Постанова

від 05.10.2021 по справі 908/1290/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021 Справа № 908/1290/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Антонік С.Г.

секретар судового засідання Загреба В.С.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: - Слєсарь О.В., ордер серії ЗП133733 від 05.10.2021, адвокат;

- Полюшко К.М., паспорт громадянина України від 20.12.2018, директор

від органу ДВС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі №908/1290/18 (суддя Левкут В.В.)

за поданням приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі №908/1290/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна", м.Запоріжжя

до відповідача фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича, м.Запоріжжя

про стягнення 822884,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі №908/1290/18 подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі №908/1290/18 задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на боржника - наказ №908/1290/18, виданий 06.08.2020, про стягнення 822884,94 грн. вартості втраченого товару, 39700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 42495,15 грн. витрат на проведення експертиз та 12343,28 грн. судового збору.

Означена ухвала суду вмотивована тим, що приватним виконавцем належними засобами доказування доведено факт ухилення боржника від виконання рішення суду, тому враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень, суд дійшов висновку про можливість застосувати до боржника такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". Суд визнав, що наведена міра може змусити боржника виконати свої зобов`язання за судовим рішенням або віднайти шляхи врегулювання боргового зобов`язання із стягувачем, а тому подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника підлягає задоволенню.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ФОП Полюшко К.М. (відповідач, боржник) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі №908/1290/18 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні подання.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП Полюшко К.М. вказує на те, що суд першої інстанції, не перевіривши доводи приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича, взяв їх на віру, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Зазначає, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань. При цьому апелянт стверджує, що не ухиляється від виконання судових рішень, оскільки в рахунок погашення заборгованості ним були здійснені платежі і у банківських квитанціях зазначені усі наявні виконавчі провадження, проте приватний виконавець не повідомив про це суд першої інстанції, а суд не з`ясував усіх обставин справи.

Скаржник вказує на те, що не може працювати як раніше та сплачувати більші суми в рахунок погашення заборгованості, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

На думку апелянта, приватним виконавцем не надано суду доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, як і не надано доказів перетинання кордону боржником під час виконавчого провадження.

Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів накладення приватним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями тощо, тобто наявність лише невиконаного зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон.

Також вважає, що у матеріалах справи відсутні, а учасниками справи не надані докази того, що боржник вчиняє свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, маючи реальну можливість його виконання. Таким чином, підстави для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у суду наразі відсутні.

ТОВ "Компанія Аверс Україна" (позивач, стягувач) у своєму відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта та вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши подання приватного виконавця та додані до нього матеріали, оцінивши наявні у справі докази, дійшов правильного висновку, що боржник за виконавчим провадженням ухиляється від реального виконання рішення суду, а тому постановлена ухвала є законною і обґрунтованою.

Позивач вказує на те, що привід боржника, звернення із поданням про його розшук, а також накладення штрафів є правом виконавця, а не його обов`язком. Приватний виконавець самостійно обирає ті заходи, які є необхідними для своєчасного, реального та ефективного виконання рішення суду, наведене підтверджене матеріалами справи, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі. Зазначає, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон є ухилення боржника від виконання рішення суду, що може полягати у будь-яких діях чи бездіяльності боржника. Надання доказів перетинання державного кордону не є обов`язковим для подібної категорії справ, їх відсутність сама по собі не є підставою для скасування ухвали. Також вважає, що твердження апелянта щодо сплати ним грошових коштів у рахунок погашення заборгованості на загальну суму 6700,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за виконавчим провадженням ВП №62939794 відкритим 02.09.2020, позивачеві перераховано лише 1224,51 грн. із боргу 917423,37 грн., що не може вважатися ефективним та своєчасним виконанням рішення суду і, на думку позивача, свідчить про його формальне виконання та підкреслює намір відповідача ухилитися від реального виконання рішення суду. Надані ФОП Полюшком К.М. довідки про стан його здоров`я (зокрема датована 30.03.2017) не є доказом об`єктивної неможливості сплати боргу, оскільки у 2018 році між сторонами був укладений договір перевезення вантажу, після втрати якого у апелянта виникло зобов`язання зі сплати значної суми грошових коштів. Отже відповідач активно здійснював господарську діяльність, до того ж саме відповідач три роки був засновником та директором ТОВ "Перфект Трек", юридичної особи, яка активно займалася вантажними перевезеннями.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №908/1290/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Подобєд І.М., судді - Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2021.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2021 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича залишено без руху; апелянту наданий строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (2270,00 грн.).

30.07.2021 від скаржника до суду надійшов супровідний лист про усунення недоліків з доказами сплати 2270,00 грн. судового збору.

Враховуючи, що суддя-доповідач Подобєд І.М. перебував у відпустці (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо) за розпорядженням керівника апарату суду від 02.08.2021, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Іванов О.Г. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2021 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі №908/1290/18.

Після виходу з відпустки судді-доповідача Подобєда І.М., за розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 02.09.2021, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №908/1290/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

За розпорядженнями в.о. керівника апарату суду від 06.09.2021, у зв`язку зі звільненням у відставку судді Кузнецової І.Л. та перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №908/1290/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021 визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі №908/1290/18 до свого провадження; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.10.2021 о 15:00 год.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників відповідача дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича про відшкодування вартості втраченого вантажу за договором перевезення вантажу №260418 від 26.04.2018 в сумі 822884,94 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.12.2019 у справі №908/1290/18 позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" 822884,94 грн. вартості втраченого товару відповідно до договору перевезення вантажу №2604189 від 26.04.2018, 39700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 42495,15 грн. витрат на проведення судових експертиз та експериментальних досліджень та 12343,28 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.12.2019 у справі №908/1290/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1921,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича залишено без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 09.12.2019 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2019 у справі №908/1290/18 залишено без змін; судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладено на фізичну особу-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича.

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020 стягнуто з фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" суму 17000,00 грн. судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

06.08.2020 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 09.12.2019 у справі №908/1290/18 та на виконання додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі №908/1290/18 Господарським судом Запорізької області видано відповідні накази.

04.06.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі №908/1290/18, в якому приватний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на боржника - наказ №908/1290/18, виданий 06.08.2020, про стягнення 822884,94 грн. вартості втраченого товару, 39700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 42495,15 грн. витрат на проведення експертиз та 12343,28 грн. судового збору.

В обґрунтування подання приватний виконавець зазначив, що рішення суду не виконано, оскільки боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення суду за рахунок належного йому майна і доходів. За доводами приватного виконавця, ухилення ФОП Полюшка К.М. від сплати боргу в рамках ВП№62939794 та ВП№62939837, а саме несплата боргу самостійно, а також приховування належного йому майна, унеможливлює здійснення виконавцем реалізації вказаного майна боржника, а також проведення інших виконавчих дій, які б забезпечили сплату визначеної рішенням суду заборгованості.

Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів оскарження ухвали, постановою приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича від 02.09.2020 відкрито виконавче провадження ВП №62939794 по примусовому виконанню наказу №908/1290/18 від 06.08.2020 про стягнення 822884,94 грн. вартості втраченого товару, 39700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 42495,15 грн. витрат на проведення експертиз та 12343,28 грн. судового збору.

Також постановою приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича від 02.09.2020 відкрито виконавче провадження ВП №62939837 по примусовому виконанню наказу №908/1290/18 від 06.08.2020 про стягнення 17000,00 грн. судових витрат на професійну (правничу) допомогу у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Зазначеним постановами боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Приватним виконавцем 03.09.2020 прийнято постанову про арешт коштів боржника.

Листом від 03.09.2020 АТ КБ "Приватбанк" повідомив приватного виконавця про недостатність коштів для виконання постанови.

Листом від 07.09.2020 АТ "Прокредит Банк" повідомив про накладення арешту на рахунок боржника в межах суми 1032225,81 грн., станом на день накладення арешту залишок коштів - 0,00 грн.

Листом від 11.09.2020 на запит приватного виконавця АТ КБ "Приватбанк" повідомив про наявність трьох рахунків, на двох з яких кошти відсутні, на третій рахунок накладено арешт на залишок коштів.

До матеріалів подання приватним виконавцем надано копію декларації про доходи боржника від 12.09.2020, в якій наведено інформацію про наявність автомобіля Форд д.н.з. НОМЕР_1 , місцезнаходження якого невідомо, частки у статутному капіталі ТОВ "АВПАЗО" в розмірі 33000,00 грн.

Відповідно до письмових пояснень від 18.09.2020, наданих боржником на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", останній повідомив приватного виконавця, що квартира, в якій він зареєстрований і яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є власністю іншої особи. Щодо реєстрації в цій квартирі як фізичної особи-підприємця, Полюшко К.М. зазначив, що з 2018 року він за станом здоров`я підприємницької діяльності не здійснює і доходи від такої діяльності відсутні.

Відповідно до Акту приватного виконавця від 22.10.2020 ним здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 для перевірки майнового стану боржника.

В акті зазначено, що під час перевірки майнового стану боржника за адресою боржника встановлено відсутність рухомого майна, яке б належало боржнику, а згідно пояснень боржника останній за даною адресою не мешкає. На питання приватного виконавця, де боржник фактично мешкає надана відповідь, що він не знає де буде сьогодні мешкати.

Письмовими поясненнями від 13.01.2021 ОСОБА_1 на вимогу щодо надання для огляду і складання постанови про опис та арешт майна транспортного засобу Форд Транзит д.н.з. НОМЕР_1 повідомив приватного виконавця, що автомобіль наданий у користування третім особам на підставі довіреності від 27.03.2019 і наразі здійснюються заходи щодо його повернення.

Приватний виконавець зазначає, що станом на дату звернення з поданням до суду, заборгованість боржника за зведеним виконавчим провадженням №62939986 складає 1026493грн., боржник ухиляється від виконання рішень судів, що полягає в наступному:

- не зазначив в декларації рахунки у АТ КБ "Приватбанк", що обліковуються з ним;

- не надає приватному виконавцю належний йому на праві власності транспортний засіб для складання постанови про арешт та опис майна боржника з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог стягувача;

- не повідомляє приватному виконавцю адресу за якою він фактично мешкає;

- не зазначив у своїх деклараціях доходи, які він отримав від інших фізичних осіб;

- не зазначив у своїх деклараціях про те, що є керівником підприємства.

Оскільки рішення суду не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, приватний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі №908/1290/18 задоволено подання приватного виконавця та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на боржника - наказ №908/1290/18, виданий 06.08.2020, про стягнення 822884,94 грн. вартості втраченого товару, 39700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 42495,15 грн. витрат на проведення експертиз та 12343,28 грн. судового збору.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що встановлені судом обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішень судів, що полягає в наступному: незазначенні боржником в декларації рахунків, які обліковуються з ним; ненаданні приватному виконавцю належного йому на праві власності транспортного засобу для складання постанови про арешт та опис майна боржника з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог стягувача; неповідомлення адреси, за якою він фактично мешкає; не зазначення у декларації доходів, які він отримав від інших фізичних осіб; ненадання боржником в декларації інформації про те, що він є керівником підприємства. Матеріалами справи підтверджується, що приватним виконавцем вчинялись дії та вживались можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, однак у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках боржника в банківських установах та рухомого/нерухомого майна, ухилення боржника від виконання вимог державного виконавця, останній позбавлений можливості виконати судові накази.

Означена ухвала є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

За приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів, тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Відповідно до роз`яснень, викладених Верховним Судом України 01.02.2013 у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Тобто, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, відповідно до вказаного листа Верховного Суду України, однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

У зв`язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Така ж позиція простежується у рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі "Хлюстов проти Росії" (№28975/05). Суд звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов`язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.

Відтак, якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження" (відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/8130/17).

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Слід зауважити, що якщо боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання грошового зобов`язання, а саме, до державного виконавця не прибув, не надав своєчасно у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та пояснень стосовно причин невиконання рішення не надав, а державний виконавець зі свого боку вчинив всі дії передбачені законом, то в такому разі, обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його в праві виїзду за межі України та вчинення інших дій передбаченим Законом.

Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що приватний виконавець при зверненні до господарського суду з означеним поданням, стверджуючи про ухилення боржника від виконання судового рішення, не надав усіх наявних у нього в матеріалах виконавчого провадження доказів того, що боржник добровільно частково здійснював виконання рішення суду.

Так, відповідач (боржник) зі своєї сторони звертаючись з апеляційною скаргою на оскаржувану ухвалу суду вказав на те, що не ухиляється від виконання судових рішень та надав суду апеляційної інстанції докази здійснених ним платежів в рахунок погашення заборгованості: копію меморіального ордеру та копії банківських квитанцій від 22.09.2020 на суму 700 грн., від 23.10.2020 на суму 750 грн., від 27.11.2020 на суму 750 грн., від 30.12.2020 на суму 750 грн., від 03.02.2021 на суму 750 грн., від 04.03.2021 на суму 650 грн., від 10.03.2021 на суму 650 грн., від 08.04.2021 на суму 1000 грн., від 18.05.2021 на суму 700 грн. З призначення цих платежів відповідача убачається, що вони містять посилання на номери відповідних виконавчих проваджень (а.с.55-57).

Також, як свідчать матеріали справи, відповідач на вимоги приватного виконавця надавав пояснення щодо відсутності джерел доходів та нерухомого майна, а також пояснення про вжиття ним заходів з розшуку належного йому автотранспортного засобу (а.с.22-23, 28-29). Ці обставини не заперечується приватним виконавцем.

Відтак означені обставини виключають підстави для суду вважати достеменними обставини ухилення відповідача від виконання судового рішення чи чинення перешкод у виконанні.

Тобто, учинення боржником у певний тривалий період часу неодноразових дій, спрямованих на часткове виконання судового рішення, і водночас учинення боржником окремих дій, які перешкоджають виконанню судового рішення, як от приховування відомостей про доходи та майно, - не може бути визнане тільки виключно як "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням".

Таким чином, наведені приватним виконавцем відомості щодо ухилення від виконання судового рішення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що статтею 76 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону, зокрема, за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Натомість матеріали справи не містять доказів накладення приватним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями тощо.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що приватним виконавцем не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, а тому наявність лише невиконаного зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон.

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Стаття 275 Господарського процесуального кодексу України встановлює повноваження суду першої інстанції, згідно з якими суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини першої цієї статті).

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно визнав доведеними обставини, що мають значення для справи, що у свою чергу призвели до постановлення помилкової ухвали, а тому дійшла висновку про наявність підстав для скасування цієї ухвали суду та ухвалення нового рішення - про відмову в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати в сумі 2270,00 грн. на оплату судового збору, що були понесені фізичною особою-підприємцем Полюшко Костянтином Миколайовичем у зв`язку із апеляційним оскарженням, покладаються на приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича.

Керуючись статтями 269, 270-271, 275, 277 ч.1 п.3, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.06.2021 у справі №908/1290/18 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі №908/1290/18 - відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича на користь фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 05.11.2021.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік