Рішення

від 26.10.2021 по справі 640/18738/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року м. Київ № 640/18738/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Яковчук М.В., за участі представника позивача - Фляшовського В.А., представника відповідача -Малая В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМЕХАНІЗАЦІЯ"

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування рішення податкових

повідомлень-рішень,

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 жовтня 2021 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМЕХАНІЗАЦІЯ" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола,53, код ЄДРПОУ: 19420213) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд 5-а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0046180706 від 25.11.2020 року та №0046200706 від 25.11.2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки перевірка проведена без наявності законних підстав для її проведення, а висновки такої перевірки не відповідають фактичним обставинам, є необґрунтованими, та прямо суперечить нормам Податкового кодексу України, то спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті фактичної перевірки від 28.10.2020 року та підлягають скасуванню.

22 липня 2021 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0046180706 від 25.11.2020 року та №0136070707 від 30.06.2021 року.

Відповідач, надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що фактична перевірка проведена у відповідності до вимог норм податкового законодавства. При цьому відповідачем зазначено, що фактичною перевіркою встановлені порушення: встановлено факт неподання повідомлення за формою №20-01111 по 18 одиницям транспортних засобів, чим порушено п.63.3 ст.63 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року№2755-VI та встановлено факт зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481 95- ВР Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального із змінами та доповненнями.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених в відзиві на адміністративний позов.

У судовому засіданні 26.10.2021 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі Наказу № 1575 від 16.10.2020 р. у період з 22.10.2020 по 28.10.2020 рок у за адресою місцезнаходження ТОВ БУДМЕХАНІЗАЦІЯ була проведена фактична перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій., наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг, зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підставою проведення перевірки контролюючим органом визначено п. 80.2.2 п. 80.2. ст. 80, п. 82.3 ст. 82, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 28.10.2020 року.

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення суб`єктом перевірки: ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального; п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0046180706 від 25.11.2020 року, яким за порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального до товариства з обмеженою відповідальністю БУДМЕХАНІЗАЦІЯ застосовано штраф у розмірі 500 000 грн.;

- №0046200706 від 25.11.2020 року, яким до товариства за порушення статті 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 18360,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивачем було оскаржено спірне рішення податкового органу до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги, рішенням ДПС від 04.06.2021 року №12600/6/99-00-06-03-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 25.11.2020 №0046180706 та скасовано №0046200706 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4080 грн та залишено без змін в іншій частині, а скаргу Товариства частково задоволено.

30 червня 2021 року ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення №0136070707, яким на підставі акта перевірки №0139/1036/07/19420213 від 28.10.2020 року та рішення ДПС України №12600/6/99-00-06-03-01-06 від 04.06.2021 року, за порушення пункту 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано штраф у розмірі 14 280 грн.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 80.1 та 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10 ст. 80 Податкового кодексу України).

Приписами п. 86.1 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Щодо висновків акту перевірки про встановлення факту зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481 95- ВР Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального із змінами та доповненнями, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, є Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У розумінні ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

При цьому, місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; а зберіганням пального є діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

У силу ч. 1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , імпорт і оптова торгівля алкогольними напоями здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії на оптову торгівлю. Експорт алкогольних напоїв здійснюється суб`єктами господарювання всіх форм власності на підставі ліцензії на виробництво або ліцензії на оптову торгівлю. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (ч. 8 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ).

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (ч. 10 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ).

Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Згідно з ч. 22 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Так, за твердженням представника позивача, постачальник палива ТОВ ЕКСПЕРА ТРЕЙДИНГ розміщує закуплене ТОВ "БУДМЕХАНІЗАЦІЯ" дизельне паливо на автозаправній станції у ТОВ АТП 044 , яке зареєстроване платником акцизного податку, отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, а отже розпорядником акцизного складу.

На підтвердження викладеного, представником позивача надано до суду договір поставки №1812-19/1-СК від 18.12.2019 року, відповідно до умов якого ТОВ БУДМЕХАНІЗАЦІЯ купувала, а ТОВ ЕКСПЕРА ТРЕЙДИНГ продавало підакцизний товар дизельне пальне.

Відповідно до п. 4.6. Договору поставки, до моменту фактичного отримання товару, такий товар знаходиться на відповідальному зберіганні Постачальника на його складах (складах партнерів). Постачальник вправі без згоди Покупця переміщувати Товар по терміналах зберігання.

Відповідно до п. 4.7. Договору поставки, Покупець отримує Товар за допомогою смарт-карт - документ на носії електронної інформації у вигляді пластикової карти, передається у користування Покупцеві.

Відповідно до п. 4.8. Договору поставки, з метою належного виконання своїх зобов`язань щодо фактичної передачі Товару Покупцю зі зберігання, Постачальник право залучати необхідну кількість третіх осіб - підприємств, які мають відповідні права на експлуатацію складів зберігання, і на виконання договірних відносин з Постачальником, забезпечують фактичну передачу Товару Покупцю при пред`явлені останнім смарт карти.

Тобто, ТОВ ЕКСПЕРА ТРЕЙДИНГ здійснювало продаж Позивачеві дизпалива зі своїх складів або складів партнерів, з якими Постачальник заключив відповідні договори.

Судом встановлено, що відпуск підакцизного товару здійснювався на автозаправній станції ТОВ АТП 044 , яка є підакцизним складом.

В свою чергу, ТОВ АТП 044 формувало та реєструвало акцизні накладні після відпуску товару у паливний бак автомобілів ТОВ БУДМЕХАНІЗАЦІЯ як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що формування та реєстрація акцизних накладних є обов`язком саме ТОВ АТП 044 , оскільки саме останній має підакцизний склад.

Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Із наданих позивачем доказів вбачається, що відповідно до Договору поставки № 2012-19/6 від 20.12.2019 р. постачальник ТОВ ЕКСПЕРА ТРЕЙДИНГ передає складу зберігачу ТОВ АТП 044 нафтопродукти (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.4. При передачі товару Покупцю Постачальник зобов`язаний видати товаро-транспортну накладну.

Тобто, ТОВ ЕКСПЕРА ТРЕЙДИНГ , як оптовик з відповідною ліцензією поставляв нафтопродукти на ліцензований склад зберігача ТОВ АТП 044 .

Разом з тим, судом встановлено, що між ТОВ АТП 044 , як постачальником, та ТОВ ЕКСПЕРА ТРЕЙДИНГ також існує договір купівлі-продажу № 1612-19/2 від 16.12.2018 року.

Вказаним договором передбачено принцип підпуску товару третім особам - клієнтам мережі заправок ТОВ АТП 044 .

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник ТОВ АТП 044 - підприємство, на АЗС (мережі АЗС) якого пред`явник паливних карт може отримати Товар за допомогою онлайн обробки.

Вказане у своїй сукупності свідчить про те, що позивач самостійно не зберігав у себе пального, акцизних складів зберігання пального також не має. Заправка автомобілів позивача відбувалась безпосередньо паливні баки таких автомобілів.

Щодо тверджень податкового органу в частині того, що згідно з наявною інформацією Товариство за перевірений період відповідай до зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримало пальне для потреб власного споживання від ТОВ АТП-044 (код ЄДРПОУ42841850) т- важкі дистиляти (газойлі) (код УКТ ЗЕД 2710194300) .

При реєстрації вищевказаних акцизних накладних ТОВ АТП-О44 зазначив адресу місця зберігання пального яке не є акцизним складом на якому суб`єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (код операції З умови оподаткування 0 напрямок використання 0 ): Київська обл.. Києво-Святошинський р-н. м. Вишневе, вул.. Чорновола. 53.

В зазначений період з 05.04.2020 по 30.09.2020 у Товариства була відсутня ліцензія на право зберігання пального за вказаною адресою.

Приписами п. 4 розділу ІІ Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 №262 (надалі - Порядок №262), чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються: коди операцій для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику; ознака щодо умов оподаткування пального; ознака щодо напрямів використання пального.

У відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:

1 - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару; 2 - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий; 3 - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання 3 зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами; 4 - реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Така ознака зазначається також у разі реалізації пального з акцизного складу пересувного до: паливного бака транспортного засобу або технічного обладнання, пристрою; місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.

Для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання 1 - 4 , у відповідному рядку зазначається цифра 0 .

Зі змісту наявних у матеріалах справи копій акцизних накладних вбачається, що у верхній лівій частині останніх у рядку Напрям використання зазначено 0 .

Разом з тим, суд звертає увагу, що положення п. 4 розділу ІІ Порядку №262 у наведеній частині з метою визначення напрямів використання пального оперують поняттям реалізації , а не зберігання пального. У той же час, приписи Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , який містить спеціальні правові нормі та має вищу юридичну силу по відношенню до Порядку №262, в якості підстави для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язку отримання ліцензії вказують саме на зберігання пального у споживчій тарі до 5 літрів, а не його реалізацію у споживчій тарі до 5 літрів. Відтак, ототожнення контролюючим органом цих двох понять свідчить про невірне тлумачення положень Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в частині визначення підстав за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок з отримання ліцензії для зберігання пального.

В судовому засіданні, судом було поставлено питання відповідачу щодо проведення фактичної перевірки, а також чи були докази цистерн чи інших ємностей за адресою вказаною в акцизних наклданих.

Представник Головного управління ДПС у Київській області повідомив суд, що аналіз інформації було здійснено лише на підставі наданих позивачем документів та накладних.

Разом з тим, суд зауважує, що податковим органом не надано доказів роздрібної, оптової торгівлі пальним або зберігання пального товариством.

Водночас, суд наголошує, що Позивачем надано докази власного використання пального.

Як наслідок, суд вказує, що у межах спірних правовідносин у ТОВ "БУДМЕХАНІЗАЦІЯ" не виникло законодавчо мотивованого обов`язку з отримання ліцензії на зберігання пального, отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.11.2020 №0046180706 є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що винесено без достатньої правової підстави.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0136070707 від 30.06.2021 року, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі Наказу № 1575 від 16.10.2020 р. у період з 22.10.2020 по 28.10.2020 рок у за адресою місцезнаходження ТОВ БУДМЕХАНІЗАЦІЯ була проведена фактична перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій., наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг, зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення платником податкупункту 63.3 ст. 63 ПК України, а саме неподання заяви форми 20-ОПП про рухоме майно позивача, яке використовується у його господарській діяльності

Зокрема, контролюючим визначено, що позивач використовує 4 власних автомобілі марки Камаз та 8 орендованих автомобілі марки DAF.

Контролюючим органом встановлено порушення п. 117.1 ст. 117 ПК України та п. розділу VIII Положення № 1588 , тобто неподання форми 20-ОПП у термін 10 робочих днів ) моменту реєстрації чи отримання в оренду автомобілів.

На думку контролюючого органу, позивач зобов`язаний був подати Форму 20-ОП кожний окремий транспортний засіб, тобто 12 разів повідомити контролюючий орган реєстрацію та оренду транспортних засобів.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу про проведення перевірки, Направлення, Акту перевірки, дані об`єкти не були визначені за мету перевірки, не входили до питані проведення такої перевірки.

В межах спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Загальні положення щодо обліку платника податків визначені статтею 63 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Вимогами пунктів 8.1-8.2 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (надалі також - Порядок №1588) платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 11) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни. У повідомленні поряд із реквізитом, який змінився, зазначається у дужках його попереднє значення.

При цьому в разі зміни призначення об`єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об`єкта оподаткування надається в повідомленні двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об`єкта оподаткування, призначення якого змінюється, у другому - оновлена інформація про об`єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого (пункт 8.5 Порядку №1588).

Аналіз наведених норм чинного на момент існування спірних правовідносин законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок платника податку надати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 11) виникає після їх реєстрації, створення чи відкриття та виконується протягом 10 робочих днів з дня такої реєстрації, створення чи відкриття.

Судом встановлено, що позивач є власником 4 транспортних засобів марки КАМАЗ, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів. Зокрема, автомобілі з д.н.з. НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 зареєстровані за позивачем 06.05.2008 року.

Нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених ПК України.

Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) врегульовано статтею 114 ПК України, відповідно до якої граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

У відповідності до вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, строк давності проведення контролюючим органом перевірки та самостійного визначення ним суму грошових зобов`язань платника податків становить 1095 днів.

Водночас, зі змісту пункту 102.1 статті 102 ПК України вбачається, що проведення контролюючим органом перевірки та визначення ним грошових зобов`язань (в тому числі застосування штрафних санкцій) із порушенням строку давності матиме місце у випадку, коли перевірка проведена (або коли визначено грошове зобов`язання) після спливу 1095 днів за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом

У контексті встановлених обставин у справі та відповідно до наведених норм Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про те, що з огляду на дату прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0136070707 від 30.06.2021 року, воно було прийнято контролюючим органом поза межами 1095-денного строку, установленого статтею 102 Податковим кодексом України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 01.07.2021 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 7 775,40 грн., які підлягають присудженню на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМЕХАНІЗАЦІЯ" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола,53, код ЄДРПОУ: 19420213) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0046180706 від 25.11.2020 року та №0136070707 від 30.06.2021 року

Стягнути здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМЕХАНІЗАЦІЯ" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола,53, код ЄДРПОУ: 19420213) документально підтверджені судові витрати у розмірі 7 775,40 (сім тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2021 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа