Постанова

від 08.11.2021 по справі 2-93/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.11.21

22-ц/812/2019/21

Єдиний унікальний номер судової справи: 2-93/2011

Провадження № 22-ц/812/2019/21

Постанова

іменем України

08 листопада 2021 року м. Миколаїв справа № 2-93/2011

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.

без участі учасників справи належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2021 року, постановлену суддею Павловою Ж.П., у приміщенні цього суду, у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,

встановив:

27 липня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. ( далі - приватний виконавець) звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, яке обґрунтовував наступним.

На виконанні у нього перебуває виконавче провадження №63187225 з примусового виконання виконавчого листа №2-93/11, виданого 28 липня 2020 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна 26597,64 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 212594,94 грн. - залишку заборгованості за кредитом; 4011,54 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 32064,24 грн. - сума відсотків за користування кредитом, а також 20000 грн. пені за прострочення зобов`язань, а всього 264659,18 грн., а також 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Під час проведення виконавчих дій ним було зроблено запити з метою виявлення майна та доходів боржника. Майна у боржника, доходів та відкритих банківських рахунків виявлено не було.

Рішення суду боржником не виконане, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення ОСОБА_1 не здійснено, що суперечить вимогам частини 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження та свідчить, на думку приватного виконавця, про її ухилення від виконання судового рішення.

Посилаючись на зазначені обставини, приватний виконавець просив його подання задовольнити.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2021 року у задоволені подання відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів того, що боржник має намір ухилятись або ухиляється від виконання судових рішень шляхом вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судових рішень, або безпідставно не з`являється на виклики приватного виконавця та умисно ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ТОВ Вердикт Капітал , як стягувач, подало апеляційну скаргу, в якійпросило її скасувати та задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, як про не доведеність ухилення боржника від виконання рішення суду, так і відсутності підстав для його обмеження у праві виїзду за межі України.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Примусове виконання рішень судів в Україні, як зазначено у частини 1 статті 5 Закону, покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до положень п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов`язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Положеннями п. 2 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду, має обов`язково містити, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна неявка за викликом державного виконавця; письмове неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Отже, діюче законодавство України передбачає можливість тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України у разі ухилення від виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення із поданням на виконанні у приватного виконавця Куліченка Д.О. перебувало виконавче провадження №63187225 з примусового виконання виконавчого листа №2-93/11, виданого 28 липня 2020 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна 26597,64 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 212594,94 грн. - залишку заборгованості за кредитом; 4011,54 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 32064,24 грн. - сума відсотків за користування кредитом, а також 20000 грн. пені за прострочення зобов`язань, а всього 264659,18 грн., а також 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2019 року замінено стягувача у справі з ТОВ ОТП Факторинг Україна на його правонаступника - ТОВ Вердикт Капітал .

Даних про належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження матеріали подання не містять.

Приватним виконавцем здійснювалися запити до банківських установ, Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, Регіонального сервісного центру в Миколаївській області при УМВС України про наявність у боржника майна, поточних рахунків, заробітної плати та пенсії. Інформації щодо наявності у боржника зазначеного приватним виконавцем отримано не було.

З відповіді Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_1 з 2019 року неодноразово перетинала кордон України.

Крім вказаного, інших доказів приватним виконавцем суду не надавалося.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця є правильним.

Представлені суду приватним виконавцем докази свідчать, що вони не є достатніми для встановлення факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

Твердження в апеляційній скарзі представника стягувача про достатність наданих до подання доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду ґрунтуються на хибному розумінні наведених вище положень закону, оскільки надані матеріали виконавчого провадження лише підтверджують факт невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку і не свідчить про ухилення його від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, враховуючи, зокрема те, що жоден з документів виконавчого провадження боржнику не вручений і доказів відмови боржника від отримання таких документів матеріали справи не містять.

Оскільки ухвала постановлена судом з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, на підставі повно та всебічно встановлених обставин та досліджених доказів, колегія суддів в силу вимог ст. 374 ЦПК України не вбачає підстав для її скасування.

Враховуючи, що ухвала суду залишена без змін, відсутні передбачені ст. 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва 29 липня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 09 листопада 2021 року.