Рішення

від 16.08.2019 по справі 540/1100/18

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/1100/18

Номер провадження 2/540/192/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2019 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Косик С.М.

за участю: секретаря Ткач Н.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чолана М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Машівська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай), -

відповідно до ч.1 ст.268 ЦПК України в судовому засіданні 16.08.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Машівського районного суду Полтавської області зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 16.05.1989 року він був прийнятий в члени колгоспу Росія Машівського району Полтавської області. У жовтні 2017 в Сахнівщинській сільській раді йому сказали, що, можливо, він має право на земельну частку (пай). Державний акт на право колективної власності на землю КСП Росія виданий 20.01.1996 року та у списку громадян-членів КСП за № 110 вказаний він, ОСОБА_3 Натомість, Міжрайонне управління Держгеокадастру повідомило йому, що в Проекті розташування земельних часток (паїв) на території Сахнівщинської сільської ради прізвище ОСОБА_3 відсутнє. Позивач вважає, що пропустив строк на звернення до суду з позовом з поважних причин, оскільки він не знав і не міг знати про порушення свого права, а дізнався лише 24.11.2017 р. Враховуючи вищевикладене, позивач просить поновити йому строк звернення до суду з позовом, як такий, що порушено з поважних причин, задовольнити позовну заяву та визнати за ним право на земельну ділянку (пай) розміром 6,80 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, за межами населених пунктів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та наполягала на його задоволення, покликаючись на те, що ОСОБА_3 працював в КСП Росія шофером та був звільнений тільки в листопаді 1996 року, натомість розпаювання проведено в січні 1996 року та позивач включений до списку-додатку до Державного акту. В жовтні 2017 року позивач дізнався про наявне в нього право на земельну частку (пай) та звернувся за юридичною консультацією.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та заявив про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що в 2002 році, коли видано розпорядження про паювання, ОСОБА_3 був вже звільнений з роботи, включення позивача до списку, що є додатком до Державного акту на землю, сільська рада не заперечує, однак уважає що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності.

Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши письмові докази, прийшов до такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_3 - позивач по справі 16.09.1986 р. був прийнятий в члени колгоспу ім. Гоголя на роботу шофера, 16.05.1989 р. був прийнятий у члени колгоспу Росія Машівського району Полтавської області та направлений працювати в тваринництво і в подальшому 16.11.1996 р. був звільнений з роботи згідно його заяви, що підтверджується записами у Трудовій книзі колгоспника №969 (а.с.7).

За повідомленням міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.11.2017 р. №70/151-17, Державний акт на право колективної власності на землю видано КСП Росія 20.01.1996 р. та до списку громадян-членів КСП (додатку до вказаного державного акту) за №110 вказаний гр. ОСОБА_3 - позивач по справі (а.с.9), що також стверджується копіями вказаних документів (а.с.73-89).

Відповідно до п.2 Розпорядження голови Машівської РДА №506 від 28.12.1996 р. Про затвердження грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність та вартості земельної частки (паю) і її розміру в умовних кадастрових гектарах , затверджено вартість земельної частки (паю) в розмірі 40533 грн. та її розмір в умовних кадастрових гектарах 7,17 га (а.с.11).

Розпорядженням голови Машівської РДА №193 від 29.04.2002 р. Про надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю громадянам Сахнівщинської сільської ради відповідно списку, разом із списком (а.с.12).

Як убачається з вищевказаного списку осіб, які мають право приватної власності на землю колективної власності КСП Росія Машівського району Полтавської області, прізвище позивача відсутнє (а.с.14-20).

За рішенням Сахнівщинської сільської ради від 24.04.2002 р. Про надання дозволу на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів 376 чоловік та рекомендовано громадянам, які включені до державного акту на право колективної власності і не видані сертифікати звернутися до суду (а.с.13).

Згідно додатку 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ІІ-ПЛ в„–000058 від 20.01.1996 р., а саме згідно списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства вбачається, що під № 110 включений до нього позивач по справі ОСОБА_3 (а.с.81).

Згідно з ч.1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч.1 і ч.2 ст. 126 ЗК).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з положеннями ч. ч. 9, 10 ст. 5 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) 1990 року кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7 ст. 6 ЗК України 1990 року передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Частина друга статті 23 ЗК України 1990 року визначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

З матеріалів справи вбачається, що на час видачі Державного акту 20.01.1996 року ОСОБА_3 працював в колективному сільськогосподарському підприємстві Росія , був включений до списку, який є додатком до Державного акту, отже набув право на земельний пай. Його наступне звільнення та невключення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) не позбавляють його такого права.

Розглядаючи доводи представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що відповідач правомірність включення позивача до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) не оспорює, а тому приходить до висновку що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника, тому до позовних вимог ОСОБА_3 позовну давність застосовувати не слід.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (ВС/КГС, справа № 904/10673/16) .

Слід зазначити, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення ЄСПЛ у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення ЄСПЛ у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії"). Потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_3 до Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Машівська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 6,80 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Сахнівщинської сільської ради Машівського району Полтавської області, за межами населених пунктів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Григорівка Машівського району Полтавської області, зареєстроване місце проживання: с. Сахнівщина Машівського району Полтавської області, паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 12.04.1996 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - Сахнівщинська сільська рада Машівського району Полтавської області, місцезнаходження: с. Сахнівщина, вул. Українська,5 Машівського району Полтавської області, код 21047394.

Третя особа - Машівська районна державна адміністрація Полтавської області, місце знаходження: смт Машівка, вул. Незалежності,113 Полтавська область, код ЄДРПОУ 04057445.

Повний текст Рішення складено 27.08.2019 року.

Суддя С.М.Косик