Рішення

від 28.10.2021 по справі 756/12480/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28.10.2021 Справа № 756/12480/17

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 756/12480/17

Провадження №2/756/130/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.

за участю секретаря П`яла Ю.Б.

представника позивача адвоката Малиновської В.О.,

представника відповідача

ОСОБА_1 адвоката Петришак А.Я.,

представника відповідача

ПАТ СК УСС адвоката Супрун Т.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного підприємства Телерадіокомпанія Рось Телеком до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Український страховий стандарт , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідачів, у якому просив стягнути суму несплаченого страхового відшкодування, різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19.11.2016 по вул. Леваневського у м. Біла Церква Київської обл. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та належного позивачу автомобіля Порше д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок вказаної пригоди автомобілю Порше д.н.з. НОМЕР_3 завдано механічних пошкоджень.

Вказав, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 23.12.2016 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП; постановою Апеляційного суду Київської обл. від 28.02.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди становить 299 867,09 грн.

Враховуючи ту обставину, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ СК Український страховий стандарт , позивач звернувся до вказаної компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Як наслідок, ПрАТ СК УСС здійснило страхову виплату у розмірі 99 500,00 грн. за шкоду, заподіяну ОСОБА_1 . Разом з тим, у виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну ОСОБА_2 позивачу було відмовлено з підстав відсутності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням ОСОБА_2 правил дорожнього руху та спричиненням збитків транспортному засобу, що належить позивачу.

Зазначив також, що зважаючи на те, що матеріальна шкода, завдана майну ПП ТРК Рось Телеком є неподільною, оскільки була заподіяна взаємопов`язаними, сукупними діями відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , то різниця між фактичним розміром завданої шкоди і розміром страхового відшкодування підлягає солідарному стягненню з них.

Крім того, вказував, що 01.11.2016 між позивачем та ФО-П ОСОБА_4 було укладено договір оренди транспортного засобу Порше д.н.з. НОМЕР_3 . Однак, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказаний транспортний засіб було пошкоджено, орендар не сплачував орендну плату, тому позивач не отримав дохід від оренди автомобіля у розмірі 90 000,00 грн.

У зв`язку з викладеним, просив стягнути з відповідача ПрАТ СК Український страховий стандарт страхове відшкодування у розмірі 99 500,00 грн., пеню за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 1 840,07 грн., та 3% річних у розмірі 220,80 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої шкоди і розміром страхового відшкодування у розмірі 100 867,09 грн., упущену вигоду у 90 000,00 грн., а також судові витрати по справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.09.2017 у вказаній справі відкрито провадження.

Відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2018, залишеної без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.01.2019, у справі призначено судову автотоварознавчу та автотехнічну експертизи, проведення яких доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.02.2021 у вказаній справі поновлено провадження.

Згідно до ухвали суду від 22.06.2021, яка занесена до протоколу судового засідання в рамках п. 7 ч. 2 ст. 248 ЦПК України, судом було прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог від 04.03.2021, у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача ПрАТ СК Український страховий стандарт страхове відшкодування у розмірі 99 500,00 грн., пеню в розмірі 95 761,05 грн., 3% річних у розмірі 10 623,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 25 531,70 грн.; стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 174 470,90 грн. та 90 000,00 грн. упущеної вигоди.

У судовому засіданні представник позивача ПП ТРК Рось Телеком - адвокат Малиновська В.О підтримала заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ СК Український страховий стандарт - адвокат Супрун Т.В. у судовому засіданні визнала позовні вимоги в частині стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 99 500,00 грн. за полісом АК/1915168 та 3% річних в розмірі 10 386 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог просила відмовити з урахування заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Петришак А.Я. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на їх необґрунтованість.

Інший учасник в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся.

Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як убачається з матеріалів справи, 19.11.2016 близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_2 по вул. Леваневського у м. Біла Церква Київської обл., керуючи автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді із другорядної дороги (вул. Леваневського) на головну дорогу (вул. І. Кожедуба) не врахував дорожньої обстановки, не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , а саме: примусив його різко змінити швидкість та напрямок руху, що призвело до виїзду останнього на смугу зустрічного руху, де автомобіль ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 скоїв зіткнення з автомобілем Порше д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 (Т. 1, а.с. 182).

Крім того, 19.11.2016 близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 по вул. І.Кожедуба у м. Біла Церква Київської обл., керуючи автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, під час виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем Порше д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку (Т. 1, а.с. 157).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 23.12.2016 за №357/13801/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (Т 1, а.с. 11).

Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 23.12.2016 за №357/13811/16-п провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП (Т. 1, а.с. 12).

Постановою Апеляційного суду Київської області від 28.02.2017 постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 23.12.2016 за №357/13811/16-п скасовано, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (Т. 1, а.с. 13-16).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як убачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , автомобіль марки Порше д.н.з. НОМЕР_3 належить ПП ТРК Рось Телеком (Т. 1, а.с. 72).

За поясненнями позивача, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 як власника наземного транспортного засобу на момент вчинення ДТП була застрахована у відповідача ПрАТ Страхова компанія Український страховий стандарт , до якого позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування. Страховик відповідача ОСОБА_1 здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПП ТРК Рось Телеком у розмірі 99 500,00 грн. Вказана обставина визнавалась учасниками у судовому засіданні.

Відомостей про сплату ОСОБА_1 розміру франшизи в сумі 500 грн., матеріали справи не містять.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент пригоди також була застрахована у ПрАТ Страхова компанія Український страховий стандарт , що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/915168 від 18.10.2016, страхова сума з урахуванням франшизи - 99 500,00 грн. (Т 1, а.с. 17).

05.05.2017 позивач як власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до ПрАТ Страхова компанія Український страховий стандарт із заявою про виплату страхового відшкодування за участю автомобіля ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (Т. 1, а.с. 55).

Листом ПрАТ Страхова компанія Український страховий стандарт від 12.06.2017 за №0893 позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що дорожньо-транспортною пригодою є подія, що сталася під час руху транспортного засобу і внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Однак, оскільки ОСОБА_2 був визнаний у вчиненні правопорушення щодо залишення місця пригоди, та не був визнаний винним у порушенні правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження інших транспортних засобів, страховик не вбачає правових підстав для здійснення страхового відшкодування (Т. 1, а.с. 55).

Однак, із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, за якою в редакції, чинній на момент скоєння ДТП, передбачено відповідальність за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 30.12.2020 за №18921/18-52 зіткнення транспортних засобів Порше д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 та ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 відбулося внаслідок виїзду автомобіля ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 на зустрічну сторону руху, по якій рухався автомобіль Порше д.н.з. НОМЕР_3 . Виїзд автомобіля ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 з другорядної дороги з технічної точки зору знаходився у причинному зв`язку з виникненням ДТП. Дослідження наявної технічної можливості уникнення зіткнення з автомобілем Порше д.н.з. НОМЕР_3 , а саме: зупинки до місця зіткнення, для водія ОСОБА_1 позбавлене технічного сенсу, оскільки його виїзд на зустрічну сторону руху був пов`язаний з аварійною обстановкою, створеною водієм ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 (Т. 2, а.с. 102-106).

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 1.12. ст. 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

У відповідності до ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Положеннями п. 22.1. ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Виходячи з викладеного, а також зважаючи на визнання відповідачем ПрАТ Страхова компанія Український страховий стандарт позовних вимог в частині виплати страхового відшкодування, суд вважає доведеним причинний зв`язок дій водія ОСОБА_2 з виникненням ДТП, внаслідок якого було завдано матеріальних збитків позивачу як власнику транспортного засобу. Таким чином, позовна вимога про стягнення з ПрАТ Страхова компанія Український страховий стандарт суми страхового відшкодування за ОСОБА_2 у розмірі 99 500,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 988 ЦК України визначено, що страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону страховик зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня(п. 36.5 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Верховний Суд України у постанові від 01.06.2016 у справі №6-927цс16 дійшов висновку про те, що правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, внаслідок невиконання ПрАТ Страхова компанія Український страховий стандарт грошового зобов`язання по виплаті страхового відшкодування за період з 12.08.2017 (від дня прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування) по 04.03.2021 утворилась заборгованість по сплаті пені у розмірі 95 761,05 грн., 3% річних у розмірі 10 623,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 25 531,70 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з ПрАТ Страхова компанія Український страховий стандарт 3% річних у розмірі 10 623,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 25 531,70 грн. за невиконання зобов`язання підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд бере до уваги доводи відповідача про те, що сума нарахованої пені у розмірі 95 761,05 грн. є значно завищеною, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачу було завдано суттєвих збитків внаслідок невиконання зобов`язання. Враховуючи зазначене, представник у своїх поясненнях посилався на положення ст. 551 ЦК України.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, тривалий час проведення експертних досліджень, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що розмір неустойки може бути зменшений та стягнуто з відповідача ПрАТ Страхова компанія Український страховий стандарт на користь позивача пеню в розмірі 10 623,32 грн.

Щодо вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як зазначалось вище, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).

У пункті 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Так, у відповідності до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 09.10.2019 за №23380/19-54 вартість відновлюваного ремонту автомобіля Порше д.н.з. НОМЕР_3 з урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей на момент проведення експертизи, після його пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19.11.2016 складає 259 306,14 грн. Розмір втрати товарної вартості автомобіля Порше д.н.з. НОМЕР_3 з урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей на момент проведення експертизи, після його пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19.11.2016 складає 64 970,48 грн. (Т. 2, а.с. 14-19).

В той же час, стороною позивача було надано відповідні докази того, що нею для відновлення автомобіля Порше д.н.з. НОМЕР_3 було сплачено 308 500 грн. (т.1 а.с. 246-б -250)

Позивач вважає, що матеріальна шкода, завдана майну ПП ТРК Рось Телеком є неподільною, оскільки була заподіяна взаємопов`язаними сукупними діями двох винуватців ДТП - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому різниця між фактичним розміром шкоди і розміром страхового відшкодування повинна бути сплачена відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку.

Суд не може погодитись із таким твердженням позивача, оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з автомобілем Порше д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 внаслідок виїзду на зустрічну смугу руху. Однак, експертним висновком була встановлена та сторонами не заперечувалась та обставина, що водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Порше д.н.з. НОМЕР_3 з підстав того, що його виїзд на зустрічну сторону руху був пов`язаний аварійною обстановкою, створеною саме водієм ОСОБА_2 , що керував автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що матеріальна шкода, завдана водієм ОСОБА_1 , не виходить за межі ліміту страхової виплати за договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У свою чергу, враховуючи те, що загальний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу згідно висновку експертавід 09.10.2019 за №23380/19-54, становить 324 276,62 грн., а ліміт страхової виплати за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 100 000,00 грн. (разом - 200 000,00 грн.), то з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 124 276,62 грн.

Крім того, статтею 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Із матеріалів справи вбачається, що розмір франшизи за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 становить 500,00 грн.

Таким чином, із відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню франшиза у розмірі по 500,00 грн. з кожного.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 упущеної вигоди слід зазначити наступне.

01.11.2016 між ПП ТРК Рось Телеком та ФО-П ОСОБА_4 укладено договір оренди транспортного засобу №0111/16, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування строком на 1 рік транспортний засіб Порше д.н.з. НОМЕР_3 (Т. 1, а.с. 67-70).

Відповідно до п. 6.1 Договору орендна плата встановлюється у розмірі 10 000,00 грн. на місяць.

Пунктом 10.6 Договору визначено, що у випадку пошкодження та/або фізичного знищення автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди або інших подій, що сталися не з вини орендаря або іншої особи, яка на належній правовій підставі керувала транспортним засобом, нарахування орендної плати припиняється з дня, наступного за днем настання дорожньо-транспортної пригоди, та продовжується з дня, наступного за днем закінчення відновлювального ремонту, крім випадку коли автомобіль вважається фізично знищеним.

Позивач вказує, що оскільки внаслідок ДТП, яка сталась 19.11.2016 з вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , орендований транспортний засіб було пошкоджено, а орендар з 01.12.2016 не сплачував орендну плату, позивач станом на день звернення до суду не отримав дохід від оренди автомобіля у розмірі 90 000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно п. 3.1 Договору оренди орендований автомобіль буде використовуватись орендарем для власних потреб.

Так, орендарем за договором є ФО-П ОСОБА_4 , а водієм транспортного засобу Порше д.н.з. НОМЕР_3 на момент скоєння ДТП був ОСОБА_3 . Будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 користувався орендованим автомобілем для задоволення потреб ФО-П ОСОБА_4 стороною позивача надано не було.

Крім того, умовами договору визначено, що орендований автомобіль передається орендарю в день укладання та підписання договору. Передання автомобіля у користування оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1, 4.2 Договору).

Разом з тим, вказаного документу до матеріалів справи долучено не було, тому суд позбавлений можливості встановити факт передачі автомобіля орендарю.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана надати докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а допустими є докази, отримані одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Разом з тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що автомобіль Порше д.н.з. НОМЕР_3 дійсно був переданий в оренду за договором та позивач не отримав дохід від такої оренди.

Ураховуючи викладене, зважаючи на те, що надані позивачем докази є недостатніми для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 упущеної вигоди, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачеві у задоволенні вказаної вимоги.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Питання про стягнення судових витрат буде вирішено додатковим рішенням суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Телерадіокомпанія Рось Телеком до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Український страховий стандарт , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного підприємства Телерадіокомпанія Рось Телеком (м. Київ, вул. Ярослава Мудрого, 62, код ЄДРПОУ 30932310) франшизу в розмірі 500 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Український страховий стандарт (м. Київ, вул. Північна, 2-а, код ЄДРПОУ 22229921) на користь Приватного підприємства Телерадіокомпанія Рось Телеком (м. Київ, вул. Ярослава Мудрого, 62, код ЄДРПОУ 30932310) 99 500 грн. страхового відшкодування, 3 відсотки річних в розмірі 10 623, 32 грн., 25 531, 70 грн. інфляційних втрат та 10 623, 32 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Приватного підприємства Телерадіокомпанія Рось Телеком (м. Київ, вул. Ярослава Мудрого, 62, код ЄДРПОУ 30932310) 124 276, 62 грн. різниці між страховою виплатою та фактичним розміром завданої шкоди та 500 грн. франшизи.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Питання про стягнення судових витрат вирішити додатковим рішенням суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 28.10.2021.

Суддя О.В. Диба