Ухвала

від 07.12.2016 по справі 810/221/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/221/16 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артель Пласт» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артель Пласт» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача № 0001682204, № 0001692204, № 0002681720, № 0002691720 від 21 грудня 2015 року;

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 24 березня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до Довідки АБ № 579086 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ «Артель Пласт» займається такими видами діяльності за КВЕД-2010: виробництво будівельних виробів із пластмас; виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт 1632/22-4/33482517 від 07.12.2015 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Артель Пласт» (код ЄДРПОУ 33482517) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

№ 0001682204 від 21 грудня 2015 року, за порушення п. 138.2 п. 138.4 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Артель Пласт» за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств» за основним платежем 4 699 392 гривень та штрафні санкції 1 174 848 гривень;

№ 0001692204 від 21 грудня 2015 року за порушення п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг» у розмірі: 3 623 013 гривень та штрафні санкції 905 753, 25 гривень;

№ 0002681720 від 21 грудня 2015 року за порушення пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Артель Пласт» за платежем: Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п: за основним платежем 4 575, 55 гривень, за штрафними (фінансовими) (штрафами) 2 538, 91 гривень;

№ 0002691720 від 21 грудня 2015 року за порушення п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Артель Пласт» за платежем: Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п: за штрафними (фінансовими) (штрафами) 510 гривень.

Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Висновки відповідача стосовно порушень податкового законодавства стосувалися господарських відносин позивача з наступними контрагентами: ТОВ «БК «Схід Строй Груп», ТОВ «Східбудсервіс-Д», ТОВ «Востоксервіс-Групп» та ПАТ «Київстар».

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що взаємовідносини позивача з одним із контрагентів, а саме, з TOB «БК «Схід Строй Груп» (код за ЄДРПОУ 38964161) та правильність нарахування та сплати податків за результатами відповідних господарських операцій з даним контрагентом, вже були предметом судового розгляду та суди усіх інстанцій встановили факт відсутності порушень, на які посилався податковий орган.

Так, Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у червні 2014 року на підставі наказу Ірпінської ОДПІ № 470 від 05.06.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «БК «Схід Строй Групп» за період 01 січня 2014 року - 31 січня 2014 року, за результатами якої було складено Акт від 19.06.2014 № 576/22-4/33482517.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем положень пункту 189.1 статті 189. пунктів 198.2. 198.3. 198.6 статті 198. пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 703 035 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтувалися на тому, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та TOB «БК «Схід Строй Групп» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договір між позивачем та контрагентом було укладено за відсутності наміру дійсної поставки, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

За результатами перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0000662204 від 07.07.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 128 793, 75 грн. (1 703 035 грн. - основне зобов'язання, 425 758, 75 грн. - штрафні санкції).

Не погодившись з даними висновками податкового органу TOB «Артель Пласт» звернулося до суду з позовом до Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року по справі № 810/3906/14, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000662204 від 07.07.2014 року.

Податковий орган звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, й 07 жовтня 2015 року Вищим адміністративним судом України по справі № К/800/66587/14 було винесено ухвалу, якою касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головною управління Міндоходів у Київській області залишено без задоволення. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі № 810/3906/14 залишено без змін.

Таким чином, постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року по справі № 810/3906/14, встановлено реальність та правомірність фінансово-господарських взаємовідносин між TOB «Артель Пласт» та TOB «БК «Схід Строй Групп», а саме встановлено, що Договір № 1301-1 від 13 січня 2014 року, який був укладений між TOB «Артель Пласт» та TOB «БК «Схід Строй Групп», дійсно відповідає економічному змісту та діловій меті, отримані від контрагента блага були використані позивачем у власній господарській діяльності, здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів. Таким чином, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з TOB «БК «Схід Строй Групп», а податковим органом не було наведено обставин, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями.

Також, з підстав для висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами TOB «БК «Схід Строй Групп» (код ЄДРПОУ 38964161) та TOB «Східбудсервіс-Д» (код ЄДРПОУ 38413584) є встановлення у результаті перевірки того факту, що у ланцюгу постачальників продукції на користь цих підприємств від їх контрагентів, немає доказів реального постачання продукції, так як не встановлено факту отримання від цих контрагентів зареєстрованих податкових накладних з відповідними найменуваннями продукції (смола, ровінг для нахилення, гелькоут), а тому податковий орган вважає це ознакою фіктивності операцій й доказом необґрунтованого формування податкового кредиту з ПДВ.

Однак, з такими висновками апелянта колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Так, дійсно, в ході аналізу бази даних ІC «Податковий блок» та «Архів податкової звітності» апелянтом було встановлено, що основним постачальникам TOB «БК «Схід Строй Групп» та TOB «Східбудсервіс-Д» є підприємство ТОВ «ТОР 2013». В свою чергу, основним постачальником TOB «ТОР 2013» є підприємство TOB «Крокус-21», а основним постачальником TOB «Крокус-21» є підприємство TOB «Мактрейдер».

Згідно бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» за період, що перевірявся, TOB «Мактрейдер», TOB «Крокус-21», TOB «ТОР 2013» не отримано жодної зареєстрованої податкової накладної на придбання товарів, які в подальшому були реалізовані TOB «Східбудсервіс-Д» та TOB «БК «Схід Строй Групп» (код ЄДРПОУ 38964161), та в подальшому по ланцюгу постачання на TOB «Артель Пласт» (код ЄДРПОУ 33482517). Даним товаром були - смола, ровінг для нахилення, гелькоут.

Відповідно БД «Податковий блок» встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 606 863 грн. за період лютий 2014 року по контрагенту TOB «Востокторгсервіс-Групп» (сторінка 31 Акту перевірки).

Виходячи з наведеного, податковий орган робить висновок, що TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», та TOB «Востокторгсервіс-Групп» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та враховуючи викладене, взаємовідносини між TOB «Артель Пласт» з TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп» та TOB «Востокторгсервіс-Групп» не спричинили реального настання господарських операцій.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно норм діючого законодавства України позивач не має обов'язку та повноважень здійснювати перевірку контрагентів своїх прямих контрагентів у ланцюгу постачання товарів, робіт та послуг, правильності нарахування та сплати ними податків, правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку, та не може нести будь-яку відповідальність за їхні дії, так як не має можливості на них впливати, а також не може нести відповідальність за негативні наслідки від дій чи бездіяльності цих осіб.

Така позиція прямо узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, наприклад, викладеною в ухвалах від 09.08.2011 року по справі № К-47608/09 та від 01.09.2011 року по справі № К-37773/10, від 23.02.2011 року по справі № К-16280/07, постанові від 05.10.2016 року по справі № К800/25021/15, постанові від 08.08.2016 року по справі № К/800/21948/14.

Такої ж позиції дотримуються й Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» «якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку».

У справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Тому позиція апелянта щодо порушення підприємствами у ланцюгу постачання продукції на користь контрагентів позивача норм законодавства у сфері оподаткування як доказ автоматичного порушення норм податкового права позивачем та наявність відповідно підстав для притягнення до відповідальності саме позивача за їхні дії є необґрунтованою та такою, що суперечить усталеній судовій практиці як Українських, так і Європейських судових інстанцій.

Апелянт як на підставу обґрунтування своїх доводів посилається на той факт, що усі контрагенти позивача на даний час відсутні за місцезнаходженням, свідоцтва платника ПДВ є анульованими, провести зустрічну звірку цих контрагентів є неможливим, а тому це на думку податкового органу є нібито доказом здійснення цими підприємствами діяльності з надання податкової вигоди, у т.ч. й позивачу, а позивач мав змогу встановити ці обставини при укладенні угод з цими компаніями та при їх виконанні.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Дійсно, в результаті проведеного аналізу бази даних ІС «Податковий блок» та «Архів податкової звітності» встановлено, що TOB «БК «Схід Строй Групп» станом на звітну дату знаходиться на обліку в 1236 Ленінській ОДПІ у місіт Луганську ГУ ДФС у Луганській області, основний вид діяльності - 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, стан платника - 12 припинено, але не знято з обліку. Свідоцтво платника ПДВ № 200152733 анульовано 20.05.2014 року, причина анулювання 36 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

TOB «Східбудсервіс-Д» станом на звітну дату знаходиться на обліку в 1236 Ленінській ОДПІ у місті Луганську ГУ ДФС у Луганській області, основний вид діяльності - 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, стан платника - 28 триває процедура припинення. Свідоцтво платника ПДВ № 200082676 анульовано 14.04.2014 року, причина анулювання 36 - до ЄДР внесено запне про відсутність за місцезнаходженням.

TOB «Востокторгсервіс-Групп» станом на звітну дату знаходиться на обліку в 1236 Ленінській ОДПІ у місті Луганську ГУ ДФС у Луганській області, основний вид діяльності - 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, стан платника - 12 припинено, але не знято з обліку (КОР пусті, але не закриті). Свідоцтво платника ПДВ № 200085858 анульовано 20.05.2014 року, причина анулювання 36 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Однак, як убачається, періодом перевірки охоплюється саме період з вересня 2013 року по лютий 2014 року, тобто період фактично здійснюваних взаємовідносин між позивачем та даними товариствами, а свідоцтва ПДВ були анульовані в останніх у квітні-травні 2014 року. Факт відсутності цих підприємств за місцезнаходженням також було встановлено значно пізніше періоду здійснення господарських взаємовідносин з позивачем.

Тому на час вчинення взаємовідносин з TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», TOB «Востокторгсервіс-Групп», дані товариства в стані ліквідації не перебували та були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Контролюючими органами не було встановлено їх відсутності за місцезнаходженням, яке зазначено у статутних документах цих підприємств.

В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», TOB «Востокторгсервіс-Групп» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Отже, податковий орган в Акті перевірки не довів, що TOB «Артель Пласт», як платник податку, діяв без належної обачності та обережності. В Акті перевірки не має жодних даних, які спростовують добросовісний характер поведінки позивача.

Податковий кредит TOB «Артель Пласт» за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних, отриманих в тому числі від TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», TOB «Востокторгсервіс-Групп», які були на момент видачі податкових накладних зареєстровані у встановленому порядку податковим законодавством, як платники податку на додану вартість та відповідно до законодавства мали право на видачу цих податкових накладних, які надавалися податковому органу під час перевірки.

Відповідно до ст. 10 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина 1 статті 10 Закону). Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (частина 2 статті 10 Закону)..

Жодних обмежень для здійснення підприємницької діяльності, згідно наданих копій реєстраційних документів, TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», TOB «Востокторгсервіс-Групп» не мали. Ставити під сумнів достовірність таких документів у позивача також не було.

Тому колегія суддів, з огляду на викладене, вважає висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать положенням діючого законодавства.

Апелянт також посилається на той факт, що первинна документація, оформлена внаслідок взаємовідносини позивача з TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», TOB «Востокторгсервіс-Групп» не підтверджує реальність господарських операцій між цими підприємствами та не відповідає вимогам законодавства щодо первинної документації на виконання певної господарської угоди.

Колегія суддів зазначає, що в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як убачається з матеріалів справи, усі угоди позивача з зазначеними вище контрагентами підтверджені складеними відповідно до вимог законодавства України первинними документами, а саме:

1) Між TOB «Артель Пласт» та TOB «БК «Схід Строй Групп» укладено Договір купівлі-продажу № 1301-1 від 13 січня 2014 року, відповідно до умов якого TOB «Артель Пласт» (покупець), а TOB «БК «Схід Строй Групп» (продавець): продавець зобов'язується продати товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п. І. І Договору).

Відповідно до умов даного Договору було виписано (оформлено): видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, які були досліджені на протязі перевірки, та копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Перевезення товару здійснювалося транспортними засобами, що знаходяться на балансі TOB «Артіль Пласт», а саме: автомобілем INVECO DAILY AI 7274 EH; автомобілем FORD TRANSIT AI 7273 EH; автомобілем FORD TRANSIT AI 4043 CX.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі. Оплата проводилася за платіжними дорученнями, котрі було надано позивачем до перевірки та також додано до матеріалів справи.

2) Між TOB «Артіль Пласт» та TOB «Східбудсервіс-Д» укладено Договір купівлі-продажу № 1010-1 від 10 жовтня 2013 року, відповідно до умов якого TOB «Артель Пласт» (покупець), а TOB «TOB «Східбудсервіс-Д» (продавець): продавець зобов'язується продати товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до умов даного Договору було виписано (оформлено): видаткові та податкова накладні, товарно-транспортні накладні, які були досліджені на протязі перевірки, та копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Перевезення товару здійснювалось транспортними засобами, що знаходяться на балансі TOB «Артель Пласт», а саме: автомобілем INVECO DAILY AI 9041 EH: автомобілем INVECO DAILY AI 7274 EH; автомобілем FORD TRANSIT AI 7273 EH: автомобілем FORD TRANSIT AI 4043 CX.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі. Оплата проводилася за платіжними дорученнями, які було надано позивачем до перевірки та також додано до матеріалів справи.

Підтвердженням якості придбаного позивачем товару у TOB «БК «Схід Строй Групп» за Договором купівлі-продажу № 1301-1 від 13 січня 2014 року та TOB «Східбудсервіс-Д» за Договором купівлі-продажу № 1010-1 від 10 жовтня 2013 року є сертифікати аналізу та сертифікати якості, отримані TOB «Артель Пласт» від ТОВ «БК «Схід Строй Групп» та TOB «Східбудсервіс-Д» (копії наявні в матеріалах справи).

Також в матеріалах справи наявні надані позивачем фотокопії ємкостей, в яких містився товар (смола поліефірна AROPOL М 105 ТВ. Ровинг для напилення Spray Up 2400 ТЕХ. Гелькаут поліеф. GN WHI S) придбаний TOB «Артель Пласт» в TOB «БК «Схід Строй Групп» та TOB «Східбудсервіс-Д».

Окрім того, про факт поставки свідчить журнал довіреностей на отримання товару ТОВ «Артіль Пласт» від TOB «БК «Схід Строй Групп» та TOB «Східбудсервіс».

Товар, придбаний TOB «Артель Пласт» у TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», був використаний у власному виробництві позивача, оскільки позивач є виробником акрилових ванн та піддонів для душових кабін, виробів з акрилу та склопластику.

Вироблені TOB «Артель Пласт» акрилові ванни та піддони для душових кабін, вироби з акрилу та склопластику відповідають вимогам ДСТУ ISO 9001:2009 «Системи управління якістю. Вимоги» (ISO 9001:2008, IDT), про що свідчить Сертифікат відповідності на систему управління якістю стосовно виробництва акрилових ванн та піддонів для душових кабін, виробів з акрилу та склопластику (Зареєстрований у Реєстрі Системи сертифікації ПІВДЕНТЕСТ від 09 грудня 2013 року № UA-YT 103-2013, дійсний до 08 грудня 2016 року).

Підтвердженням наявності у TOB «Артель Пласт» приміщення для виробництва є Договір оренди від 01 квітня 2011 року, укладений між TOB «ІНГА» - орендодавець та ТОВ «Артель Пласт» - орендар.

Подальша реалізація виробів з акрилу та склопластику, виготовлених з матеріалу, придбаного за Договором купівлі-продажу товару № 1301-1 від 13 січня 2014 року та Договором купівлі-продажу № 1010-1 від 10 жовтня 2013 року здійснювалася «Артель Пласт» на підставі Договору купівлі-продажу № 110311 від 11 березня 2011 року, укладеного між «Артель Пласт» (постачальник) та ЗАТ «Науково-Виробниче Об'єднання «ПРАКТИКА» (покупець).

3) між ТОВ «Артель Пласт» та TOB «Востокторгсервіс-Групп» укладено Договір № 3008-1 про надання транспортних та експедиційних послуг при перевезенні вантажів від 30 серпня 2013 року, відповідно до умов якого TOB «Артель Пласт» - замовник, а TOB «Востокторгсервіс-Групп» - виконавець: виконавець зобов'язується здійснити вантажоперевезення та експедиційні послуги для замовника, а замовник - прийняти і оплатити виконані вантажоперевезення та експедиційні послуги згідно з умовами даного договору.

Відповідно до умов даного Договору було виписано (оформлено): - Акт № Г-3009002І здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2013 року на суму 217 000 з ПДВ; податкову накладну № 3332 від 30 вересня 2013 року на суму 217 000 з ПДВ; - Акт № Г-31 100001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2013 року на суму 250 000 з ПДВ; податкову накладну № 3601 від 31 жовтня 2013 року на суму 250 000 з ПДВ; - Акт № Г-301 10002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2013 року на суму 160 000 грн. з ПДВ; податкову накладну № 4502 від 30 листопада 2013 року на суму 160 000 грн. з ПДВ: заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом та надання експедиційних послуг.

Послуги зазначеного перевізника використовувалися позивачем для постачання готової продукції кінцевому споживачу - ЗАТ «Науково-Виробниче Об'єднання «ПРАКТИКА», так як власний автотранспорт позивача не придатний для перевезення товару такої кількості та габаритів.

Таким чином, з наведених вище доказів убачається увесь ланцюг господарських операцій, починаючи із придбання сировини, виготовлення із цієї сировини кінцевого продукту на користь третіх осіб й постачання цієї продукції кінцевому замовнику, тому колегія суддів приходить до висновку про те, що придбання товару у TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», та придбання послуг в TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», TOB «Востокторгсервіс-Групп» мало господарське значення, оскільки цей товар був потрібен позивачу як сировина для виготовлення продукції, а послуги перевізника - для доставки готової продукції.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами: TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», TOB «Востокторгсервіс-Групп», мали реальний характер, а тому висновки апелянта про безтоварність операцій є не доведеними.

Також, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що самі по собі виписані податкові накладні на користь позивача його контрагентами не надавали право позивачу враховувати ці податкові накладні при формування податкового кредиту та знижувати свої податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Так, апелянт зазначає, що відповідно до Акту перевірки та апеляційної скарги Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, позивачем було порушено:

- п. 138.2 п. 138.4 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 4 699 392 грн.

- п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 (із змінами та доповненнями), підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 623 013 грн.

Однак, з такими висновками відповідача, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Податкові накладні, які були виписані контрагентами позивача відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподаткодовуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3. ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг: 2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 996 від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно норм того ж Закону, первинні документи повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назву документу, зміст та обсяг господарської операції, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ та назву підприємства на ім'я якого такий документ складено.

Одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистий підпис таких осіб, відбиток печатки (у випадку її наявності).

Такі ж вимоги дублюються і у п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записі и у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

Таким чином, усі суми податкового кредиту TOB «Артель Пласт» підтверджені належними чином оформленими податковими накладними.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних як єдиної підстави дли формування податкового кредиту узгоджується з судовою практикою Вищого адміністративного суду України, у тому числі: постанова від 05 жовтня 2016 року по справі № К/800/25021/15; постанова від 08 серпня 2016 року по справі № К/800/21948/14; постанова від 30 червня 2016 року по справі № К/800/54955/14.

Апелянт у свої скарзі також посилається на порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів TOB «Артель Пласт», а саме: TOB «Східбудсервіс-Д»., ТОВ «БК «Схід Строй Групп», TOB «Востокторгсервіс-Групп» за ч. 1 ст. 205 КК України, та вважає факт порушення кримінальної справи належним доказом фіктивності угод з цими компаніями та відсутності у господарських операціях з ними іншої мети, окрім формування штучно створених витрат, податкового кредиту, зменшення податкових зобов'язань на суму цих угод.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта передчасними з огляду на наступне.

Відносно визначених в Акті перевірки відомостей стосовно порушення кримінальної справи та показів свідків (директорів контрагентів позивача), слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Сам по собі факт порушення кримінальної справи не є свідченням вчинення позивачем або його контрагентами правопорушення у сфері оподаткування.

При цьому слід враховувати, що норма частини четвертої статті 72 кас України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини безпосередньо щодо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що податковим органом не надано доказів на підтвердження винесення судом обвинувального вироку, який набрав законної сили або ухвалення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, а тому лише порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не можна вважати належним доказом скоєння правопорушення у сфері нарахування та сплати податків та доказом фіктивності угод з даними контрагентами з метою отримання податкової вигоди, на даний час такі висновки є надуманими та передчасними.

Представник позивача звертав увагу колегії суддів на те, що на даний час слідчим управлінням фінансових розслідувань головного управління ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2016 року за № 32016110200000001 за фактом ухилення посадовими особами TOB «Артель Пласт» від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В межах даного кримінального провадження на підставі Ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23.02.2016 року по справі № 760/2515/16-к, а також на підставі вимоги ГУ ДФС у Київській області на підставі ч. 2 ст. 93 КК України, у позивача були витребувані оригінали усієї первинної документації щодо описаних угод з контрагентами TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», TOB «Востокторгсервіс-Групп».

При цьому, в межах зазначеного кримінального провадження на даний момент не постановлено вироку суду щодо посадових осіб позивача, досудове розслідуваний триває.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на нікчемність угод, які укладені між позивачем і контрагентами TOB «Східбудсервіс-Д», TOB «БК «Схід Строй Групп», TOB «Востокторгсервіс-Групп».

Проте, колегія суддів вважає такі висновки такими, що не ґрунтуються на належних доказах.

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 ст. 215 ЦК України: недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно з статтею 251 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує громадський порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин. який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчиненні з метою, яка завідомо суперечить інтересам суспільства і держави. Тому для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення.

У відповідності з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного володіння ним тощо.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

З наведеного убачається, що недійсність правочину не може бути встановлена актами документальної планової виїзної перевірки чи актами зустрічної звірки податкового органу. Таким чином, вказаний в Акті про результати документальної планової виїзної перевірки № 1632/22-4/33482517 від 17.12.2015 року висновок є суто суб'єктивною думкою перевіряючих.

До того ж. ст. 20 ПК України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними, тобто такими, що не спричинили реального настання правових наслідків.

Що стосується висновків апелянта про порушення TOB «Артель Пласт» п. 127.1 ст.127, пп.164.2.17 п. 164.2 п.п.164.1.2 п. 164.1 ст. 164. п. 167.1 ст. 167. п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 575, 55 грн.

Позивач звертав увагу суду на те, що в товаристві у виробничих цілях використовується безлімітний мобільний зв'язок, тобто замість надання окремих телефонних номерів працівникам і встановлення ліміту для кожного з них, товариством придбано один безлімітний пакет. Особливість безлімітного пакета - фіксована сума абонплати за місяць, що не залежить від кількості і тривалості дзвінків, здійснених з цього телефонного номера протягом місяця.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Чинне податкове законодавство не містить переліку документів, які б підтверджували факт використання платником податку придбаних ним послуг мобільного зв'язку виключно в цілях його господарської діяльності.

У листах Держкомпідприємництва № 719 від 09.02.2004 року та № 1964 від 30.03.2004 року, зокрема, йдеться, що документами, які підтверджують зв'язок «мобільних» витрат з господарською діяльністю, є:

- розрахункові документи про сплату послуг мобільного зв'язку на підставі рахунків оператора;

- накази керівника про придбання мобільних телефонів і їх використання в господарській діяльності підприємства;

- договір з оператором мобільного зв'язку про надання послуг із зазначенням переліку номерів обслуговуються телефонів.

Позивач наголошує, що кошти за оплату послуг оператора у межах вартості мобільних розмов, у т. ч. роумінгу, проведених працівником у виробничих цілях не розглядається як додаткове благо за наявності відповідних документів, які підтверджують використання мобільного зв'язку виключно у виробничих цілях. Зокрема, це угода про надання послуг мобільного зв'язку: список працівників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв'язку з виробничою необхідністю: розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв'язку абоненту, у яких відображаються час переговорів і номер адресата, а також вартість розмов тощо.

Документи, які підтверджують використання TOB «Артель Пласт» мобільного зв'язку виключно у виробничих цілях:

1) Наказ № 01/04-1 від 01.04.2014 року, щодо користування корпоративним мобільним зв'язком. Відповідно до даного наказу, для використання в роботі, з метою оперативного зв'язку між керівним складом та іншими співробітниками, а також з без балансовими регіональними представниками товариства, партнерами по діяльності та іншими абонентами в зв'язку з виробничою та господарською діяльністю TOB «Артель Пласт» затверджено правила користування безлімітним зв'язком згідно Додатку № 1.

2) Додаток № 1 від 01 квітня 2014 року до наказу №01/04-1 від 01.04.2014 року (Правила користування корпоративним мобільним зв'язком).

3) Угода № 6403227 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 10 квітня 2014 року, укладена між ПАТ «КИЇВСТАР» - оператор та TOB «Артель Пласт» - абонент.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 вище вказаної Угоди, оператор надає абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку (надалі - послуги зв'язку), а абонент користується вищенаведеними послугами зв'язку та своєчасно сплачує їх вартість оператору на умовах, викладених в цій Угоді.

4) Рахунок № 108240284 від 16 квітня 2014 року (Рахунок за мобільні телефони Nokia-105, кількістю 9 штук).

5) Накладна № 108240284 від 17 квітня 2014 року, на отримання позивачем TOB «Артель Пласт» мобільних телефонів Nokia-105, кількістю 9 штук, відповідно до якої ПрАТ «КИЇВСТАР» - постачальник, TOB «Артель Пласт» - покупець.

6) Рахунки від ПрАТ «КИЇВСТАР» з зазначенням замовлених та наданих послуг мобільного зв'язку за конкретний період та їх вартість.

7) Рахунки-фактури від ПрАТ «КИЇВСТАР» для оплати за надання послуг мобільного зв'язку:

8) Платіжне доручення на підтвердження оплати TOB «Артель Пласт» на користь

ПрАТ «КИЇВСТАР» за мобільні телефони Nokia-105, кількістю 9 штук та Платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати TOB «Артель Пласт» на користь ПрАТ «КИЇВСТАР» за послуги мобільного зв'язку.

Щодо ПДФО, то в даному випадку використовувався безлімітний мобільний зв'язок, таким чином, встановити осіб, які б використовували мобільний зв'язок з особистою метою, складно, отже, встановити вартість спожитих ними послуг у межах безлімітного пакета мобільного зв'язку неможливо. Виходячи з вище зазначеного, такі послуги мобільного зв'язку ПДФО не обкладаються.

Таким чином, на TOB «Артель Пласт» у виробничих цілях використовується безлімітний мобільний зв'язок, що підтверджується вказаними вище документами, а відповідно оплата послуг оператора у межах вартості мобільних розмов, у т. ч. роумінгу, проведених працівником у виробничих цілях не розглядається як додаткове благо за наявності відповідних документів.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, дослідивши всі матеріали справи, в процесі здійснення Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, перевірки ТОВ «Артель Пласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлено Актом перевірки, відповідач належним чином не довів факту вини позивача в можливих порушеннях вимог податкового та іншого законодавства. У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.12.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Мєзєнцев Є.І.