Постанова

від 03.11.2021 по справі 540/1100/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 540/1100/18

провадження № 61-355св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сахнівщинська сільська рада Машівського району Полтавської області,

третя особа: Машівська районна державна адміністрація Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В .,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області та просив визнати за ним право на земельну ділянку (пай) розміром 6, 80 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 16 травня 1989 року він був прийнятий в члени колективного сільськогосподарського підприємства Росія Машівського району Полтавської області (далі - КСП Росія ) та до 16 листопада 1996 року працював на цьому підприємстві.

20 січня 1996 року КСП Росія виданий державний акт на право колективної власності на землю. Він був включений до списку громадян-членів КСП, який є додатком до державного акта, під № 110, проте з невідомих причин не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП Росія .

Посилаючись на викладене, оскільки на момент розпаювання КСП Росія він був членом цього підприємства, а відтак набув право на земельну частку (пай), при цьому про порушення своїх прав він дізнався лише в листопаді 2017 року, після повідомлення йому працівниками сільської ради про можливе право на земельну частку (пай), просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2019 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 6, 80 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, за межами населених пунктів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час видачі КСП Росія державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_1 працював на цьому підприємстві, був включений до списку, який є додатком до державного акта, а отже набув право на земельний пай.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року рішення Машівського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності, поважних причин пропуску якої він не навів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

29 грудня 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року й залишити в силі рішення Машівського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що він не навів поважних причин пропуску позовної давності не відповідає дійсності, оскільки він і в позовній заяві, і у відзиві на апеляційну скаргу, і в судових засіданнях зазначав, що майже відразу після видачі КСП Росія державного акта він звільнився, у зв`язку з чим вважав, що права на отримання земельної частки (паю) не має. Про можливе право на земельну частку його повідомили працівники сільської ради в жовтні 2017 року, після чого він відразу звернувся за правовою допомогою до адвоката, на адвокатський запит якого 24 листопада 2017 року управління Держгеокадастру повідомило про внесення його до списку-членів КСП Росія .

Тобто, про порушення свого права він дізнався лише 24 листопада 2017 року, а тому позовна заява подана в межах позовної давності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції .

03 березня 2020 року справа № 540/1100/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 проживає в селі Сахнівщина Машівського району Полтавської області.

16 вересня 1986 року позивач був прийнятий в члени колгоспу імені Гоголя на посаду шофера, а 16 травня 1989 року прийнятий у члени КСП Росія Машівського району Полтавської області та направлений працювати в тваринництво. 16 листопада 1996 року ОСОБА_1 звільнений з роботи згідно з його заявою.

20 січня 1996 року КСП Росія видано державний акт на право колективної власності на землю та до списку громадян-членів КСП (додатку до вказаного державного акта) під № 110 внесено гр. ОСОБА_1 .

Розпорядженням голови Машівської районної державної адміністрації № 193 від 29 квітня 2002 року Про надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю громадянам Сахнівщинської сільської ради відповідно до списку.

Згідно з рішенням Сахнівщинської сільської ради від 24 квітня 2002 року Про надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів 376 чоловік та рекомендовано громадянам, які включені до державного акта на право колективної власності і не видані сертифікати, звернутися до суду.

Відповідно до списку власників сертифікатів, які мають право приватної власності на землю КСП Росія Машівського району Полтавської області, позивач до нього не включений.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08 серпня 1995 року (далі - Указу Президента № 720/95) паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У пункті 2 Указу Президента № 720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

У цій справі суди встановили, що ОСОБА_1 на момент одержання КСП Росія державного акта на право колективної власності на землю працював у цьому підприємстві, був його членом та був включений до списку осіб, доданого до державного акта, а тому правильно вважали, що він мав право на отримання земельної частки (паю).

Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове про відмову в його задоволенні з підстав пропуску позовної давності, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на таке.

Особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені, може звернутися до суду за їх захистом лише в межах визначеного законодавством строку.

Установлено, що право ОСОБА_1 на земельну ділянку (пай) виникло з моменту отримання КСП Росія державного акта на право колективної власності на землю, у якому він вказаний як такий, що має право на земельну частку (пай), що підтверджується додатком до цього державного акта, у якому він значиться під № 110 .

З цього часу вказане право позивача не оспорювалось та припинено не було.

Відповідно до пункту 6 Прикінцеві і перехідні положення ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Статтею 76 ЦК Української РСР передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно зі статтею 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття позовна має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Таким чином, оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 181/257/19.

За викладених обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за ним права на земельну частку (пай), оскільки таке його право в даному випадку не обмежується позовною давністю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду й залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу задоволено, постанову апеляційної інстанції скасовано й залишено в силі рішення суду першої інстанції, то сплачений позивачем судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1 171, 40 грн підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року скасувати, рішення Машівського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 1 171, 40 грн судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов