Ухвала

від 09.11.2021 по справі 813/7022/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 813/7022/13-а

адміністративне провадження № К/9901/39223/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 813/7022/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Український стандарт до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Український стандарт звернулося до суду з позовом, в якому просило:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2011 року:

- № 00016922/3402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 р. у розмірі 30829,00 грн;

- № 0001682210/3403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 147372,20 грн (з яких 123321,10 грн за основним платежем та 24051,10 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0001672210/3404, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 102117,67 грн (з яких 81366,67 грн зобов`язання за основним платежем та 20751,00 грн за штрафними санкціями);

2) визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ в Залізничному районі м. Львова щодо зміни визначених позивачем показників задекларованих доходів на суму 212958,58 грн у 4-му кварталі 2011 року та показників податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 44991,72 грн за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 04 вересня 2013 року № 0001692210/3402, № 0001682210/3403, № 0001672210/3404. Визнано протиправними дії ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова щодо зміни визначених позивачем показників податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 44991,72 грн за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

При цьому, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду ) скаржник цитує висновки Верховного Суду про те, які обставини можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати.

Також Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник уважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.

Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 813/7022/13-а - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов