Постанова

від 10.12.2020 по справі 532/2030/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2030/17 Номер провадження 22-ц/814/1995/20Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

за участю секретаря Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року, ухвалене суддею Омельченко І.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання власності на частку у спільному нерухомому майні, припинення права на частки у спільному нерухомому майні з присудженням грошової компенсації замість цих часток у праві спільної власності, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про припинення права на частки у спільному майні та визнання права власності, -

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання власності на частку у спільному нерухомому майні, припинення права на частки у спільному нерухомому майні з присудженням грошової компенсації замість цих часток у праві спільної власності.

В обґрунтування позову послалася на те, що на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 03.06.2009 року та рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13.06.2016 року вона є власником 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Крім цього, вона є власником 1/2 частини земельної ділянки, на якій розташоване це домоволодіння.

Відповідачі є власниками по 1/36 частки зазначеного домоволодіння (частка житлової площі на кожного складає 2,04 кв.м) та по 1/6 частки вказаної земельної ділянки.

Іншими співвласниками домоволодіння є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідачі понад три роки не беруть участі в утриманні будинку та земельної ділянки, що порушує її права, оскільки вона змушена це робити замість них.

Враховуючи вищевикладене, позивач прохає суд припинити право власності відповідачів на належні їм частки з присудженням їм грошової компенсації в розмірі 9 578 грн. за домоволодіння та 5860 грн. кожному, визнавши право власності на ці частки за нею..

У січні 2020 року представник третьої особи ОСОБА_10 - ОСОБА_11 звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про припинення права на частки у спільному майні та визнання права власності, в обґрунтування якого зазначив, що на даний час частки в будинку та земельній ділянці ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 припинилися, оскільки власниками даних часток став ОСОБА_4 , його брат ОСОБА_12 та матір ОСОБА_13 .

Добровільно про порядок утримання майна ОСОБА_4 з позивачем та відповідачами домовитися не може.

Відповідачі мають право на майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак спадщину не оформили. Участі в утриманні майна не беруть. Позивач ОСОБА_2 не є самостійним власником майна, а її син, ОСОБА_5 , який також є власником, не може утримувати майно, оскільки неповнолітній та не має самостійного заробітку.

Позивач та відповідачі мають у власності інше майно, їх частки у спірному нерухомому майні є незначними та не можуть бути виділені в натурі.

Земля під нерухомістю їм не належить, а тому припинення їх права власності на частки у спільному майні з присудженням грошової компенсації замість цих часток у розмірі, визначеному експертом, не завдасть кожному з них істотної шкоди.

ОСОБА_4 вніс на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 205026 грн. для грошової компенсації часток ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 прохає суд визнати за ним право власності на 1/3 частку житлового будинку з припиненням права власності ОСОБА_2 на 1/4 частку та присудженням їй грошової компенсації замість цієї частки, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на 1/36 частку кожного, набуті в порядку спадкування після смерті ОСОБА_14 з присудженням їм грошової компенсації.

Крім цього прохає суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 5321886403:03:001:0173 з припиненням права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на 1/6 частку кожного, набуті ними в порядку спадкування після смерті ОСОБА_14 з присудженням їм грошової компенсації замість цих часток.

Ухвалою місцевого суду від 02 грудня 2019 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року , з урахуванням ухвали місцевого суду від 07 жовтня 2020 року про виправлення арифметичної помилки та додаткового рішення від 07 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання власності на частку у спільному нерухомому майні, припинення права на частки у спільному нерухомому майні з присудженням грошової компенсації замість цих часток у праві спільної власності, - залишено без розгляду.

Зобов`язано ТУ ДСА в Полтавській області повернути ОСОБА_2 з депозитного рахунку ТУ ДСА в Полтавській області грошові кошти в розмірі 30876 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 207,3 кв.м, житловою площею 73,6 кв.м. з припиненням права власності на дане майно:

1) ОСОБА_2 на 1/4 частку та виплатою їй грошової компенсації замість цієї частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно в розмірі 87246 грн.;

2) ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на 1/36 частку кожного, набуті ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з виплатою їм грошової компенсації замість цих часток в розмірі 9694 грн. кожному.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення для індивідуального дачного будівництва загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 5321886403:03:001:0173 з припиненням права власності:

1) ОСОБА_2 на 1/2 частку та виплатою їй грошової компенсації замість цієї частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно в розмірі 44349 грн.;

2) ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на 1/6 частку кожного, набуті ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з виплатою їм грошової компенсації замість цих часток в розмірі 14783 грн. кожному.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області перерахувати ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , 1/36 частки даного домоволодіння, належної ОСОБА_5 , 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 5321886403:03:001:0173 та 1/6 частки належної ОСОБА_5 , в розмірі 156072 грн. за рахунок коштів, внесених ОСОБА_4 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області згідно з квитанціями № 4 від 29 січня 2020 року та № 3 від 29 січня 2020 року (отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 26304255, МФО 820172, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, р/р UA399201720355299002000015950).

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області перерахувати ОСОБА_3 , компенсацію вартості 1/36 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та 1/6 частки земельної ділянки з кадастровим номером 5321886403:03:001:0173 в розмірі 24477 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят сім гривень), за рахунок коштів, внесених ОСОБА_4 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області згідно з квитанцією № 1 від 29 січня 2020 року (отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 26304255, МФО 820172, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, р/р UA399201720355299002000015950).

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 , компенсацію вартості 1/36 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та 1/6 частки земельної ділянки з кадастровим номером 5321886403:03:001:0173 в розмірі 24477 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят сім гривень), за рахунок коштів, внесених ОСОБА_4 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області згідно з квитанцією № 2 від 29 січня 2020 року (отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 26304255, МФО 820172, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, р/р UA399201720355299002000015950).

Зобов`язано управління Державної казначейської служби України у Кобеляцькому районі Полтавської області повернути ОСОБА_4 шляхом списання з р/р UA658999980313151206000016160, УК у Кобеляцькому районі 22030101, код отримувача 38012473, код банку отримувача 899998, Банк отримувача: Казначейство України 50 % від сплаченої суми судового збору 2050,30 грн., що становить 1147,51 (одна тисяча сто сорок сім гривень п`ятдесят одну копійку) грн. згідно квитанції № 29180 від 15 січня 2020 року.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

З рішенням місцевого суду від 06.04.2020 року не погодився відповідач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість рішення внаслідок порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, прохає скасувати його в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що, вирішуючи позовні вимоги щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , суд перебрав на себе повноваження нотаріуса, так як між цими особами відсутній будь-який спір, а доказів неможливості оформлення відповідних договорів відчуження майна сторонами не надано.

Вказує, що відчуження майна неповнолітнього ОСОБА_5 відбулося без дозволу органу опіки та піклування.

Зазначає, що суд неправомірно здійснив фактичне відчуження часток, на які не було видано свідоцтва про право на спадщину, та які не пройшли державну реєстрацію.

Крім цього, зазначає, що не отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/36 частку спірного майна та не зареєстрував право власності на вказану нерухомість у встановленому законом порядку.

16.11.2020 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій представник третьої особи адвокат Жарін М.А. прохає залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, яке вважає обґрунтованим.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус ПНО Чернецька І.П. в судове засідання не з`явилися. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Їх неявка відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третіх осіб Жаріна М.О., перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відповідно до Державних актів на право на землю є власниками земельних ділянок площею по 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для індивідуального дачного будівництва (т.2 а.с.187-207, т. 3 а.с. 6-83).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2009 року по справі № 2-2391/09 за ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 визнано право спільної сумісної власності на самочинно збудований житловий будинок літ А,а,а1,а2,а3,а4,а5 та гараж літ Б , що знаходиться по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10-12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_14 , після смерті якого заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина спадкодавця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати спадкодавця - ОСОБА_3 , а також син спадкодавця - ОСОБА_1 .

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13.06.2016 року, яке набрало законної сили, встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_15 та ОСОБА_14 без реєстрації шлюбу в період з травня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - дня смерті ОСОБА_14 .

За ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частку від 1/6 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1 га з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва площею 0,1 га, кадастровий номер 5321886403:03:001:0173 за указаною адресою, що становить 1/12 частини. Також встановлено по 1/6 розміру ідеальної частки ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14-26).

07.10.2014 року та 26.12.2014 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, на підставі яких останній придбав земельні ділянки, кадастровий номер 5321886403:03:001:0170 та 5321886403:03:001:0171, 5321886403:03:001:0472, за адресою: АДРЕСА_1 (т.4 а.с.32-36, 37-41, 42-46).

04.09.2014 року між ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, на підставі яких останній придбав земельні ділянки, кадастровий номер 5321886403:03:001:0168 та 5321886403:03:001:0169 за адресою: АДРЕСА_1 (т.4 а.с.47-51, 52-56).

18.09.2014 року та 26.12.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого останній придбав земельну ділянку, кадастровий номер 5321886403:03:001:0172 за адресою: АДРЕСА_1 (т.4 а.с. 57-61).

14.06.019 року між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 укладено договори дарування, відповідно до яких останній отримав у дар 1/3 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5321886403:03:001:0136, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також зазначену земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (т.4 а.с.62-63, 64-65).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власниками житлового будинку АДРЕСА_1 є: ОСОБА_13 - 1/3 частка, ОСОБА_4 - 1/3 частка, ОСОБА_5 - 1/36 частка, ОСОБА_14 - 1/18 частка, ОСОБА_2 - 1/4 частка (т. 3 а.с. 145-148).

Співвласниками майна, яке залишилось після померлого ОСОБА_14 , в тому числі житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 5321886403:03:001:0173, на якій розташований зазначений будинок, є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які прийняли спадщину, однак на даний час не оформили свої спадкові права (т.1 а.с. 178-179). Частка спадкоємців у майні становить 1/36 кожного на домоволодіння та 1/6 кожного на земельну ділянку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали його позовні вимоги. Частка ОСОБА_1 у спірному майні, яка становить 1/36 будинку з господарськими будівлями та 1/6 земельної ділянки, кадастровий номер 5321886403:03:001:0173, є незначною та неподільною; домовленості щодо порядку та способу утримання спірного майна, яким ОСОБА_1 не користується, не досягнуто; він має у власності інше нерухоме майно, а припинення права власності на отримане ОСОБА_1 у спадщину нерухоме майно не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно із ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У ч.1 ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено ст. 1216 ЦК України , спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців).

За положеннями ст. 1217 ЦК України , спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1268 ЦК України , незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

У п. е) п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", який є чинним, у випадках, передбачених статтями 86 - 89 Земельного кодексу , володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебуванні ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.

Згідно з п. 7 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995 р. судам слід враховувати, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Частиною першою статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтями 21 , 24 , 41 Конституції України , ст.ст. 317 , 319 ЦК України встановлено, що всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян, власність зобов`язує. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

річ є неподільною;

спільне володіння і користування майном є неможливим;

таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 у п.п. 43,44 зроблено такий правовий висновок, що стаття 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, у пунктах 1-3).

Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник або співвласники, які виконали солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, мають право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування у рівній частці.

Стаття 360 ЦК України зобов`язує співвласника, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

За положеннями ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не звертався донотаріуса або до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на спірне майно.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повністю визнали позовні вимоги ОСОБА_4 , про що надано відповідні заяви (том 4 а.с. 213, 215).

Частка ОСОБА_1 у спірному майні становить 1/36 будинку з господарськими будівлями та 1/6 земельної ділянки, кадастровий номер 5321886403:03:001:0173.

Сторонами не досягнуто домовленості щодо порядку та способу утримання спірного майна.

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 142 від 13 січня 2020 року, 1/36 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , становить 9694 грн., 1/6 частина земельної ділянки - 14783 грн. (т. 3 а.с.215-255).

У висновку експерта будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № 130 від 06 грудня 2019 року зазначено, що виділити в натурі 1/36 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 5321886403:03:001:0173 технічно не представляється можливим (т. 4 а.с.1-16).

ОСОБА_1 не користується домоволодінням та земельною ділянкою, яка належить йому в порядку спадкування після смерті ОСОБА_14 .

Також він має у власності інше нерухоме майно, що підтверджується зокрема рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13.06.2016 року (т.1 а.с.14-26).

Згідно висновків експертів, про які вказувалося вище, частка, яка належить ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок, є неподільною.

Належна йому земельна ділянка має цільове призначення індивідуальне дачне будівництво. При цьому, площа 1/6 частини земельної ділянки є меншою за мінімально допустиму для індивідуального користування, а будівництво на ній порушить вимоги щодо розміщення нових дачних будинків. Крім того, розташування земельної ділянки унеможливлює підвіз матеріалів для будівництва дачного будинку, до неї відсутні окремі під`їзди та підходи до земель загального призначення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 попередньо вніс вартість частки відповідачів на депозитний рахунок суду на загальну суму 205026 грн. (т.4 а.с.107-110).

З огляду на встановлені у справі обставини, з урахуванням того, що ОСОБА_1 має у власності інше нерухоме майно, його частка у праві власності на спірне нерухоме майно є незначною та неподільною, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що припинення права власності на отримане ним у спадщину нерухоме майно не завдасть істотної шкоди його інтересам, у зв`язку з чим обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, правильних висновків місцевого суду не спростовують, тому залишаються колегією суддів без задоволення.

Посилання апелянта на те, що відчуження майна неповнолітнього ОСОБА_5 відбулося без дозволу органу опіки та піклування, до уваги колегії суддів не приймаються, оскільки питання про визнання його недійсним з цих підстав при розгляді цієї справи не ставилося.

Крім цього, представником неповнолітнього ОСОБА_5 є ОСОБА_2 , яка зобов`язана діяти в інтересах неповнолітнього, не порушуючи його прав.

Твердження про те, що суд неправомірно здійснив відчуження часток, на які не було видано свідоцтва про право на спадщину, та які не пройшли державну реєстрацію, також не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Між тим, як встановлено місцевим судом, ОСОБА_1 не виконав обов`язку та не отримав свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, узгоджується з правовими висновками, викладеними у п.п. 43,44 постанови ВП ВС від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17.

Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя О. В. Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Т.О.Кривчун