Постанова

від 25.10.2021 по справі 926/667/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2021 р. Справа №926/667/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіТ.Б. Бонк

суддівО.І. Матущак,

Г.Г. Якімець,

секретар судового засідання Кострик К.,

за участю представників сторін:

прокурора: Лупійчук Б.В.,

позивача: Гудима В.О.

відповідача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Виконуючого обов`язки військового прокурора Чернівецького гарнізону (перейменовано на Чернівецьку спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону) вих.№ 38-2014вих-20 від 29.12.2020 (вх.№ 01-05/182/21 від 13.01.2021),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 (повний текст рішення складено 11.12.2020, суддя Ніколаєв М.І.),

у справі №926/667/20

за позовом - Виконувача обов`язків військового прокурора Чернівецького гарнізону (перейменовано на Чернівецьку спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону), м.Чернівці,

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м.Київ,

до відповідача -Сторожинецької районної організації громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок», м. Сторожинець,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернівці

про витребування земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У березні 2020року виконувач обов`язків військового прокурора Чернівецького гарнізону (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Сторожинецької районної організації громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» (далі -Сторожинецька РО ГО «УТМР») про витребування на користь держави в особі позивача земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей) площею 10 га, що знаходиться на території Буденецької сільської ради.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Чернівецькому КЕЧ району (правонаступником якого є КЕВ м.Чернівці) на праві постійного користування належить земельна ділянка військового містечка площею 202,1 га у с. Чудей Сторожинецького району Чернівецької області. У 2000 році Сторожинецька районна рада рішенням №102-11/2000 від 22.09.2000 без згоди Міністра оборони України припинила право Чернівецького КЕЧ на постійне користування вказаною земельною ділянкою та її частину площею 10 га передала в постійне користування Сторожинецькій районній організації УТМР. У 2015 році прокурор звернувся до суду із вимогою про скасування зазначеного рішення Сторжинецької районної ради. Так, у справі № 926/1326/15 судами встановлено незаконність вибуття земельної ділянки площею 202,1 га із земель оборони у зв`язку з відсутністю добровільної відмови держави на її вилучення, проте відмовлено у позові про скасування рішення райради через сплив позовної давності. У свою чергу прокурор вважає, що належним захистом інтересів держави у даному випадку є звернення до суду із віндикаційним позовом, а задоволення позовних вимог стане підставою для реєстрації за державою права власності на спірну земельну ділянку. Як на підстави для звернення до суду в інтересах держави прокурор вказує на невжиття Міністерством оборони України заходів представницького характеру для повернення спірної земельної ділянки до земель оборони.

У відзиві на позову заяву Сторожинецька РО ГО «УТМР» заперечила щодо позовних вимог та заявила про пропуск прокурором позовної давності для звернення з позовом.

У відповіді на відзив прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску строків звернення до суду, з тих підстав, що строк позовної давності для даних позовних вимог почав свій перебіг з дня набрання законної сили рішенням у справі №926/1326/15 (28.03.2019), яким було надано оцінку рішенню Сторожинецької райради від 22.09.2000 № 102-11/2000 та встановлено незаконність вилучення землі оборони та передачі її в комунальну власність.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 у справі №926/667/20 відмовлено у задоволенні вказаного позову.

При прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, пославшись на встановлені в межах справи №926/1326/15 обставини, вказав, що спірна земельна ділянка площею 10га військового містечка №1(Чудей) є частиною земельної ділянки площею 202,1га, яка була передана Чернівецькій КЕЧ району відповідно до державного акту на право користування землею серії Б №038626 від 1981року, та належить до земель оборони, а відтак МО України як титульний володілець щодо земель оборони може заявляти вимоги про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, наданих для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Разом з тим, встановивши відсутність затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою щодо спірної ділянки, невнесення кадастрового номеру спірної ділянки до Державного земельного кадастру, суд дійшов висновку, що вона не може бути об`єктом цивільних правовідносин. Суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази існування в натурі спірної земельної ділянки та наявності у неї індивідуальних ознак, а також, що відповідач фактично володів станом на момент подання позову та володіє станом на момент ухвалення цього рішення спірною земельною ділянкою. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про неможливість ідентифікувати земельну ділянку, про витребування якої заявлено позов, що, в свою чергу, унеможливлює виконання рішення про задоволення позову та свідчить про обрання прокурором нефективного способу захисту.

Щодо спливу позовної давності та клопотання прокурора про визнання поважними причин її пропуску суд вказав, що прокурор, здійснюючи своєчасний прокурорський нагляд за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, так і позивач повинен був та не міг не бути обізнаним про невикористання за цільовим призначенням земель оборони площею 202,1 га., у т.ч. 10 га спірної земельної ділянки, посилання прокурора на звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 від 22 вересня 2000 року (справа №926/1326/15), не є обставиною, що перериває позовну давність у відповідності до ч.2 ст.264 ЦК України. Водночас, суд зазначив, що оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню через їх необгрунтованість, наслідки спливу позовної давності у даному випадку не застосовуються.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Прокурор не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування матеріального права, просить визнати поважними причини пропуску строків звернення до суду з позовом у даній справі, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити.

В апеляційній скарзі прокурор вказує про необгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо несформованості спірної земельної ділянки (відсутній проект землеустрою та невнесені відомості до Державного земельного кадастру), оскільки згідно з п. 2 розділу 7 «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право користування щодо яких виникло до 2004 року (у даному випадку наявний державний акт на право користування землею виданий у 1981році), вважають сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, у зв`язку з чим прокурор вважає, що спірна ділянка, яка витребовується у відповідача є об`єктом цивільних прав. Зазначає про помилковість висновків суду про недоведеність фактичного володіння відповідачем спірною ділянкою, посилаючись на те, що в межах справ №926/1326/15 та №926/667/20 Сторожинецька РО ГО «УТМР» вважає спірну ділянку своєю, а не здійснення відповідачем державної реєстрації прав на спірну ділянку не впливає на факт незаконного володіння нею.

Також в апеляційній скарзі прокурор вказує, що пропуск строку позовної давності у даній справі зумовлений тривалим розглядом судом справи №926/1326/15, в межах якої оскаржувалось рішення Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 від 22.092000, та встановлено факт незаконності такого рішення відповідно з дня набрання 28.03.2019 законної сили постанови Західного апеляційного господарського суду.

МО України (позивач) у письмових поясненнях підтримує апеляційну скаргу прокурора та вказує, що державний акт, яким надано КЕВ м. Чернівці право користування земельною ділянкою є чинним, а відтак згідно з п.7 розділу Х Перехідних положень ЗК України право користування нею збережена за державою.

26.07.2021 прокурор подав письмові пояснення, в яких вказує, що спірну земельну ділянку можливо ідентифікувати на місцевості та визначити її межі, що, крім схеми земельної ділянки, наданої КЕВ м.Чернівці, також підтверджується 2 рішеннями судів щодо 2 земельних ділянок, які також входили до складу єдиної земельної ділянки загальною площею 202,1га, та були вилучені та розподілені за аналогічних обставин ( у справі №926/2431/19 та у справі №926/1914/20). Зазначає, що такі земельні ділянки ідентифіковані на місцевості та вже повернуті у власність держави в особі оборонного відомства шляхом здійснення їх державної реєстрації. Крім того, Господарським судом Чернівецької області прийнято рішення від 12.07.2021 у справі №926/2260/19 щодо витребування ще однієї ділянки площею 89га на користь держави в особі оборонного відомства. Також щодо пропуску строку позовної давності зазначає, що ні прокурор, ні МО України не могли довідатись про факт можливого порушення прав оборонного відомства, починаючи з 22.09.2000-дати прийняття рішення про вилучення спірної ділянки, оскільки таке рішення приймалось без згоди Міністерства, на його адресу не надсилалось, жоден орган чи установа про таке рішення не повідомляли.

25.08.2021 від Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшли додаткові пояснення, в яких прокурор зазначив, зокрема, що 10.08.2021 набрало законної сили рішення у справі №926/2260/19, спір у якій стосувався суміжної земельної ділянки площею 89га.

20.10.2021 надійшли письмові пояснення прокурора, в яких він вказує, що суміжна земельна ділянка площею 89га за актом приймання-передачі передана МО України 18.10.2021.

Ухвалою від 18.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора.

Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду.

Ухвалою від 31.08.2021 розгляд справи відкладено на 26.10.2021.

У судовому засіданні 26.10.2021 прокурор та представник позивача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Відповідач та третя особа не подали відзивів на апеляційну скаргу та не забезпечили явки своїх представників в жодне судове засідання апеляційного суду.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач отримав ухвали апеляційного суду про відкриття провадження від 18.01.2021 та про призначення справи до розгляду від 19.02.2021 (відповідно до наявних в матеріалах справи суду поштових повідомлень про вручення ухвал), інші ухвали апеляційного суду були надіслані на електронну пошту відповідача, вказану ним у відзиві на позовну заяву - utmrs@ukr.net.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції -скасувати, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької обласної ради депутатів трудящих від 28.11.1962 № 36-1394 «Про відвід 336 га землі для потреб військової частини 39287 в Сторожинецькому районі» затверджено рішення виконавчого комітету Сторожинецької районної ради депутатів трудящих «Про відвід в постійне користування військової частини НОМЕР_1 ПрикВо земельної ділянку площею 336 га».

Відповідно до державного акта на право користування землю серії Б № 038626 від 1981 року за Чернівецькою Квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці згідно з директивою Міністерства оборони України від 20.04.2005 № Д-322/1/010) закріплено у безстрокове і безоплатне користування 4263,1 га землі в межах згідно з планом землекористування, що надана для потреб господарства. На плані землекористування, що є додатком до цього акта, у тому числі відображено земельну ділянку держлісфонду площею 365,3 га.

У серпні 2015 року в.о. військового прокурора Чернівецького гарнізону звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в Міністерства оборони України та КЕВ м. Чернівці до Сторожинецької районної ради, за участю третіх осіб про визнання недійсним рішення одинадцятої сесії двадцять другого скликання Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 «Про лист Чернівецької КЕЧ району від 22 вересня 2000 року» в частині припинення права користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передання їх до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га (справа № 926/1326/15).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 у справі №926/1326/15, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та постановою Верховного Суду від 16.07.2019, відмовлено у задоволенні позову.

У справі № 926/1326/15 господарськими судами встановлено:

-17.08.2000 тимчасово виконуючим обов`язки начальника Квартирно-експлуатаційної частини району майором Чубатенком було надіслано листа №1024 Голові Сторожинецької районної ради, в якому зазначалось про відсутність потреби у майновому комплексі військового містечка №1-Чудей та земельної ділянки площею 202,1 га, у зв`язку з чим висловлено прохання визначити територіальну громаду на прийняття будівель військового містечка до комунальної власності та припинити право користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га.

-на виконання вищевказаного листа, рішенням Сторожинецької районної ради Чернівецької області № 102-11/2000 від 22 вересня 2000 Про лист Чернівецької КЕЧ району:

1) рекомендовано Чернівецькій КЕЧ району погодити передачу будівель військового містечка № 1 Чудей з Буденецькою сільською радою;

2) припинено право користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передано її (їх) до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га;

3) залишено у постійному користуванні Чернівецької КЕЧ району земельну ділянку площею 150,0 га для використання військовим лісгоспом Івано-Франківського лісопромислового комбінату;

-23.12.2000 Сторожинецька районна рада прийняла рішення внести зміни до пункту 2 рішення від 22.09.2000 № 102-11/2000, передавши в постійне користування до земель запасу Чудейської сільської ради 78,40 га, Буденецької сільської ради 89,0 га, Черешської сільської ради 10,0 га, Черешському будинку інтернату 14,7 га та Сторожинецькій районній раді УТМР 10,0 га;

- Земельна ділянка площею 202,1 га, право користування якою було припинено рішенням Сторожинецької районної ради №102-11/2000 від 22.09.2000, є частиною земельної ділянки держлісфонду площею 365,3 га, що зазначена на Плані землекористування до Державного акту на право користування землею серії Б№038626 від 1981року.

-Відповідно до наказу начальника Чернівецького гарнізону від 12.01.2018 № 3 земельну ділянку площею 202,1 га, на якій розташоване військового містечка № 1 (Чудей), було закріплено за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці.

У справі № 926/1326/15, за встановлених фактичних обставин, суди дійшли висновку про те, що рішення Сторожинецької районної ради Чернівецької області від 22.09.2000 № 102-11/2000 прийняте з порушенням вимог чинного на той час законодавства, оскільки земельна ділянка площею 202,1 га, право на постійне користування якою припинено оспорюваним рішенням, належить до земель оборони та була надана для розміщення військової частини, а згода Міністром оборони України або іншою особою за його дорученням на її передачу не надавалася. Проте у задоволенні позову судами у цій справі відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

В матеріалах справи наявний акт обстеження земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей), розташованої за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Чудей, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, складений 03.04.2020 комісією у складі представників відділу, відповідно до якого на земельній ділянці площею 10 га, яка знаходиться на території Буденецької сільради, будь-які будівлі та споруди, інше нерухоме та рухоме майно відсутнє. Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні та володінні Сторожинецької РО ГО «УТМР».

Судом встановлено, що ні земельна ділянка площею 202,1 га, ні спірна земельна ділянка площею 10 га не відображені в публічній кадастровій карті; доказів наявності зареєстрованого у встановленому порядку права власності чи права користування спірною земельною ділянкою військового містечка № 1 (Чудей) площею 10 га або її частиною матеріали справи також не містять.

Як вбачається з матеріалів даної справи з метою повернення вибулих з власності держави земельних ділянок, які входили до складу ділянки площею 202,1га, прокурор звертався до суду з аналогічними позовами, а саме:

-рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.01.2020 у справі №926/2341/19 витребувано у Черешського психоневрологічного будинку-інтернату на користь держави в особі МО України земельну ділянку площею 14,7га. Вказана ділянка відповідно до акту прийому передачі від 19.08.2020 передана МО України;

-рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2020 у справі № 926/1914/20 зобов`язано Череську сільську раду повернути за актом прийому-передачі на користь держави в особі уповноваженого представника Міністерства оборони України земельну ділянку військового містечка № 1 (Чудей) площею 10,0 га, що знаходиться на території Череської сільської ради та перебуває у володінні Череської сільської ради. Вказане рішення набрало законної сили та є чинним;

-рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.07.2021 у справі №926/2260/19, яке набрало законної сили 02.08.2021, витребувано у Чудейської сільської ради (правонаступника Буденецької сільської ради) на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку військового містечка № 1 (Чудей) площею 89 га що знаходиться на території с. Буденець.

У вказаному рішенні від 12.07.2021 у справі №926/2260/19 міститься посилання на акт від 22.12.2019 обстеження земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей), розташованої за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Чудей, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, комісією у складі 3 представників відділу та представника Збройних Сил України, яким встановлено, що частину земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей) (учбове поле, танкодром), яку було передано до земель запасу Буденецької сільради, загальною площею 99,0 га, у тому числі 10,0 га, які перейшли в користування Українського товариства мисливців та рибалок, достовірно ідентифікувати не є можливим через відсутність будь-яких межових знаків і відповідних матеріалів. Також було встановлено, що зазначена земельна ділянка не використовується.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

За змістом статті 4 ЗК України від 18.12.1990 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема землі оборони.

Згідно з положеннями статті 70 ЗК України (у відповідній редакції) землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.

Відповідно до приписів, наведених у законах України «Про оборону України» та «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Враховуючи правовий режим земель оборонного значення, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це Міністерства оборони України (аналогічний за змістом висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18).

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судовим рішенням у справі № 926/1326/15 встановлено обставини, за якими земельна ділянка площею 202,1 га належала до земель оборони, а згода Міністром оборони України або іншою особою за його дорученням на її передачу не надавалася, тому, за відсутності законної добровільної відмови держави від спірних земель оборони, рішення Сторожинецької районної ради від 22.09.2000 № 102-11/200 щодо розпорядження відповідними землями суперечить положенням статті 27 ЗК від 18.12.1990 (у редакції, чинній на час прийняття цього рішення).

Матеріалами справи підтверджено, що спірна у даній справі земельна ділянка військового містечка № 1 (Чудей) площею 10 га є частиною земельної ділянки площею 202,1 га, переданій Чернівецькій КЕЧ району відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б №038626 від 1981року.

Прокурор, звернувшись до суду з позовом в інтересах держави, обрав такий спосіб судового захисту, як витребування земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей) площею 10 га із незаконного володіння Сторожинецька РО ГО «УТМР» на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України (у чинній редакції) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За змістом статей 387, 388 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися цим майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

У постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України зауважила про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані, та наголосила, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Разом із тим у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2018 у справі № 916/1900/16, предметом позову у якій була також вимога прокурора про повернення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що відсутність доказів існування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільного обігу з визначеними межовими знаками та відповідною землевпорядною документацією, є достатньою підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог, не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки встановлені обставини поділу відповідачем первинної площі земельної ділянки на окремі об`єкти з метою передачі їх у власність третім особам, свідчить про наявність спору щодо повернення саме частини незаконно вилученої земельної ділянки, а не конкретної сформованої, як об`єкта цивільно-правових відносин, земельної ділянки.

Відтак з урахуванням встановлених судом обставин, що частина земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей) площею 10га, що була передана Сторожинецькій районній раді УТМР та є предметом цього спору, відноситься до земель оборони, а також встановленого в межах справи №926/1326/15 факту відсутності волі держави в особі уповноваженого органу на вибуття спірної земельної ділянки, з огляду на приписи законодавства щодо підстав та обставин витребування майна в порядку статей 387 і 388 ЦК України, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що обраний прокурором спосіб захисту не буде ефективним і не призведе до відновлення порушеного права, оскільки спірна земельна ділянка, про витребування якої заявлено позов, не є сформованою в розумінні вимог чинного законодавства, тому вона не може бути об`єктом цивільних прав, а відтак і об`єктом цивільних відносин.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності.

У свою чергу, прокурор подав заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та необхідність захисту порушеного права держави щодо спірної земельної ділянки, яка належить до земель оборони.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).

Разом із тим у частині 5 статті 267 ЦК встановлено, що в разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обгрунтованими, а стороною заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу- відмовити у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19.

Поважність пропуску строку позовної давності прокурор обґрунтовує тим, що у серпні 2015 року в.о. військового прокурора Чернівецького гарнізону звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в Міністерства оборони України та КЕВ м. Чернівці до Сторожинецької районної ради, за участю третіх осіб про визнання недійсним рішення одинадцятої сесії двадцять другого скликання Сторожинецької районної ради Чернівецької області №102-11/2000 «Про лист Чернівецької КЕЧ району від 22 вересня 2000 року» в частині припинення права користування земельною ділянкою Чернівецької КЕЧ району на площі 202,1 га та передання їх до земель запасу Чудейської сільської ради - 78,4 га, Буденецької сільської ради - 99,0 га, Череської сільської ради - 10,0 га та Череському будинку інтернату в постійне користування - 14,7 га (справа № 926/1326/15)

07.08.2015 ухвалою Господарського суду Чернівецької області порушено провадження у справі №926/1326/15.

На підставі оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування від 22.09.2000 з власності держави було вилучено землі оборони загальною площею 202,1 га, у тому числі і спірну' земельну ділянку площею 10 га, яка є предметом спору у справі № 926/667/20.

Так, зокрема, предметом спору у справі № 926/1326/15 було визнання недійсним правочину рішення органу місцевого самоврядування № 102- 11/2000 від 22.09.2000, на підставі якого з власності держави незаконно вибула земельна ділянка загальною площею 202,1 га, поділена на 4 земельні ділянки та передана у комунальну власність с. Чудей (1 земельна ділянка - площею 78,4 га), с. Череш (2 - площею 10 га та 14,7 га) та с. Буденець (1 - площею 99 га, у подальшому - 89 га) Сторожинецького району Чернівецької області.

Разом із цим, з 29.09.2015 на підставі ухвали Господарського суду Чернівецької області провадження у справі № 926/1326/15 було зупинено до вирішення Верховним Судом справи №824/3129/14-а за позовом прокурора Сторожинецького району Чернівецької області до Сторожинецької районної ради про визнання незаконним та скасування рішення позачергової XIV сесії VI скликання Сторожинецької районної ради №62-14/2013 від 24.04.2013 «Про встановлення та зміну межі сільського населеного пункту Чудей».

Лише 06.08.2018 на підставі ухвали Господарського суду Чернівецької області від 06.08.2018 поновлено провадження у справі № 926/1326/15, оскільки 21.06.2018 Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду прийнято остаточне рішення у справі № 824/3129/14-а на користь прокурора Сторожинецького району Чернівецької області та до вирішення якої було зупинено розгляд справи №926/1326/15.

Взагальному справа № 926/1326/15 розглядалась судом першої інстанції 3 роки і 4 місяці (з 07.08.2015 по 30.11.2018).

28.03.2019 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін та набрало законної сили.

Суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, погодився з доводами прокурора щодо порушення відповідачем на час видачі оскаржуваного рішення діючих на той час вимог чинного законодавства (стаття 27 Земельного кодексу України), тобто за відсутності законної добровільної відмови держави від спірних земель оборони.

Тобто, судом під час розгляду справи встановлено, що власником спірної земельної ділянки на час прийняття оскаржуваного рішення була держава в особі Міністерства оборони України та перебувала на праві постійного користування у Чернівецькій КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м. Чернівці, а також те, що дана земельна ділянка за відсутності згоди Міністерства оборони України незаконно вибула з власності держави.

Разом із цим, суд відмовив в задоволенні позову прокурора у зв`язку зі спливом строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, зазначивши при цьому, що позовна давність для позивачів сплинула, а нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими органами місцевого самоврядування рішеннями, який органи прокуратури були зобов`язані проводити як на момент виникнення спірних правовідносин так і після, позбавляє прокурора права посилатися на відсутність можливості дізнатися про прийняття спірного рішення, до спливу строку позовної давності.

Таким чином, через тривалий розгляд справи № 926/1326/15 (3 роки і 8 місяців до дня набрання рішенням законної сили) факт порушення майнових прав оборонного відомства встановлено лише 28.03.2019.

Відтак прокурор зазначає, що як прокурором так і позивачем у справі №926/667/20 дійсно формально пропущено строк звернення до суду із даним позовом, однак вважає, що такий строк пропущено з поважних причин з обставин, наведених вище.

Тобто, прокурор та позивач могли звернутись з позовом про витребування спірної земельної ділянки лише після розгляду справи № 926/1326/15.

Прокурор також стверджує, що ні він, ані Міністерство оборони України у жодному випадку не могли довідатись про факт можливого порушення прав оборонного відомства уже починаючи з 22.09.2000 (дати прийняття рішення органу місцевого самоврядування про вилучення у тому числі і спірної земельної ділянки), оскільки останнє приймалось без згоди оборонного відомства, без його відому та на адресу МО України не надсилалось і в подальшому жоден орган чи установа (у тому числі і Чернівецька КЕЧ району та у подальшому її правонаступник КЕВ м. Чернівці) про факт вилучення спірної земельної ділянки оборонне відомство не повідомляли.

Як зазнчено вище, поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що прокурор та позивач змогли довести факт порушення майнових прав оборонного відомства лише 28.03.2019, тобто після набрання рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі №926/1326/15 законної сили, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності як прокурором так і позивачем, а відтак, що порушені права та інтереси держави - підлягають захисту.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 03.12.2020 суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норм матеріального права та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, і, як наслідок, неправомірно відмовив у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Сторожинецька РО ГО «УТМР» про витребування на користь держави в особі позивача земельної ділянки військового містечка № 1 (Чудей) площею 10 га, що знаходиться на території Буденецької сільської ради.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки позов підлягає до задоволення, сплачений прокурорм судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції та за перегляд рішення апеляційним судом на підставі ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 277,281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Виконуючого обов`язки військового прокурора Чернівецького гарнізону (перейменовано на Чернівецьку спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону) вих..№ 38-2014вих-20 від 29.12.2020 (вх.№ 01-05/182/21 від 13.01.2021) -задоволити.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.12.2020 у справі №926/667/20 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Сторожинецької районної організації громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» про витребування земельної ділянки-задоволити.

Витребувати у Сторожинецької районної організації громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» ( ідент код 25080282, місцезнаходження: Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, м. Сторожинець, вул.Нікітіна, 2) на користь держави в особі Міністерства оборони України (ідент. код: 00034022, місцезнаходження: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) земельну ділянку військового містечка № 1 (Чудей) площею 10 га, що знаходиться на території Буденецької сільської ради.

2.Стягнути з Сторожинецької районної організації громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» (ідент код 25080282, місцезнаходження: 59000, Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, місто Сторожинець, вул.Нікітіна, 2) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (ідент. код 38326057, місцезнаходження: Львівська обл., місто Львів, вул. Клепарівська, вул. 20) - 2102,00грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 153,00грн судового збору за перегляд справи апеляційним судом.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.11.2021

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя О.І. Матущак

суддя Г.Г. Якімець