Ухвала

від 03.11.2021 по справі 532/2030/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 532/2030/17

провадження № 61-1487св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права на частки у спільному майні та визнання права власності

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року у складі судді Чумак О. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила припинити право власності відповідачів на належні їм частки з присудженням їм грошової компенсації за житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , визнавши право власності на ці частки за нею з присудженням їм грошової компенсації в розмірі 9 578,00 грн за домоволодіння та 5 860,00 грн за земельну ділянку.

Як на обґрунтування позову послалася на те, що на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2009 року та рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2016 року вона є власником 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

Крім цього, вона є власником 1/2 частини земельної ділянки, на якій розташоване це домоволодіння. Відповідачі є власниками по 1/36 частці зазначеного домоволодіння (частка житлової площі на кожного становить 2,04 кв. м) та по 1/6 частці вказаної земельної ділянки. Іншими співвласниками домоволодіння є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідачі понад три роки не беруть участі в утриманні будинку та земельної ділянки, що порушує її права, оскільки вона змушена це робити замість них.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просила позов задовольнити.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02 грудня 2019 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом , у якому просив визнати за ним право власності на 1/3 частку житлового будинку з припиненням права власності ОСОБА_2 на 1/4 частку та присудженням їй грошової компенсації замість цієї частки, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на 1/36 частку кожного, набуті в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 з присудженням їм грошової компенсації; визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5321886403:03:001:0173, з припиненням права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на 1/6 частку кожного, набуті ними в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 , з присудженням їм грошової компенсації замість цих часток.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на цей час частки в будинку та земельній ділянці ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 припинилися, оскільки їх власниками став ОСОБА_1 , його брат ОСОБА_10 та матір ОСОБА_11 . Добровільно про порядок утримання майна з позивачем та відповідачами ОСОБА_1 домовитися не

може.

Відповідачі мають право на майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак спадщину не оформили, участі в утриманні майна не беруть. ОСОБА_2 не є власником спірного майна, оскільки власником є її син, ОСОБА_3 , який не може утримувати майно, оскільки є неповнолітнім і не має самостійного заробітку.

ОСОБА_2 і відповідачі мають у власності інше майно, їх частки у спірному нерухомому майні є незначними і не можуть бути виділені в натурі.

Земля під нерухомістю їм не належить, тому припинення їх права власності на частки у спільному майні з присудженням грошової компенсації замість цих часток у розмірі, визначеному експертом, не завдасть кожному з них істотної шкоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити.

ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 205 026,00 грн для грошової компенсації часток ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті подала до суду заяву про залишення поданого нею позову без розгляду та про визнання позову ОСОБА_1

Кобеляцький районний суд Полтавської області рішенням від 06 квітня 2020 року , з урахуванням ухвали від 07 жовтня 2020 року про виправлення арифметичної помилки та додаткового рішення від 07 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_2 залишив без розгляду. Зобов`язав ТУ ДСА в Полтавській області повернути ОСОБА_2 з депозитного рахунка ТУ ДСА в Полтавській області грошові кошти в розмірі 30 876,00 грн. Позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , загальною площею 207,3 кв. м, житловою площею 73,6 кв. м, з припиненням права власності на це майно: ОСОБА_2 - на 1/4 частку та виплатою їй грошової компенсації замість цієї частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно в розмірі 87 246,00 грн; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 1/36 частку кожного, набуті ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з виплатою їм грошової компенсації замість цих часток в розмірі 9 694,00 грн кожному.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_1 , цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 5321886403:03:001:0173, з припиненням права власності: ОСОБА_2 на 1/2 частку та виплатою їй грошової компенсації замість цієї частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно в розмірі 44 349,00 грн; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 1/6 частку кожного, набуті ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з виплатою їм грошової компенсації замість цих часток у розмірі 14 783,00 грн кожному.

Зобов`язав ТУ ДСА в Полтавській області перерахувати ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/4 частки спірного житлового будинку, 1/36 частки домоволодіння, належної ОСОБА_3 , 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 5321886403:03:001:0173 і 1/6 частки, належної ОСОБА_3 , у розмірі 156 072,00 грн за рахунок коштів, унесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Полтавській області згідно з квитанціями від 29 січня 2020 року № 4 та від 29 січня 2020 року № 3.

Зобов`язав ТУ ДСА в Полтавській області перерахувати ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/36 частки спірного будинку та 1/6 частки спірної земельної ділянки в розмірі 24 477,00 грн за рахунок коштів, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Полтавській області згідно з квитанцією від 29 січня 2020 року № 1.

Зобов`язав ТУ ДСА в Полтавській області перерахувати ОСОБА_5 компенсацію вартості 1/36 частки вказаного будинку та 1/6 частки зазначеної земельної ділянки в розмірі 24 477,00 грн за рахунок коштів, унесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Полтавській області згідно з квитанцією від 29 січня 2020 року № 2.

Зобов`язав управління Державної казначейської служби України у Кобеляцькому районі Полтавської області повернути ОСОБА_1 шляхом списання з р/р UA658999980313151206000016160, УК у Кобеляцькому районі 22030101, код отримувача 38012473, код банку отримувача 899998, Банк отримувача: Казначейство України, 50 % сплаченої суми судового збору 2 050,30 грн, що становить 1 147,51 грн, згідно з квитанцією від 15 січня 2020 року № 29180. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 визнали позовні вимоги ОСОБА_1 . Частка ОСОБА_5 у спірному майні, яка становить 1/36 будинку з господарськими будівлями та 1/6 земельної ділянки, кадастровий номер 5321886403:03:001:0173, є незначною та неподільною; домовленості щодо порядку та способу утримання спірного майна, яким ОСОБА_5 не користується, не досягнуто; він має у власності інше нерухоме майно, а припинення права власності на отримане ОСОБА_5 у спадщину нерухоме майно не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Полтавський апеляційний суд постановою від 10 грудня 2020 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права та узгоджується з правовими висновками, викладеними у пунктах 43, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 25 січня 2021 року, ОСОБА_5 просить скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 175/657/16-ц.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_5 зазначає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, не взяв до уваги, що в цій справі між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і третьою особою із самостійними вимогами не було ніякого спору. Жодних доказів неможливості оформлення відповідних договорів відчуження майна сторони не надали.

Суд неправомірно здійснив фактичне відчуження часток, на які не було видано свідоцтва про право на спадщину та які не пройшли державну реєстрацію, тобто фактично право власності не виникло.Звернувшись із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті матері, заявник отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Відбулося відчуження майна неповнолітнього ОСОБА_3 без належного дозволу органу опіки та піклування. Висновків стосовно дотримання прав неповнолітнього матеріали справи не містять. Неповна цивільна дієздатність та невеликий розмір компенсаційної вартості її частки у спірному майні практично виключає можливість придбання ним іншого житла, що суперечить нормам частини другої статті 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , відповідно до якої неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень.

15 березня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу , який мотивований тим, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. У касаційній скарзі скаржник не обґрунтував наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Крім цього, скаржник мотивував касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 175/657/16-ц. Проте вказаний висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними до тих, що є предметом розгляду у цій справі. Так, постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 175/657/16-ц належить до категорії справ у спорах, що виникають із відносин спадкування, а ця справа належить до категорії справ у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно, тому є підстави для закриття касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 лютого 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права на частки у спільному майні та визнання права власності підлягає закриттю з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної

правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2 270,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців; 4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки; 5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки; 6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; 7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік; 8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки; 9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; 10) у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Предметом позову у цій справі є визнання права власності на 1/3 частку житлового будинку з припиненням права власності ОСОБА_2 на 1/4 частку та присудженням їй грошової компенсації замість цієї частки, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на 1/36 частку кожного, набуті в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 , з присудженням їм грошової компенсації; визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5321886403:03:001:0173, з припиненням права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на 1/6 частку кожного, набуті ними в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 , з присудженням їм грошової компенсації замість цих часток, вартість яких позивач визначив у розмірі 205 026,00 грн.

Отже, ціна позову ОСОБА_1 за загальною сумою всіх його вимог у цій справі становить 205 026,00 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням наведеного справа № 532/2030/17 є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не

містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (Levages Prestations Services v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La Torre v. Spain, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, тому у зв`язку з цим касаційне провадження у справі належить закрити. Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права на частки у спільному майні та визнання права власності підлягає закриттю, оскільки судові рішення у малозначній справі не можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права на частки у спільному майні та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов