Постанова

від 12.10.2020 по справі 757/2303/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 757/2303/20-ц

провадження №22-ц/824/11498/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року /суддя Волкова С.Я./

у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного транспортного університету, треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Первинна профспілкова організація Національного транспортного університету Студфорс про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до Національного транспортного університету, з урахуванням заяви від 17.04.2020 р. про збільшення позовних вимог, просив визнати недійсним трудовий договір від 19.03.2019 р. в частині його строковості, зобов`язати поновити його на посаді провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції Національного транспортного університету, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14 848,38 грн, грошову компенсацію у розмірі шестимісячного середнього заробітку в розмірі 29 696,76 грн.

Рішенням Печерського районного суду від 29 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 69-75/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції, встановивши що позивача було тимчасово переведено на посаду провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції, не надав оцінки тому факту, що після закінчення тимчасового переведення, позивача не було повернуто на попередню посаду інженера, оскільки законодавство не передбачає звільнення працівника після закінчення строку тимчасового переведення. Також вказував, що судом першої інстанції не було надано оцінки його заяві про продовження роботи на займаній посаді, роботодавцем така заява взагалі не розглядалась, водночас підстав для закінчення трудового договору не було. Наголошував і на тому, що його було звільнено саме з підстав виявлення ним ознако корупційних правопорушень, що підтверджується розшифровками аудіозаписів розмов. Також вказував, що його звільнення не було погоджене з керівником уповноваженого підрозділу Міністерства освіти і науки України. Також зазначав про особливість статусу займаної ним посади та те, що безстроковість трудового договору є однією з гарантій його діяльності. Укладення договору на момент його призначення визначалось Типовим положенням, яке не передбачало строковості договору, тому така умова є недійсною. Додатково вказував, що трудові відносини фактично тривають, а за його заявами здійснюється провадження з метою притягнення осіб, винних у корупційній діяльності.

Представник Національного транспортного університету звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказував, що позивач в своїй заяві від 18.03.2019 р. висловив згоду на укладення строкового трудового договору і на його припинення після закінчення строку. Тимчасове переведення до позивача не застосовувалось, звернення з приводу продовження роботи в університеті були розглянуті адміністрацією. Посилання позивача на безстроковість трудових відносин не доведені, водночас Типове положення про уповноважений підрозділ з питань запобігання та виявлення корупції не містить норм, які б чітко регулювали строковість договору або встановлювали заборону на укладення трудового договору на визначений строку. Трудові відносини з позивачем припинено, посилання на фактично триваючі трудові відносини у зв`язку з триваючими корупційними провадженням за заявами позивача, не доводять наявності трудових відносин між позивачем та університетом. Зазначав, що рішення судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване.

Представник третьої особи НАЗК також звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що відповідно до ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Утворення (визначення) та діяльність уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції на час призначення позивача на посаду провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції визначались Типовим положенням про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 № 706 Питання запобігання та виявлення корупції (далі - Типове положення), яке втратило чинність 09.07.2020 р. Згідно з п. 1 Типового положення уповноважений підрозділ (особа) з питань запобігання та виявлення корупції утворюється (визначається) у порядку, визначеному законодавством, в тому числі за рішенням керівника підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління органу виконавчої влади. При цьому Типове положення не передбачало можливості укладення строкового трудового договору з уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції. Оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. З урахуванням викладеного просив розглядати справу за наявними матеріалами.

Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином, апелянт ОСОБА_1 звернувся з поясненнями на заперечення відповідача, в яких додатково наголошував на викладеному в апеляційній скарзі, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 18.03.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до ректора Національного транспортного університету із заявою про його переведення з посади інженера ІІ категорії експлуатаційно-технічного відділу на посаду провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції з 19.03.2019 р. по 31.12.2019 р. /т. 1 а.с. 78/

19.03.2019 р. між Національним транспортним університетом і ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір, строк дії якого: з 19.03.2019 р. до 31.12.2019 р., отже позивач погодився на умови цього договору, у тому числі і на його строковий термін, і надані суду: заява ОСОБА_1 , укладений із ним трудовий договір свідчать, що позивач з умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, оплатою праці був ознайомлений та згоден, зобов`язувався виконувати роботи згідно посадових обов`язків, а про ознайомлення ОСОБА_1 із посадовою інструкцією провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції (редакція від 19.03.2019 р.), посадовою інструкцією провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції (редакція від 11.09.2019 р.) свідчать його особисті підписи; означені редакції посадової інструкції затверджено ректором Національного транспортного університету, відповідно, 19.03.2019 р. і 11.09.2019 р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами статті 21 КЗпП України про те, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін; частиною першою статті 23 КЗпП України, яка регулює питання строків трудового договору, трудовий договір може бути укладено, у тому числі, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (пункт 2 цієї статті); частиною другою статті 23 КЗпП України якою передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами, отже за змістом означеної статті умова про строк трудового договору буде вважатися незаконною, якщо строковий договір був укладений без додержання вимог статті 23 КЗпП України, у такому разі трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк.

Стосовно вимог позову про визнання трудового договору від 19.03.2019 р. недійсним в частині строку його дії, судом першої інстанції вірно враховано частину третю пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , де роз`яснено, що оскільки згідно з частиною другою статті 23 КЗпП (в редакції від 19.01.1995 р.) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не можуть бути встановлені з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Як встановлено судом, позивач мав намір укладати саме строковий трудовий договір, що підтверджується наданими суду документами, у заяві про переведення з посади інженера ІІ категорії експлуатаційно-технічного відділу на посаду провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції зазначив про бажання строковості трудових відносин.

Враховуючи Типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 04.09.2013 р., яким визначались утворення (визначення) та діяльність уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції на час призначення ОСОБА_1 на посаду провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції відділу з питань запобігання та виявлення корупції Національного транспортного університету, яке не містить заборон на укладення строкового трудового договору, враховуючи, що в укладеному трудовому договорі відсутні невигідні для працівника умови щодо тимчасового характеру трудових відносин, а звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору проведено з дотриманням трудового законодавства, оскільки строк трудового договору закінчився, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги, колегією суддів не приймаються до уваги, як такі, що фактично зводиться до переоцінки обставин, вірно встановлених судом першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що трудові правовідносини між ним сторонами фактично тривають, колегією суддів вони не приймаються у зв`язку з їх недоведеністю, а саме тих обставин, що після 31.12.2019 р. ОСОБА_1 з`являється на роботу, дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку, виконує свої посадові обов`язки. Посилання в апеляційній скарзі на те, що трудові відносини тривають, оскільки здійснюється провадження за його заявами з метою притягнення до відповідальності винних у корупційній діяльності осіб не відповідають законодавству. Закінчення терміну дії контракту і видання у зв`язку із цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини. ОСОБА_1 28.10.2019 р. під його особистий підпис було ознайомлено про те, що в нього закінчується термін дії договору 31.12.2019 р., фактичного продовження трудових відносин після 31.12.2019 р. між сторонами не було.

Доводи щодо невідповідності законодавству встановлення троку дії договору колегією суддів також не приймаються до уваги, як такі, яким була надана відповідна оцінка судом першої інстанції.

Типове положення за яким було укладено договір не містить заборон на строковість договору і лише регулює типові умови, які можуть змінюватись за погодженням між сторонами. Під час роботи, ОСОБА_1 питання про визнання трудового договору в частині встановленого строку дії не ставив, звернувся до суду лише після його закінчення, хоча знав про його строковість з моменту його укладення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: