майнового поручителя повинен розглядатись у порядку цивільного судочинства, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року № 906/277/18; висновку про те, що угода може бути визнана недійсною повністю або частково (окремі її положення), викладеного в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 444/484/15.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

07 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ПАТ ОТП Банк у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення

Позиція та висновки Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства ОТП Банк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Золота осінь , Управління з розвитку підприємства, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства ОТП Банк , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська