Постанова

від 26.10.2021 по справі 910/18402/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18402/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Лесика Б. Б. (адвоката),

відповідача - Ніколової В. М. (в порядку самопредставництва),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Трейдінг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Козир Т. П.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Трейдінг"

до Міністерства оборони України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Савін",

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог Трейдінг" (далі - ТОВ "Пролог Трейдінг") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України про внесення змін до договору від 13.05.2019 № 286/2/19/45 про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) щодо строку поставки товару (далі - договір).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що під час виконання умов договору виникли об`єктивні документально підтверджені обставини, які унеможливили виконання ТОВ "Пролог Трейдінг" своїх зобов`язань за договором в частині поставки Міністерству оборони України ліній самообслуговування в кількості 16 штук у строк, встановлений договором. Тому, за твердженням позивача, наявні підстави для внесення змін до договору (в частині строку поставки) відповідно до пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 (суддя Андріїшина І. О.) позовні вимоги ТОВ "Пролог Трейдінг" задоволено; вирішено внести зміни в договір, укладений між Міністерством оборони України та ТОВ "Пролог Трейдінг", шляхом викладення пункту 1.2 договору в редакції, яка зазначена в резолютивній частині цього рішення; стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Пролог Трейдінг" судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що затримка поставки товару за договором від 18.03.2019 № 5/19, укладеним між ТОВ "Пролог Трейдінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Савін" (далі - ТОВ "Савін"), фактично унеможливила виконання у встановлені строки ТОВ "Пролог Трейдінг" як постачальником своїх договірних зобов`язань за договором, укладеним між Міністерством оборони України та ТОВ "Пролог Трейдінг", і сторони не могли передбачити таких обставин. Суд зазначив, що порушення строків поставки сталося внаслідок документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке порушення. Тому суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем зміни до договору не суперечать чинному законодавству України та є доцільними з урахуванням висновку Черкаської торгово-промислової палати від 10.12.2019 № В-890.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові ТОВ "Пролог Трейдінг" відмовлено; вирішено стягнути з ТОВ "Пролог Трейдінг" на користь Міністерства оборони України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що строк для виконання позивачем своїх зобов`язань було визначено - 24.09.2019. Матеріали справи не містять зауважень та пропозицій щодо кінцевої дати постачання товару, тому позивач, підписавши договір, погодив усі істотні умови договору. Із запитом до Черкаської регіональної торгово-промислової палати та з позовом до суду ТОВ "Пролог Трейдінг" звернулося після спливу строку дії договору. Висновок Черкаської регіональної торгово-промислової палати не є підставою для внесення змін до договору відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" і позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України. За висновком суду, наведені позивачем підстави для внесення змін до договору за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань за договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021, ТОВ "Пролог Трейдінг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021.

3.3. ТОВ "Пролог Трейдінг" вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 652 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "Пролог Трейдінг" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання внесення змін до договору про закупівлю, укладеного на підставі Закону України "Про публічні закупівлі", у разі зміни істотних умов договору про закупівлю у випадку продовження строку виконання зобов`язань щодо передання товару при виникненні документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Скаржник вважає, що положення статті 652 Цивільного кодексу України не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, скаржник стверджує про недослідження судом апеляційної інстанції всіх обставин справи, зокрема, обставин здійснення позивачем поставки товару у повному обсязі.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 13.05.2019 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "Пролог Трейдінг" (постачальник) був укладений договір про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/19/45, за умовами якого постачальник зобов`язувався у 2019 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (лінія самообслуговування): Лот 1. Обладнання для їдалень (39312200-4), а саме, (лінія самообслуговування на 500 чол.) (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки (пункт 1.1 договору).

4.2. Ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, відповідно до якої постачанню підлягає обладнання для їдалень (39312200-4), (лінія самообслуговування на 500 чол.) у кількості 52 шт. загальною вартістю 9103411,20 грн у строк протягом 135 календарних днів з дати укладення договору, в термін до 24.09.2019 включно (пункт 1.2 договору).

4.3. Ціна цього договору становить 9103411,20 грн (пункт 3.1 договору).

4.4. У пункті 5.1 договору сторони погодили, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

4.5. Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці Міністерства оборони України (додаток № 13.1.1 до договору), яка є невід`ємною частиною договору.

4.6. Пунктом 5.2 договору визначено, що місцем поставки товару є військові частини Збройних Сил України, зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором. Постачання товару одержувачу замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній відвантаженій партії. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник. Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем замовника.

4.7. Згідно з пунктом 5.3 договору датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача замовника, яка вказана в акті приймання-передачі.

4.8. Відповідно до пункту 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.

4.9. Відповідно до пункту 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

4.10. Згідно з пунктом 9.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

4.11. Доказом про виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 9.3 договору).

4.12. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 11.1 договору).

4.13. Згідно з пунктом 12.1 договору зміни та доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які підписуються сторонами цього договору та додаються до тексту як невід`ємні його частини.

4.14. Суди встановили, що додатком 13.1.1 до договору сторонами викладено рознарядку Міністерства оборони України за специфікацією, якою зокрема узгоджено поставку товару у строк 135 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 24.09.2019 включно).

4.15. 18.03.2019 між позивачем та ТОВ "Савін" було укладено договір від 18.03.2019 № 5/19 на поставку ліній самообслуговування.

4.16. Пунктом 4 Специфікації № 1 від 06.05.2019 до договору № 5/19 від 18.03.2019 сторони узгодили, що ТОВ "Савін" здійснює поставку товару протягом 125 календарних днів.

4.17. Суди зазначили, що на виконання умов договору станом на 24.09.2019 постачальник поставив Міністерству оборони України всього 36 шт. ліній самообслуговування.

4.18. ТОВ "Пролог Трейдінг" 23.09.2019 направив відповідачу лист № 228 від 19.09.2019, в якому просив відповідача укласти додаткову угоду та продовжити строк постачання товару за договором до 25.11.2019 з посиланням на наявність технічних причин у виробника ліній самообслуговування. Лист був залишений відповідачем без відповіді.

4.19. Спір виник у зв`язку із наявністю/відсутністю правових підстав для внесення змін до договору щодо продовження строку постачання товару.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Пролог Трейдінг", відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ "Пролог Трейдінг" посилається, зокрема, на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "Пролог Трейдінг" вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є такою, що ухвалена з порушенням положень частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а висновок щодо питання застосування зазначених норм у спірних правовідносинах відсутній. Скаржник стверджує про можливість внесення змін до договору, укладеного на підставі Закону України "Про публічні закупівлі", у випадку продовження строку виконання зобов`язань щодо передання товару в разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Тому, на думку скаржника, положення статті 652 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки договір укладений сторонами за Законом України "Про публічні закупівлі", який є спеціальним по відношенню до Цивільного кодексу України.

5.3. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.5. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.6. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Пролог Трейдінг" про внесення змін до договору шляхом викладення пункту 1.2 договору в редакції позивача (щодо зміни строків поставки товару). Правовою підставою позову визначено положення статей 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України та пункт 4 частини 4 статті 6 Закону України "Про публічні закупівлі".

5.7. Частиною 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі у редакції Закону, чинного на момент направлення позивачем відповідачу пропозиції щодо укладення додаткової угоди про продовження строку поставки від 19.09.2019) передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Таким чином, частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено загальне правило щодо заборони зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі та визначено винятки із такого правила, в тому числі згідно з пунктом 4 зазначеної статті у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника.

5.8. Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до частин 1- 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, у разі спору між сторонами господарських договорів, в тому числі і за договором, укладеним за процедурами визначеними Законом України "Про державні закупівлі", щодо внесення змін до договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5.9. За змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договір може бути змінено або розірвано у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України).

Отже, за змістом наведених законодавчих положень, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин у судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходом, що застосовується за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних відносин. При цьому закон пов`язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19.

5.10. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (тут і надалі у редакції Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) торгово-промислові палати мають право: проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв`язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; представляти і захищати законні інтереси торгово-промислової палати або за дорученням її членів їх інтереси; надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов`язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; звертатися за дорученням осіб, права яких порушені, до Антимонопольного комітету України із заявами про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи, пов`язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.

Торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України; здійснювати декларування зовнішньоторговельних вантажів у випадках, передбачених законом; організовувати міжнародні виставки, національні виставки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати підготовку і проведення виставок українських товарів в Україні та за її межами; організовувати семінари, конференції, ділові переговори з економічних питань за участю українських підприємців та іноземних фірм як в Україні, так і за її межами; укладати необхідні для виконання функцій палат зовнішньоекономічні та інші угоди з українськими та іноземними суб`єктами підприємницької діяльності, а також з окремими громадянами: видавати інформаційні, довідкові, рекламні та методичні матеріали з питань своєї діяльності, а також газети, журнали та інші друковані матеріали для забезпечення підприємницької діяльності; створювати, реорганізовувати і ліквідовувати підприємства та інші організації з метою виконання статутних завдань у порядку, встановленому законом; самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності, встановлювати структуру, штатний розпис, чисельність працівників, форми і розміри оплати та матеріального стимулювання їхньої праці згідно з законодавством України; створювати за ініціативою учасників спору третейські суди відповідно до законодавства України, галузеві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів; здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.

Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Частиною 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Отже, зазначений Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19, від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19 та від 10.09.2020 у справі № 910/13459/18.

5.11. Підставою для звернення ТОВ "Пролог Трейдінг" до суду з позовом у цій справі стало неотримання позивачем відповіді від Міністерства оборони України на лист від 19.09.2019 № 228 про укладення додаткової угоди та продовження строку постачання товару. Тобто сторони не врегулювали свої правовідносини у позасудовому порядку, тому ТОВ "Пролог Трейдінг" як заінтересована сторона звернулося із позовом до господарського суду з метою внесення змін до договору у судовому порядку, зазначивши правовою підставою позову як норми Цивільного та Господарського кодексів України, що визначають загальні підстави та порядок внесення змін до договору, так і норми Закону України "Про публічні закупівлі", які визначають обмеження щодо внесення змін до істотних умов договору про закупівлю.

5.12. Як вже зазначалося, господарський суд апеляційної інстанції у цій справі встановив:

- строк для виконання позивачем своїх зобов`язань було визначено як 24.09.2019, строк дії договору - 31.12.2019;

- із вимогами про внесення змін до договору ТОВ "Пролог Трейдінг" звернулося до суду після спливу строку дії договору;

- із запитом від 09.12.2019 до Черкаської регіональної торгово-промислової палати позивач звернувся після спливу кінцевого строку поставки товару за договором;

- у висновку Черкаської регіональної торгово-промислової палати від 10.12.2019 № В-890 зазначено про настання істотної зміни обставин з технічних причин, що впливають на можливість виконання постачальником своїх обов`язків за договором, які є підставою для внесення змін до договору в частині продовження строку виконання зобов`язань щодо поставки товару, та які не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі, шляхом укладення додаткової угоди в порядку, передбаченому пунктом 12.1 договору або в судовому порядку;

- висновок Черкаської регіональної торгово-промислової палати від 10.12.2019 № В-890 відповідно до статей 11, 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не є підставою для внесення змін до договору;

- наведені позивачем у позові обставини для внесення змін до договору за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань позивачем за договором, мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності.

Таким чином, ураховуючи, що позивач, підписавши договір, погодив усі істотні умови договору, повинен був оцінити можливість виконання зобов`язання у визначений сторонами строк, відсутність доказів про наявність підстав, з якими Закон України "Про публічні закупівлі" пов`язує можливість внесення змін до договору, відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

5.13. Згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.14. У справі № 910/11888/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром. Стандарт" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби, обґрунтованого тим, що під час виконання договору поставки виникли обставини, які унеможливили його виконання в частині своєчасного постачання товару, і які, на думку, позивача є обставинами непереборної сили, суди відмовили у задоволенні позову. Суди встановили, що обставини, на які посилається позивач, спричинені контрагентом, проте юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а доводи скаржника про наявність підстав для зміни спірного договору з посиланням на висновок Київської торгово-промислової палати від 24.07.2019 № 1703-4/336 є необґрунтованими. Верховний Суд у постанові від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19, залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позову, мотивував своє рішення положеннями статей 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та дійшов висновку, що порушення контрагентом позивача своїх зобов`язань за договором поставки за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності. та могли бути ним передбачені при укладенні договору.

Крім того, у справі № 910/15132/19 за позовом ТОВ "Пролог Трейдінг" до Міністерства оборони України про визнання укладеною додаткової угоди позовні вимоги були обґрунтовані виникненням у виробника непередбачуваних технічних перешкод у вчасному виготовленні товару, які, за доводами позивача, були підставою для внесення змін у договір про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 20.05.2019 № 286/2/19/161 в частині продовження строку поставки. У справі № 910/15132/19 позивач зазначав, що висновок від 10.12.2019 № В-891 Черкаської Торгово-промислової палати України є документальним підтвердженням об`єктивних обставин, які відповідно до пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є підставою для продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару та внесення відповідних змін до договору. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Верховний Суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, у постанові від 25.03.2021 у справі № 910/15132/19 послався на положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду, а висновок Черкаської торгово-промислової палати не є підставою для внесення змін до договору, оскільки Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договорів.

У наведених справах предметами позовів були матеріально-правові вимоги про внесення змін до договорів поставки (визнання укладеною додаткової угоди до договору поставки), укладених відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", тобто зміна правовідношення. Підставою позовів зазначено те, що під час виконання договору поставки виникли обставини, які унеможливили його виконання в частині своєчасного постачання товару (невиконання контрагентом своїх зобов`язань щодо поставки у строки, встановлені договором), і які позивач визначав як обставини непереборної сили/істотні обставини. На підтвердження таких обставин позивач надавав висновок торгово-промислової палати. Тобто предмет і підстави позовів у справі № 910/18402/20, що розглядається, та у зазначених справах № 910/11888/19, № 910/15132/19, а також правове регулювання спірних правовідносин свідчать про їх подібність.

5.16. Враховуючи, що правовідносини у справі № 910/18402/20, що розглядається, та у справах № 910/11888/19, № 910/15132/19 є подібними, і Верховний Суд у вищевказаних справах вже викладав висновок щодо застосування норм, на які посилається скаржник, оскаржуване судове рішення не суперечить такому висновку, тому касаційне провадження з підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити.

5.17. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, відсилає до пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.18. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.3. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

6.4. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про відсутність висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Пролог Трейдінг" в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ТОВ "Пролог Трейдінг" залишити без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Трейдінг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 910/18402/20 в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Трейдінг" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 910/18402/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак