Постанова

від 05.11.2021 по справі 810/221/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 810/221/16

касаційне провадження № К/9901/28351/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року (головуючий суддя - Терлецька О.О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чаку Є.В.; судді: Мєзєнцев Є.І., Літвіна Н.М.)

у справі № 810/221/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Артель Пласт

до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Артель Пласт (далі - ТОВ Артель Пласт ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2015 року № 0001682204, від 21 грудня 2015 року № 0001692204, від 21 грудня 2015 року № 0002681720, від 21 грудня 2015 року № 0002691720.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 24 березня 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 грудня 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ірпінська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій, а також звертає увагу на безпідставне неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із вартості послуг мобільного зв`язку в сумі 30503,90 грн, наданих керівнику складу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Ірпінської ОДПІ.

23 серпня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Артель Пласт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, результати якої оформлено актом від 07 грудня 2015 року № 1632/22-4/33482517.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Східбудсервіс-Д і Товариства з обмеженою відповідальністю БК Схід Строй Групп , а також транспортно-експедиційних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю Востокторгсервіс-Групп , що мотивовано фіктивним характером проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, Ірпінська ОДПІ зазначала, що контрагенти ТОВ Артель Пласт мають ознаки фіктивності, зокрема, вони не перебувають за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, у цих осіб відсутні в достатній кількості основні фонди, трудові та виробничі ресурси. При цьому відповідач звертав увагу на те, що директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Східбудсервіс-Д і Товариства з обмеженою відповідальністю БК Схід Строй Групп є ОСОБА_1 , стосовно якого здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2014 року за № 32014130110000036 за фактом скоєння злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, перевіркою виявлено недотримання платником правил підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 ПК України внаслідок неправомірного неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із вартості послуг мобільного зв`язку в сумі 30503,90 грн, наданих керівнику складу, а також зазначення в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за встановленою формою 1ДФ недостовірних відомостей про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь найманих осіб, та про суми утриманого з них податку за 2014 рік.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 21 грудня 2015 року № 0001682204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4699392,00 грн за основним платежем та 1174848,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 21 грудня 2015 року № 0001692204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3623013,00 грн за основним платежем та 905753,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 21 грудня 2015 року № 0002681720, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, з доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 4575,55 грн за основним платежем та 2538,91 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 21 грудня 2015 року № 0002691720, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, з доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 510,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2015 року № 0001682204 та від 21 грудня 2015 року № 0001692204, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: позивачем долучено до матеріалів справи відповідні первинні документи, які підтверджують реальність оспорюваних поставок та господарський характер понесених за ними витрат; на час здійснення господарських операцій контрагенти ТОВ Артель Пласт були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; відповідачем не доведено, що позивач як платник податків діяв без належної обачності та обережності.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.

Не перевірено судами й фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим, враховуючи місцезнаходження постачальників платника.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю Східбудсервіс-Д , Товариства з обмеженою відповідальністю БК Схід Строй Групп , Товариства з обмеженою відповідальністю Востокторгсервіс-Групп виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2015 року № 0001682204 та від 21 грудня 2015 року № 0001692204 підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність розглядуваної частини позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

При цьому слід перевірити стадію кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2016 року за № 32016110200000001 за фактом ухилення посадовими особами позивача від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2015 року № 0002681720 та від 21 грудня 2015 року № 0002691720, то за правилами підпункту е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Утім, у справі, яка розглядається, судовими інстанціями з`ясовано, що послуги оператора у межах вартості мобільних розмов, у тому числі роумінгу, отримувалися працівником ТОВ Артель Пласт у виробничих цілях, що підтверджується долученими платником до матеріалів справи копіями угоди про надання послуг мобільного зв`язку, списку працівників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв`язку з виробничою необхідністю, розрахункових документів, що надаються оператором мобільного зв`язку абоненту, в яких відображено час переговорів і номер адресата, а також вартість розмов тощо.

А відтак, спірні витрати спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємства позивача шляхом створення належного рівня умов праці його співробітникам, є витратами, пов`язаними з господарською діяльністю платника, а тому в даному випадку керівник складу ТОВ Артель Пласт , якому надано послуги мобільного зв`язку, не отримав дохід у вигляді додаткового блага, а забезпечення керівника складу мобільним зв`язком в наведеній ситуації є економічно виправданим та пов`язаним із виробничою діяльністю позивача.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року скасувати в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 грудня 2015 року № 0001682204 та від 21 грудня 2015 року № 0001692204.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова