Ухвала

від 08.11.2021 по справі 466/8986/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 листопада 2021 року

місто Київ

справа № 466/8986/20

провадження № 61-17816ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В., розглянув

касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року,

касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, зустрічним позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

ОСОБА_2 у листопаді 2020 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року у справі №466/3681/16-ц, стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про звільнення його від сплати аліментів, які стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року у справі № 466/3681/16-ц.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року № 466/3681/16-ц.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У зв`язку із збільшенням розміру аліментів припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року № 466/3681/16-ц.

Здійснено розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року змінено рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 року в частині вирішення первісного позову.

Резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позовних викладено у такій редакції: Первісний позов ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , про зміну розміру аліментів задовольнити частково.

Змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року № 466/3681/16-ц.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні решти позову - відмовити. .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 27 жовтня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволення первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Також ОСОБА_2 30 жовтня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, залишити без змін рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 року.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційні скарги та додані до них матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скарги подано на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності, тобто які не підлягають касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судових рішень, які оскаржуються учасниками справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позовів у цій справі є вимоги про збільшення розміру аліментів та звільнення від сплати аліментів .

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд врахував, що ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про збільшення розміру аліментів, тобто із вимогами у справі, яка відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, втім враховуючи, що зустрічний позов містить вимоги про звільнення від сплати аліментів, тобто у справі незначної складності, застосуванню підлягає пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для визначення цієї справи як малозначної.

Урахувавши предмет первісного та зустрічного позовів у справі незначної складності, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначено.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ, 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia), § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості

( Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , § 36; рішення у справі Козліца проти Хорватії , § 33; рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , § 34, Добріч проти Сербії (Dobric v. Serbia), Зубац проти Хорватії

(Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та Йовановіч проти Сербії (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі Добріч проти Сербії , § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі Азюковська проти України

(Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржувані заявниками судові рішення ухвалено у справі незначної складності, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, зустрічним позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року та касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

О. В. Ступак

В. В. Яремко