Постанова

від 04.11.2021 по справі 916/810/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/810/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача - керівника Чабана М.І. за паспортом КЕ № 125593 від 11.01.1996;

адвоката Врони А.В. за посвідченням № 003278 від 16.05.2018, ордером серії ВН №1063918 від 31.08.2021; витягом з договору про надання правової допомоги №176 від 09.11.2020;

від відповідача - адвоката Дикуна І.М. за свідоцтвом та посвідченням №003096 від 15.11.2017 та довіреністю б/н від 20.04.2021;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Ластівка"

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021, проголошене о 17:42:44 суддею Смелянець Г.Є. у м. Одесі, повний текст якого складено 16.08.2021

у справі № 916/810/21

за позовом скаржника

до Фермерського господарства "Іготет"

про стягнення 628 036,75 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року Селянське фермерське господарство (далі - СФГ) "Ластівка" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з Фермерського господарства (далі - ФГ) "Іготет" 628 036,75 грн. збитків, з яких 203 050,75 грн. витрати позивача на обробіток орендованих земельних ділянок та посів озимої пшениці, а також на сплату орендної плати та матеріальної допомоги орендодавцю, а решта в сумі 424 986 грн. упущена вигода, визначена як середня кількість та вартість врожаю, який він міг би зібрати влітку 2019 року. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про те, що відповідач спричинив йому збитки, оскільки у липні 2019 року зібрав врожай озимої пшениці із земельних ділянок, які знаходилися в оренді позивача, та які у жовтні 2018 року були оброблені і засіяні ним озимою пшеницею.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 позов задоволено частково та стягнуто з ФГ "Іготет" на користь СФГ "Ластівка" грошові кошти у вигляді реальних збитків у розмірі 8 942,64 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 134,14грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи відповідне рішення місцевий господарський суд встановив наявність у позивача зареєстрованого у період з 8 жовтня 2018 року до 12 липня 2019 року права оренди земельних ділянок; факти оброблення та засівання цієї землі відповідачем в вересні 2018 року /до реєстрації договорів позивача/ та збору врожаю в липні 2019 року, що свідчать про тимчасове зайняття земельної ділянки позивача посівами відповідача; водночас зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача реальних збитків на оброблення та посів озимої пшениці у жовтні 2018 року, оскільки в порушення пунктів 1, 2, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачем, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.1993 №284, позивачем не надано комісійного акту визначення розміру збитків, затвердженого відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, який є визначальним для встановлення розміру збитків, а також враховуючи той факт, що позивачем не заявлено до суду відповідних вимог про стягнення збитків у зв`язку з неможливістю користування земельною ділянкою, право оренди на яку у нього зареєстровано.

Водночас з огляду на встановлення факту оплати позивачем орендної плати та обставин, які свідчать про неможливість використання позивачем земельної ділянки площею 18,99 га з 08.10.2018 по липень 2019 року включно, та площею 6,3399 га з 05.11.2018 по липень 2019 року, право оренди на які зареєстровано позивачем у встановленому законом порядку та у зв`язку із тим, що ці земельні ділянки були оброблені та засіяні відповідачем та саме відповідачем зібраний врожай з цієї землі, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача реальних збитків у сумі 8 942,64 грн., які складаються з обгрунтованої частини сплаченої позивачем орендодавцю Тарасенко І.І. орендної плати за договорами оренди відповідних земельних ділянок у вищезазначені періоди.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 424 986 грн., то у її задоволенні місцевим господарським судом відмовлено, оскільки судом встановлено, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток у заявленому розмірі, а також про реальну можливість збору врожаю позивачем у відповідній кількості.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського, СФГ Ластівка звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема апелянт стверджує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції неправомірно ґрунтується на з`ясуванні того, докази якої із сторін є більш вірогідними для засівання та обробки земельних ділянок, тоді як вирішення питання щодо стягнення збитків повинно виходити із встановлення тих фактів, яка із сторін мала усі правові підстави на зібрання врожаю з оспорюваних земельних ділянок.

Апелент вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про те, що позивачем не подано до суду жодних доказів понесення реальних витрат, оскільки такі докази були надані позивачем разом з позовною заявою та під час судових засідань разом з зазначенням кількості та вартості використаних матеріалів/товарів.

Також апелянт не згоден із висновком суду першої інстанції щодо кваліфікування дій відповідача як тимчасове зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки наявні усі обставини для кваліфікації таких дій як завдання збитків у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, а неподання позивачем комісійного акту є цілком обґрунтованим, оскільки позивач не вважає дані дії відповідача лише тимчасовим зайняттям земельної ділянки у зв`язку із чим і звернувся до відділу поліції із відповідним зверненням.

Крім того, скаржник зазначає, що частково задовольнивши вимогу позивача про стягнення орендної плати місцевий господарський суд визнав факт, що в діях відповідача наявна протиправна поведінка по відношенню до позивача, як один із елементів складу цивільного правопорушення, необхідний для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди.

Апелянт також стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно не задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди, яка дійсно могла бути отримана позивачем у випадку не вчинення ФГ Іготет протиправних дій у вигляді збору врожаю на земельних ділянках, орендованих СФГ Ластівка .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції дослідив усі подані сторонами докази, оцінивши кожен доказ окремо та усі наявні докази у їх сукупності, дійшов обґрунтовано висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів засівання та обробітку орендованих земельних ділянок на визначену позивачем суму, а отже позовні вимоги у частині відшкодування збитків є недоведеними, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог, тому апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 01.10.2018 між ОСОБА_1 (Орендодавець) і СФГ "Ластівка" (Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5121880700:01:002:0202 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,1938 га, у тому числі ріллі 6,1938 га, кадастровий номер 5121880700:01:002:0202 (п.2).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 192113 грн. (п.5.)

Договір укладено на 10 років (п.8).

Орендна плата складає 3% від нормативно-грошової оцінки землі (5763,40 грн.) може бути виплачена в натуральній формі (за згодою сторін), а саме: 3,0 тони зернових; 1 тн соломи (100 тюків) з поля по замовленню під час жнив, оранка, культивація, посів та збір урожаю на присадибній ділянці до 0,5 га на території Білчанської сільської ради. В разі відмови від натуральної форми оплати Орендодавець згідно наданої заяви може отримати плату в грошові формі по роздрібним цінам. (п.9).

Орендна плата вноситься у такі строки останній місяць поточного року (п.11).

Згідно з п.43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з Актом прийму - передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) б/н від 01.10.2018 на підставі договору оренди землі Орендодавець передає, а Орендар приймає в платне строкове користування земельну ділянку кадастровий номер 5121880700:01:002:0202 площею 6,1938 га.

12.07.2019 СФГ "Ластівка" проведено державну реєстрацію права оренди землі, про що свідчить відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.07.2019 №174051798, згідно з яким підставою виникнення права оренди землі площею 6,1938 га, кадастровий номер 5121880700:01:002:0202 є договір оренди землі від 12.07.2019 між СФГ "Ластівка" та ОСОБА_1

08.10.2018 між ОСОБА_1 (Орендодавець) і СФГ "Ластівка" (Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,58 га, у тому числі ріллі 12,58 га, кадастровий номер 5121880700:01:002:0220 (п.2)

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 170 806,45 грн. (п.5)

Договір укладено на 10 років (п.8)

Відповідно до умов п.9 договору Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік. За взаємною згодою сторін, Орендар може сплатити одноразово авансом оренду плату Орендодавцеві у грошовій форм за весь час користування земельною ділянкою земельною ділянкою після підписання даного договору. За заявкою Орендодавця орендна плата може виплачуватися у натуральній, відробітковій грошовій формі. Заявка на отримання натуральної чи відробіткової форми подається Орендодавцем не пізніше 01 вересня року, у якій вказується від продукції, форма відробітку та інше. У разі неподання заявки Орендодавцем, орендна палат виплачується у грошовій формі у встановлений даним договором строк.

Орендна плата вноситься у такі строки: останній місяць поточного року (п.11).

У п.43 договору встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з Актом прийму -передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) б/н та б/д власник земельної ділянки ОСОБА_1 передав, а Орендар прийняв земельну ділянку кадастровий номер 5121880700:01:002:0220. Також актом засвідчено, що земельна ділянки придатна до використання.

08.10.2018 СФГ "Ластівка" проведено державну реєстрацію права оренди землі, про що свідчить відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.10.2018 №141215422, згідно з яким підставою виникнення права оренди землі площею 12,58 га, кадастровий номер 5121880700:01:002:0220 є договір оренди землі від 08.10.2018р. між СФГ "Ластівка" та ОСОБА_1

08.10.2018 між ОСОБА_1 (Орендодавець) і СФГ "Ластівка" (Орендар) також укладено договір оренди землі, з умовами аналогічними умовам вищезазначеного договору оренди землі, окрім площі земельної ділянки, яка передається в оренду, а саме: 6,41 га, кадастрового номеру земельної ділянки, а саме: 5121880700:01:002:0161; нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 87032,54 грн.

Згідно з Актом прийму - передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) б/н та б/д власник земельної ділянки ОСОБА_1 передав, а Орендар прийняв земельну ділянку кадастровий номер 5121880700:01:002:0161. Також актом засвідчено, що земельна ділянки придатна до використання.

08.10.2018 СФГ "Ластівка" проведено державну реєстрацію права оренди землі, про що свідчить відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.10.2018 №141215093, згідно з яким підставою виникнення права оренди землі більшою площею 7,06 га, кадастровий номер 5121880700:01:002:0161 є договір оренди землі від 08.10.2018 між СФГ "Ластівка" та ОСОБА_1

01.11.2018. між СФГ "Ластівка" і ОСОБА_1 укладений аналогічний за змістом договір оренди землі, за виключенням умов щодо площі земельної ділянки, яка передається в оренду, а саме: 6,3399 га, кадастрового номеру земельної ділянки, а саме: 5121880700:01:002:0602; нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 86080,75 грн.

Згідно з Актом прийму -передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) б/н та б/д власник земельної ділянки ОСОБА_1 передав, а Орендар прийняв земельну ділянку кадастровий номер 5121880700:01:002:0602, площею 6,3399 га. Також актом засвідчено, що земельна ділянки придатна до використання.

05.11.2018 СФГ "Ластівка" проведено державну реєстрацію права оренди землі, про що свідчить відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.11.2018р. №144708899, згідно з яким підставою виникнення права оренди землі площею 6,3399 га, кадастровий номер 5121880700:01:002:0602, є договір оренди землі від 01.11.2018 між СФГ "Ластівка" та ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що у жовтні 2018 року ним проведені посівні роботи на земельній ділянці загальною площею 31,52 га (6,41га+12,58+6,1938+6,3399) та засіяно озиму пшеницю. При цьому, витрачений посівний матеріал (пшениця) вартістю 54 600 грн., дизельне пальне у кількості 436 літрів, (в т.ч. на дискування 50 л, на доставлення зерна на поле 30 л, на внесення добрив під майбутні посіви 98 л, на посів пшениці озимої 258 л,) вартістю 11510,40 грн. за ціною 26,40 грн., добрива на суму 47 200 грн., агрохімікати на суму 67 140,35 грн., а також понесені витрати на оренду полів для засіву зерна під урожай 2019 року в розмірі 77200 грн. зазначене складає суму реальних збитків разом 203 050,75грн., які спричинені позивачу внаслідок того, що у липні 2019 року. відповідачем зібрано врожай озимої пшениці із земельних ділянок, які знаходилися в оренді позивача, та які у жовтні 2018 року були оброблені і засіяні позивачем озимою пшеницею, крім того, його упущена вигода у розмірі що становлять вартість середнього обсягу врожаю озимої пшениці, який міг би бути зібраним позивачем влітку 2019 року становить 424 986 грн

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з п.2 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, що була чинною як на момент укладення договорів оренди відповідачем, так і на момент укладення договорів оренди позивачем, державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що право оренди виникає з моменту реєстрації цього права орендарем; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди; використання орендарем земельної ділянки до моменту реєстрації права оренди є таким, що суперечить вимогам законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я, тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки 2) збитків 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Так, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивач у даній справі довів, що право оброблення та засівання земельних ділянок належало йому, зокрема за договорами оренди землі, які укладені з ОСОБА_1 (орендодавець) - 01.10.2018, 08.10.2018, 01.11.2018 та зареєстрованим у встановленому законом порядку, водночас станом на жовтень 2018 року у позивача було відсутнє право використання земельних ділянок площею 6,3399 га та 6,1938 га у зв`язку із відсутністю у зв`язку із відсутністю реєстрації відповідного права оренди землі на той час.

В той же час, місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження оброблення та посіву озимої пшениці у жовтні 2018 року на земельній ділянці площею 32,17га. Більш того, з наявних матеріалів справи вбачається, що поліцією під час перевірки за скаргою позивача встановлено, що стерня, яка залишена від озимої пшениці була висіяна суцільним посівом, в той час як сівалки СФГ "Ластівка" здійснюють рядковий посів. Окрім того, опитані механізатори ФГ "Іготет" ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтвердили, що у вересні 2018 року здійснювали на полях Тарасенка І.І. тракторами МТЗ-892 та New Holland Т7060 з посівним комплексом "Партнер" посів озимої пшениці та прикочування посивів.

Таким чином, на момент укладення договорів оренди та реєстрації права оренди землі позивачем 08.10.2018 і виникнення у позивача права користування земельною ділянкою площею 18,99 га, остання була зайнята посівами озимої пшениці відповідача площею 34,4 га. В подальшому з цієї земельної ділянки площею 18,99 га, а також земельної ділянки площею 6,3399 га, право оренди якої зареєстровано позивачем 05.11.2018, відповідачем у липні 2019 року був зібраний врожай озимої пшениці, що встановлено поліцією під час перевірки за скаргою позивача.

Отже, обставини щодо наявності зареєстрованого права оренди землі у позивача та наявності доказів оброблення та засівання цієї землі відповідачем, як вірно встановив суд першої інтенції свідчать саме про тимчасове зайняття земельної ділянки позивача посівами відповідача, однак позивачем до суду відповідних вимог про стягнення збитків у зв`язку з неможливістю користування земельною ділянкою, право оренди на яку зареєстровано відповідачем 08.10.2018р. - площею 18,99 га та 05.11.2018р. площею 6,3399 га. не заявлялось.

При таких обставинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача реальних збитків на оброблення та посів озимої пшениці у жовтні 2018 року.

При цьому доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про те, що позивачем не подано до суду жодних доказів понесення реальних витрат колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з наданих позивачем документів вбачається, що вони є внутрішніми документами, які рекомендовані до застосовування сільськогосподарським підприємствам для обліку проведення відповідних робіт та використаних матеріалів, а видаткові накладні на поставку товару позивачу наявні в матеріалах справи, за відсутністю доказів оплати позивачем поставленого товару не можуть підтверджувати розмір понесених позивачем реальних збитків. Крім того, доказів, які б свідчили про оплату позивачем використаних ним для оброблення та посіву насіння, добрив, гербіцидів та дизельного палива у відповідній кількості та вартості, позивачем також не надано.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 77 200 грн., які становлять сплачену позивачем оренду плату Тарасенко І.І., то місцевим господарським судом вона задоволена частково у сумі 8 942,64грн., враховуючи умови договорів оренди земельних ділянок від 08.10.2018 з кадастровими номерами 5121880700:01:002:0161 площею 6,41 га, 5121880700:01:002:0220 площею 12,58 га, від 01.11.2018 з кадастровим номером 5121880700:01:002:0602 площею 6,3399 га щодо сплати орендної плати у розмір 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік, з урахуванням індексу інфляції, а також період неможливості користування позивачем земельними ділянками площею 18,99 га з 08.10.2018. по липень 2019 року включно, та площею 6,3399 га з 05.11.2018 по липень 2019 року, право оренди на які зареєстровано позивачем у встановленому законом порядку у зв`язку із тим, що ці земельні ділянки були оброблені та засіяна відповідачем та саме відповідачем зібраний врожай з цієї землі. При цьому будь-яких доводів щодо незаконності рішення у відповідній частині апеляційна скарга не містить, а той факт, що суд зробив висновок, що використання відповідачем на підставі договорів оренди землі за відсутністю реєстрації відповідного права є порушенням інтересів позивача, право оренди якого зареєстровано, не свідчить, що вказане порушення стосується протиправної поведінки по відношенню до позивача як одного із елементів складу цивільного правопорушення, а саме завдання шкоди у вигляді збирання саме його врожаю, як про це зазначає апелянт у апеляційній скарзі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 424 986 грн., що становить вартість середнього обсягу врожаю озимої пшениці, який міг би бути зібраним позивачем влітку 2019 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що ним оброблялися та засівалися орендовані земельні ділянки і що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток у заявленому розмірі, а також про реальну можливість збору врожаю ним у відповідній кількості. Надані позивачем розрахунки, здійснені ним на підставі довідки Головного управління статистки в Одеській області від 17.03.2021р. №09-11/107-21 щодо статистичної інформації врожайності та цін реалізації пшениці в Іванівському районі Одеської області, не є належними і допустимими доказами понесених позивачем збитків у вигляді неодержаного доходу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди є недоведеною, непідтвердженою належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Селянського фермерського господарства "Ластівка" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 у даній справі слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 у справі №916/810/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Ластівка" - без задоволення.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.11.2021 о 14:05.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.