Постанова

від 04.11.2021 по справі 757/2303/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 757/2303/20-ц

провадження № 61-17151св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національний транспортний університет ,

треті особи: Національне агенство з питань запобігання корупції, Первинна профспілкова організація Національного транспортного університету Студфорс ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року в складі Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного транспортного університету та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16 квітня 2020 року, просив визнати недійсним трудовий договір від 19 березня 2019 року в частині його строковості, зобов`язати поновити його на посаді провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції Національного транспортного університету, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14 848, 38 грн та грошову компенсацію у розмірі шестимісячного середнього заробітку в розмірі 29 696, 76 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, щовін перебував у трудових відносинах з відповідачем та обіймав посаду інженера ІІ категорії експлуатаційно-технічного відділу. 18 березня 2019 року його було переведено на посаду провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції за строковим трудовим договором. 19 березня 2019 року з ним було укладено строковий трудовий договір.

Наказом № 393/вк від 23 грудня 2019 року його звільнено з роботи 31 грудня 2019 року в зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Вказував, що звільнення є незаконним, оскільки відповідач повинен мати в штаті відповідальну особу з питань запобігання корупції й підстав для непродовження з ним трудового договору в нього не було.

Вважав, що його звільнення пов`язане з виявленими ним під час роботи фактами корупційних правопорушень, а тому на нього поширюються гарантії захисту трудових прав відповідно до Закону України Про запобігання корупції .

До того ж зазначав, що трудові відносини між ним та відповідачем фактично тривають, так як обґрунтованої вимоги про припинення трудових відносин він не отримував та за його заявами здійснюється провадження з метою притягнення осіб, винних у корупційній діяльності, до юридичної відповідальності.

Окрім цього вказував, що на час призначення його на посаду провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції утворення та діяльність уповноважених підрозділів (осіб) визначалось Типовим положенням про такий підрозділ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 04 вересня 2013 року, яке не передбачало можливості укладення строкового трудового договору, що є підставою для визнання недійсним трудового договору від 19 березня 2019 року в частині визначення строку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовлячи в задоволенні позовних вимог про визнання трудового договору недійсним у частині строку його дії, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що укладаючи трудовий договір позивач зазначив про своє бажання строковості трудових відносин, що підтверджується його заявою про переведення від 18 березня 2019 року, при цьому Типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 04 вересня 2013 року, не містить заборон на укладення строкового трудового договору.

Разом з тим, оскільки строк трудового договору закінчився і доводи позивача щодо фактичного продовження трудових відносин не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, суди дійшли висновку, що звільнення ОСОБА_1 в зв`язку із закінченням строку трудового договору проведено з дотриманням трудового законодавства, а тому підстав для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункти 3, 4 статті 389 ЦПК України),просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року й ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що він був впевнений, що після його тимчасового перебування на посаді уповноваженого з питань запобігання корупції, його буде повернуто на посаду інженера, яку він обіймав до цього, підстав для його звільнення з посади інженера у відповідача не було, проте суди першої та апеляційної інстанцій наведені обставини залишили поза увагою, як і не врахували, що відповідач не спростував його доводи про те, що роботу на посаді уповноваженого йому не було продовжено саме за небайдужість та викриття корупційних схем в університеті.

До того ж вважає, що уповноважений з питань запобігання корупції має додаткові гарантії захисту своїх трудових прав, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що договір на перебування на посаді уповноваженого може бути укладений на певний строк, а з січня 2020 року це прямо заборонено Законом України Про запобігання корупції .

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Печерського районного суду міста Києва .

28 січня 2021 року справа № 757/2303/20-ц надійшла до Верховного Суду.

Представник Національного агенства з питань запобігання корупції С. Деркач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Представник Національного транспортного університету Дмитриченко М. Ф. надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Представник Первинної профспілкової організації Національного транспортного університету Студфорс надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинахта якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ректора Національного транспортного університету із заявою про його переведення з посади інженера ІІ категорії експлуатаційно-технічного відділу на посаду провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції з 19 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

На підставі вказаної заяви наказом Національного транспортного університету № 76/вк від 18 березня 2019 року позивача переведено за його бажанням на посаду провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції за строковим трудовим договором з 19 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

19 березня 2019 року між Національним транспортним університетом і ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, строк дії якого: з 19 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Наказом Національного транспортного університету № 331/вк ОСОБА_1 було ознайомлено про те, що в нього закінчується термін дії строкового договору 31 грудня 2019 року. З вказаним наказом позивач ознайомився 28 жовтня 2019 року.

Наказом Національного транспортного університету № 393/вк від 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 , провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції,з 31 грудня 2019 року звільнено з посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України в зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 2 частини першої та частиною другої статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін .

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Частиною першою статті 64 Закону України Про запобігання корупції передбачено, що уповноважений є посадовою особою юридичної особи, що призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою.

З метою підвищення ефективності здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції постановою Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2013 року № 706 було затверджено Типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, яке діяло на момент укладення сторонами трудового договору, та яким передбачалося, що уповноважений підрозділ (особа) з питань запобігання та виявлення корупції утворюється (визначається) у порядку, визначеному законодавством, зокрема, за рішенням керівника підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління органу виконавчої влади.

Суди встановили, що ОСОБА_1 був переведений на посаду провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції за його ж заявою від 18 березня 2019 року, у якій він виявив бажання на укладення строкового договору з 19 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Відповідач погодився на укладення трудового договору на визначений позивачем строк, що відображено в наказі № 76/вк від 18 березня 2019 року та в самому трудовому договорі.

Позивач з часу переведення (19 березня 2019 року) до часу звільнення (31 грудня 2019 року) трудовий договір у частині визначення строку не оскаржував та працював на визначених у ньому умовах.

Таким чином, установивши вказані обставини та врахувавши, що Типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, яке діяло на момент укладення сторонами трудового договору, не містить заборон на укладення з уповноваженою особою строкового трудового договору й лише регулює типові умови, які можуть змінюватись за погодженням між сторонами , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання трудового договору недійсним у частині визначення строку.

У пункті 2 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

З огляду на викладене, оскільки строк трудового договору закінчився 31 грудня 2019 року, а доводи позивача щодо фактичного продовження трудових відносин не підтверджені належними та допустимими доказами, суди попередній інстанцій обґрунтовано вважали, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункті 2 частини першої статті 36 КЗпП України проведено відповідачем з дотриманням трудового законодавства, у зв`язку з чим правильно відмовили й в задоволенні його вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач не мав підстав для звільнення його з посади інженера ІІ категорії експлуатаційно-технічного відділу, яку він обіймав до переведення на посаду уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки звільнення позивача з посади інженера відбулося внаслідок його переведення, правомірність якого позивач у цій справі не оспорює.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року без змін.

Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Клопотання учасника справи про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для передачі, визначені статтею 403 ЦПК України.

Клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, викладене в прохальній частині касаційної скарги, задоволенню не підлягає, оскільки заявник не навів обґрунтування такого клопотання.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко