Постанова

від 12.02.2020 по справі 320/7224/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.02.2020 Справа № 320/7224/15-ц

-

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 320/7224/15Головуючий у 1-й інстанції Ковальова Ю.В. Повний текст рішення складено 03.05.2019 року. Пр. № 22-ц/807/32/20Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Подліянової Г.С., Кочеткової І.В.

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства ОТП Банк на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2019 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк , треті особи - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Золота осінь , Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання кредитного договору №СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 недійсним

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк (далі - Банк), третя особа - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 3-4), в якому просив стягнути солідарно із ОСОБА_1 , як позичальника, та ОСОБА_2 , як поручителя, суму заборгованості за кредитним договором №СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 року станом на 21.04.2015 року у сумі 291142,99 доларів США , що включає: 276236,36 доларів США - сума заборгованості за тілом кредиту; 14906,63 доларів США - сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 19.11.2014 по 20.04.2015; 0,00 грн. - нарахована пеня за неналежне виконання боргових зобов`язань відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору, від сплати якої на користь Банку відповідачі у добровільному порядку ухиляються, а також судовий збір 3654,00 грн. (т.с. 1 а.с. 2).

В обґрунтування свого позову Банк зазначав, що відповідно до умов Статуту АТ ОТП Банк (погодженого Національним Банком України 18.06.2009 року, реєстровий № 273, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.06.2009 року) Закрите акціонерне товариство ОТП Банк , згідно з рішенням Загальних Зборів Акціонерів Протокол № 53 від 23.04.2009 року змінив назву на ПАТ ОТП Банк (скорочена назва - АТ ОТП Банк ). ПАТ ОТП Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства ОТП Банк , яке в свою чергу є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна".

19 квітня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є АТ ОТП Банк ), та гр. ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № СM-SME200/084/2007.

Позивач здійснив видачу кредитних коштів позичальнику в сумі 699597,10 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок Позичальника. Датою остаточного повернення кредиту є 19 квітня 2017 року.

Протягом дії кредитного договору, умови договору щодо порядку та розміру сплати відсотків періодично змінювались шляхом підписання додаткових договорів

Так, з позичальником підписано додаткові договори до кредитного договору, а саме: додатковий договір №1 від 19.01.2009 року; додатковий договір №2 від 18.03.2014 року; додатковий договір №3 від 29.09.2014 року, укладено графік погашення заборгованості від 29.09.2014 року.

В зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, на підставі п.1.9 кредитного договору Банком було здійснено вимогу про дострокове виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі. Так, на адресу позичальника направлено досудову вимогу №200-12-4-7/715 від 27.04.2015 року про погашення заборгованості за кредитним договором в строк не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дат відправлення Банком відповідної вимоги. Вимогу боржником отримано особисто. Однак на дату подачі позовної заяви заборгованість позичальником не погашена, сума кредиту та відсотків не сплачена.

В якості забезпечення наданого кредиту 18 березня 2014 року між ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого є АТ ОТП Банк та гр. ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-SME200/084/2007 від 18.03.2014 року, згідно з яким останній зобов`язався відповідати перед Банком за повне та своєчасно виконання позичальником боргових зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов`язань. Відповідно до п.1.2 вказаних договорів поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, і Банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до Боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

На адресу поручителя було направлено досудову вимогу №200-12-4-7/1130 від 26.06.2015 року, про дострокове погашення кредитної заборгованості, які були залишені ним без задоволення.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Ніколову І.С. (т.с. 1 а.с. 34).

Ухвалою суду першої інстанції (суддя Ніколова І.С.) від 27 січня 2015 року провадження у цій справі ЄУН № 320/7224/15 відкрито.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 3 а.с. 2-14), який в подальшому змінита (т.с. 5 а.с. 220-221) та в якому просила визнати недійсним кредитний договір № СM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року зі змінами та доповненнями, внесеними відповідно до додаткового договору № 1 до від 19 січня 2009 року; Додаткового договору № 2 до від 18 березня 2014 року; додаткового договору № 3 від 29 вересня 2014 року укладеного між ПАТ ОПТ Банк та ОСОБА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що в кредитному договорі міститься невідповідність, яка призвела до необґрунтованого здорожчення кредиту для позичальника, при укладанні кредитного договору встановлювались відверто дискримінаційні умови кредитування, вимагалось надання інформації та укладання додаткових договорів, що не передбачені Законом та збільшують реальні витрати позичальника по кредитному договору. В кредитному договорі передбачені умови зміни Банком процентної ставки за користування кредитом самостійно, без посилання на будь-які об`єктивні підстави для такої зміни та, навіть, без обов`язкового повідомлення позичальника про таку зміну. позичальнику не було надано жодних роз`яснень щодо умов кредитування, нарахування процентів за користування кредитом, правил зміни фіксованої та плаваючої процентної ставки, комісії та інших платежів тощо. Не було роз`яснено переваги та недоліки плаваючої процентної ставки, ануїтентних платежів та платежів, що зменшуються тощо. Всупереч вимогам чинного законодавства кредитним договором було встановлено приховані комісійні платежі за відкриття кредитного і розрахункового рахунку, а також комісія за видачу кредиту, та інші фінансові зобов`язання, які збільшують вартість Кредиту, а відповідно і зобов`язання поручителя, про які поручителю не було повідомлено. При цьому текст кредитного договору було роздруковано кеглем шрифту, що утруднює читання, а між умовами Частини 1 та Частини 2 кредитного договору, що регулюють одні і ті самі умови надання кредиту існує істотна невідповідність, що стосується розміру траншів та валюти кредиту, які являють собою істотні умови договору і ускладнюють розуміння для споживача кредитних послуг. Крім цього, в кредитному договорі зазначені явно дискримінаційні умови щодо зміни процентної ставки, та внесено положення про те, що позичальник і поручитель (в договорі поруки) наперед погоджуються на всі дії Банку щодо зміни умов кредитування навіть без повідомлення про такі зміни. Вважає, що кредитний договір, по суті є договором приєднання і споживач фактично не може впливати на умови кредитування та вносити зміни в кредитний договір. Стверджує, що якби її було проінформовано про всі приховані умови кредитного договору, вона б відмовилася від його укладання та отримання кредиту у Банку. Таким чином, кредитний договір було укладено під впливом обману.

