Постанова

від 20.05.2020 по справі 520/6404/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 р.Справа № 520/6404/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Старосуда М.І. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

представника позивача Шаповалової В.М.

представника відповідача Шамілової Л.Ш .

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного Підприємства "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 27.12.19 року по справі № 520/6404/19

за позовом Приватного Підприємства "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР"( надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області № 00000401401 від 07.02.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області № 00000411401 від 07.02.2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року адміністративний позов Приватного Підприємства "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" (проспект Науки, буд. 40, офіс 653,м. Харків,61166) до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б. 46, код ЄДРПОУ - 43143704) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000411401 від 07.02.2019 року, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 983592,50 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000401401 від 07.02.2019 року, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 482712, 50 грн. (з яких 390070 грн. - основний платіж; 92642,5 - за штрафними санкціями).

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" (код ЄДРПОУ 36627494, проспект Науки, буд. 40, офіс 653,м. Харків,61166) сплачену суму судового збору в розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б. 46, код ЄДРПОУ - 43143704).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року залишено без руху через несплату судового збору, а ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області повернуто скаржнику.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині відмови в задоволенні позову, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року в частині залишення позовних вимог без задоволення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" залишено без руху через несплату судового збору, а ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" та призначено справу до апеляційного розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" (далі за текстом - ПП "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР", Позивач) зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.11.2009 №14801020000045322.Податковий номер платника податків: 36627494. Взято на облік в контролюючих органах від 03.11.2009 №42628.

Позивач є платником податку на додану вартість з 01.12.2009року по теперішній час.

ПП "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" провадить свою господарську діяльність відповідно до Статуту. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 28.12 Виробництво гідравлічного та пневматичного устатковання, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

ПП "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні.

На підставі направлень на перевірку від 04.12.2018 №№ 12264. 12265, 12266, 12267, 12268, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75. ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік. на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області під 21.09.2018 № 7098, фахівцями податкового органу проведена виїзна документальна перевірка ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР (податковий номер 36627494) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, наведеного у додатку 1 до акту перевірки, який є його невід`ємною частиною.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області було складено акт від 08.01.2019 року № 46/20-40-14-01-08/36627494 (т.1 а.с. 14-78).

Згідно висновків акту перевірки № 46/20-40-14-01-08/36627494 від 08.01.2019 р., контролюючим органом встановлені, зокрема, наступні порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства:

- п. 44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134. п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань по податку на прибуток всього в сумі 398 773 грн.. в т.ч. за 2015 рік на суму 19500 грн.: за 2016 р. на суму 370 885 грн.; за 2017р. на суму 8388 грн.

- п.198.1. п.198.3. ст.198. ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями) ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 786874 грн., в т.ч. за квітень 2016р. у сумі 194455 грн.. за травень 2016р. у сумі 100848 грн., за червень 2016р. у сумі 90971 грн., за липень 2016р. у сумі 118647 грн.. за жовтень 2016р. у сумі 57677 грн., за листопад 2016р. у сумі 84086 грн., за березень 2017р. у сумі 24747 грн., за квітень 2017р. у сумі 40443 грн., за червень 2017р. у сумі 75000 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 46/20-40-14-01-08/36627494 від 08.01.2019 р. контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 00000401401 від 07.02.2019 року та № 00000411401 від 07.02.2019 року, які є предметом оскарження по даній справі (т.1 а.с. 79- 80).

Податковим повідомленням-рішенням № 00000401401 від 07.02.2019 року збільшена сума грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств усього на суму 493591,25 грн., з яких: 398773,00 грн. за основним платежем 94818,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) ( т. 1 а.с. 79).

Податковим повідомленням-рішенням № 00000411401 від 07.02.2019 року збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) усього на суму 983592,50 грн., з яких: 786874,00 грн. основний платіж, 196718.50 грн. - штрафні (фінансові санкції) (т. 1 а.с. 80).

Не погоджуючись із винесеними повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності підприємства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000401401 від 07.02.2019 року про збільшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 10878,75 грн (з яких 8703,00 грн за основним платежем, 2175,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями), суд першої інстанції виходив з правомірності вказаного податкового повідомлення-рішення у цій частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000401401 від 07.02.2019 року про збільшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 10878,75 грн (з яких 8703,00 грн за основним платежем, 2175,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Підставою прийняття податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000401401 від 07.02.2019 року в оскаржуваній частині стали висновки контролюючого органу про неправомірне завищення позивачем витрат у 2016 р. та 2017 р. на загальну суму 48350 грн за рахунок включення до їх складу послуг від ФОП ОСОБА_2 за відсутності доказів використання таких послуг у власній господарській діяльності та отримання позитивного економічного ефекту.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000401401 від 07.02.2019 року в оскаржуваній частині на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000401401 від 07.02.2019 року в оскаржуваній частині прийнято обґрунтовано, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За п. 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

У підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу, зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Колегія суддів зазначає, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на збільшення або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Підприємство позивача з ФОП ОСОБА_2 укладав Договір б/н від 25.03.2013 року та Договір б/н від 04.01.2017 року про надання послуг з обслуговування комп`ютерної техніки та локальної мережі.

Так, між ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР та ФОП ОСОБА_2 укладено договір від 25 березня 2013 року № б/н згідно з яким: ФОП ОСОБА_2 , (Виконавець), шо діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію, з одного боку і ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР (ЗАМОВНИК) в особі директора Качинського Костянтина Едуардовича, що діє на підставі Статуту уклали даний Договір, за умовами якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику інші інформаційні послуги, в обсязі та у строки що визначені дійсним Договором, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх (т.1 а.с. 199-201).

По закінченні кожного розрахункового періоду (поточного місяця) Виконавець направляє замовнику двосторонній акт наданих послуг.

Вартість, перелік та деякі умови надання послуг, які надаються виконавцем замовнику згідно цього договору, зазначені в додатках до договору.

Оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України. Оплата вважається такою, що здійснена тільки після надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань виконавець і замовник несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Також, між ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР та ФОП ОСОБА_2 укладено договір від 04 січня 2017 року № б/н, згідно з яким: ФОП ОСОБА_2 , (Виконавець), що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію, з одного боку і ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР (Замовник) уклали Договір, за умовами якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику інші інформаційні послуги, в обсязі та у строки що визначені дійсним Договором, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх. (т. 1 а.с. 203-205).

По закінченні кожного розрахункового періоду (поточного місяця) виконавець направляє замовнику двосторонній акт наданих послуг.

Вартість, перелік та деякі умови надання послуг, які надаються виконавцем замовнику згідно цього договору, зазначені в додатках до договору.

Оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України. Оплата вважається такою, що здійснена тільки після надходження коштів на розрахунковий рахунок виконавця. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань виконавець і замовник несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

На виконання умов договорів від 25.03.2013 №б/н. від 04.01.2017р. № б/н ФОП ОСОБА_2 (м. Харків) на адресу ПП ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ ЛІДЕР складено акти надання послуг (т.1 а.с. 202, 207-217) , а саме:

-акт від 30. 11.2016р. № б/н на загальну суму 1750,00 грн., безПДВ,

-акт від 31.01.2017р. № б/н на загальну суму 3900,00 грн.. безПДВ.

-акт від 28.02.2017р. № б/н на загальну суму 1500,00 грн., безПДВ,

- акт від 31.03.2017р. № б/н на загальну суму 4000.00 грн.. без ПДВ.

-акт від 30.04.2017р. № б/н на загальну суму 1500,00 грн., без ПДВ.

-акт від 31.05.2017р. № б/н на загальну суму 1500,00 грн., безПДВ,

-акт від 30.06.2017р. № б/н на загальну суму 6300,00 грн., безПДВ,

-акт від 31.07.2017р. № б/н на загальну суму 4300,00 грн., безПДВ.

-акт від 31.08.2017р. № б/н на загальну суму 6000,00 грн., безПДВ.

-акт від 30.09.2017р. № б/н на загальну суму 1500,00 грн., безПДВ.

-акт від 31.10.2017р. № б/н на загальну суму 8100,00 грн., безПДВ.

-акт від 30.11.2017р. № б/н на загальну суму 4000.00 грн., безПДВ,

-акт від 31.12.2017р. № б/н на загальну суму 4000,00 грн.. безПДВ.

Позивач зазначає, що зазначеними актами робіт підтверджується виконання наступних робіт- надання інформаційних послуг в повному обсязі.

Проте, колегія суддів зазначає, що пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Між тим, акти приймання-передачі спірних послуг не містять конкретизації наданих послуг. Вони містять лише назву послуг та їх вартість, проте не розкривають суті наданих послуг та їх зв`язку з господарською діяльністю позивача.

В актах приймання-передачі спірних послуг не зазначено, які саме технічні засоби було оглянуто, щодо яких технічних засобів було проведено профілактичні роботи, щодо яких робочих місць було проведено налагоджування їх працездатності при роботі в мережі та в чому такі роботи полягали, позивачем не надано доказів, що такі технічні засоби та робочі місця потребували профілактичних та налагоджувальних робіт.

Будь-яких угод, на підставі яких позивачем придбавалися спірні послуги, в яких була б викладена суть таких послуг, позивачем до матеріалів справи не надано. В самих вищевказаних актах відсутнє посилання на будь-які угоди та інше.

З огляду на наведене, акти надання послуг не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій в межах господарської діяльності позивача та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а отже і для цілей формування спірних сум витрат перевіреного періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Інших доказів в підтвердження позивачем економічної доцільності понесення витрат за вказаними вище спірними господарськими операціями позивачем не надано.

Отже, позивачем не доведено економічну доцільність замовлення позивачем інформаційних послуг від ФОП ОСОБА_2 , та економічну вигоду для позивача від укладених вище правочинів.

Доводи позивача наведені в апеляційній скарзі про необгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності економічного ефекту від отримання спірних послуг, в зв`язку з тим, що спірні витрати пов`язані з господарською діяльністю позивача, оскільки згідно балансу за 2016р., 2017р. на підприємстві позивача обліковуються технічні комп`ютерні засоби, локальні мережі, програмне забезпечення, тощо, за допомогою якого позивач здійснює власну господарську діяльність, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки в актах приймання-передачі спірних послуг не зазначено, які саме технічні комп`ютерні засоби, локальні мережі, програмне забезпечення потребували профілактичних та налагоджувальних робіт та що такі засоби обліковуються на підприємстві позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного Підприємства "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року по справі № 520/6404/19 в частині відмови в задоволенні позову Приватного Підприємства "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) М.І. Старосуд Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 28.05.2020 року