Постанова

від 08.11.2021 по справі 380/5666/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5666/20 пров. № А/857/17939/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівського національного аграрного університету на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кравців О.Р.), постановлену у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 14 год. 21 хв. 28 липня 2021 року, повне судове рішення складено 02 серпня 2021 року, з питань відстрочення і розстрочення виконання судового рішення у справі №380/5666/20 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Львівського національного аграрного університету про зупинення роботи приміщень,

В С Т А Н О В И В:

16.07.2021 Львівський національний аграрний університет звернувся в суд із заявою про відстрочення виконання судового рішення у справі №380/5666/20, просив відстрочити виконання судового рішення згідно з узгодженим планом з Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо усунення недоліків по гуртожитку екологічного коледжу Львівського національного аграрного університету, розташованого у м.Львові по вул.Райніса,7.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у задоволені заяви відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини суд не вважає винятковими. Суд першої інстанції вказав, що відсутність на рахунках спеціального фонду коштів не може бути окремою (самостійною) підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, враховуючи специфічну сферу спірних правовідносин. Суд першої інстанції зазначив, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей та вказав, що відстрочення виконання рішення, проти чого сторона позивача на подив суду не заперечила, було б нічим іншим, як нівелюванням мети, з якою звертався позивач, та з якою прийнято рішення, а саме запобіганню шкоди життю і здоров`ю людей, та суперечило б завданням адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Львівський національний аграрний університет подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та прийняти нову, якою заяву задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відсутність коштів для оплати робіт з усунення і виправлення порушень, зазначених позивачем, є об`єктивною обставиною, яка унеможливлює виконання судового рішення. Скаржник вказує, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на виконання рішення суду, не допускається протиправна бездіяльність, відповідач не уникає виконання рішення суду, однак через об`єктивні обставини не має змоги здійснити заходи, спрямовані на виконання рішення своєчасно. Зазначає, що листом Міністерства освіти і науки України від 27.07.2021 №1/11-5548 повідомлено про прийняття рішення про виділення коштів в сумі 637,6 тис.грн. для виконання протипожежних заходів.

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі №380/5666/20 задоволено позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, зупинено експлуатацію будівлі гуртожитку №1 Екологічного коледжу Львівського національного аграрного університету, за адресою: 79068, Львівська область, м. Львів, вул. Райніса, 7, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення.

Звертаючись із заявою про відстрочення виконання вказаного судового рішення, Львівський національний аграрний університет вказує на те, що на рахунках спеціального фонду Екологічного коледжу відсутні кошти для усунення та виправлення усіх виявлених порушень вимог законодавства. Зазначає, що з метою отримання коштів неодноразово направлялись звернення у Міністерство освіти і науки України та надає копії відповідних звернень.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 124 Конституції України та статті 14, 370 КАС України встановлюють, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Питання про відстрочення судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. При відстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Таким чином, процесуальне законодавство визначає підстави та порядок відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного виконання такого.

Відстрочення виконання рішення суду здійснюється у виняткових випадках і є правом, а не обов`язком суду, а відповідне рішення приймається судом на основі закону та власних переконань.

Необхідною умовою для надання відстрочення виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому.

В частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про відстрочення виконання судового рішення.

При цьому, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, такі повинні бути доведені заявником.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке останній реалізує за власними переконанням, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відстрочення виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до матеріалів справи, Екологічний коледж є відокремленим структурним підрозділом Львівського національного аграрного університету, у користування та оперативне управління такого передано нерухоме майно, зокрема, гуртожиток №1 у м.Львові по вул. Яна Райніса,7.

У період з 02.03.2020 по 06.03.2020 на підставі наказу Головного управління з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 11.12.2019 №337 проведено позапланову перевірку Екологічного коледжу Львівського національного аграрного університету щодо додержання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт від 06.03.2020 №72 у якому зафіксовано тридцять п`ять порушень чинного законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Оскільки при експлуатації будівлі гуртожитку №1 Екологічного коледжу численні грубі порушення вимог пожежної та техногенної безпеки виявлені не вперше, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звернулося в суд з позовом про зупинення роботи будівлі до повного усунення виявлених порушень.

Під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції відповідачем не надано жодних доказів, які б вказували та підтверджували усунення будь-яких порушень, що виявлені позивачем під час позапланової перевірки, а тому судом першої інстанції 25.11.2020 прийнято рішення про зупинення експлуатації будівлі гуртожитку №1 Екологічного коледжу Львівського національного аграрного університету, за адресою: 79068, Львівська область, м.Львів, вул.Райніса, 7, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення.

Характер суспільної небезпечності встановлених під час перевірки відповідача порушень, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними.

При зверненні із заявою про відстрочення судового рішення, відповідач вказує на вжиття низки заходів щодо усунення та виправлення виявлених порушень вимог законодавства, які були зазначені у приписі №208 від 18.09.2020, та укладення договорів для усунення та виправлення виявлених порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Разом з тим, як вбачається з долученого до заяви Плану усунення недоліків по гуртожитку екологічного коледжу Львівського національного аграрного університету, розташованому в м.Львові по вул.Райніса, 7, сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечено евакуаційним освітленням, світильники евакуаційного освітлення не вмикаються з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей, пристрої блискавкозахисту будівлі не експлуатуються відповідно до Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і вказівок, зазначених в 9.3.2-9.3.11 ДСТУ Б В 2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд , приміщення гуртожитку №1 А-5 не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту , а саме: системою пожежогасіння, системою пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, системами протидимного захисту, системами централізованого спостерігання.

Таким чином, виявлені порушення залишаються частково не усунутими, що, в свою чергу, створює реальну загрозу життю працівників та мешканців гуртожитку, може спричинити отримання травм, або завдати шкоди їх здоров`ю.

Суд апеляційної інстанції враховує, що забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення у порівняні з інтересом відповідача. Кожне порушення правил пожежної безпеки несе в собі потенційний ризик, як настання надзвичайної ситуації, так і ризик ускладнення евакуації у випадку пожежі та затягування у часі процесу ліквідації надзвичайної ситуації.

Хоч чинне законодавство і не містить визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, вказане поняття є оціночним, однак порушення відповідачем протипожежних норм у своїй сукупності створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей, гарантованого рівня безпеки, оскільки, такі порушення впливають на забезпечення безпеки при експлуатації (роботи) будівлі гуртожитку №1 Екологічного коледжу Львівського національного аграрного університету, у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі чи аварії; самій ліквідації пожежі, аварії, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; евакуації людей та їх захисту від наслідків пожежі, аварії, надзвичайної ситуації індивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри, тощо.

Недодержання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Існування (неусунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Разом з тим, про виявлені порушення заявнику було відомо з моменту складення ГУ ДСНС у Львівській області акта перевірки від 06.03.2020, проте, з моменту виявлення вказаних порушень минуло більше півтора року і заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження усунення всіх порушень.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).

Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №812/1262/18, згідно з якою, відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини , із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Враховуючи чітке формулювання вказаної статті право на життя є безумовно пріоритетним.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що правові підстави для відстрочення виконання рішення суду відсутні, а заява відповідача про відстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає, тоді як відстрочення виконання рішення суду у цій справі матиме наслідком нівелювання мети, з якою звертався позивач, та з якою прийнято рішення суду першої інстанції - запобігання шкоди життю і здоров`ю людей, та суперечило б завданням адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції при постановленні ухвали дотримано норми процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухвали не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 316, 321, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівського національного аграрного університету залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №380/5666/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук