Постанова

від 04.11.2021 по справі 520/6404/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 520/6404/19

адміністративне провадження № К/9901/29803/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківські області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР (далі - Підприємство), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Харківській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 07.02.2019 року №00000401401 та №00000411401.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення контролюючого органу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року замінено відповідача ГУ ДФС у Харківській області його правонаступником ГУ ДПС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року, позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000411401 від 07.02.2019 року, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 983 592,50 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000401401 від 07.02.2019 року, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку прибуток приватних підприємств у сумі 482 712,50 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.11.2009 року №14801020000045322. Податковий номер платника податків: 36627494. Взято на облік в контролюючих органах від 03.11.2009 №42628.

Позивач є платником податку на додану вартість з 01.12.2009 року.

Підприємство провадить свою господарську діяльність відповідно до Статуту. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 28.12 Виробництво гідравлічного та пневматичного устатковання, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Підприємство здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні.

На підставі направлень на перевірку від 04.12.2018 року №12264, №12265, №12266, №12267, №12268, виданих ГУ ДФС у Харківській, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області під 21.09.2018 року №7098, фахівцями податкового органу проведена виїзна документальна перевірка ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, наведеного у додатку 1 до акту перевірки, який є його невід`ємною частиною.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області складено акт від 08.01.2019 року №46/20-40-14-01-08/36627494.

Згідно із висновками акту перевірки №46/20-40-14-01-08/36627494 від 08.01.2019 року контролюючим органом встановлені, зокрема, наступні порушення Підприємством вимог податкового законодавства:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134. п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань по податку на прибуток всього в сумі 398 773 грн в т.ч. за 2015 рік на суму 19500 грн, за 2016 рік на суму 370 885 грн, за 2017 рік на суму 8388 грн.

- п.198.1. п.198.3. ст.198. ст.201 ПК України ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 786874 грн, в т.ч. за квітень 2016 року у сумі 194455 грн, за травень 2016 року у сумі 100848 грн, за червень 2016 року у сумі 90971 грн, за липень 2016 року у сумі 118647 грн, за жовтень 2016 року у сумі 57677 грн, за листопад 2016 року у сумі 84086 грн, за березень 2017 року у сумі 24747 грн, за квітень 2017 року у сумі 40443 грн, за червень 2017 року у сумі 75000 грн.

На підставі вказаних вище висновків акту перевірки №46/20-40-14-01-08/36627494 від 08.01.2019 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.02.2019 року №00000401401 та №00000411401.

Так, податковим повідомленням-рішенням №00000401401 від 07.02.2019 року збільшена сума грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств усього на суму 493 591,25 грн, з яких: 398 773 грн за основним платежем, 94 818,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Податковим повідомленням-рішенням №00000411401 від 07.02.2019 року збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) усього на суму 983 592,50 грн, з яких: 786 874 грн основний платіж, 196 718.50 грн - штрафні (фінансові санкції).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, Підприємство звернулося до суду з даним позовом.

Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження у справі) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За вказаних вимог КАС України, суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог.

Частково задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Підприємством надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для встановлення в акті перевірки порушень Підприємством податкового законодавства та, як наслідок, прийняття контролюючим органом оскаржуваних рішень, стали висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ Паритет Агро та ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР . Також податковий орган зазначає, що в порушення наказу МФУ №1129 від 14.11.2014 року в податкових накладних від 26.03.2015 року №98, від 27.03.2015 року №104, від 27.05.2015 року №67, від 28.05.2015 року №70, від 24.06.2015 року №105, від 25.06.2015 року №114, від 26.06.2015 року №118, від 18.08.2015 року №31, від 20.10.2015 року №64, від 21.10.2015 року №66, від 22.10.2015 року №69, від 11.01.2016 року №10, від 06.03.2016 року №57, від 07.03.2016 року №59, від 09.03.2016 року №65, від 22.03.2016 року №166, від 31.03.2016 року №219, не заповнений стовбець 4 код товару згідно УКТ ЗЕД, що не надало контролюючому органу можливості визначити, чи є зазначений відвантажений товар в переліку, затвердженому КМ України. Дані податкові накладні зареєстровано в ЄРПН.

Так, між ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР та ТОВ Паритет Агро укладались договори: договір №ПШ 2402/2 від 24.02.2016 року, договір №2605 МЛ від 26.05.2015 року, договір №2603 МЛИК від 26.03.2015 року, договір б/н від 21.12.2015 року, №1408в від 14.08.2015 року.

За умовами Договору №ПШ 2402/2 (поставки) від 24.02,2016 року позивач (покупець) придбав Товар: пшениця 3-го класу в кількості 500 (+/- 10%) тон.

Відвантаження товару відбулось за наступними документами: видаткової накладної №453 від 06.03.2016 року, кількість 68 т на суму з ПДВ 296 480 грн; видаткової накладної №454 від 07.03.2016 року, кількість 68,95 т на суму з ПДВ 300 622 грн; видаткової накладної №455 від 09.03.2016 року, кількість 70.2 т на суму з ПДВ 306 072 грн; видаткової накладної №493 від 22.03.2016 року, кількість 209,35 т на суму з ПДВ 912 766 грн; видаткова накладна №637 від 31.03.2016 року, кількість 70 т на суму з ПДВ 305 200 грн.

Оплата за товар здійснена у відповідності до платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи: №4748 від 04.04.2016 року на суму 290 000 грн; №4754 від 04.04.2016 року на суму 310 000 грн; №4757 від 05.04.2016 року на суму 310 000 грн; №4758 від 05.04.2016 року на суму 330 000 грн; №4759 від 05.04.2016 року на суму 320 000 грн; №4760 від 06.04.2016 року на суму 241 860 грн; №7 від 30.06.2016 року на суму 201 224,31 грн; №5218 від 30.06.2016 року на суму 37 466,34 грн.

На виконання умов укладеного договору підприємством були складені податкові накладні: №57 від 06.03.2016 року; №59 від 07.03.2016 року; №65 від 09.03.2016 року; №166 від 22.03.2016 року; №219 від 31.03.2016 року.

Відповідно до п.3.1. Договору №ПШ 2402/2 (поставки) від 24.02.2016 року поставка Товару здійснювалась до ДП Одеський морський торгівельний порт з наданням посвідчення якості.

На виконання цієї умови договору товар поставлений до місця призначення, що підтверджується відповідними документами: накладною від 01.03.2016 року; посвідченням №00819 про якість зерна від 01.03.2016 року; накладною від 02.03.2016 року; посвідченням №00824 про якість зерна від 02.03.2016 року; накладною від 04.03.2016 року; посвідченням №929 про якість зерна від 04.03.2016 року; накладною від 18.03.2016 року; посвідченням №163 про якість зерна від 18.03.2016 року; посвідченням №162 про якість зерна від 18.03.2016 року; посвідченням №161 про якість зерна від 18.03.2016 року.

В подальшому отриманий позивачем товар був проданий компанії САІRА НОLDING LP у відповідності до укладеного контракту №Р03254/1 від 03.03.2016 року з додатковими угодами №1 від 04.04.2016 року, №2 від 08.04.2016 року; №3 від 17.06.2016 року. Відомості щодо відвантаження товару наявні в митних деклараціях.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за укладеним між ТОВ Паритет Агро (Продавець) та Підприємством (Покупець) договором №2605 МЛ (поставки) від 26.05.2015 року, позивач (Покупець) придбав товар: олію соняшникову нерафіновану не виморожену 1-го ґатунку в кількості 17 (+/- 10%) тон.

До Договору №2605 МЛ (поставки) від 26.05.2015 року складена додаткова угода №01 від 29.05.2015 року.

На виконання п. 4.1.1 вказаного Договору, позивач здійснив передплату у розмірі 100% від вартості товару.

Оскільки, в обумовлений термін поставка Товару постачальником не здійснена, постачальник повернув отриману передплату за Товар у відповідності до: платіжних доручень №5224 від 05.04.2016 року на суму 200 000 грн; №5225 від 05.04.2016 року на суму 110 000 грн; №5230 від 05.04.2016 року на суму 240 000 грн; №5231 від 05.04.2016 року на суму 50 000 грн; №5232 від 05.04.2016 року на суму 40 000 грн; №5235 від 05.04.2016 року на суму 320 000 грн; №5249 від 06.04.2016 року на суму 240 000 грн.

Позивачем складені розрахунки коригування кількісних і вартісних показників: №9 від 05.04.2016 року до податкової накладної №105 від 24.06.2015 року; №10 від 05.04.2016 року до податкової накладної №114 від 25.06.2015 року; №11 від 05.04.2016 року до податкової накладної №118 від 26.06.2015 року; №12 від 05.04.2016 року до податкової накладної №64 від 21.10.2015 року; №15 від 05.04.2016 року до податкової накладної №66 від 21.10.2015 року; №16 від 05.04.2016 року до податкової накладної №69 від 22.10.2015 року; №23 від 06.04.2016 року до податкової накладної №69 від 22.10.2015 року.

Також, згідно із укладеним між ТОВ Паритет Агро (Продавець) та ПП ИНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР (Покупець) Договором №2603 МЛИК (поставки) від 26.03.2015 року, Покупець придбав товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена 1 -го ґатунку в кількості 15 (+/- 10%) тон.

До Договору №2603 МЛИК (поставки) від 26.03.2015 року складена додаткова угода №01 від 29.04.2015 року.

На виконання п. 4.1.1 вказаного Договору, позивач здійснив передплату у розмірі 100% від вартості товару.

Оскільки, в обумовлений термін поставка Товару постачальником не здійснена, постачальник повернув отриману передплату за Товар у відповідності до: платіжних доручень №5215 від 04.04.2016 року на суму 300 000 грн; №5221 від 04.04.2016 року на суму 300 000 грн.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що ТОВ Паритет Агро складені розрахунки коригування кількісних і вартісних показників: №5 від 04.04.2016 року до податкової накладної №98 від 26.03.2015 року; №6 від 04.04.2016 року до податкової накладної №104 від 27.03.2015 року; №7 від 04.04.2016 року до податкової накладної №67 від 27.05.2015 року; №8 від 04.04.2016 року до податкової накладної №70 від 28.05.2015 року.

За Договором поставки б/н від 21.12.2015 року позивач (покупець) придбав Товар: промислове обладнання у відповідності до специфікації (додаток №1) від 21.12.2015 року до вказаного договору.

Доставка Товару відбувалась за рахунок позивача, про що складений відповідний акт №48 від 12.01.2016 року.

Відвантаження товару відбулось за видатковою накладною №20 від 12.01.2016 року на суму з ПДВ 349 324 грн.

Оплата за товар здійснена у відповідності до платіжних доручень: №4318 від 05.01.2016 року на суму 60 000 грн; №4321 від 11.01.2016 року на суму 26 565,36 грн; №4322 від 11.01.2016 року на суму 5 527,45 грн; №4437 від 03.02.2016 року на суму 262 758,64 грн.

Судами встановлено, що ТОВ Паритет Агро на адресу позивача складені податкові накладні: №1 від 05.01.2016 року; №10 від 11.01.2016 року; №11 від 12.01.2016 року.

Позивач зазначив, що придбане промислове обладнання використане у власній господарській діяльності, що підтверджується сертифікатами відповідності на компресорні установки.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам колегія суддів Верховного Суду видила з такого.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст.1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

Відповідно до п.2 ст.3 Закону №996-XIV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із п.п.1, 2 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом №1724 VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" або інші дані, що дають змову ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Відповідно до п.п.2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно із п.п.14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПК України.

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Виходячи з приписів п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.п. а п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1, п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Єдиним порушенням вимог податкового законодавства, яке виявлено контролюючим органом, стало те, що первинні і розрахункові документи мають дефекти форми, змісту або походження, що, на думку податкового органу, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, подані позивачем документи, які надавались як під час проведення перевірки так і до матеріалів справи, підтверджують реальність господарських операцій у правовідносинах з ТОВ Паритет Агро , а понесення підприємством позивачем як покупцем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів, свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відсутність документів, які засвідчують перевезення (транспортування) товару за спірними угодами, про що наголошує відповідач в акті перевірки не є безспірним доказом відсутності реального характеру спірних угод позивача з ТОВ Паритет Агро .

Порядок складання товарно-транспортних накладних визначений Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568).

Відповідно до п.п.11.1., 11.4., 11.5 вказаних правил, основним документом на перевезення є товарно-транспортна накладна, яку замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4 екземплярів, засвідчує всі екземпляри підписом і при необхідності, печаткою (штампом).

Проте, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку з податку на додану вартість платниками податків, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність перевізників, в зв`язку з чим товарно-транспортні накладні не можна вважати документами первинного бухгалтерського обліку, які беззаперечно підтверджують або спростовують факт придбання товарно-матеріальних цінностей.

За вказаного правового регулювання, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відсутність вказаних товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою для невизнання господарської операції, в зв`язку з якою вони мали бути складені, за умови належного документального підтвердження даної господарської операції іншими доказами.

Так само не подання до перевірки з боку позивача документів щодо якості на товар не може слугувати підставою для невизнання реальності господарських відносин щодо такого товару.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то вказана обставина тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

Відповідач стверджує, що до перевірки не надано певних документів, відсутність яких, на думку відповідача, також підтверджує нереальність здійснення господарських операцій між Підприємством та ТОВ Паритет Агро .

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, всі документи стосовно господарської діяльності Підприємства, а саме: фінансову, статистичну, податкову звітність, реєстри податкового та бухгалтерського обліку, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку за весь період діяльності підприємства в період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року вилучені слідчим в ОВС першого слідчого відділу СУ прокуратури Харківської області Чередник С.О. під час проведення обшуку ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР 04.09.2019 року. Позивач, за наведених вище обставин, не мав можливості надати відповідачу вилучені документи.

04.10.2019 року позивачем отримано лист від Прокуратури Харківської області №15/3-4923-19 від 03.10.2019 року, яким повідомлено про закриття кримінального провадження №18220000001018, за яким вилучені всі документи стосовно господарської діяльності Підприємства. Зазначеним листом повідомлено, що бухгалтерські документи ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР передані Прокуратурою області 06.12.2018 року до відділу платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів та необхідні додаткові пояснення, з яких встановлено реальність господарських операцій Підприємства за договорами, укладеними із ТОВ Паритет Агро .

Крім того, під час проведення перевірки контролюючий орган не досліджував подальшу реалізацію ТМЦ, а тому обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що будь-які доводи щодо недоліків форми та змісту документів в цій частині не можуть бути покладені в обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення №00000411401 від 07.02.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) усього на суму 786 874 грн за штрафними (фінансовими санкціями) - 196 718,50 грн та податкового повідомлення-рішення №00000401401 від 07.02.2019 року в частині збільшення суми грошових зобов`язань з податку прибуток приватних підприємств у сумі 482 712,50 грн (з яких 390 070 грн - основний платіж; 92 642,50 грн - за штрафними санкціями).

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківські області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх