Постанова

від 04.11.2021 по справі 820/1039/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2021 року

Київ

справа №820/1039/16

адміністративне провадження № К/9901/22700/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В., розглянувши заяву Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року, постановленої у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та застосування фінансовий санкцій,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Вовчанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (яку ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року було замінено її правонаступником - Салтівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області; далі - Інспекція, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000051500 від 18 лютого 2016 року про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн. та рішення №000006/20-08-22/2301128014 від 18 лютого 2016 року про застосування фінансових санкцій у виді штрафу в розмірі 88 000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року, позов задоволено частково: скасовано рішення про застосування фінансових санкцій №000006/20-08-22/2301128014 від 18 лютого 2016 року в частині нарахування штрафу у розмірі 34 000,00 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Інспекція просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року (провадження №К/800/19661/14) та від 01 грудня 2016 року (провадження №К/800/8556/16), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини 35 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95) у подібних правовідносинах.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України заява з матеріалами справи передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон №2147-VIII).

За змістом підпункту 1 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Верховний Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорене правозастосування, стали такі обставини.

Посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за наслідками якої складено акт від 29 січня 2016 року.

Перевірка здійснювалась в магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому провадить господарську діяльність Підприємець.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних ліцензій, зберігання алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, роздрібна торгівля тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником, чим порушено частини 12, 35 статті 15, статті 11-1, 18 Закону №481/95;

- роздрібна торгівля горілкою за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на горілку, чим порушено Постанову Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв";

- непроведення розрахункової операції через РРО та невидачу розрахункового документу, чим порушено пункти 1, 2, 12 статті 3, статтю 20, пункт 1 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", пункт 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18 лютого 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051500, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн. та рішення №000006/20-08-22/ НОМЕР_1 , яким до позивача застосовано фінансові санкції у виді штрафу у розмірі 88 000,00 грн.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходив із того, що оскільки ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами в магазині, що знаходиться за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.Паськівка, вул.Б.Хмельницького, позивачем не отримана, то така господарська одиниця не може вважатись місцем здійснення торгівлі у розумінні статті 15 Закону №481/95, а тому нарахування Підприємцю штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, згідно рішення №000006/20-08-22/2301128014 від 18 лютого 2016 року є неправомірним. Натомість, в решті оскаржувані рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, адже вчинення позивачем виявлених під час проведеної перевірки порушень належним чином підтверджено документальними доказами.

У рішеннях, наданих для порівняння, як убачається зі змісту останніх, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені обставини дійшов висновків, зокрема:

- в ухвалі від 19 травня 2015 року (провадження №К/800/19661/14) - про правомірне накладення на підставі статті 17 Закону №481/95 штрафу на товариство, яке надає логістичні послуги та приймає на відповідальне зберігання оптові партії алкогольних напоїв;

- в ухвалі від 01 грудня 2016 року (провадження №К/800/8556/16) - про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення про застосування до суб`єкта господарювання штрафу відповідно до статті 17 Закону №481/95 як такого, однак без будь-якого аналізу положень статті 15 цього ж Закону.

При цьому, у рішеннях, на які посилається заявник як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції не наводив висновку про те, як слід правильно застосовувати положення частини 35 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95, яку господарську одиницю можна вважати місцем здійснення торгівлі та чи зобов`язана особа зареєструвати місце зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Єдиному державному реєстрі місць зберігання у випадку відсутності у неї ліцензії на реалізацію такої продукції.

Відсутність рішень касаційного суду із правозастосовним висновком, які за змістом і значенням відрізняються від правового висновку судового рішення, яке оскаржується, унеможливлює порівняння таких рішень, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 КАС України (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII), Суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду