Постанова

від 04.11.2021 по справі 372/2629/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 372/2629/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14582/2021

Головуючий у суді першої інстанції: Висоцька Г.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.

секретар - Лащевська Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію ,

за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Альфа-Банк - Луньової Анни Геннадіївни на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 липня 2021 року,

встановив:

у липні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за АТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк .

У липні 2021 року позивач звернулась до суду із заявою, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , заборонити вчинення реєстраційних дій щодо неї, посилаючись на те, що невжиття відповідних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Крім того, позивач просила заборонити АТ Альфа-Банк виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири, без дозволу позивача вселяти інших осіб, проникати та входити до квартири, іншим чином користуватись, володіти та розпоряджатись нею.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 липня 2021 року заяву було задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Заборонено АТ Альфа-Банк виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири, а також без дозволу ОСОБА_1 вселяти інших осіб, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особам. Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо вказаної квартири.

Не погоджуючись із ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне засівання судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона звернувся до суду за захистом свого права власності, порушеного шляхом здійснення реєстрації права власності на належну їй квартиру за відповідачем, а тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та заборони вчинення подальших реєстраційних та інших дій щодо неї може призвести до утруднення виконання рішення суду та ефективного відновлення її порушених прав.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 липня 2021 року заяву було задоволено.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідні заходи є співмірними заявленим позовним вимогам, та їх невжиття може привести до неможливості ефективного відновлення прав позивача. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У своїй апеляційній скарзі представник АТ Альфа-Банк посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє недобросовісні дії, які можуть призвести до утруднення виконання рішення суду, а також вказував, що заходи забезпечення позову не є співмірними до заявлених вимог. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем АТ Альфа-Банк права власності на належну їй квартиру.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Предметом спору в даному випадку є правомірність реєстрації державним реєстратором права власності АТ Альфа-Банк на квартиру АДРЕСА_1 , а тому накладення арешту на спірне майно та заборона вчинення подальших реєстраційних та інших дії щодо неї є співмірним до заявлених вимог.

Майно, правомірність реєстрації права власності на яке є предметом спору, зареєстроване за банком, який може його відчужити без відома та дозволу інших осіб, що призведе до утруднення виконання можливого рішення суду та ефективного захисту та відновлення прав позивача, а тому відсутність конкретних доказів про намір банку здійснити таке відчуження на момент подачі заяви про забезпечення позову, не свідчить про неможливість вчинення таких дій відповідачем до закінчення розгляду справи по суті.

Твердження відповідача про те, що фактично позивачем заявлені вимоги немайнового характеру та не наведено обставин, за яких з урахуванням порядку виконання подібних судових рішень невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб може призвести до неможливості виконання рішення суду, також є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки положеннями ст. 150 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається у випадку, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити не тільки виконання рішення суду, а і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі представник банку посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що договір іпотеки, на підставі якого було зареєстровано право власності, є чинним та недобросовісні дії здійснюються саме позивачем. Вказані доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень банку проти позовних вимог ОСОБА_1 та не впливають на висновок суду щодо наявності підстав для забезпечення позову.

Також суд звертає увагу на те, що питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи слід позов задовольнити або в позові відмовити суд вирішує під час ухвалення рішення відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України, а не на стадії забезпечення позову.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки заявником були наведені постанови у справах з іншим предметом спору.

Також у своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом не було вирішено питання зустрічного забезпечення, що на його думку є підставою для скасування ухвали суду.

Частиною 1 ст. 154 ЦПК України визначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статі 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивач зареєстрований на території України, що скаржником не спростовано. Крім того, відповідач не позбавлений права звернутись до суду з заявою про вжиття заходів зустрічного забезпечення за наявності відповідних підстав.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Альфа-Банк - Луньової Анни Геннадіївни залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 липня 2021 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2021 року.

Головуючий

Судді