Постанова

від 01.11.2021 по справі 906/438/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01 листопада 2021 року Справа № 906/438/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Добробут-В"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021

(ухвалене о 13:04 год. у м. Житомир, повний текст складено 02.08.2021)

у справі № 906/438/21 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Фермерського господарства "Добробут-В"

до Брусилівської селищної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни"

про визнання рішення сесії селищної ради протиправним та його скасування

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

віл третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Добробут-В" звернулося до господарського суду з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення №243 від 24.03.2021 сьомої сесії Брусилівської селищної ради восьмого скликання "Про оренду земельних ділянок", згідно якого вирішено передати ТОВ "Агро Нові Озеряни" в користування на умовах договору оренди землі земельні ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї) із земель колишнього КСП "Жовтень" Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 37,5264 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що земельні ділянки, вказані в пункті 2 даного рішення, перебувають в оренді у позивача на підставі договорів, строк дії яких не закінчився.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021 у справі №906/438/21 було відмовлено в задоволенні позову Фермерського господарства "Добробут-В" до Брусилівської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни", про визнання рішення сесії селищної ради протиправним та його скасування.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що між Фермерським господарством "Добробут-В" (орендар) та Брусилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) 25.05.2015 були укладені договори оренди землі за якими в оренду передавалися земельні ділянки на території Соболівської сільської ради.

Суд встановив, що договори зареєстровані у Соболівській сільській раді, про що вчинено записи від 30.06.2015.

20.05.2019 між Брусилівською районною державною адміністрацією (первісний орендодавець), Брусилівською селищною радою (новий орендодавець, відповідач) та Фермерським господарством "Добробут-В" (орендар) укладено додаткові угоди про заміну сторони договорів оренди землі 12 від 20.05.2015, за умовами яких новий орендодавець стає стороною вказаних договорів оренди землі є повним правонаступником первісного орендодавця стосовно його прав та обов`язків за цими договорами.

Рішенням №243 від 24.03.2021 сьомої сесії Брусилівської селищної ради восьмого скликання "Про оренду земельних ділянок", вирішено, серед іншого передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" в користування на умовах договору оренди землі земельні ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї) із земель колишнього КСП "Жовтень" Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 37,5264га.

Суд вказав, що у вказаному рішенні зазначено земельні ділянки, які є предметом договорів оренди землі від 20.05.2015, укладені між позивачем на відповідачем.

Місцевий господарський суд встановив, що державної реєстрації права оренди земельних ділянок позивачем не здійснено, а тому вказав, що не здійснивши державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки загальною площею 37,5264 га, тим самим не дотримавшись вимог чинного законодавства, позивач прийняв на себе всі пов`язані з цим негативні наслідки, в тому числі, невизнання державою та третіми особами права оренди на вказану земельну ділянку за позивачем.

За наведеного суд дійшов висновку, шо позивачем не доведено правомірність його поведінки та порушення його прав внаслідок прийняття відповідачем оспорюваного рішення за відсутності виникнення в позивача прав на спірні земельні ділянки загальною площею 37,5264га згідно чинного законодавства, а яке наслідок судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. 144 Конституції України, ст. ст. 3, 11, 14, 396 ЦК України, ст. ст. 12, 125, Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 13, 14, 17 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 6, 10, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 2, 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Фермерське господарство "Добробут-В", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021 у справі №906/438/21, та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник вказує на таке.

При ухвалені рішення судом не було враховано такі поняття як "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом

Сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

20.05.2015 між Брусилівською районною державною адміністрацією та ФГ "Добробут- "В" було укладено договори оренди земельних ділянок загальною площею 37,5264 га, відповідно до яких передбачено, що, договори укладено на сім років та вони набирають чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119 " Про затвердження реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)".

Згідно узгоджених сторонами строку та події договори набрали чинності саме після проведення їх реєстрації в Соболівській сільській раді Брусилівського району Житомирської області 30.06.2015 та належним чином виконувалися.

Вказує, що договір є чинним на даний час з тих підстав, що позивачем по справі в повній мірі виконувалися взяті на себе зобов`язання по виконанню Договорів оренди землі.

За наведеного позивач вважає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Брусилівська селищна рада у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 17, 19 Закону України "Про оренду землі" передача об`єкта оренди за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності па земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З моменту укладання договорів фермерським господарством "Добробут - В" не було внесено право оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області, відповідно до своїх повноважень передала земельні ділянки, загальною площею 37,5264 га в користування на умовах договору оренди землі ТОВ "Агро Нові Озеряни".

За наведеного, відповідач просить відмовити Фермерському господарству "Добробут-В" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 01.11.2021 представники учасників справи не з`явилися.

Враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, копія реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції від 27.09.2021 та роздруківка з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштового відправлення (а. с. 199, 210-213), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід задоволити часткового, а оскаржуване рішення змінити, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 20.05.2015 між Фермерським господарством "Добробут-В" (орендар) та Брусилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) були укладені Договори оренди землі (далі - Договори) (а. с. 10-13, 15-18, 20-23, 25-28, 30-33, 35-38, 40-43, 45-48, 50-53), а саме:

- №2 (предметом договору є земельні ділянки загальною площею 3,6922 га, кадастрові номери 1820985300:02:000:0179, 1820985300:02:000:0180);

- №3 (предметом договору є земельні ділянки загальною площею 4,9722 га, кадастрові номери 1820985300:02:000:0182, 1820985300:02:000:0186);

- №5 (предметом договору є земельна ділянка загальною площею 3,8462 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0184);

- №6 (предметом договору є земельна ділянка загальною площею 5,1010 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0185);

- №7 (предметом договору є земельна ділянка загальною площею 5,6111 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0187);

- №8 (предметом договору є земельна ділянка загальною площею 3,1600 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0305);

- №9 (предметом договору є земельна ділянка загальною площею 4,0505 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0309);

- №11 (предметом договору є земельна ділянка загальною площею 4,5358 га, кадастровий номер 1820985300:03:000:0306);

- №12 (предметом договору є земельна ділянка загальною площею 2,5734 га, кадастровий номер 1820985300:02:000:0183).

Відповідно до п. 1 розділу "Об`єкт оренди" цих договорів в оренду передається відповідна земельна ділянка на території Соболівської сільської ради.

За умовами п.1 розділу вказаних договорів "Строк дії договору" договори укладені на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договорів орендар має переважне право поновити їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити їх дію.

За змістом розділу договорів "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розпорядження голови Брусилівської селищної райдержадміністрації №100 від 12.05.2015. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до договорів, вони зареєстровані у Соболівській сільській раді, про що вчинено записи від 30.06.2015.

20.05.2015 між Брусилівською районною державною адміністрацією та позивачем підписано відповідні акти приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 14, 19, 24, 29, 34, 39, 44, 49, 54).

20.05.2019 між Брусилівською районною державною адміністрацією (первісний орендодавець), Брусилівською селищною радою (новий орендодавець) та Фермерським господарством "Добробут-В" (орендар) укладено додаткові угоди про заміну сторони договорів оренди землі №2, №3, №5, №6, №7, №8, №9, №11, №12 від 20.05.2015, за умовами яких Новий орендодавець стає стороною вказаних договорів оренди землі є повним правонаступником первісного орендодавця стосовно його прав та обов`язків за цими договорами (а. с. 67-75).

Відповідно до п. 2 рішення №243 від 24.03.2021 сьомої сесії Брусилівської селищної ради восьмого скликання "Про оренду земельних ділянок" (а. с. 8-9) вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Нові Озеряни" (третя особа) в користування на умовах договору оренди землі земельні ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї) із земель колишнього КСП "Жовтень" Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 37,5264га.

При цьому, у вказаному рішенні зазначено земельні ділянки з кадастровими номерами: 1820985300:02:000:0179, 1820985300:02:000:0180; 1820985300:02:000:0182, 1820985300:02:000:0186; 1820985300:02:000:0184; 1820985300:02:000:0185; 1820985300:02:000:0187; 1820985300:03:000:0305; 1820985300:03:000:0309; 1820985300:03:000:0306; 1820985300:02:000:0183, тобто, земельні ділянки, які є предметом договорів оренди землі від 20.05.2015, укладені між позивачем на відповідачем.

Позивач, звертаючись із цим позовом вказує, що договори оренди землі від 20.05.2015 є діючими, а тому вважає, що Брусилівська селищна рада неправомірно передала в оренду вказані вище земельні ділянки ТОВ "Агро Нові Озеряни".

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 140 Конституції України зазначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно із ч.1 ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно із ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частин першої, другої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на день укладення договорів оренди землі від 20.05.2015) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Суд бере до уваги, що момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Верховний Суд України вказував, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13.06.2016 у справі №570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 у справі №322/1178/17 вказала, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц (провадження №6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19.02.2014 у справі №0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13).

Також, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 у справі №322/1178/174 зазначено, що метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

У постановах від 07.06.2017 у справі № 634/769/15-ц (провадження № 6-872цс17), від 18.01.2017 у справі № 532/129/16-ц (провадження № 6-2777цс16) та від 13.12.2013 у справі №1106/2791/2012 (провадження № 6-127цс13) Верховний Суд України звернув увагу на ситуацію, коли у договорах оренди сторони не вказали календарного терміну початку перебігу строку договору оренди, однак зауважили, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації. У цих постановах Верховний Суд України зробив висновок, що моментом початку строку дії договору є саме набрання ним чинності.

В постанові від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) Верховний Суд України зробив висновок, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є момент, коли сторони, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами. Однак указав, що цивільні права та обов`язки, тобто чинність, договір набуває після його державної реєстрації.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що в розділі Прикінцеві положення Договорів, сторони погодили, що Договори набирають чинності після підписання їх сторонами та державній реєстрації в порядку, передбаченому постановою КМУ від 21.01.2000 № 119 "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)".

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору, а інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Відповідно до п. п. 2, 4, 5 реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги. На обох примірниках договору оренди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

Апеляційний господарський суд встановив, що Договори оренди були зареєстровані у Соболівській сільській раді 30.06.2015 про що вчиненні записи за № № 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12.

Тобто, з врахуванням викладеного, Договори є укладеними та набрали чинності 30.06.2015 (з моменту їх державної реєстрації), а в силу п. 1 розділу "Строк дії договору" термін дії таких Договорів спливає лише 30.06.2022.

В той же, час судом вище було встановлено, що відповідач на підставі п. 2 рішення №243 від 24.03.2021 сьомої сесії Брусилівської селищної ради восьмого скликання передав третій особі в користування на умовах договору оренди землі земельні ділянки, які є предметом договорів оренди землі від 20.05.2015, укладені між позивачем на відповідачем.

При цьому, апеляційний господарський суд бере до уваги, що за приписами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на день укладення договорів оренди землі від 20.05.2015) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Частина 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Як встановлено вище, договори оренди були зареєстровані у Соболівській сільській раді, про що вчинено записи від 30.06.2015, однак саме право оренди позивач, як заінтересована в цьому особа у встановленому законом порядку не зареєстрував, у зв`язку із чим у Фермерського господарства "Добробут-В" таке права, в силу вищенаведених норм матеріального права не виникло.

В той же час, в силу п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист інтересу.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний Суд України, у своєму рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004, зазначив, що охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Захисту підлягає лише законний інтерес. Законність інтересу, в свою чергу, визначається правилом - дозволено все, що не забороняється законом, тобто у випадках, коли інтерес не підлягає охороні ані законом, ані правом, законодавець завжди прямо про це зазначає.

Суд бере до уваги, що внаслідок укладання Договорів оренди земельних ділянок у позивача виник інтерес щодо земельних ділянок, які були переметами відповідних Договорів і такий інтерес охороняється законом.

При цьому суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості зареєструвати за собою право оренди в будь-який час під час дії Договорів оренди.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про наявність порушеного охоронюваного законом інтересу позивача щодо земельних ділянок, які оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування були передані іншій особі та те, що такий інтерес підлягає судовому захисту.

В той же час, відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Предметом спору в цій справі є визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення №243 від 24.03.2021 сьомої сесії Брусилівської селищної ради восьмого скликання "Про оренду земельних ділянок" з тих підстав, що земельні ділянки, вказані в пункті 2 такого рішення, перебувають в оренді у позивача на підставі договорів, строк дії яких не закінчився.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В той же час, предметом цього спору не являються договори оренди, укладені між відповідачем та третьою особою щодо земельних ділянок, які є предметом Договорів оренди, укладених між позивачем та відповідачем.

Тому, на думку суду апеляційної інстанції, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення №243 від 24.03.2021 не може призвести до захисту або відновлення порушеного інтересу позивача, зокрема повернення у його користування земельних ділянок.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.

Задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту (п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Також, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Отже, обраний позивачем спосіб захисту і не тільки не ефективним, а й не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки, у випадку задоволення такого позову, позивач буде вимушений звертатися з новими позовами, направленими на захист його порушеного інтересу.

Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Окрім наведеного, апеляційний господарський суд бере до уваги, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02.07.2019 у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17).

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18.

Тобто, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого інтересу, обравши вірний, ефективний спосіб захисту, який буде відповідати принципу процесуальної економії, але лише під час дії Договорів оренди.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги Фермерського господарства "Добробут-В" до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення №243 від 24.03.2021 сьомої сесії Брусилівської селищної ради восьмого скликання "Про оренду земельних ділянок" не підлягають до задоволення, з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Місцевий господарський суд, розглядаючи спірні правовідносини, дійшов вірного висновку про відмову в позові, однак з підстав відсутності порушеного права, при цьому не надав оцінки можливому порушенню охоронюваного законом інтересу позивача та обраного позивачем способу захисту.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження частково, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити рішення.

За змістом п. п. 1, 3 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для зміни рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021 у справі №906/438/21 слід змінити, змінивши його мотивувальну частину, виклавши її в редакції цієї постанови, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Добробут-В" задоволити частково.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Добробут-В" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021 у справі №906/438/21 змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021 у справі №906/438/21 в редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 22.07.2021 у справі №906/438/21 залишити без змін.

3. Справу № 906/438/21 надіслати Господарському суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" листопада 2021 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.