Рішення

від 07.11.2021 по справі 826/14062/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року м. Київ№ 826/14062/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом заступника прокурора міста Києва (01030, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісті Мас-Медіа» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 4В, код ЄДРПОУ 38619841), Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Репортер» (04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, буд.18, код ЄДРПОУ 38726494)

третя особа Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622)

про припинення випуску друкованого засобу масової інформації

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд надійшла адміністративна справа №826/14062/14 за позовом заступника прокурора міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісті Мас-Медіа» (далі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Репортер» (далі відповідач-2), третя особа Державна реєстраційна служба України (далі третя особа), в якій позивач просить суд:

- припинити випуск друкованого засобу масової інформації журналу Вести. Репортер, засновником якого є відповідач-1;

- припинити випуск друкованого засобу масової інформації газети Вести. Всеукраинский выпуск, засновником якого є відповідач-2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 10.02.2020 справу прийнято до провадження судді Добрянської Я.І. Справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що окремі з видань друкованих засобів масової інформації, засновниками яких є відповідачі, містять публічні заклики до порушення державної цілісності України та інші заклики, заборона на розповсюдження яких встановлена Законом України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, що є підставою для припинення їх випуску. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

З позиції відповідачів, позивачем не доведено наявності у нього права на звернення з адміністративним позовом, а також доказів порушення відповідачами вимог Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні. Просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа правом надання пояснень на позовну заяву не скористалась.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.03.2013 Державною реєстраційною службою України здійснено реєстрацію газети Вести. Всеукраинский выпуск (російською мовою), реєстраційне свідоцтво КВ 19730-9530Р, засновником якого є ТОВ Вісті Мас-Медіа.

07.06.2013 Державною реєстраційною службою України здійснено реєстрацію журналу Вести. Репортер (російською мовою), реєстраційне свідоцтво КВ 19947-9747Р, засновником якого є ТОВ Медіа-Репортер.

Прокуратурою міста Києва під час перевірки додержання вимог чинного законодавства в межах здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях № 32014000000000070 та № 32014200000000066 виявлено порушення в діяльності відповідачів, а саме: установлено, що в журналі Вести. Репортер (російською мовою) та газеті Вести. Всеукраинский выпуск (російською мовою) усупереч вимогам законодавства опубліковано ряд статей, спрямованих на порушення територіальної цілісності держави Україна.

Посилаючись на викладені порушення відповідачами законодавства, позивач звернувся до суду із вказаним позовом

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 зазначене рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, в іншій частині залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.11.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 в справі № 826/14062/14 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю Вісті Мас-Медіа, Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа-Репортер, за участю третьої особи Міністерства юстиції України про припинення випуску друкованого засобу масової інформації скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Скасовуючи вказані рішення, Верховний Суд вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права в частині визнання прокурора таким, що не має адміністративної процесуальної дієздатності, що є перешкодою для розгляду справи по суті.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України, у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду першої інстанції з позовом) передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

На час звернення до суду в 2014 році правовий статус прокурора було визначено статтями 121-123 Конституції України та Законом України Про прокуратуру № 1789-XII від 05.11.1991 (далі Закону №1789-XII).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 121 Конституції України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду першої інстанції з позовом) прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Положення статей 121, 123 Конституції України відсилали до спеціального закону, яким були визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме: Закону №1789-XII.

Відповідно до статті 36-1 цього Закону №1789-XII представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: 1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п`ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до частини 2 статті 60 КАС України (у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду першої інстанції) з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, у вересні 2014 року реалізація прокурором права на подання позову потребувала обґрунтування, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначала орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов чи скарга, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці висновки Конституційний Суд України сформулював у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у Законі № 1789-XII, статтях 121, 123 Конституції України (у редакції, чинній у 2014 році) та чинної статті 131-1 Конституції України і статті 23 Закону № 1697-VII від 14.10.2014 Про прокуратуру.

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття "інтереси держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на обґрунтування підстав звернення до суду з цим позовом прокурор указував, що діяльністю відповідачів створюється загроза порушень інтересів держави, а орган уповноважений державою на здійснення відповідних функцій щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах відсутній.

Проте відповідно до частин 1-3 статті 11 Закону України Про друковані засоби масової інформації друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реєстрації.

Державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.

Заяви про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації подаються засновником (співзасновниками) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації.

Частинами 1, 3 статті 18 Закону України Про друковані засоби масової інформації випуск друкованого засобу масової інформації може бути припинено за рішенням засновника (співзасновників) або суду.

Суд припиняє випуск видання у разі порушення частини першої статті 3 цього Закону, вимог Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" або ліквідації юридичної особи, яка є засновником видання. Про своє рішення суд повідомляє реєструючий орган.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.14 № 228 (далі Положення №228) основними завданнями Мін`юсту є, зокрема забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

Отже, інтереси держави, з приводу представництва яких звернувся позивач, захищаються відповідним органом державної влади Міністерством юстиції України, яке може самостійно здійснювати захист цих прав у разі їхнього порушення, у тому числі з боку відповідача.

Однак Верховний Суд при касаційному перегляді судових рішень у вказаній справі звернув увагу, що законодавство, чинне на час звернення до суду першої інстанції (вересень 2014 року), не вимагало від прокурора обґрунтовувати чи неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захист цих інтересів держави.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 813/6409/13-а.

Окрім цього, відповідно до пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), одним із основних завдань позивача є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

Разом з тим, контроль Міністерством юстиції України за діяльністю у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації здійснюється з 28.01.2015, у зв`язку з внесенням змін до вище вказаного Положення, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» від 21.01.2015 №17.

З цих підстав суд вважає спростованими посилання відповідачів про відсутність у заступника прокурора міста Києва права на звернення з вказаним адміністративним позовом.

Розглядаючи обґрунтованість позовних вимог щодо припинення випуску друкованого засобу масової інформації журналу Вести. Репортер, засновником якого є відповідач-1; газети Вести. Всеукраинский выпуск, засновником якого є відповідач-2, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні створює, а також встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України Про інформацію, Закону України «Про видавничу справу» та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів, Закон України від 16.11.1992 №2782-XII Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні (далі Закон №2782-XII) (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

В Законі №2782-XII під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (частина 1 статті 1).

Частиною 1 статті 2 Закону №2782-XII передбачено, що свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації, крім випадків, визначених законом, коли обмеження цього права необхідно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до статті 3 Закону №2782-XII забороняється використання друкованих засобів масової інформації для:

закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України;

пропаганди війни, насильства та жорстокості;

розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі;

розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь;

пропаганди комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки.

Забороняється використання друкованих засобів масової інформації для:

втручання в особисте і сімейне життя особи, крім випадків, передбачених законом;

завдання шкоди честі і гідності особи;

розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника.

Згідно статті 28 Закону України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 №318/97-ВР, діяльність у видавничій справі не можу бути використана для закликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення.

Порушення вимог щодо додержання стандартів, норм і правил тягне за собою встановлену законодавством відповідальність.

Згідно норми статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (частина друга статті 101 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Так, з конструктивних нормативних приписів частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що експертиза у справі призначається за сукупності умов, а саме: у випадку коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та за обставин, якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності висновків експертів, наданих сторонами.

В межах розгляду вказаної справи, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2016 призначено додаткову комплексну судово психолого-лінгвістичну експертизи у адміністративній справі №826/14062/14.

Проведення додаткової судової психолого-лінгвістичної експертизи по адміністративній справі №826/14062/14 доручено Київському науково дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- Який сенс закладено у текстах публікацій «Словянско-пролетарская республика. Кто и за что воюет на юго-востоке Украины», яка розміщена у журналі «Вести.Репортер» № 14 (32) від 18-24 квітня 2014 року; «Хунта! Предали! Долой! «Репортер» побывал в захваченных административнивных зданиях Донецка, Луганска и Славянска», яка розміщена у журналі «Вести.Репортер» № 14 (32) від 18-24 квітня 2014 року; «Крымская витрина. Сможет ли Россия компенсировать полуострову потери от сворачивания отношений с Украиной», «Юго-восток: сценарии протеста», які розміщені у журналі «Вести.Репортер» №11(29) від 28 березня - 3 квітня 2014 року; «Пасхальные жертви. Что может остановить гражданскую войну в Украйне», « 5 вопросов об акциях протестов в Донбассе и на юго-востоке. Причини, пружины, переспективы», які розміщені у журналі «Вести.Репортер» №15(33) від 25 квітня - 15 травня 2014 року; «Май на крови. Своими глазами: Мариуполь, Славянск, Изюм, Донецк, Одесса», «Самостийний Луганск. Что хотел сказать дальний Восток Украины своим референдумом», «Территории диких стрелков. Как и против кого работает оружие в Донбассе», які розміщені у журналі «Вести.Репортер» №16 (34) від 16-22 травня 2014 року; «Про Івана и Йвана», «Семь вопросов Анастасии Рожковой, художнице, совместившей бойца ЛНР и солдата АТО в одном комиксе», «Махновское состояние. Что из себя представляют ДНР и ЛНР изнутри», які розміщення у журналі «Вести.Репортер» №23 (41) від 4-Ю липня 2014 року;

«Почему в Донбасе вернулась война», «Опрос. Украинцы считают батальоны армиями олигархов», «В Донецк - по 7 дорогам и по пропуску СБУ», які розміщені в газеті «Вести» Всеукраинский випуск № 1 від 12 січня 2015 року; «Парень уступал мне место, но я отказывалась. И осталась живой!», «Бои в аэропорту не остановила даже ОБСЕ», які розміщені у газеті «Вести» Всеукраинский випуск № 4 від 15 січня 2015 року; «Сколько можно убивать людей!», «Азропорт должны были отдать ДНР еще в сентябре?», які розміщені у газеті «Вести» Всеукраинский выпуск № 11 від 26 січня 2015 року; «Краматорск накрыло смертельным смерчем», яка розміщена у газеті «Вести» Всеукраинский выпуск № 23 від 11 лютого 2015 року; «Нам нужна помощь, или нас расетреляют», «Служить в армии придется до 18 месяцев», які розміщені у газеті «Вести» Всеукраинский выпуск № 5 від 16 січня 2015 року.

- Чи виражає сенс тексту вказаних публікацій прямий заклик до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу, або територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства та жорстокості?

- Чи містять тексти вказаних публікацій ознаки закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу, або територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства та жорстокості?

- Чи виражається в текстах вказаних публікацій особистий погляд чи суб`єктивне судження авторів, респондентів чи інших третіх осіб?

- Чи містяться у тексті вказаних публікацій заклики до вчинення будь-яких дій, якщо так то до яких, в яких саме фразах (змістовних елементах) і чим виражені такі заклики?

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експертів Ткачука І.А., Фраймовича Л.В, за результатами проведення комісійної семантико-текстуальної експертизи писемного мовлення від 17.05.2016 №5658/16-32 (а.с.28-50, т.6):

1. У фрагментах тестів публікацій «Словянско-пролетарская республика. Кто и за что воюет на юго-востоке Украины», яка розміщена у журналі «Вести.Репортер» № 14 (32) від 18-24 квітня 2014 року; «Хунта! Предали! Долой! «Репортер» побывал в захваченных административнивных зданиях Донецка, Луганска и Славянска», яка розміщена у журналі «Вести.Репортер» № 14 (32) від 18-24 квітня 2014 року, через прямі коментарі та цитування окремих осіб наведено висловлювання, які набувають ознак публічних закликів щодо приєднання південно-східних регіонів України до території Російської Федерації, зміни чинної центральної влади в Україні, провокації конфліктів між представниками різних політичних поглядів ( з імовірним силовим варіантом розвитку подій), що, загалом, може сприяти захопленню влади, насильницькій зміні конституційного ладу в Україні.

Фрагменти тексту публікації «Юго-восток: сценарии протеста», які розміщені у журналі «Вести.Репортер» №11(29) від 28 березня - 3 квітня 2014 року містять непрямі (приховані) публічні заклики до розширення акцій протесту, зміни чинної влади в окремих регіонах України зокрема та центральної влади загалом (не виключаючи насильницького розвитку подій), що, загалом, може сприяти захопленню влади, насильницькій зміні конституційного ладу в Україні, порушенню принципів єдності та цілісності території України, тобто її територіального устрою, а також меж, що визначаються державним кордоном України.

Текст публікації «Пасхальные жертви. Что может остановить гражданскую войну в Украйне», « 5 вопросов об акциях протестов в Донбассе и на юго-востоке. Причини, пружины, переспективы», які розміщені у журналі «Вести.Репортер» №15(33) від 25 квітня - 15 травня 2014 року має пропагандистський характер та спрямований на провокацію конфліктів між представниками різних політичних поглядів в Україні, поширенню насильства та жорстокості, може сприяти розв`язуванню суспільно-політичних, ідеологічних, національних та територіальних конфліктів, агресивної війни або воєнного конфлікту.

У тексті статті «Махновское состояние. Что из себя представляют ДНР и ЛНР изнутри», які розміщення у журналі «Вести.Репортер» №23 (41) від 4-10 липня 2014 року містяться публічні заклики до порушення територіальної цілісності України шляхом відокремлення територій на Південному Сході України та приєднання їх до території Російської Федерації, а також до участі громадян у військових діях.

Текст публікації «Май на крови. Своими глазами: Мариуполь, Славянск, Изюм, Донецк, Одесса» (журнал «Вести. Репортер» №16 (34) від 16-22 травня 2014 року) є інформаційним повідомленням пропагандистського характеру щодо трагічних подій в південно-східних регіонах України, а також референдуму про надання самостійності Донецькій області.

Текст публікації «Самостийний Луганск «Вести.Репортер» №16 (34) від 16-22 травня 2014 року має інформаційний характер щодо референдумів, які відбулися на території Донецької та Луганської областей, а також пропагандистсько-агітаційний характер, оскільки через думки та погляди різних осіб поширюється ідея від`єднання від території України Луганської та Донецької областей.

Висловлювання, що містять публічні заклики до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства та жорстокості у текстах статей: «Опрос. Украинцы считают батальоны армиями олигархов», «В Донецк - по 7 дорогам и по пропуску СБУ», які розміщені в газеті «Вести» Всеукраинский випуск № 1 від 12 січня 2015 року; «Парень уступал мне место, но я отказывалась. И осталась живой!», «Бои в аэропорту не остановила даже ОБСЕ», які розміщені у газеті «Вести» Всеукраинский випуск № 4 від 15 січня 2015 року; «Сколько можно убивать людей!», «Азропорт должны были отдать ДНР еще в сентябре?», які розміщені у газеті «Вести» Всеукраинский выпуск № 11 від 26 січня 2015 року; «Краматорск накрыло смертельным смерчем», яка розміщена у газеті «Вести» Всеукраинский выпуск № 23 від 11 лютого 2015 року; «Нам нужна помощь, или нас расетреляют» - відсутні.

Висловлювання, що містять публічні заклики до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства та жорстокості у тексті публікації «Почему в Донбасе вернулась война» (газета «Вести» Всеукраинский выпуск №1 від 12.01.2015) - відсутні.

Висловлювання, що містять публічні заклики до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства та жорстокості у тексті публікації «Служить в армии придется до 18 месяцев», які розміщені у газеті «Вести» Всеукраинский выпуск № 5 від 16 січня 2015 року відсутні.

2(4). Фрагменти досліджених текстів публікацій містять як твердження про конкретні факти, що відбуваються на час їх створення, так і особистий погляд, оціночні судження певних осіб щодо описуваних ними подій.

Аналіз вищезазначеного висновку експертів Ткачука І.А., Фраймовича Л.В, за результатами проведення комісійної семантико-текстуальної експертизи писемного мовлення від 17.05.2016 №5658/16-32 свідчить про те, що публікації друкованого засобу «Вести» Всеукраинский выпуск, засновником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісті Мас-Медіа», не містять публічні заклики до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України.

Натомість, в порушення норми статті 3 Закону №2782-XII, публічні заклики до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства та жорстокості містяться в публікаціях та статтях друкованого засобу «Вести.Репортер», засновником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю « Медіа-Репортер», що є підставою для винесення судом рішення про припинення випуску його видання.

Доказів на спростування вище зазначеного суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов заступника прокурора міста Києва (01030, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісті Мас-Медіа» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 4В, код ЄДРПОУ 38619841), Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Репортер» (04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, буд.18, код ЄДРПОУ 38726494), третя особа Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622) про припинення випуску друкованого засобу масової інформації, задовольнити частково.

2.Припинити випуск друкованого засобу масової інформації журналу Вести. Репортер, засновником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю « Медіа-Репортер» (04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, буд.18, код ЄДРПОУ 38726494)

3.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська