Постанова

від 04.11.2021 по справі 821/355/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 821/355/18

адміністративне провадження № К/9901/60161/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Кравчука В.М., Мороз Л.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства ВІТА на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року (колегія суддів: Джабурія О.В., Вербицька Н.В., Турецька І.О.) у справі № 821/355/18 за позовом Фермерського господарства ВІТА до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання надати дозвіл,

УСТАНОВИВ:

Фермерське господарство ВІТА звернулось до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа - ОСОБА_1 , у якому просило суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні Фермерському господарству ВІТА дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,3133 га із видом цільового використання - для іншого сільськогосподарського призначення із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати Фермерському господарству ВІТА дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки із видом цільового використання - для іншого сільськогосподарського призначення із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області, на якій розташований комплекс нежитлових будівель (ангару) літ. А загальною площею 761,4 кв.м, та споруд: літ. Б навіс; літ. В навіс; трансформатор; №1, №І, замощення, які належать на праві власності Фермерському господарству ВІТА , орієнтовною площею 0,3133 га.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з прилюдних торгів набув у власність нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель (ангару) за межами населеного пункту на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області. Для оформлення у користування земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки. Листом від 22.12.2017 позивач отримав відмову із посиланням на те, що вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 і для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою необхідна нотаріально завірена письмова згода землекористувача.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги позивач посилається на норми ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України та зазначає, що одночасно із набуттям ним у власність об`єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, припинилось право користування цією земельною ділянкою у іншої особи. Відтак, вважає, що відповідачем протиправно відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки.

Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2018 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Фермерське господарство ВІТА відповідно до статті 62 Закону України Про виконавче провадження , статті 47 Закону України Про іпотеку , на підставі акта про затвердження протоколу № 109811 про проведення електронних торгів (аукціону) про реалізацію майна (предмету іпотеки), що належить фермерському господарству Альфа , набуло у власність об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), загальною площею 761,4 кв.м.що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказане майно підтверджується свідоцтвом, виданим державним нотаріусом Великолепетиської державної нотаріальної контори Херсонської області від 07 жовтня 2015 року та зареєстрованим в реєстрі за №1018; витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №45239387 від 07 жовтня 2015 року; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 63161281 від 11.07.2016.

Згідно технічного паспорту КП Каховське БТІ від 11.08.2016 загальна площа використовуваної земельної ділянки під зазначеним об`єктом нерухомого майна та складовими частинами становить загалом 0,3133 га.

Відповідно до інформації відділу у Великолепетиському районі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області земельна ділянка площею 0,3133 га, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару), знаходиться у складі 45,2 га земель фермерського господарства Міша та перебуває в користуванні ОСОБА_1 на підставі державного акта на право довічного успадкованого володіння з цільовим призначенням - 01.02. для ведення фермерського господарства.

Право постійного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого на підстав рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів від 16.09.1992 року № 66 на земельну ділянку площею 45.2 га для ведення селянського (фермерського) господарства та зареєстровано у книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 7.

Для оформлення у користування земельної ділянки, на якій розміщених об`єкт нерухомості, що належить позивачу, останній звернувся із відповідною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,3133 га із видом цільового використання - для сільськогосподарського призначення (під комплексом нежитлових будівель) із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області.

Відповідач листом від 22 грудня 2017 року №0-21-0.302-9635/2-17 відмовив позивачу, зазначивши, що за інформацією відділу у Великолепетиському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області вищевказана земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи, на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею. У поданих документах відсутня згода землекористувача, засвідчена нотаріально, що є порушенням вимог статті 123 Земельного кодексу України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право постійного користування землею ОСОБА_1 за державним актом на право довічного успадкованого володіння, у зв`язку з переходом права власності на розташований на спірній земельній ділянці об`єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель (ангару) до Фермерського господарства ВІТА припинилось у тій частині, на якій розташований комплекс нежитлових будівель (ангару) та на частку земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування в силу прямої норми закону з моменту реєстрації права власності Фермерського господарства "ВІТА" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 жовтня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 144326965212. А тому, відсутність нотаріально засвідченої згоди ОСОБА_1 щодо припинення права користування земельною ділянкою орієнтованою площею 0,3133 га не може бути перешкодою у наданні відповідачем дозволу Фермерському господарству "ВІТА" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,3133 га

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що позивач набув право власності на нерухоме майно, частина якого фактично знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування ОСОБА_1 . При чому, визначити реальну частку земельної ділянки, на яку претендує позивач, - неможливо. Таким чином, вимоги позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування (оренду) всієї земельної ділянки є безпідставними, оскільки нерухоме майно знаходиться на спірній земельній ділянці, яка належить іншій особі.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 Цивільного Кодексу України та статтею 120 Земельного Кодексу України.

За частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина друга статті 377 ЦК України).

За частиною першою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Підстави припинення права користування земельною ділянкою на час укладення зазначеного вище договору визначені статтею 141 ЗК України (у відповідній редакції). Власник або постійний землекористувач міг добровільно відмовитися від права власності або права користування земельною ділянкою за поданою ним заявою до власника земельної ділянки (стаття 142 ЗК України у відповідній редакції).

Отже, на час набуття права власності позивачем на комплекс нежитлових будівель законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на цій земельній ділянці. Водночас перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Тому в силу наведених вище положень законодавства саме позивач повинен вчинити необхідні дії щодо юридичного оформлення земельних правовідносин згідно із вимогами законодавства щодо наслідків переходу права власності на придбані будівлі.

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними. При цьому автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачали і приписи загальної норми статті 377 ЦК України.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Набуття юридичною особою приватного права у визначеному законодавством порядку права приватної власності на комплекс будівель створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 500/3947/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 757/42533/15-ц, від 18.12.2019 у справі №309/2376/15-ц, від 26.12.2019 у справі №364/515/19, від 20.01.2020 у справі № 724/428/17.

Згідно п. е ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Проте згідно частини 2 ст. 123 ЗК України у клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у користування земельної ділянки зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Отже, передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві довічного успадковуваного володіння, зокрема, щодо об`єкта нерухомості, придбаного позивачем.

Також земельне законодавство не містить відповідних підстав та механізму переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього власника чи користувача земельної ділянки.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю у набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від наявності згоди попереднього землекористувача та від того, чи здійснив попередній землекористувач процедуру припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, свідоцтво про право власності, інші обставини, що мають юридичне значення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 352 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до квитанції від 22.08.2018 за подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 7048,00 грн.

Враховуючи зазначене, понесенні позивачем судові витрати на звернення до суду із касаційною скаргою підлягають відшкодуванню за рахунок Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства ВІТА задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року скасувати.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Ферерського господарства "Віта" (вул. Ковпака, 12, смт. Велика Лепетиха, Великолепетиський район, Херсонська область, 74500, код ЄДРПОУ 21305672) судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 7048 грн (сім тисяч сорок вісім гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді В.М. Кравчук

Л.Л. Мороз