Постанова

від 05.07.2021 по справі 910/18402/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2021 р. Справа№ 910/18402/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 06.07.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.03.2021 (повний текст складено 19.03.2021)

у справі №910/18402/20 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг

до Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Савін

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України про внесення змін до договору №286/2/19/45 від 13.05.2019 про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України).

Позов обґрунтовано тим, що під час виконання умов договору №286/2/19/45 від 13.05.2019 про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) виникли об`єктивні обставини, якими з технічних причин суттєво обмежено постачальника у виконанні своїх зобов`язань в частині поставки ліній самообслуговування Міністерству оборони України в кількості 16 шт., тобто наявні підстави перенесення строку постачання товару за договором в розумінні п. 4 ч. 4 ст.36 ЗУ Про публічні закупівлі, шляхом внесення змін до договору, оскільки такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що ТОВ Пролог Трейдінг як на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, послався на обставини виникнення непередбачуваних обставин, що є істотними: порушення його контрагентами строків поставки йому складових (комплектуючих), необхідних для виготовлення та поставки продукції за договором і ці обставини унеможливили для позивача виконання зобов`язань у визначений державним контрактом строк, однак ТОВ Пролог Трейдінг як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з Міністерством оборони України договір на постачання продукції для державних потреб оборони, усвідомлювало, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у Специфікації до договору, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки. Отже, відповідач зазначає, що позивач, підписавши договір № 286/2/19/45 від 13.05.2019, погодив усі істотні договору, зокрема щодо кінцевої дати поставки товару до 24.09.2019 без жодних зауважень. Також відповідач у відзиві зазначає, що на сьогодні договір є виконаним, а термін дії його закінчився.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що надані суду документи позивачем свідчать про документальне підтвердження об`єктивних обставин, якими з технічних причин суттєво обмежено постачальника у виконанні своїх зобов`язань в частині поставки ліній самообслуговування Міністерства оборони України в кількості 16 шт., тобто наявні підстави перенесення строку постачання товару за договором в розумінні п.4 с. 4 ст. 36 ЗУ Про публічні закупівлі, шляхом внесення змін до договору, оскільки такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №910/18402/20 позовні вимоги задоволено. Вирішено внести зміни в договір №286/3/19/45 про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 13.05.2019, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг, шляхом викладення пункту 1.2. Договору в редакції, яка зазначена в резолютивінй частині цього рішення.

Стягнуто з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6 код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг (03083, м. Київ, проспект Науки, 76, оф. 2, код ЄДРПОУ 41987990) судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що затримка поставки товару за договором №5/19 від 18.03.2019 фактично унеможливила виконання у заплановані строки ТОВ Пролог Трейдінг своїх договірних зобов`язань за договором № 286/2/19/45 від 13.05.2019, яку сторони не могли передбачити. Порушення строків поставки має місце внаслідок документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, а тому є обґрунтовані підстави для висновку щодо перегляду сторонами умов договору №286/2/19/45 від 13.05.2019 в частині перенесення строків постачання товару - ліній самообслуговування в кількості 16 штук; запропоновані позивачем зміни до договору не суперечать чинному законодавству України та є доцільними з врахуванням висновку Черкаської торгово-промислової палати № В-890 від 10.12.2019.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду Міністерство оборони України подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №910/18402/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення від 17.03.2021 у справі №910/18402/20; призначено розгляд апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції 06.07.2021 представник третьої особи не з`явився, про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №910/18402/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

13.05.2019 між Міністерством оборони України (далі замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг (далі постачальник, позивач) укладено договір про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) №286/2/19/45, за умовами якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Лінія самообслуговування): Лот 1. Обладнання для їдалень (39312200-4), а саме, (Лінія самообслуговування на 500 чол.) (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки (п.1.1. договору).

Ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, відповідно до якої постачанню підлягає обладнання для їдалень (39312200-4), (Лінія самообслуговування на 500 чол.) у кількості 52 шт. загальною вартістю 9 103 411,20 грн у строк протягом 135 календарних днів з дати укладення договору, в термін до 24.09.2019 включно (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.2. договору військова частина (далі - одержувач замовника) розпочинає приймання товару при наявності у постачальника супровідних документів, що підтверджують його кількість та якість.

Відповідно до п. 2.3. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

Ціна цього договору становить 9 103 411,20 грн (п. 3.1. договору).

Пунктом п. 5.1. договору сторони погодили, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці Міністерства оборони України (Додаток № 13.1.1. до договору), яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що місцем поставки товару є військові частини Збройних Сил України, зазначені у рознарядці Міністерства борони України згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором. Постачання товару одержувачу замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній відвантаженій партії. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник. Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем замовника.

Згідно з п. 5.3. договору датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача замовника, яка вказана в акті приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.3.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товар у строки, встановлені договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 11.1. договору).

Згідно з п. 12.1. договору зміни та доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які підписуються сторонами цього Договору та додаються до тексту, як невід`ємні його частини.

Додатком 13.1.1. до договору сторонами викладено Рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією, якою зокрема узгоджено поставку товару у строк 135 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 24.09.2019 включно).

18.03.2019 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Савін було укладено договір № 5/19 від 18.03.2019 на поставку ліній самообслуговування.

Пунктом 4 Специфікації №1 від 06.05.2019 до договору № 5/19 від 18.03.2019 сторони узгодили, що ТОВ Савін здійснює поставку товару протягом 125 календарних днів.

На виконання умов договору №286/2/19/45 від 13.05.2019 станом на 24.09.2019 постачальником поставлено Міністерству оборони України всього 36 шт. ліній самообслуговування, що підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі № 180 від 05.07.2019, видатковою накладною №56 від 05.07.2019, повідомленням підтвердженням № 336 від 05.07.2019, актом приймання-передачі № 263 від 23.08.2019, видатковою накладною №97 від 23.08.2019, повідомленням підтвердженням № 460 від 23.08.2019, актом приймання-передачі № 285 від 20.09.2019, видатковою накладною №114 від 20.09.2019, повідомленням підтвердженням № 513 від 20.09.2019, актом приймання-передачі № 291 від 24.09.2019, видатковою накладною №112 від 24.09.2019, повідомленням підтвердженням № 540 від 24.09.2019, актом приймання-передачі № 288 від 24.09.2019, видатковою накладною №121 від 24.09.2019, повідомленням підтвердженням № 548 від 24.09.2019 на загальну суму 2 801 049, 60 грн.

23.09.2019 позивач звернувся до відповідача із листом № 228 від 19.09.2019, у якому повідомив про наявність технічних причин у виробника ліній самообслуговування, в зв`язку з цим, просив відповідача укласти додаткову угоду та продовжити строк постачання товару за договором до 25.11.2019, який залишений відповідачем без відповіді.

В експертному висновку №В-890 від 10.12.2019 Черкаської регіональної торгово-промислової палати підтверджено настання істотної зміни обставин з технічних причин, які впливають на можливість виконання постачальником своїх обов`язків за договором №286/2/19/45 від 13.05.2019, які є підставою для внесення змін до договору в частині продовження строку виконання зобов`язань щодо поставки товару, та які не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі, шляхом укладення додаткової угоди в порядку, передбаченому пунктом 12.1. договору або в судовому порядку.

Позивач у позовній заяві зазначає, що затримка контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг поставки товару за договором №5/19 від 18.03.2019 фактично унеможливила виконання у заплановані строки ТОВ Пролог Трейдінг своїх договірних зобов`язань за договором №286/2/19/45 від 13.05.2019, яку сторони не могли передбачити, а тому наявні підстави перенесення строку постачання товару за договором в розумінні п. 4 ч. 4 ст.36 ЗУ Про публічні закупівлі, шляхом внесення змін до договору, оскільки такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, позивач вказує, що станом на 22.11.2019 позивачем виконано у повному обсязі зобов`язання з поставки товару Міністерства оборони України, а саме 52 шт. ліній самообслуговування на загальну суму 9.103.411,20 грн.

Предметом позову є внесення змін до договору № 286/2/19/45 від 13.05.2019 про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) шляхом викладення пункту 1.2. договору в редакції позивача.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Пунктом 20 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульований статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1 - 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, частинами 2, 3 статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору, а частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

За загальним правилом відповідно до частин першої та другої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті 652 Цивільного кодексу України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість внесення змін до договору не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі №9/219-09, від 20.02.2012 у справі №6-93цс11.

При цьому, у відповідності до частини 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

При вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору на підставі наведеної статті, необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №904/9906/17.

Відповідно до п. 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п. 9.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (п. 9.3 договору).

Згідно з пп. 2 п. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Частиною ч. 2 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що торгово-промислові палати мають право, зокрема, проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв`язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; Торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України; виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

З наявного у матеріалах справи експертного висновку №В-890 від 10.12.2019 Черкаської регіональної торгово-промислової палати вбачається, що настання істотної зміни обставин, зокрема, непередбачуваної затримки у постачанні товару за договором №5/19 від 18.03.2019, фактично унеможливлює своєчасне виконання позивачем зобов`язань за договором №286/2/19/45 від 13.05.2019.

Як встановлено судом, строк для виконання позивачем своїх зобов`язань за договором було визначено до 24.09.2019.

При цьому, саме після спливу кінцевого строку постачання товару за договором, позивач звернувся з запитом від 09.12.2019 до Черкаської регіональної торгово-промислової палати.

Відповідно із даним позовом позивач звернувся до суду також після спливу строку виконання свого зобов`язання з поставки.

Водночас, позивач, підписуючи договір, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є 24.09.2019, а отже, повинен був розумно оцінити вказану обставину, можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору, у зв`язку з невиконанням зобов`язань в строк.

Матеріали справи також не містять зауважень, письмових пропозицій тощо, щодо кінцевої дати постачання товару. Тобто, позивач підписавши спірний договір поставки погодив всі істотні умови договору.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір з строком поставки до 24.09.2019, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Ррозглянувши висновок Черкаської регіональної торгово-промислової палати, як належний та допустимий доказ з урахуванням приписів п.4 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі та умов договору, колегія суддів дійшла висновку, що даний висновок не є підставою для внесення змін до договору.

З огляду на положення зазначених правових норм, суд зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.

При цьому наведені позивачем підстави для внесення змін до договору за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань позивачем за договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/15132/19, від 05.09.2019 у справі №910/1338/19, від 10.09.2020 у справі № 910/13459/19, від 08.12.2020 у справі №910/11888/19.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено наявності підстав щодо внесення змін до договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про внесення змін до договору № 286/2/19/45 від 13.05.2019 про постачання товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) шляхом викладення пункту 1.2. договору в редакції позивача, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №910/18402/20 скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги покладаються на позивача, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі №910/18402/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пролог Трейдінг на користь Міністерства оборони України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні.

Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали №910/18402/20 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.07.2021.

Головуючий суддяГ.П. Коробенко

СуддіГ.А. Кравчук

Т.П. Козир