Ухвала

від 08.11.2021 по справі 766/16036/16-к

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 766/16036/16-к

Номер провадження 11-кп/819/1030/21 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185,

ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

Суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

Секретарі ОСОБА_5

З участю прокурора ОСОБА_6

Обвинуваченого ОСОБА_7

Захисника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Херсонського апеляційного суду матеріали кримінальних проваджень №12016230020002791, №12016230020003852, №12016230040006421, №12019230020001154, №12019230040002610, №12019230040002245, № 12019230020000992 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 вересня 2021 року, відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 вересня 2021 року відносно ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 листопада 2021 року, включно.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом не була розглянута можливість застосування відносно нього більш м`якого виду запобіжного заходу, чим порушено його права.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу не було йому вручено завчасно.

Доводи сторони обвинувачення про те, що він не має міцних соціальних зв`язків суперечать дійсності, оскільки він має цивільну дружину та дитину.

Наявність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурором не доведена та жодним чином не обґрунтована.

За час перебування під вартою стан його здоров`я погіршився.

Заслухавши суддю - доповідача, захисника, обвинуваченого, прокурора, в судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів виділеного провадження на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебувають матеріали кримінальних проваджень №12016230020002791, №12016230020003852, №12016230040006421, №12019230020001154, №12019230040002610, №12019230040002245, № 12019230020000992 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України.

20 вересня 2021 року в судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні звернуся до суду із клопотанням, в якому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними у кримінальних провадженнях доказами, при цьому заявлені ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися.

Розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції погодився із доводами прокурора та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Перевіривши оскаржуване судове рішення у відповідності із доводами апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується увчиненні рядукримінальних правопорушеньпроти власності,зокрема нетяжкогозлочину,передбаченого ч.2ст.185 КК України,а такожтяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України. Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 вказаних кримінальних правопорушень було предметом перевірки під час досудового розслідування.

Що стосується питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, то як вірно зазначив суд першої інстанції вказані ризики на даний час є реальними та не зменшилися. При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, судом надано ретельну оцінку питанню існування кожного заявленого стороною обвинувачення ризику.

Перевіряючи наведені висновки, суд апеляційної інстанції виходить із практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При цьому у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, свідків. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При цьому прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні: а) ризик того, що підсудний не з`явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (справи: "Смирнова проти Росії" "Пірузян проти Вірменії", "Тирон проти Румунії").

Так, колегія суддів враховує характер інкримінованих обвинуваченому злочинів проти власності, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме до 6 років позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, проте на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, що свідчить про негативну репутацію та стійкість злочинної спрямованості дій обвинуваченого.

Крім того, ОСОБА_7 офіційно непрацевлаштований, законного джерела прибутку не має, соціально корисною працею не зайнятий, а наявність певних соціальних зв`язків та постійного місця проживання у даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого, враховуючи також стадію розгляду кримінального провадження, наявні достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, перебуваючи на свободі, він може вчинити активні дії щодо переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити злочинну діяльність, що виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні і наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, як на тому наполягає в апеляційній скарзі обвинувачений.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з`ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 , які це заперечують, являються безґрунтовними.

Доводи апелянта про те, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу не було йому вручено завчасно позбавлені правових підстав, оскільки відповідно приписів ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою; до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Посилання обвинуваченого про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України являються необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 , та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в апеляційній скарзі не наведено.

Посилання апелянта про те, що він має міцні соціальні зв`язки, цивільну дружину та дитину, то з огляду на характер, вид та обставини вчинення злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , відомості про його особу, вказані обставини, не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які давали б можливість застосувати до останнього запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Що стосується посилання апеляційної скарги обвинуваченого про погіршення стану його здоров`я, то будь-яких доказів того, що стан здоров`я ОСОБА_7 перешкоджає його подальшому перебуванню в умовах СІЗО або того, що працівники ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» відмовили обвинуваченому у наданні медичної допомоги в умовах ізолятора, матеріали кримінального провадження не містять.

Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів затягування судом першої інстанції розгляду кримінального провадження чи порушення конституційних прав обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість, як про те вказує апелянт, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.

Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 вересня 2021 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_2

Судді: (підпис) ОСОБА_4

(підпис) ОСОБА_3