Рішення

від 26.10.2021 по справі 714/360/21

ГЕРЦАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/714/140/21

ЄУН: 714/360/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2021 р. м. Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-судді Єфтемій С.М. за участю: секретаря судових засідань Якобан І.В. позивачаОСОБА_1 представника позивачаОСОБА_2 представника відповідачаОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Герцаївського нотаріального окргу Лис Лариси Георгіївни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку, земельних ділянок та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом зазначивши, що як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Але як з`ясувалося, ОСОБА_5 , за життя, 10 липня 2020 року уклало із відповідачем договір купівлі-продажу житлового будинку, який належав останній на праві власності та розташований в АДРЕСА_1 та договори купівлі-продажу земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку, площею 0,2145 га та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3278 га, яка розташована у с. Горбова, Герцаївського району, Чернівецької області.

Вважає, що вказані правочини ОСОБА_5 уклала під впливом істотної помилки, оскільки вона через свій вік, незнання української мови якою виконанні правочини об`єктивно не могла розуміти зміст та наслідки укладених правочинів.

Тому, позивач просив :

- визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 10 липня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2145 га, кадастровий номер - 7320781300:01:004:0004, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в селі Горбова Герцаївського району Чернівецької області, укладений 10 липня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3278 га, кадастровий номер - 7320781300:04:002:0016, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в селі Горбова Герцаївського району Чернівецької області, укладений 10 липня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

Водночас, просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на:

- житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянки площею 0,2145 га, кадастровий номер - 7320781300:01:004:0004, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в селі Горбова Герцаївського району Чернівецької області;

- земельну ділянку площею 0,3278 га, кадастровий номер - 7320781300:04:002:0016, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в селі Горбова Герцаївського району Чернівецької області.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, який просили задовольнити у повному обсязі.

Позивач у своєму поясненні наданому суду послався на те, що померла ОСОБА_5 приходиться дружиною його рідного брата. Останні власних дітей не мали та після смерті брата проживала одна. Сама ОСОБА_5 пори її похилий вік, на здоров`я не скаржилася, тобто її стан здоров`я був задовільний, сторонньої допомоги не потребувала, в т.ч. сама доглядала за господарством та тваринами.

Про те, що ОСОБА_5 залишила на його користь заповіт він дізнався у сільський раді після смерті останньої. Родину відповідача знає як односельця яка за словами померлої ОСОБА_5 , його батько допоміг на автомобілі привезти сіна. Також, за словами останньої вона разом із сім`єю відповідача приїхали у м. Герца, де у нотаріуса оформили документи на ім`я відповідача на належний їй будинок. Вважає, що її було введено в оман, так як ОСОБА_5 бажала аби майно перейшло відповідачу після її смерті, а до того часу останній мав здійснити догляд за нею. Померла не мала наміру продавати власний будинок, так як іншого житла вона не мала і до часу смерті проживала у ньому. Окрім цього, сама ОСОБА_5 не володіла українською мовою, якою складенні оспорюванні договори.

Представник позивача ОСОБА_2 суду пояснив, що 06 серпня 2020 року ОСОБА_5 було складено заповіт на ім`я позивача, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Острицької сільської ради. За вказаним заповітом усе її майно мало перейти до позивача. Втім, як з`ясувалося, 10 липня 2020 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договори купівлі - продажу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2145 га та земельної ділянки площею 0,3278 га для обслуговування будинку та ведення особистого господарства відповідно. Майже одразу після укладення даних договорів, ОСОБА_5 звернулася до органів поліції із заявою про те, що відповідач ОСОБА_4 шляхом оману незаконно заволодів її нерухомим майном, а 25 серпня 2020 року ОСОБА_5 звернулася до Герцаївського районного суду з позовом про визнання таких договорів недійсними з підстав того, що вказані договори були укладені під впливом істотної помилки та неправильного сприйняття нею фактичних обставин вчинення правочину, так як вважала що заповідає вказане майно, а не продає, оскільки вона і надалі залишилася проживати у будинку та іншого житла вона не мала.

Вважає, що оспорюванні договори від 10 липня 2020 року слід визнати недійсними, оскільки ОСОБА_5 не розуміла та об`єктивно не могла розуміти зміст та наслідки укладених правочинів. У ОСОБА_5 не було наміру продавати майно, оскільки даний будинок в неї був єдиним та в силу свого віку та стану здоров`я, остання не могла набути іншого майна. Укладаючи вказані договори, ОСОБА_5 вважала що склала заповіт на користь відповідача, а майно перейде до нього тільки після її смерті. На день укладання договорів ОСОБА_5 була особою похилого віку, що у свою чергу вплинуло на можливість правильного сприйняття нею обставин, що призвело до вказаної помилки. Договори були укладені на українській мові, якою ОСОБА_5 не володіла, а перекладач залучений не був.

Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог позивача та просив відмовити у задоволенні позову. Вважає, що договори від 10 липня 2020 року були укладені з дотриманням норм та вимог чинного законодавства у присутності ОСОБА_5 , неповнолітнього ОСОБА_4 та його батьків. Перед засвідчення вказаних умов договору нотаріусом було належним чином роз`яснені сторонам права та обов`язки як на українській так і на румунській мовах, оскільки нотаріус вільно володіє румунською мовою. Сама ОСОБА_5 була громадянкою України, розуміла державну мову, так як за життя уклало інші цивільно-правові угоди і правочини, зокрема про продаж земельної ділянки, склала заповіт українською мовою на користь позивача, здійснювала оплату комунальних послуг. Тому, твердження позивача про те, що ОСОБА_5 не знала української мови є безпідставні. Так як сторони за договорами дійшли згоди щодо всіх його умов, підписали умови договору, то відсутні правові підстави для визнання правочинів недійсними.

Третя особа - приватний нотаріус Герцаївського нотаріального округу Лис Л.Г. як у своєму письмовому поясненні так і поясненні наданому в судовому засіданні пояснила, що осопрювані правочини були укладені між сторонами після ретельної підготовки пакету необхідних документів. Перед укладенням договорів вона детально, доступно роз`яснила ОСОБА_5 всі наслідки правочинів, з`ясувала стосунки між сторонами правочину, наголосила продавцю що після укладення договору купівлі-продажу, покупець має право позбавити її цього житла. На це ОСОБА_5 відповіла, що вона прийняла саме таке рішення. Також ОСОБА_5 було зачитано, що вона продає вищезазначений житловий будинок та земельні ділянки, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій. Їй було роз`яснено право скласти заповіт, укласти з відповідачем договір довічного утримання. Ствердила, що ОСОБА_5 розуміла значення своїх дій. Правові наслідки продавцю укладення договорів купівлі-продажу вона сторонам роз`яснила, прочитала вголос зміст договорів, які у її присутності, після роз`яснень наслідків укладення таких правочинів, усному перекладі тексту правочинів на румунській мові якою володіє вільно, сторони підписали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд доходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За п. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд України у постанові від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16 дійшов висновку, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які засвідчують існування помилки, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно мала місце і вона має істотне значення.

Судом встановлено, що 10 липня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договори купівлі-продажу будинку та земельних ділянок, за якими ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_4 , а останній прийняв житловий будинок який знаходиться по АДРЕСА_1 , земельну ділянки площею 0,2145 га, кадастровий номер - 7320781300:01:004:0004 з цільовим призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,3278 га, кадастровий номер - 7320781300:04:002:0016, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які знаходиться за адресою : с. Горбова Герцаївського району Чернівецької області.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначила, що приходиться сусідкою померлої ОСОБА_5 , з якою спілкувалася до часу смерті. Зі слів померлої їй відомо, що остання не мала наміру продавати своє господарство. Української мовою ОСОБА_5 не володіла, а знала декілька слів на російській мові. Допомогу по господарстві їй надавав позивач, а батько відповідача лише привіз сіно за відповідну плату, свідком якого був він сам. Одного дня серпня місяця 2020 року, під час коли знаходився у господарстві ОСОБА_5 , остання розповіла йому, що ОСОБА_7 забрав її на машині і відвіз в м. Герца до нотаріуса де переписала все її господарство на останнього, через що жалілася про свій вчинок. Про самі обставини укладання цих договорів йому не відомо. Незважаючи на її похилий вік, остання почувалася добре, сама утримувала господарство та здійснювала догляд.

Свідок ОСОБА_8 - дружина позивача, суду пояснила, що ОСОБА_5 це покійна дружина рідного брата її чоловіка, між якими склалися хороші відносини, часто ходили один до одного в гості і допомагали один другому. Сама ОСОБА_5 мала ще двох сестер, одна з них жила неподалік від неї і постійно їй допомагала, через що ОСОБА_5 вирішила заповідати все своє майно племінникові, але, той з часом почав часто вживати спиртні напої, перестав до неї ходити і допомагати, через що вона передумала залишити йому у спадок господарство.