Крім того, додатковий договір 1 було укладено через 10 днів після вступу в законну силу Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку , відповідно до якого ЦК України було доповнено ст. 1056-1.

Відповідно до цієї статті (в редакції на 19 січня 2009 року), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру Облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною;

Таким чином, при укладанні додаткового договору 1, яким змінювались умови кредитного договору Банком, було порушено вимоги чинного на той час законодавства.

18 березня 2014 року між Банком та позичальником було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, відповідно до якого були внесені зміни до умов кредитного договору, що збільшували розмір кредитних зобов`язань позичальника (та відповідно поручителя) по кредитному договору.

Банк отримав можливість в односторонньому порядку змінювати розмір боргових зобов`язань, що суперечить положенню ст. 1056і ЦК України, положенню п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів та п. 3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168:

На позичальника покладено обов`язок надавати документи та укладати договори з третіми особами, які не передбачені вимогами чинного законодавства, що відповідно до положень п. 2 ч, 5 ст. 11 та ч. 2. З ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів є дискримінаційними умовами Кредитного договору.

Такі самі дискримінаційні пункти містяться і в додатковому договорі № 3 від 29 вересня 2014 року до кредитного договору (різниця між додатковим договором 2 та додатковим договором З міститься у графіку платежів).

В автоматизованому порядку доля розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Зимогляд В.В. (т.с. 3 а.с. 38).

Ухвалою суду першої інстанції від 07 грудня 2015 року (т.с. 3 а.с. 39) провадження у справі ЄУН № 320/9964/15 відкрито.

Ухвалою суду першої інстанції від 09 березня 2016 року (суддя Зимогляд В.В. т. с. 3 а.с. 116) дану справу передано для об`єднання у справу ЄУН № 320/7224/15.

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним зустрічним позовом (т.с. 1 а.с. 202-213), який у подальшому уточнив , та в якому із урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати припиненою з 19 січня 2009 року поруку, встановлену відповідно до договору поруки № SR-SME200/084/2007 посвідченого Левченко В.В., приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області 19 квітня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1964 у зв`язку зі збільшенням обсягу кредитних зобов`язань; визнати припиненою з 29 вересня 2014 року поруку, встановлену відповідно до договору поруки № SR-SME200/084/2007 від 18 березня 2014 року, у зв`язку зі збільшенням обсягу кредитних зобов`язань. відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк солідарно з ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованості за Кредитним договором № CМ- 8МЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року; cудові витрати по справі покласти на Публічне акціонерне товариство ОТП Банк (т.с.1, а.с. 202-213).

Позовні вимоги за зустрічним позовом позивач обґрунтовував наступним.

Так, на забезпечення виконання зобов`язань позичальника по кредитному договору, 19 квітня 2007 року, між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № SR-SME200/084/2007 який було посвідчено Левченко В.В. приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1964. Наявні невідповідності між умовами кредитного договору та договору поруки 1. Звертає увагу суду на невідповідність суми кредиту, яка була зазначена в кредитному договорі та видана позичальнику (699597,10 доларів США та суми зобов`язання, зазначеної в договорі поруки 1 (700 000,00 доларів США). Невідповідність між цими сумами свідчить про недосягнення сторонами істотних умов договору поруки, та ставить під сумнів той факт, що поручитель дійсно поручився відповідати за кредитні зобов`язання позичальника по кредитному договору. В договорі поруки 1, жодним чином не вказується письмова згода поручителя відповідати за виконання кредитних зобов`язань позичальника у разі зміни процентної ставки по кредиту, якою буде збільшено обсяг зобов`язань Поручителя.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Крім того, відповідно до договору поруки 1, всупереч п. 5.1 договору поруки, кредитор не направляв поручителю жодних повідомлень про зміну (збільшення) процентної ставки за користування кредитом чи про зміну інших істотних умов кредитного договору, про які буде зазначено нижче.

В подальшому, 19 січня 2009 року, між Банком та позичальником було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до якого були внесені зміни до умов кредитного договору, що збільшували розмір кредитних зобов`язань позичальника (та відповідно поручителя) по кредитному договору (далі по тексту Додатковий договір 1 ).

Так, відповідно п. 2.1 додаткового договору, сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту:

2.1.1 проценти нараховуються у день сплати процентів, що визначаються у графіку платежів (додаток № 1) на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення,'1 та сплачуються позичальником відповідно до умов п. 2.1.2.1, цього додаткового договору та інших положень кредитного договору.

2.1.2.1 повернення відповідної частини кредиту та сплати процентів буде здійснюватись шляхом сплати позичальником ануїтентних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього додаткового договору (додаток № 1) та шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

2.1.2.2.В строк до 19 січня 2009 року (дев`ятнадцятого січня дві тисячі дев`ятого року) сплатити Банку комісію за зміну умов фінансування в розмірі 4 556,53 грн. згідно діючих Тарифів Банку.

2.1.4.У випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов`язань встановлених умовами кредитного договору та/чи цього додаткового договору, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду процентної ставка, що застосовується за кредитним договором (плаваюча чи фіксована процентна ставка) - відсотки) підвищується в порядку передбаченому цим Додатковим договором.

2.1.5 підвищення процентної ставки, передбачене п. 2.1.4. цього додаткового договору, буде здійснено в силу порушення позичальником будь-якого свого зобов`язання передбаченого кредитним договором та/чи цим додатковим договором та не потребує укладання будь-якого додаткового договору до кредитного договору чи графіку платежів у новій редакції, та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту, при цьому процентна ставка по кредиту підлягає підвищенню в перший Банківський день місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення будь-якого з підпунктів кредитного договору та/чи цього додаткового договору.

Таким чином, відповідно до зазначених пунктів додаткового договору, було збільшено кредитні зобов`язання за рахунок:

Відповідно постанови Національного Банку України № 168 Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту є істотними умовами кредитного договору. Тобто, при укладанні Додаткового договору № 1 від 19 січня 2009 року, позичальник не мав достовірну та повну інформацію про істотні умови кредитування про сукупну вартість кредиту.

Відповідно до п.4 Постанови НБУ №254 від 18.06.2003р. Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України вказано, що операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані; підставою для відображення операцій за рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи; первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та в електронній формі; незалежно від виду операцій та типу контрагентів одним з первинних документів банку є меморіальні ордери (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньо банківських операцій);

Що ж стосується поручителя - ОСОБА_2 то його не було навіть поінформовано про зміну умов кредитного договору порядок обчислення ануїтету за додатковим договором № 1 від 19 січня 2009 року до Кредитного договору № СМ-8МВ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року, і збільшення обсягу його зобов`язань.

Позивач, як поручитель, не погоджується відповідати за збільшений розмір кредитних зобов`язань, встановлений відповідно до умов додаткового договору і відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ПК України, просив визнати поруку припиненою з моменту збільшення Кредитних зобов`язань.

Крім викладеного, просить суд звернути особи увагу, на те, що цей додатковий договір було укладено через 10 днів після вступу в законну силу Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку , відповідно до якого Цивільний кодекс України було доповнено ст. 1056-1.

Відповідно до цієї статті (в редакції на 19 січня 2009 року), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, Банком, при укладанні додаткового договору 1, яким змінювались умови Кредитного договору було порушено вимоги чинного на то час законодавства.

В автоматизованому порядку 12.05.2017 року суддею Ковальовою Ю.В. у цій справі замінено суддю Ніколову І.С. у зв`язку із закінченням терміну повноважень останньої (т.с. 4 а.с. 29).

Ухвалою суду першої інстанції від 17 травня 2016 року (т.с. 1 а.с. 48) позови об`єднано в одне провадження у справі ЄУН № 320/7224/15.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2019 року (т.с. 6 а.с. 80-86) у задоволенні позову Банку у цій справі відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк , треті особи - ОСОБА_2 , ТОВ Золота осінь , Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про визнання кредитного договору №СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 недійсним задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір №СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 зі змінами та доповненнями, внесеними відповідно до Додаткового договору № 1 від 19.01.2009, Додаткового договору № 2 від 18.03.2014, Додаткового договору № 3 від 29.09.2014, укладеного між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 ..

У зустрічному позові ОСОБА_2 до ПАТ ОТП Банк , третя особа - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою відмовлено.

Стягнуто з ПАТ ОТП Банк на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на загальну суму 807,20 грн.

Всі учасники цієї справи із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім Банку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційні скарзі (т.с. 6 а.с. 103-112) просив рішення суду першої скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов АТ ОТП Банк у повному обсязі, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою зі зміною мотивів такої відмови з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. (т.с. 6 а.с. 116).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 6 а.с. 122).

В автоматизованому порядку суддею Кухарем С.В. у цій справі замінено суддю Кочеткову І.В. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 6 а.с. 124-125).

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 6 а.с. 126) дану справу призначено до апеляційного розгляду.

В автоматизованому порядку суддею Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою хворобою останньої (т.с. 6 а.с. 152-153).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 04 вересня 2019 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 6 а.с. 156-157) через відсутність в апеляційного суду даних про належне повідомлення всіх учасників цієї справи про дату, час і місце розгляду цієї справи апеляційним судом.

В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Кухаря С.В. у зв`язку із тривалою відпусткою останнього (т.с. 6 а.с. 169-170).

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 6 а.с. 171) розгляд цієї справи був призначений в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання адвоката Діденка В.Є.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 09 жовтня 2019 року, не відбувся та був відкладений у зв`язку із перебуванням у цей день суддів - членів колегії Кочеткової І.В. у нетривалій відпустці, Подліянової Г.С. у нетривалому відрядженні, які не є підставою для їх заміни в автоматизованому порядку (довідка т.с. 6 а.с. 177), розгляд цієї справи був призначений з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом), а також відпустки судді-доповідача (т.с. 6 а.с. 194).

Проте, розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 11.12.2019 року (т.с. 6 а.с. 213-214), не відбувся та був відкладений апеляційним судом в порядку задоволення клопотання адвоката Діденка В.Є. про його відкладення (т.с. 6 а.с. 211).

В порядку задоволення клопотання адвоката Діденка В.Є. (т.с. 6 а.с. 167) розгляд цієї справи було призначено ухвалою апеляційного суду (т.с. 6 а.с. 215) в режимі відеоконференції.

Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом..

Проте, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У судове засідання 12 лютого 2020 року повідомлені апеляційним судом належним чином з дотриманням вимог ЦПК України (т.с. 6 а.с. 216, 225-227) про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі ОСОБА_2 черз через свого представника - адвоката Діденка В.Є., що узгоджується із вимогами ст. 130 ч.гу, є представником 5 ЦПК України, всі учасники цієї справи не з`явились, окрім адвоката Діденка В.Є., про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх учасників цієї справи, що не з`явились, та ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника ОСОБА_2 - адвоката Діденка В.Є. (т.с. 6 а.с. 54).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката Діденка В.Є., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку підлягає у цій справі задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення , постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у цій справі у задоволенні позовів Банку та ОСОБА_2 , а також задовольняючи позов ОСОБА_1 , керувався ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України та виходив із такого.

19 квітня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є АТ ОТП Банк ), (далі - Банк, позивач) та гр. ОСОБА_1 , (далі - позичальник, відповідач-1) укладено Кредитний договір № СM-SME200/084/2007 (надалі - кредитний договір) (т.с. 1 а.с.12-15).

Позивач здійснив видачу кредитних коштів Відповідачу-1 в сумі 699597,10 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок Позичальника (т.с. 1 а.с.12-15).

Відповідно до п. 2 ч. 1 кредитного договору Базові умови кредитування. Визначення термінів , Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: Розмір кредиту. Валюта кредиту. 699597,10 доларів США ; Розмір траншів. Кількість траншів. 1-ий Транш - 149597,10 доларів США ; наступні транші - в розмірі не менше 5 % (п`яти відсотків) від Розміру кредиту; Цільове використання Кредиту. Перший транш - на погашення поточної заборгованості Позичальника перед Кредитором першої черги за Кредитним договором першої черги; Наступні транші - на споживчі цілі. Річна база нарахування процентів - 360 (триста шістдесят) днів у році.Дата остаточного повернення Кредиту - 19 квітня 2017 року.

За умовами кредитного договору кредит надано з застосуванням плаваючої процентної ставки - Фіксований відсоток + FIDR, де фіксований відсоток становив 4,7% і є незмінним на весь строк дії кредитного договору, при цьому FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами умов цього договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно Банком, інформація щодо якої розміщується у приміщенні Банку (як в головній конторі так і філіях /представництвах/ відділеннях Банку) на інформативних стендах. На момент укладення цього договору FIDR становив 7,5% (т. С. 1 а.с. 12).

Відповідно до п.п. 1.4.1.3 кредитного договору плаваюча процентна ставка за користування кредитом підлягає коригуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 (дванадцятого) календарного місяця, починаючи з дня видачі Кредиту чи його першої частини (траншу), якщо інше не передбачено цим Договором.

П. 1.4.1.4 кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення Кредиту та сплати процентів (додаток №1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та включаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов п. 1.5 цього договору. При цьому згідно з п. 1.5.1 Договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівкового перерахування на поточний рахунок (п. 1.5.1 Договору).

Протягом дії кредитного договору, умови договору щодо порядку та розміру сплати відсотків періодично змінювались шляхом підписання додаткових договорів.

Так, з позичальником підписано додаткові договори до кредитного договору, а саме: додатковий договір №1 від 19.01.2009 року; додатковий договір №2 від 18.03.2014 року; Додатковий договір №3 від 29.09.2014 року, укладено графік погашення заборгованості від 29.09.2014 року.

На забезпечення виконання зобов`язань Позичальника по Кредитному договору, 19 квітня 2007 року, між Банком (як Кредитором) та Позивачем - громадянином України ОСОБА_2 (як Поручителем) було укладено Договір поруки № SR-SMЕ.200/084/2007/1, який посвідчено Левченко В.В. приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1964 (далі по тексту Договір поруки 1 ) (т.с. 1 а.с.230-234)

Крім того, на забезпечення виконання Боргових зобов`язань по Кредитному договору з урахуванням Додаткового договору 1 та Додаткового договору 2, 18 березня 2014 року, між Банком, як Кредитором та громадянином України ОСОБА_2 , як Поручителем було укладено Договір поруки № SR- SME200/084/2007/1 (далі по тексту Договір поруки 2 ) (т.с. 1 а.с.25-27).

Згідно із наданим Банком розрахунком заборгованості, сума заборгованості за кредитним договором № СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 року складає 291142,99 доларів США, що включає: 276236,36 доларів США - сума заборгованості за тілом кредиту; 14906,63 доларів США - сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 19.11.2014 по 20.04.2015; 0,00 грн. - нарахована пеня за неналежне виконання боргових зобов`язань відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору.

Згідно ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.627 та ч.3 ст.1054 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 ,ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів та ч.1 ст.6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено, що фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування.

Частиною 4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів у редакції, чинній на час спірних правовідносин, та ч.1 ст.6 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", які розроблені у відповідності до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і діяли на момент укладення додаткових договорів до оскаржуваного кредитного договору , затверджено форму детального розпису сукупної вартості кредиту та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Зазначеними правилами встановлені обов`язкові умови із числа інших обов`язкових умов договору, на які міститься посилання в ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", необхідність яких випливає із суті та умов договору, які є істотними та які можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту.

Абзацом 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин роз`яснено, що суди повинні з`ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України Про захист прав споживачів , а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22.03.2018 року по справі було призначено судово-економічну експертизу (т.с. 5 а.с.17-18).

Однак, Банком не було надано судовому експерту додаткові матеріали в повному обсязі, а саме, зведені реєстри аналітичного та синтетичного обліку щодо відображення на рахунках бухгалтерського обліку АТ ОТП Банк надання кредитних коштів ОСОБА_1 та відображення заборгованості станом на 21.04.2015 (з первинними документами); первинні документи, що підтверджують сплату ОСОБА_1 грошових коштів в погашення її зобов`язань за кредитним договором № СМ- БМЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року на дослідження не надані. Експертиза проводилась за наявними матеріалами справи, які надані експерту відповідачем та частково Банком.

Згідно із висновком судового експерта Морозової О.С. за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30.01.2019 року (т.с. 6 а.с. 4-46) встановлено таке.

ЗАТ ОТП Банк уклало Кредитний договір № CM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року (цільовевикористання кредиту: перший транш - на погашення поточної заборгованості

Позичальника перед Кредитором першої черги за Кредитним договором першої черги; наступні транші - на споживчі цілі) з фізичною особою - громадянкою України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Згідно частини №1 Базові умови кредитування. Визначення термінів. Кредитного договору № CM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року:

- кредитор першої черги - АКІБ Укрсиббанк (адреса: 61005, м. Харків, пр. Московський 60, кор../р. № НОМЕР_3 в УНБУ в Харківській обл., МФО 351005, ідентифікаційний код 09807750;

- кредитний договір першої черги - договір про надання не поновлюваної кредитної лінії № 25-243-К/Р від 14.09.2015, укладений між Позичальником ( ОСОБА_1 ) та кредитором першої черги.

На дослідження не надано договір про надання не поновлюваної кредитної лінії № 25-243-К/Р від 14.09.2015, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ Укрсиббанк , тому встановити на які цілі були надані кредитні кошти за цим договором встановити не можливо.

В Кредитному договорі № CM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року відсутнє застереження про те, що кредитні кошти надаються для використання у підприємницькій діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Отже, Кредитний договір № CM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року укладено з ОСОБА_1 , як з фізичною особою, для задоволення її особистих потреб.

Таким чином, кредит за Кредитним договором № CM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року, укладеним з фізичною особою ОСОБА_1 , ЗАТ ОТП Банк є споживчим кредитом.

Висновки експертного дослідження.

По першому питанню.

У Розрахунку заборгованості по клієнту ОСОБА_1 за кредитним договором № CM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 станом на 21.04.2015 не зазначені суми сплачених ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами за період з 19.04.2007 по 21.04.2015.

Також, Розрахунок заборгованості по клієнту ОСОБА_1 за кредитним договором № CM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 не містить формулу нарахування процентів.

Невиконання в повному обсязі клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та з підстав, докладно описаних у дослідницький частині цього висновку, визначити формулу нарахування процентів , яка використовується в розрахунку заборгованості за Кредитним договором № CM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 станом на 21.04.2015, та встановити відповідність розрахунку умовам цього Кредитного договору не видається за можливе.

По другому питанню.

За результатом дослідження реальної процентної ставки за кредитним договором №CM-SME200/084/2007 від 19 квітня 2007 року на дату укладання додаткового договору №1 від 19.01.2009 до цього кредитного договору та з урахуванням процентів, сплачених за період з 19.04.2007 по 19.01.2009 відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_4 , встановлено, що реальна процентна ставка за користування кредитом становить 13,01 % річних.

Визначити реальну процентну ставку за додатковими договорами № 2 від 18.03.2014 та № 3 від 29.09.2014 до кредитного договору № СМ-8МЕ200/084/2007 від 19.04.2007 в межах наданих на дослідження документів не видається за можливе.

Також, неможливо визначити розмір реальної процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № СМ-8МЕ200/084/2007 від 19.04.2007 на періоди зміни процентної ставки за користування кредитом, які відбулися 01.04.2011 та 02.04.2012, оскільки Графіки платежів у нової редакції на ці дати не укладалися.

По третьому питанню.

За результатом дослідження абсолютного значення подорожчання кредиту за кредитним договором №СМ-8МЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року на дату укладання додаткового договору №1 від 19.01.2009 до цього кредитного договору та з урахуванням процентів, сплачених за період з 19.04.2007 по 19.01.2009 відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_4 , встановлено, що абсолютне значення подорожчання кредиту складає 3 975639,44 грн. (за курсом НБУ 7,70 грн. за 1 долар США станом на 19.01.2009).

Визначити абсолютне значення подорожчання кредиту за додатковими договорами № 2 від 18.03.2014 та № 3 від 29.09.2014 до кредитного договору № СМ-8МЕ200/084/2007 від 19.04.2007 в межах наданих на дослідження документів не видається за можливе.

Отже, визначити розмір абсолютного здороження кредиту за весь час дії кредитного договору № СМ-8МЕ200/084/2007 від 19.04.2007 та за час з початку дії цього кредитного договору до дати останнього платежу ОСОБА_1 по кредитному договору, в межах наданих на дослідження документів не видається за можливо .

По четвертому питанню.

Невиконання в повному обсязі клопотання експерта про надання додаткових матеріалів від 03.07.2018, зокрема, ненадання на дослідження квитанцій за операціями з погашення заборгованості громадянки ОСОБА_1 та меморіальних ордерів по рахунках в АТ ОТП Банк за сплаченими відсотками та тілом кредиту за кредитним договором № СМ-8МЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року за період з 19.04.2007 по 20.12.2010, унеможливлює визначити суму сплачених процентів за користування кредитними коштами по договору № СМ-8МЕ200/084/2007 від 19.04.2007 за весь час дії цього кредитного договору.

За даними виписки АТ ОТП Банк по рахунку № НОМЕР_4 сума сплачених процентів за період з 19.04.2007 по 19.01.2009 становить 132 076,37 доларів США.

В межах наданих на дослідження документів встановити суму, яку було сплачено ОСОБА_1 на погашення тіла кредиту за час дії кредитного договору № СМ-8МЕ200/085/2007 від 24.04.2007, не видається за можливе.

По п`ятому питанню.

Сума сплачених процентів у розмірі 55 849,11 доларів США (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок дев`ять доларів 11 центів) на дату платежу 19 січня 2009 року, яка зазначена у Додатку № 1 Графік погашення Кредиту та сплати процентів до Додаткового договору № 1 від 19 січня 2009 року до Кредитного договору № СМ- 8МЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року документально не підтверджується.

За результатом дослідження реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту за кредитним договором №СМ-8МЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року на дату укладання додаткового договору №1 від 19.01.2009 до цього кредитного договору та з урахуванням процентів, сплачених за період з 19.04.2007 по 19.01.2009 відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_4 , встановлено:

- реальна процентна ставка за користування кредитом становить 13,01 % річних, що на 2,33% більше, ніж зазначено в Додатку №1 до Додаткового договору № 1 від 19.01.2009 р. до кредитного договору №СМ-8МЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року Графік повернення Кредиту та сплати процентів , згідно якого реально процентна ставка становить 10,85% річних;

- абсолютне значення подорожчання кредиту, встановлене дослідженням складає З 975 639 грн. 44 коп. (за курсом НБУ 7,70 гри. за 1 долар США станом на 19.01.2009), що на 579 249 грн. 54 коп. більше абсолютного значення подорожчання кредиту, зазначеного в Додатку №1 до Додаткового договору №1 від 19.01.2009 р. до кредитного договору № СМ-БМЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року Графік повернення Кредиту та сплати процентів у розмірі 3 396 389 грн. 89 коп.

По шостому питанню.

З підстав, докладно описаних у дослідницький частині, не можливо визначити розмір документально обґрунтованого щомісячного платежу (в тому числі по тілу кредиту, процентам, комісією, страховими та іншими платежами) згідно умов Кредитного договору № СМ-8МЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року та з урахуванням укладених додаткових договорів до цього договору.

По сьомому питанню.

У складі наданих на дослідження документів відсутні Графіки платежів до кредитного договору № СМ-8МЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року, що діяли у періодах застосування процентних ставок у розмірі 10,7% річних та 12,7% річних.

З огляду на вищенаведене та з підстав, докладно описаних у дослідницький частині цього висновку, не можливо розрахувати всі види платежів по Кредитному договору № СМ-8МЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року з додатковими договорами до нього.

Отже, враховуючи, що проведення судово-економічної експертизи має суттєве значення по справі, для встановлення викладених позивачем в позовній заяві обставин, щодо факту введення банком позичальника в оману, при укладенні оспорюваного кредитному договору, а також те, що відповідач ухилився від подання експерту необхідних документів, за таких обставин, суд першої інстанціх дійшов висновку та вважає можливим визнати встановлені експертним дослідженням факти, для з`ясування яких було призначено судом проведення судово-економічної експертизи.

Викладені судовим експертом відповіді на поставлені судом питання, надані ним в категоричній формі. Банк не надав суду жодних письмових доказів, які б ставили під сумнів або спростовували зазначений висновок судового експерта.

Таким чином, даним експертним висновком підтверджується, що Банк скористався тим, що позивачу об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" не надав позивачу відомості , які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті .

Разом з тим, на підставі встановлених судовим експертом обставин , можна дійти висновку, що документальне оформлення Банком кредиту за кредитним Договором, не відповідає всім вимогам Закону та нормативно - правовим актам України, які регулюють питання кредитних правовідносин.

Встановлені судовим експертом розбіжності являються такими, що поліпшують умови банку, який розробляв спірний кредитний договір та додаткові договори до нього.

Таким чином, з дослідженого судом висновку експертизи та инших матеріалів справи вбачається, що під час укладання договору Банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник Банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Отже, виходячи з положень ст.ст. 203,215,230 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, позивач був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту. А тому, волевиявлення позивача на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які фактично встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили її волевиявленню на його укладання саме на таких умовах.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), та Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин вказано: При вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до статті 18 Закону України Про захист прав споживачів (в редакції на час укладання спірних договорів), яка регулює визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Відповідно до ст.19 ЗУ Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції, принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію, та ціну продукції визначено неналежним чином.

В ч. 1ст. 230 ЦК України визначено: Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Омана так само як і обман, сприяє перекрученому формуванню волі учасника правочину, однак на відміну від обману не є результатом навмисних, цілеспрямованих дій іншого учасника правочину. Виникненню омани може сприяти відсутність належної обачності, часом самовпевненість учасника угоди або дії третіх осіб.

Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.

В пункті 20 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам наголошено: правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Висновок судово-економічної експертизи підтверджує, що під час укладення кредитного договору Банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Вищенаведене приховування важливої, обєктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку, що свідчить про наявність умислу в діях відповідача.

Таким чином, зіставляючи всі вище наведені в цій частині дані, факти і обставини справи (зокрема, щодо невідповідності цифрових показників реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту; ) до коментованих норм та імперативних вимог Закону, вбачається, що оспорюваний кредитний договір є укладеним під впливом омани з боку Банку, що у відповідності до правил ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , розцінюється як елемент нечесної підприємницької практики, використання якої, є заборонено Законом.

В такому разі, укладений за таких умов спірний кредитний правочин є недійсним в силу ст.19 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, виходячи з вищенаведеної обставини та у зіставленні до вимоги ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , суд першої інстанциї дійшов висновку, що спірний кредитний договір було укадено Банком, з використанням нечесної підприємницької практики, яка є забороненою коментованою нормою Закону.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 було введено в оману щодо фактичних істотних умов кредитного договору (зокрема, щодо його ціни та загальної вартості кредиту), а тому позовна вимога про визнання його недійсним, який укладено під приводом обману, підлягає задоволенню.

Банк як на підставу для відмови у позові про визнання кредитного доовору недійсним посилався на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/4684/15 від 10.11.2015. Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи Банку з огляду на таке.

Так, дійсно рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/4684/15 від 10.11.2015 задоволено позов ПАТ ОТП Банк до ТОВ Золота осінь , третя особа: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто на користь Банку з ТОВ Золота осінь як поручителя по договору поруки, укладеного в якості забезпечення виконання прийнятих на себе ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 19.04.2007 № СM-SME200/084/2007 (що оскаржується) (т.с. 2 а.с.231-244).

Але, предметом розгляду Господарського суду Запорізької області дійсність або недійсність кредитних угод не були. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом не встановлювалась наявність або відсутність омани з боку банку при укладанні кредитного договору. Стягнення заборгованості за рішенням суду по кредитному договору по одній справі не позбавляє особу права на звернення до суду з вимогами про визнання такого кредитного договору недійсним.

Така правова позіция вбачається з ухвали ВССУ від 23 січня 2017 року по справі № 569/19957/14-ц.

Оскільки, суд першої інстанції визнає кредитним договір недійсним, то, відповідно, вимоги первісного позову Банку про стягнення заборгованості за даним кредитним договором задоволенню не підлягають.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання припиненими договорів поруки суд першої інстанції зазначав таке.

Ч. 2 ст. 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов`язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Враховуючи, що кредитний договір визнаний судом недійсним, то договори поруки, укладені на його забезпечення є недійсними. Отже, вимоги про визнання припиненими договорів поруки задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з Публічного акціонерного товариства ОТП Банк підлягає стягненню судові витрати на загальну суму 807,20 грн.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

З 15.12.2017 року набрав чинності ЦПК України в новій редакції, саме його нормами керувався суд першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі, саме його нормами апеляційний суд керується при апеляційному перегляді законності та обґрунтованості останнього.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, має місце неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи, що мають значення для правильного вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду першої інстанції у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч.ч.2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Встановлено, що дана справа розглядалась судом першої інстанції в загальному позовному провадженні з викликом учасників цієї справи, враховуючи ціну позову.

Належні допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Учасники цієї справи мали право заявляти перед судом першої інстанції клопотання про докази після обєднання позовів у цій справі в одне провадження, а суд першої інстанції мав право розглядати останні.

Однак, ґрунтуються на цивільному процесуальному законі доводи Банку про безпідставність прийняття до уваги у цій справі судом першої інстанції в якості належного, допустимого доказу - вищезазначеного висновку судово-економісної експертизи від 30.01.2019 року та надання переваги останньому (порушення вимог ст. 89 ЦПК України), покладення останнього в основу рішення суду, що є предметом апеляційного оскарження у цій справі, в частині відмови у задовленні позову Банку у цій справі у повному обсязі.

Хоча, у заключній частині цього експертного висновку (т.с. 6 а.с. 34-36) майже за всіма питаннями, поставленими на дослідження експерту, не надано відповіді по суті.

Так,

-по першому питанню - невиконання в повному обсязі клопотання експерта про надання додаткових доказів в межах наданих на дослідження документів, визначити формулу нарахування процентів, що використовуються у розрахунку заборгованості та встановити її відповідність умовам цього кредитного договору не видається за можливе ;

-по другому питанню : - визначити реальну процентну ставку за додатковими договорами № 2 і № 3 до кредитного договору та визначити розмір реальної процентної ставки за кредитним договором на періоди зміни процентної ставки в межах наданих документів не видається за можливе ;

-по третьому витаннб - в межах наданих на дослідження документів неможливо встановити розмір абсолютного здороження кредиту за весь час дії кредитного договору ;

-по четвертому питанню - в межах наданих на дослідження документів встановити розмір суми сплачених процентів за користування кредитними коштами за весь час дії кредитного договору, суму, сплачену на погашення тіла кредиту не видається за можливе ;

-по п`ятому питанню: - сума сплачених процентів не підтверджується;

-по шостому та сьомому питаннях - в межах наданих на дослідження документів не видається за можливе встановити розмір документально обґрунтованого щомісячного платежу, неможливо розрахувати всі види платежів за кредитним договором .

За таких обставин, висновки суду першої інстанції у цій справі про недійсність вищезазначеного кредитного договору між Банком та ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Підстави визнання недійсним вищезазначеного кредитного договору між Банком та ОСОБА_1 у цій справі відсутні, є недоведеними з боку позичальника ОСОБА_1 .

Банком експерту були надані документи для проведення експертизи на виконання ухвал суду першої інстанції у цій справі (т.с. 5 а.с. 144-197), заяви Банку від 30 травня 2018 року з переліком документів (т.с. 5 а.с. 110-111) та від 03 вересня 2018 року (т.с. 5 а.с. 218-219).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Надання на дослідження експерту та суду першої інстанції у матеріали цієї справи всіх первинних документів, що підтверджують сплату ОСОБА_1 грошових коштів в погашення її зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором з Банком № СМ- БМЕ200/084/2007 від 19 квітня 2007 року, які не були надані експерту та суду першої інстанції у цій справі, є обов`язком позичальника ОСОБА_1 , як сторони у цій справі, яка заперечує розрахунок її заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, наданий Банком у цій справі.

Крім цього, фактично питання, які судом першої інстанції ставились на вищезазначену експертизу, суд першої інстанції мав вирішувати самостійно на підставі наявних у цій справі належних, допустимих письмових доказів сторін та зокрема Банку (кредитного договору №СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 року з додатками та додатковими договорами до нього, у тому числі у вигляді графіку платежів (копії т.с. 1 а.с. 12-15, 18-24,т.с. 3 а.с. 23-26), кредитної заявки ОСОБА_1 на видачу кредиту (копія т.с.1 а.с. 16-17); меморіальними оредрами № 1 та № 2 від 19 квітня 2007 року та від 25 квітня 2007 року відповідно на підтвердження видачі кредитних коштів (копії т.с. 1 а.с. 65); виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 (копія т.с.1 а.с. 66-99), розрахунку Банку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на дату звернення із позовом (т.с.1 а.с. 6), останній є належним доказому цій справі у сукупності з іншими належними письмовими доказами у цій справі.

Позичальник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 належними, допустимим доказами не спростували у цій справі наявність у позичальника ОСОБА_1 заборгованості за вищезазначеним кредитним договором №СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 року станом на 21.04.2015 року (копії досудових вимог Банку на ім`я позичальника та поручителя т.с. 1 а.с. 8-9) у сумі 291142,99 доларів США , що включає: 276236,36 доларів США - сума заборгованості за тілом кредиту; 14906,63 доларів США - сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 19.11.2014 по 20.04.2015; 0,00 грн. - нарахована пеня за неналежне виконання боргових зобов`язань відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору, від сплати якої позичальник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 у добровільному порядку на користь Банку ухиляються, та яку Банк у цій справі просив у 2015 році стягнути з позичальника та поручителя у солідарному порядку достроково, оскільки строк дії вищезазначеного кредитного договору закінчувався лише 19.04.2017 року.

Суд першої інстанції мав виходити у цій справі із презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність праямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним) та обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами).

Оскільки, позичальник ОСОБА_1 не надала суду у матеріали цієї справи будь-яке рішення будь-якого суду у будь-якій справі про визнання вищезазначеного кредитного договору із Банком недійсним.

Також, позичальник ОСОБА_1 у цій справі не довела належними, допустимими доказами наявність будь-яких правових підстав для визнання недійсним її вищезазначеного кредитного договору із Банком№СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 року з Банком з додатками та додатковими договорами до нього, у тому числі з підстав порушення її прав, як споживача, передбачених Законом України Про захист прав споживачів та Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління НБУ від 10 травня 2017 року № 168.

Також висновки суду першої інстанції про обман з боку Банку під час укладення кредитного договору з позичальником ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

У цій справі належними, допустими доказами з боку позичальника ОСОБА_1 не доведено, що Банком у порушення вимог ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів їй, як позичальнику, не було надано передбаченої сцією статтею інформації щодо умов кредитування тат що умови договору є несправедливими, присутній істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків споживача та Банку, правочин укладеноо під впливом обману, з огляду на що він є недійсним.

Укладаючи та підписуючи у добровільному порядку на свій розсуд за власним бажанням вищезазначений кредитний договрі з Банком, позичальник ОСОБА_1 погодилась з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені цим договором. У день підписання оспорюваного договору позичальник ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитного логовору, які узгоджені та підписані сторонами, погодилась з усіма умовами даного правочину і прийняла на себе зобов`язання щодо його виконання.

Вищезазначений кредиттний договір ОСОБА_1 з Банком містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів. При цьому, ОСОБА_1 отримала передбачену договором суму кредиту та примірник правочину, що давало їй додаткову можливість детально вивчити його умови.

Встановлено, що зазначений кредитний договір ОСОБА_1 із Банком не суперечить Закону України Про захист прав споживачів та не містить заборонених положень. Кредитний договір з усіма додатками та додатковими угодами до нього містить інформацію щодо сукупної вартості кредиту, щодо плаваючої процентної ставки та роз`яснень, що вона являє собою, видів платежів за кредитом, щодо базових умов та визначення термінів, порядок виконання сторонами зобов`язань тощо.

Також, встановлено, що вищезазначений кредитний договір ОСОБА_1 із Банком було укладено 19.04.2007 року, а Правила надання інформаці, затверджені постановою КМУ 10.05.2007 року, тобто вже після укладення кредитного договору, а тому застосування останніх судом першої інстанції до спірних відносин у цій справі є неправильним.

Крім цього, дійсність зазначеного кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та Банком, вже була предметом дослідження в суді у господарській справі ЄУН 908/4684/15 за позовом ПАТ ОТП Банк до іншого поручителя - ТОВ Золота осінь , третя особа: позичальник ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цим самим кредитним договором, де ОСОБА_1 заперечувала проти задовлення позову Банку саме з тих самих правових підстав, що заявлені тепер знов у цій справі, але не в запереченнях на позов Банку, а в її окремому позові, яким господарський суд вже надав відповідну оцінку, задовольнивши позов позов Банку та стягнувши з ТОВ Золота осінь , як іншого поручителя, на користь Банку за цим же кредитним договором №СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_1 , заборгованість у розмірі 276236,36 доларів США , що еквівалентно 6095479,31 грн. основного боргу по кредиту , 14906,63 доларів США , що еквівалентно 328932,28 грн. процентів за користування кредитиом та судови витрати у вигляді судового збору (рішення Господарського суду Запорізької області від 10 листопада 2015 року, копія т.с. 1 а.с. 112-118), яке набрало законної сили та є чинним на час перегляду цієї справи апеляційним судом.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

В силу вимог ст. 82 ч. 5 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській …справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сума заборгованості (станом та розмір), яка була стягнута з іншого поручителя ТОВ Золота осінь за вищезазначеним кредитним договором за вищезазначеним рішенням господарського суду повністю відповідає сумі заборгованості (станом та розмір), яку Банк просив стягнути у цій справі з позичальника ОСОБА_1 та іншого поручителя - ОСОБА_2 солідарно, оскільки останні є солідарними боржниками.

Окрім цього, ОСОБА_1 з 2007 року і до до 2014 року була згодна з умовами вищезазначеного кредитного договору із Банком, частково виконувала зобов`язання за останнім. Належні допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Позов ОСОБА_1 про визнання вищезазначеного кредитного договору із Банком недійсним виник фактично як зустрічний і лише тоді, коли Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом у цій справі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цим договором.

Матеріали цієї справи також не містять належних, допустимих доказів того, що позичальником ОСОБА_3 чи поручителями ОСОБА_2 або поручителем ТОВ Золота осінь дана заборгованість перед Банком за вищезазначеним кредитним договором була погашена повністю чи частково станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції чи її перегляду апеляційним судом.

При вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи, суд першої інстанції мав відмовити в задовленні позову ОСОБА_1 про визнання вищезазначеного кредитного договору з Банком у цій справі у повному обсязі.

В разі відмови у задовленні позову ОСОБА_1 у цій справі у повному обсязі, у суду відсутні правові підстави вважати недійсним вищезазначений договір поруки Банку із ОСОБА_2 , який є в силу вимог ст. 548 ЦК України є правочином щодо забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору ОСОБА_1 із Банком.

Згідно із п. 1 договору поруки № SR-SME200/084/2007/1, укладеним між Банком та ОСОБА_2 18.03.2014 року (т.с. 1 а.с. 25-27), останній, як поручитель, зобов`язався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 її боргових зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором в повному обсязі.

В ст. 2 вищезазначеного договору поруки в графі гарантії поручителя вказано, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден вситупати поручителем за борговими зобов`язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатніми для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання (т.с. 1 а.с. 25).

29 вересня 2014 року додатковим договором № 1 до вищезазначеного договору поруки ОСОБА_2 із Банком (т.с. 1 а.с. 27) було внесено зміни до договору поруки та сторонами погодженно, що в разі зміни, в тому числі збільшення розміру боргових зобов`язань та /або інших зобов`язань боржника за кредитним договором після укладення цього договору, такі зобов`язання забезпечуються порукою в їх повному обсязі без укладення будь-яких додаткових договорів , а підписання поручителем цього договору вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов кредитного договору.

Тобто, ОСОБА_2 підписанням вказаного договору поруки з Банком та змін до нього, добровільно погодився на відповідальність за вищезазначеним кредитним договором ОСОБА_1 з Банком за будь-яких обставин зміни умов кредитного договору, у тому числі зміну розміру боргових зобов`язань.

Крім того, сукупний аналіз умов вищезазначеного кредитного договору, свідчить про те, що зміна розміру ставки FIDR, яка за своєю природою є плаваючою, не є односторонньою з боку Банку зміною розміру процентної ставки, а, отже, не є у розумінні ЦК України збільшенням обсягу відповідальності поручителя.

За таких обставин, підстави для припинення поруки ОСОБА_2 на підставі ст. 559 ЦК України у цій справі відсутні, та, відповідно, відсутні підстави для задовлення судом зустрічного позову ОСОБА_2 у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку грунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2019 року у цій справі слід скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким позов Банку задовольнити; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором№СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 року станом на 21.04.2015 року у сумі 291142,99 доларів США, що включає: 276236,36 доларів США - сума заборгованості за тілом кредиту; 14906,63 доларів США - сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 19.11.2014 по 20.04.2015; у задоволенні позову ОСОБА_1 до Банку, треті особи - ОСОБА_2 , ТОВ Золота осінь , Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання кредитного договору №СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 недійсним слід відмовити; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Банку, третя особа - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 1, 13 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги Банку при вищевикладених обставинах, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мають права на компенсацію за рахунок Банку будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.

І, навпаки, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Банку слід стягнути судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 9135,00 грн. (розрахунок: судовий збір при подачі позову 3654,00 грн (т.с. 1 а.с. 1) + судовий збір при подачі апеляційної скарги 5481,00 грн. (т.с. 6 а.с. 102) по 4567,50 грн. (розрахунок: 9135,00 грн. /2) з кожного із відповідачів окремо.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ОТП Банк задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 квітня 2019 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства ОТП Банк задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк (ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором№СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 року станом на 21.04.2015 року у сумі 291142,99 доларів США , що включає: 276236,36 доларів США - сума заборгованості за тілом кредиту; 14906,63 доларів США - сума заборгованості за нарахованими відсотками за період з 19.11.2014 по 20.04.2015.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк , треті особи - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Золота осінь , Управління з розвитку підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання кредитного договору №СM-SME200/084/2007 від 19.04.2007 недійсним відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОТП Банк (далі - Банк), третя особа - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк (ЄДРПОУ 21685166) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 9135,00 грн. по 4567,50 грн . з кожного окремо.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 28.02.2020 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Подліянова Г.С.Кочеткова І.В.