Ухвала

від 04.06.2021 по справі 908/1290/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/78/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.06.2021 справа № 908/1290/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна,

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.,

розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі № 908/1290/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" (69093, м. Запоріжжя, вул. Зестафонська, буд. 6-А, кв. 26)

до відповідача фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 822884,94 грн.

орган примусового виконання - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40, оф. 101)

Без повідомлення сторін та з повідомленням приватного виконавця

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 04.06.2021 (вх. № 260/08-12/21 від 04.06.2021 о/об 12 год. 32 хв.) надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі №908/1290/18. Приватний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Полюшка Костянтина Миколайовича , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на боржника - наказ № 908/1290/18, виданий 06.08.2020, про стягнення 822884,94 грн. вартості втраченого товару, 39700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 42495,15 грн. витрат на проведення експертиз та 12343,28 грн. судового збору.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.06.2021 подання передано на розгляд судді Левкут В.В.

Відповідно до положень ст. 337 ГПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Ухвалою від 04.06.2021 подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у справі № 908/1290/18 прийнято до розгляду, за участю приватного виконавця, розгляд подання призначено на 04.06.2021 о/об 13 год. 45 хв.

Про час і місце судового засідання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича повідомлено телефонограмою від 04.06.2021.

Розгляд подання здійснений негайно без повідомлення сторін, інших заінтересованих осіб та за відсутності приватного виконавця.

В обґрунтування подання приватний виконавець зазначив, що рішення суду не виконано, оскільки боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення суду за рахунок належного йому майна і доходів. За доводами приватного виконавця, ухилення ФОП Полюшка К.М. від сплати боргу в рамках ВП№62939794 та ВП№62939837, а саме несплата боргу самостійно, а також приховування належного йому майна, унеможливлює здійснення виконавцем реалізації вказаного майна боржника, а також проведення інших виконавчих дій, які б забезпечили сплату визначеної рішенням суду заборгованості.

Суд дослідивши матеріали подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.12.2019 у справі № 908/1290/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Аверс Україна" задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича 822884,94 грн. вартості втраченого товару відповідно до договору перевезення вантажу №260418 від 26.04.2018. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020 у справі № 908/1290/18 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2020 задоволено клопотання ТОВ "Компанія Аверс Україна" про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" суму 17000,00 грн. судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ст. 116 ГПК України на виконання рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції 06.08.2020 видано відповідні накази.

Як вбачається з наданих приватним виконавцем матеріалів, останнім вчинено ряд виконавчих дій з метою виконання судових наказів у даній справі.

Постановою приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича від 02.09.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 62939794 по примусовому виконанню наказу №908/1290/18 від 06.08.2020 про стягнення 822884,94 грн. вартості втраченого товару, 39700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 42495,15 грн. витрат на проведення експертиз та 12343,28 грн. судового збору.

Також постановою приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича від 02.09.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 62939837 по примусовому виконанню наказу № 908/1290/18 від 06.08.2020 про стягнення 17000,00 грн. судових витрат на професійну (правничу) допомогу у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Зазначеним постановами боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Приватним виконавцем 03.09.2020 прийнято постанову про арешт коштів боржника.

Листом від 03.09.2020 АТ КБ Приватбанк повідомив приватного виконавця про недостатність коштів для виконання постанови.

Листом від 07.09.2020 АТ Прокредит Банк повідомив про накладення арешту на рахунок боржника в межах суми 1032225,81 грн., станом на день накладення арешту залишок коштів - 0,00 грн.

Листом від 11.09.2020 на запит приватного виконавця АТ КБ Приватбанк повідомив про наявність трьох рахунків, на двох з яких кошти відсутні, на третій рахунок накладено арешт на залишок коштів.

До матеріалів подання приватним виконавцем надано копію декларації про доходи боржника від 12.09.2020, в якій наведено інформацію про наявність автомобіля Форд д.н.з. НОМЕР_1 , місцезнаходження якого невідомо, частки у статутному капіталі ТОВ АВПАЗО в розмірі 33000,00 грн.

Згідно письмових пояснень від 18.09.2020, наданих боржником на підставі ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , останній повідомив приватного виконавця, що квартира, в якій він зареєстрований і яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є власністю іншої особи. Щодо реєстрації в цій квартирі як фізичної особи-підприємця, Полюшко К.М. зазначив, що з 2018 року він за станом здоров`я підприємницької діяльності не здійснює і доходи від такої діяльності відсутні.

Відповідно до Акту приватного виконавця від 22.10.2020 ним здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 для перевірки майнового стану боржника.

В акті зазначено, що під час перевірки майнового стану боржника за адресою боржника встановлено відсутність рухомого майна, яке б належало боржнику, а згідно пояснень боржника останній за даною адресою не мешкає. На питання приватного виконавця, де боржник фактично мешкає надана відповідь, що він не знає де буде сьогодні мешкати.

Письмовими поясненнями від 13.01.2021 Полюшко К.М. на вимогу щодо надання для огляду і складання постанови про опис та арешт майна транспортного засобу Форд Транзин д.н.з. НОМЕР_1 повідомив приватного виконавця, що автомобіль наданий у користування третім особам на підставі довіреності від 27.03.2019 і наразі здійснюються заходи щодо його повернення.

Посилаючись на ухилення ФОП Полюшка К.М. від сплати боргу в рамках ВП№62939794 та ВП№62939837, а саме: несплата боргу та приховування належного боржнику майна, що унеможливлює здійснення виконавцем реалізації вказаного майна боржника, а також проведення інших виконавчих дій, які б забезпечили сплати визначеної рішенням суду заборгованості, приватний виконавець вказує на наявність підстав для застосування до боржника приписів ст. 337 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Згідно ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Частиною 1 ст. 5 3цього Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Нормами пункту 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 №261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та №25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

У рішенні в справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

З огляду на викладене, судом встановлено, що приватним виконавцем у повному обсязі вчинені усі необхідні дії для примусового виконання судового рішення, проте, боржник ухиляється від виконання обов`язків, покладених на нього рішенням суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснює, що суперечить вимогам частини 5 статті 19 Закону України Про виконавче провадження .

Суд звертає увагу, що згідно довідки ДПС на запит приватного виконавця від 02.09.2020 боржник отримав дохід у вигляді сум винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу XX Кодексу (підпункт 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу), про що не зазначено боржником ані у декларації, ані у своїх поясненнях.

Також відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Полюшко Костянтин Миколайович є керівником ТОВ "Перфект Трек" (ЄДРПОУ 42341359), про що також не зазначено у декларації боржника.

Отже, встановлені судом обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішень судів, що полягає в наступному: незазначенні боржником в декларації рахунків, які обліковуються з ним; ненаданні приватному виконавцю належного йому на праві власності транспортного засобу для складання постанови про арешт та опис майна боржника з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог стягувача; неповідомлення адреси, за якою він фактично мешкає; не зазначення у декларації доходів, які він отримав від інших фізичних осіб; ненадання боржником в декларації інформації про те, що він є керівником підприємства.

Суд визнав за необхідне зазначити, що статтею 129-1 Конституції України, ст. 326 ГПК України, та ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 36 вказаного Закону визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, за приписами ч. 3 ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7);

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (п. 14);

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 18);

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19).

При цьому, суд зауважує, що вищенаведені виконавчі дії з примусового виконання рішення суду, не є абсолютним правом виконавця, а є його обов`язком, оскільки, в силу приписів ч.1 ст.18 Закону, державний/приватний виконавець зобов`язаний вживати усіх можливих заходів, передбачених Законом з примусового виконання рішень.

Матеріалами справи підтверджується, що приватним виконавцем вчинялись дії та вживались можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, однак у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках боржника в банківських установах та рухомого/нерухомого майна, ухилення боржника від виконання вимог державного виконавця, останній позбавлений можливості виконати судові накази.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що приватним виконавцем належними засобами доказування доведено факт ухилення боржника від виконання рішення суду та враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень, суд дійшов висновку про можливість застосувати до боржника такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п.19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження . Суд визнав, що наведена міра може змусити боржника виконати свої зобов`язання за судовим рішенням або віднайти шляхи врегулювання боргового зобов`язання із стягувачем, а тому подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі №908/1290/18 задовольнити.

2. Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянина України Полюшка Костянтина Миколайовича , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на боржника - наказ №908/1290/18, виданий 06.08.2020, про стягнення 822884,94 грн. вартості втраченого товару, 39700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 42495,15 грн. витрат на проведення експертиз та 12343,28 грн. судового збору.

Копію ухвали направити сторонам та приватному виконавцю Хохлову Кирилу Костянтиновичу.

Відповідно до ст. 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку встановленому ст. 257 цього Кодексу, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Ухвала підписана 09.06.2021

Суддя В.В. Левкут