Ухвала

від 23.05.2017 по справі 820/1039/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року м. Київ К/800/4254/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Приходько І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року по справі №820/1039/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000051500 від 18.02.2016 року про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій №000006/20-08-22/НОМЕР_2 від 18.02.2016 року у вигляді штрафу в розмірі 88000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у даній справі позов задоволено частково. Скасовано рішення про застосування фінансових санкцій №000006/20-08-22/НОМЕР_2 від 18.02.2016 року в частині нарахування штрафу у розмірі 34000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Позивач у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками податкового органу проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за наслідками якої складено акт від 29.01.2016 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних ліцензій, зберігання алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесені до Єдиного державного реєстру, роздрібна торгівля тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником, чим порушено ч. 12, ч. 35 ст. 15, ст. 11-1, ст. 18 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - Закон № 481/95-ВР);

- роздрібна торгівля горілкою за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на горілку, чим порушено Постанову Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв (далі - Постанова №957);

- в порушення п. 1, 2, 12 ст. 3, ст. 20, п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон № 265/95-ВР), п. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки не проведено розрахункову операцію через РРО та не видано розрахунковий документ.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.02.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000051500, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій №000006/20-08-22/НОМЕР_2, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 88000,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що оскільки ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами на дане місце торгівлі позивачем не отримана, то магазин позивача не може вважатися місцем здійснення торгівлі у розумінні ст. 15 Закону № 481/95-ВР, а тому нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34000,00 грн. згідно рішення №000006/20-08-22/НОМЕР_2 від 18.02.2016 року є неправомірним. Натомість, в решті оскаржувані рішення є таким що прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки правомірність іншої частини виявлених під час проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з даними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Законом України № 481/95-ВР визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ч.12 ст.15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР).

Як було встановлено під час проведеної перевірки, гр. ОСОБА_4 здійснено реалізацію пляшки горілки Хлібний дар (місткістю 0,5 л., міцністю 40 %) та пачки цигарок Прилуки особливі вишукані за відсутності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.

Згідно наданих під час проведення перевірки пояснень ОСОБА_4, вона працює продавцем у магазині ФОП ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Під час продажу пачки сигарет Прилуки особливі вишукані по ціні 14,00 грн., однієї пляшки горілки Хлібний дар (місткістю 0,5 л., міцністю 40 %) за ціною 48,00 грн., однієї пачки вина міцного червоного по ціні 35,00 грн. на загальну суму 92,00 грн. вона не видала чек, оскільки у магазині відсутній касовий апарат. Ціни на реалізацію продукції встановлює господар магазину, всі документи знаходяться у господаря магазина.

З приводу доводів позивача відносно того, що ОСОБА_4 не перебуває у трудових відносинах із позивачем та не могла продавати зазначений у акті товар, на підтвердження чого надано її письмові пояснення, судами вірно зазначено наступне.

Відповідно до приписів статті 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями абз. 1, 3 ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, крім випадків передбачених цією статтею Кодексу. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

При цьому, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (абз. 4 ст. 24 цього Кодексу).

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_4 була фактично допущена до роботи, то її слід вважати працівником позивача, тобто, такою, що перебувала з ним у трудових відносинах, оскільки відсутність трудового або цивільно-правового договору між позивачем та продавцем свідчить лише про порушення вимог трудового законодавства.

Таким чином, доводи позивача про те, що ОСОБА_4 офіційно не є продавцем у магазині ФОП ОСОБА_3, в якому здійснює господарську діяльність позивач, не спростовують факт реалізації продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідної ліцензії, оскільки позивач є особою, яка відповідає за дотриманням встановленого законодавством порядку ведення господарської діяльності у магазині ФОП ОСОБА_3, у тому числі за дотриманням вимог Закону № 481/95-ВР.

Згідно з абз.5 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000,00 гривень.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність у позивача відповідної ліцензії на здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог ч.12 ст.15 Закону № 481/95-ВР, та, як наслідок, правомірності нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваного рішення.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо проведення позивачем роздрібної торгівлі тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником та роздрібної торгівлі горілкою за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни, колегія суддів погоджується із наступними висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно ст. 11-1 Закону № 481/95-ВР встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Під час проведеної перевірки встановлений факт здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме - сигарети з фільтром Прилуки особливі вишукані , за ціною вищою від максимальної встановленої виробником (імпортером) та зазначеною на пачці (ціна зазначена на пачці - 9,50 грн., ціна реалізації - 14,00 грн.).

Вказане підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 28.01.2015 року, що були надані під час проведення перевірки.

Згідно положень ч. 2 ст.17 Закону № 481/95-ВР за дане порушення передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000,00 грн.

Враховуючи, що вартість наявних тютюнових виробів, виявлених в ході перевірки склала 56,00 грн., то контролюючим органом правомірно визначено розмір фінансової санкції за вказане порушення у розмірі 10000,00 грн.

Також, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва згідно з додатком.

Згідно вимог вказаної постанови встановлено, що мінімальні роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних ціп, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений па 100 відсотків.

Додатком до Постанови визначено, що мінімальна роздрібна ціна на 1 літр стовідсоткового спирту, що застосовується для роздрібної торгівлі горілкою (лікеро-горілчаними виробами) з 01 вересня 2015 року становить 274,50 грн.

Під час проведеної перевірки встановлено факт реалізації 28.01.2016 року горілки Хлібний Дар 0.5 л (40 % спирту) за ціною 48,00 грн. (мінімальна встановлена роздрібна ціна 54,90 грн. - 274.50 грн. * 40 (міцність) *0.5 (літри): 100).

Вказане підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 28.01.2015 року, що були надані під час проведення перевірки.

Відповідальність за реалізацію алкогольних виробів за цінами нижчими за встановлені мінімальні передбачена положеннями абз.13 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, згідно яких, до суб'єкта господарювання застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями. горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за ціпами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних роздрібних цін, але не менше 10000,00 грн.

Враховуючи, що сукупна вартість реалізованої горілки становить менше 10000,00 грн., контролюючим органом застосована мінімальна фінансова санкція.

На підставі викладеного, враховуючи доведеність факту здійснення позивачем роздрібної торгівлі тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником та роздрібної торгівлі горілкою за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо правомірності нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваного рішення.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо зберігання алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру, колегія суддів погоджується із наступними висновками судів.

Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви.

Враховуючи викладене, обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у тому випадку, коли місце зберігання продукції не співпадає з місцем здійснення торгівлі.

Разом з тим, як було встановлено під час проведеної перевірки та не заперечувалось позивачем, у нього відсутня ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами.

Тобто, магазин позивача, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, у якому позивач ліцензію не отримав, не може вважатися місцем здійснення торгівлі у розумінні ст. 15 Закону № 481/95-ВР, оскільки ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами на дане місце торгівлі позивачем не отримана.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що рішення контролюючого органу в частині нарахування фінансової (штрафної) санкції за зберігання алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру, у розмірі 34000,00 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Таким чином, рішення судів в цій частині є законними та обґрунтованими.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000051500 від 18.02.2016 року, яким до позивача застосовано суму штраф у розмірі 170,00 грн., колегія суддів погоджується із наступними висновками судів попередніх інстанцій.

Встановлено, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі вказаного рішення, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Так, співробітниками податкового органу встановлений факт не проведення розрахункової операції покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операції (пункт 1), не роздрукування та не видача касового чеку на повну вартість покупки сумі 92,00 грн. (пункт 2), а також ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарних запасів (алкогольні напої та тютюнові вироби) за місцем їх реалізації та зберігання на суму 272,00 грн., на які не надано прибуткових, товарно-транспортних накладних (пункт 12).

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання вчинене вперше, передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі однієї гривні, за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих товарів (послуг).

Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Факт вчинення порушення підтверджується актом перевірки від 28.01.2016 року та письмовими поясненнями ОСОБА_4

У відповідності до вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівкові та або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені у такому обліку.

Облік надходження товару від постачальників здійснюється на підставі накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, що засвідчують рух товарів та слугують підставою для їх оприбуткування у бухгалтерському та податковому обліку платника.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинний документ. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, позивачем на підставі первинних документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій (зокрема, придбання товару для подальшої реалізації), ведеться облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а підтвердити або спростувати правильність (повноту, своєчасність) такого обліку виявляється можливим лише при звірці даних обліку з первинними документами.

Ненадання платником податків при проведенні перевірки для огляду та звірки з даними бухгалтерського обліку податкових накладних на товар, ТТН, що знаходиться за місцем реалізації та зберігання товару, позбавляє контролюючий орган дійти висновку про правильність, повноту та своєчасність ведення такого обліку, в ході перевірки фахівцями фіксується товар, що знаходиться за місцем реалізації (його найменування, кількість), а відсутність накладних на нього, або інших первинних документів, зумовлює неможливість зробити висновок про його оприбуткування та відображення у відповідному обліку.

Положення статті 3 Закону № 265/95-ВР чітко визначають обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1); видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2).

Стаття 2 Закону № 265/95-ВР містить визначення розрахункової операції як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Відповідно до положень вказаної статті Закону, касовий чек є розрахунковим документом, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Враховуючи пояснення ОСОБА_4 від 28.01.2016 року, яка зазначила, що вона не видала чек, оскільки у магазині відсутній касовий апарат та всі документи знаходяться у господаря магазина, суди дійшли правильного висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000051500 від 18.02.2016 року, яким до позивача застосовано суму штраф у розмірі 170,00 грн., є обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів підтримує висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів правовірність прийняття рішення про застосування фінансових санкцій №000006/20-08-22/НОМЕР_2 від 18.02.2016 року в частині нарахування штрафу у розмірі 34000,00 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року по справі №820/1039/16 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Борисенко І.В. підпис Приходько І.В.