Про обставини того, що ОСОБА_5 оформила господарство на відповідача їй відомо зі слів самої ОСОБА_5 , яка розповіла, що батько відповідача прийшов до неї і запропонував їй оформити будинок на його сина ОСОБА_4 , а вони будуть за нею доглядати. Тоді, ОСОБА_9 маючи на руках документи на господарство ОСОБА_5 , звернувся в районну адміністрацію для отримання дозволу оскільки його син був ще неповнолітнім. Після того, як документи були готові, вони усі разом звернулися до нотаріуса в м. Герца, де за словами ОСОБА_5 вона підписала документи які їй було наланні. Сама ОСОБА_5 вважала, що складає заповіт, а не договір купівлі-продажу, так як не має іншого житла. Коли вона дізналася що її ввели в оман, вона звернулася до органів поліції та до суду з позовом про визнання цих договорів недійсними.

ОСОБА_10 - допитана як свідок суду показала, що працює соціальним працівником та періодично навідувалася до ОСОБА_5 , тому добре її знав. Про те, чи мала намір ОСОБА_5 комусь продавати свій будинок їй не відомо, але може лише стверджувати що іншого житла в неї не було. Українську мову ОСОБА_5 не знала, а лише частково розуміла російську мову. На час коли у серпні 2020 року навідувалася до ОСОБА_5 , на дорозі, від односельців почула розмову з приводу того, що остання продала своє господарство відповідачу. На її запитання з приводу вказаних подій ОСОБА_5 відповіла що це не відповідає дійсності оскільки вона заповіла майно ОСОБА_4 , а не продала.

Допитана як свідок ОСОБА_11 пояснила, що являється сусідкою померлої ОСОБА_5 . Після смерті чоловіка ОСОБА_5 проживала одна, при необхідності сусіди допомагали їй, але частіше всього допомогу надавали їй її сестри які жили неподалік та позивач. Під час навідування одного разу у гості до ОСОБА_5 остання розплакалася та повідомила, що ОСОБА_9 ввів її в оман з приводу того, що вона бажала заповідати йому майно на тих умовах аби він доглядав за неюі виключно після її смерті господарство мало перейти до нього.

Свідок ОСОБА_12 підтвердила покази свідка ОСОБА_11 щодо обставин того, що за словами ОСОБА_5 вона не мала наміру продати будинок відповідачу, а виключно бажала залишити на його ім`я заповіт на умовах того, що останній мав надати їй допомогу по догляду за нею та господарством. Також суду показала, що разом із ОСОБА_5 звернулися до нотаріуса для з`ясування яких саме документів підписала остання, на що отримала відповідь від нотаріуса про можливість надання таких документів у присутності обох сторін договору. Після цього, ОСОБА_5 навідалась до ОСОБА_9 якого попросила поїхати до нотаріуса для отримання документів які вона підписала, на що останній відмовився так як забажав отримати витрати щодо оформлення документів в сумі 30 000 грн. За таких обставини, на другий день ОСОБА_5 подала заяву до органів прокуратури з приводу того, що ОСОБА_9 ввів її в оман під час укладення вказаних договорів.

Допитана як свідок ОСОБА_13 - матір відповідача суду показала, що за обставини того , що здебільшого чоловік допомагав ОСОБА_5 , остання протягом декілька днів 2020 року приходила до них додому та говорила про бажання оформити будинок на їх сина - ОСОБА_4 . Через деякий час усі вони разом звернулися до нотаріуса для оформлення документів де нотаріусом було роз`яснення зміст як заповіту, так і можливість укладення договору дарування, утримання та купівлі-продажу. Сама ОСОБА_5 стала наполягати на оформленні договору купівлі-продажу, через що нотаріусом було роз`яснення необхідність звернення до районної адміністрації за для отримання дозволу на це, оскільки їх син на той час був неповнолітнім. Після отримання такого дозволу, вона разом із чоловіком, сином та сама ОСОБА_5 повторно звернулися до нотаріуса де було укладено договори купівлі-продажу. Під час оформлення документів нотаріус роз`яснив їм на українській та румунській мовах які документи укладаються і про що йдеться мова. Нотаріус декілька разів уточнювала у ОСОБА_5 чи дійсно вона хоче продавати своє майно і роз`яснила що після цього все майно буде належати їх синові, на що ОСОБА_5 відповіла що все розуміє і саме таким чином хоче чинити. За домовленістю між ними, ОСОБА_5 до часу смерті мала залишатися і проживати у власному житлі, що і відбулося. За життя ОСОБА_5 ніякі претензії до них (її сім`ї) не пред`явила. Про обставини того, що ОСОБА_5 за життя звернулася до суду з позовом про визнання цих договорів недійсними їй нічого не відомо. З ОСОБА_5 розрахувалися повністю, гроші за будинок передавали особисто ОСОБА_5 в неї вдома.

Свідок ОСОБА_4 повністю підтвердив покази свідка ОСОБА_13 щодо оформлення договорів купівлі-продажу, здійснення розрахунків за ними із ОСОБА_5 .

Відповідно до положень частин третьої та четвертої статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною третьої статті 640 ЦК України передбачено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, ураховуючи зміст статей 203, 655 ЦК України, договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет та ціну договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови. У разі визнання такого договору недійсним, то такі підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення.

Як встановлено судом, оспорюванні договори купівлі-продажу нотаріально посвідчені, зареєстровані в реєстрі відповідно за № № 608, 609, 610.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу будинку та п. 3 договорів купівлі-продажу земельних ділянок, продаж жилого будинку здійснено за 68528 грн., а земельних ділянок за 60275 грн. та 11866 грн. відповідно, які продавець отримала повністю від відповідача до підписання цього договору.

Зі змістом оспорюваних договорів вбачається, що нотаріусом було встановлено дійсність намірів сторін укласти саме Договори купівлі-продажу будинку та земельних ділянок, роз`яснено вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків договорів, а також встановлено відсутність у сторін заперечень щодо умов договорів.

З огляду на вищенаведене, оцінюючи вищенаведені докази у їх сукупності, суд не знаходить підстав стверджувати, що продавець за оспорюваними правочинами - ОСОБА_5 , укладаючи вищевказані договори не усвідомлювала його істотні умови і правові наслідки його укладення.

Такі обставини узгоджуються із показами свідка ОСОБА_6 , яка суду підтвердила, що сама ОСОБА_5 при розмові з нею шкодувала про свої дії з приводу укладення із відповідачем правочину щодо відчуження власного господарства. Такі обставини суду підтвердив й сам позивач.

Окрім того, стороною позивача не надано суду доказів та не спростовано той факт, що продавець за вказаними договорами не отримала грошові кошти за продаж відповідної нерухомості. Не містить такі відомості і позовна заява ОСОБА_5 з якою остання звернулася до суду за життя, яка була досліджена в судовому засіданні під час судового розгляду даної справи.

Не доведено позивачем, що дійсно ОСОБА_5 помилилася щодо предмету укладених договорів, а також те, що вказана помилка має істотне значення.

Слід також звернути увагу, що усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладених правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.

Покази свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 містить лише відомості які стали їм відомі після укладення вказаних договорі, а не на час їх укладання, а відтак не можуть слугувати доказом на підтвердження

Аналізуючи встановлені факти та матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставини, щодо яких ОСОБА_5 могла помилитися будучи стороною правочинів на момент його вчинення й така помилка має істотне значення.

Та обставина, що правочини були вчиненні українською мовою не може слугувати доказом визнання їх недійсним. Разом із тим, та обставини що ОСОБА_5 після укладення оспорюваних договорів склала заповіт на ім`я позивача який виконаний українською мовою є свідченням того, що остання розуміла й змт вищевказаних правочинів.

Оскільки позивачкою не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що зазначені Договори купівлі-продажу від 10 липня 2020 року у є недійсними, тому в задоволенні позову в частині визнання оспорюваних договорів недійсними слід відмовити.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 в частині визнання права власності на житловий будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , земельну ділянки площею 0,2145 га, кадастровий номер - 7320781300:01:004:0004 та земельну ділянку площею 0,3278 га, кадастровий номер - 7320781300:04:002:0016, суд вважає, що він також задоволенню не підлягає через відсутність на то правових підстав, так як у задоволенні вимог про визнання правочинів недійсними судом відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Повний текст судового рішення виготовлено 05 листопада 2021 року.

Суддя